www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мікава Гун їті Гун їті Мікава яп 三川軍一 29 серпня 1888 18880829 префектура Хіросіма 28 лютого 1981 адмірал Японського імпе

Мікава Гун'їті

Гун'їті Мікава (яп. 三川軍一; 29 серпня 1888(18880829), префектура Хіросіма — 28 лютого 1981) — адмірал Японського імперського флоту під час Другої світової війни. Мікава командував важкими крейсерами і отримав блискучу перемогу над флотом США і Австралії в бою біля острова Саво.

Гун'їті Мікава
яп. 三川軍一
Народження 29 серпня 1888(1888-08-29)
префектура Хіросіма, Японія
Смерть 28 лютого 1981(1981-02-28) (92 роки)
Японська Держава
Країна  Японська Держава
Приналежність Японська імперія
Рід військ Імператорський флот Японії
Освіта Naval War College[d] і Військова академія флоту Японії
Роки служби 1910-1945
Звання Віце-адмірал
Командування крейсер «Аоба»,
крейсер «Текай»,
лінкор «Кірісіма» та ін.
Третій Військово-Морський Дивізіон, 8-й флот, 2-й Південний експедиційний флот, 3-й Південний експедиційний флот та ін.
Війни / битви

Друга Світова війна

Нагороди
 Мікава Гун'їті у Вікісховищі

Крейсерська ескадра під командуванням Мікави потопила три крейсери США і австралійський важкий крейсер «Канберра»; сили Мікави не втратили жодного корабля, хоча важкий крейсер «Како» був потоплений торпедою американського підводного човна «S-44» по дорозі на базу в Рабаулі в архіпелазі Бісмарка. Подальша кар'єра Мікави складалася не так вдало, а після втрати конвою в битві в морі Бісморка його призначали на менш важливі посади.

Мікава пережив війну і повернувся в Японію, де помер у віці 92 років.

Початок кар'єри ред.

Мікава народився в префектурі Хіросіма. Він закінчив Військову академію Імператорського флоту в складі 38-го випуску (разом з Гото Арімото) в 1910 році, він був третім по успішності серед 149 кадетів. Після мічманської служби на крейсерах «Соя» (1907—1916) і «Асама», а також броненосцях «Сацума» і «Конго», він навчався в артилерійській і торпедній школах в 1913—1914 роках. В кінці 1914 року він приєднався до команди крейсера «Асо», де служив всю Першу Світову війну. Після цього Мікава служив на лінкорі «Сугі» і транспортному судні «Сейто», а також навчався в Вищій військовій академії Імператорського флоту Японії.

В 1919—1920 роках лейтенант Мікава був включений в склад делегації, відправленої підписувати Версальський договір в Париж.

В 1920-х роках Гун'їті служив штурманом на декількох кораблях, включаючи лінійний крейсер «Харуна» і легкі крейсери «Тацута», «Ікома» і «Асо». Він займав пост інструктора в Торпедній академії, а також інші важливі посади. В кінці десятиліття капітан 3-го рангу Мікава в складі делегації вирушив на морську конференцію до Лондона, ставши після цього військовим аташе в Парижі. Після підвищення до капітана в кінці 1930-х повернувся в Японію.

Мікава став командиром важких крейсерів «Аоба» і «Текай» і лінкора «Кірісіма» в середині 1930-х. Мікава отримав пост контрадмірала 1 грудня 1936 року.

З 1 грудня 1936 по 15 листопада 1937 року мікава був начальником штаба 2-го флоту Японської імперії. Мікава працював в Генеральному штабі Імператорського флоту і в Імператорській ставці в 1937—1939 роках, а потім повернувся на море командувати загонами кораблів, спочатку крейсерів, а потім лінкорів. Отримав звання віцеадмірал 15 листопада 1940 року.

Друга світова війна ред.

Під час нападу на Перл-Гарбор Мікава командував лінкором 3-ї дивізії лінкорів. Він особисто вів в бій атакуючі судна, які складали наступаючу частину флоту, в той час, як інші кораблі прикривали висадку піхоти в Британську Малайю. Мікава брав участь в битвах в Індійському океані і Мідвеї.

З 14 липня 1942 року до 1 квітня 1943 року Мікава командував новоствореним 8-м флотом в південній частині Тихого океану, що базувався в Рабаулі і Кав'єнгу. Гун'їті вів японські військові кораблі, що брали участь в битві за Гуадалканал і кампанії на Соломонових островах. В ніч з 8 на 9 серпня 1942 року Мікава командував декількома важкими крейсерами і есмінцем, які нанесли флоту США і Австралії важкі втрати, потопивши чотири важких крейсери союзників в битві біля острова Саво.

Проте, за невдачі Мікаву жорстко критикувало керівництво: 8 серпня після перемоги біля острова Саво замість повернення в Рабаул він міг би атакувати транспорти Союзників, що розвантажувалися південніше від зони бойових дій. Ті кораблі постачання, що вціліли, забезпечили висадку на Гуадалканал піхотинців з озброєнням.

В ніч з 13 на 14 листопада 1942 року Мікава вів в бій декілька крейсерів, які завдали важких втрат авіабазі Гендерсон-філд на Гуадалканалі під час морської битви за Гуадалканал.

Незабаром Мікава змушений був взяти на себе відповідальність за втрату більшості Соломонових островів, після цього направився в тил, на Філіппіни. Мікава доповів командуванню, що битви на Соломонових островах були безнадійними та попри фактичну правоту Мікави, командування відмовилося його вислухати.

З квітня по вересень 1943 року Мікава займав організаційні посади на суходолі; з 3 вересня 1943 року по 18 червня 1944 він командував 2-м Південним експедиційним флотом на Філіппінах. Пізніше він командував маленьким Південно-західним флотом та розбитим 13-м авіаційним флотом з 18 червня до 1 листопада 1944, також на Філіппінських островах.

Після війни адмірал Мікава провів тихе та спокійне життя, помер в 1981 році у віці 92-х років, переживши майже все американське командування Другої світової війни.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Naval Historical Center, [1] [ 9 червня 2004 у Wayback Machine.]. Text is public domain and therefore not copyrighted.
  2. . Архів оригіналу за 9 червня 2004. Процитовано 11 липня 2014. 

Література ред.

  • D'Albas, Andrieu (1965). Death of a Navy: Japanese Naval Action in World War II. Devin-Adair Pub. ISBN 0-8159-5302-X. 
  • Dull, Paul S. (1978). A Battle History of the Imperial Japanese Navy, 1941-1945. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-097-1. 
  • Frank, Richard B. (1990). Guadalcanal : The Definitive Account of the Landmark Battle. New York: Penguin Group. ISBN 0-14-016561-4. 
  • Lacroix, Eric; Linton Wells (1997). Japanese Cruisers of the Pacific War. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-311-3. 
  • Loxton, Bruce; Chris Coulthard-Clark (1997). The Shame of Savo: Anatomy of a Naval Disaster. Australia: Allen & Unwin Pty Ltd. ISBN 1-86448-286-9. 
  • Morison, Samuel Eliot (1958). The Struggle for Guadalcanal, August 1942 – February 1943, vol. 5 of History of United States Naval Operations in World War II. Boston: Little, Brown and Company. ISBN 0-316-58305-7. 

Посилання ред.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gun yiti Mikava yap 三川軍一 29 serpnya 1888 18880829 prefektura Hirosima 28 lyutogo 1981 admiral Yaponskogo imperskogo flotu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Mikava komanduvav vazhkimi krejserami i otrimav bliskuchu peremogu nad flotom SShA i Avstraliyi v boyu bilya ostrova Savo Gun yiti Mikavayap 三川軍一Narodzhennya 29 serpnya 1888 1888 08 29 prefektura Hirosima YaponiyaSmert 28 lyutogo 1981 1981 02 28 92 roki Yaponska DerzhavaKrayina Yaponska DerzhavaPrinalezhnist Yaponska imperiyaRid vijsk Imperatorskij flot YaponiyiOsvita Naval War College d i Vijskova akademiya flotu YaponiyiRoki sluzhbi 1910 1945Zvannya Vice admiralKomanduvannya krejser Aoba krejser Tekaj linkor Kirisima ta in Tretij Vijskovo Morskij Divizion 8 j flot 2 j Pivdennij ekspedicijnij flot 3 j Pivdennij ekspedicijnij flot ta in Vijni bitvi Druga Svitova vijna Napad na Perl Garbor Bij bilya ostrova Savo Bitva za Midvej Morskij bij za Guadalkanal Bitva v zatoci LejteNagorodi Mikava Gun yiti u VikishovishiKrejserska eskadra pid komanduvannyam Mikavi potopila tri krejseri SShA i avstralijskij vazhkij krejser Kanberra sili Mikavi ne vtratili zhodnogo korablya hocha vazhkij krejser Kako buv potoplenij torpedoyu amerikanskogo pidvodnogo chovna S 44 po dorozi na bazu v Rabauli v arhipelazi Bismarka Podalsha kar yera Mikavi skladalasya ne tak vdalo a pislya vtrati konvoyu v bitvi v mori Bismorka jogo priznachali na mensh vazhlivi posadi Mikava perezhiv vijnu i povernuvsya v Yaponiyu de pomer u vici 92 rokiv Zmist 1 Pochatok kar yeri 2 Druga svitova vijna 3 Posilannya 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaPochatok kar yeri red Mikava narodivsya v prefekturi Hirosima Vin zakinchiv Vijskovu akademiyu Imperatorskogo flotu v skladi 38 go vipusku razom z Goto Arimoto v 1910 roci vin buv tretim po uspishnosti sered 149 kadetiv Pislya michmanskoyi sluzhbi na krejserah Soya 1907 1916 i Asama a takozh bronenoscyah Sacuma i Kongo vin navchavsya v artilerijskij i torpednij shkolah v 1913 1914 rokah V kinci 1914 roku vin priyednavsya do komandi krejsera Aso de sluzhiv vsyu Pershu Svitovu vijnu Pislya cogo Mikava sluzhiv na linkori Sugi i transportnomu sudni Sejto a takozh navchavsya v Vishij vijskovij akademiyi Imperatorskogo flotu Yaponiyi V 1919 1920 rokah lejtenant Mikava buv vklyuchenij v sklad delegaciyi vidpravlenoyi pidpisuvati Versalskij dogovir v Parizh 1 V 1920 h rokah Gun yiti sluzhiv shturmanom na dekilkoh korablyah vklyuchayuchi linijnij krejser Haruna i legki krejseri Tacuta Ikoma i Aso Vin zajmav post instruktora v Torpednij akademiyi a takozh inshi vazhlivi posadi V kinci desyatilittya kapitan 3 go rangu Mikava v skladi delegaciyi virushiv na morsku konferenciyu do Londona stavshi pislya cogo vijskovim atashe v Parizhi Pislya pidvishennya do kapitana v kinci 1930 h povernuvsya v Yaponiyu Mikava stav komandirom vazhkih krejseriv Aoba i Tekaj i linkora Kirisima v seredini 1930 h Mikava otrimav post kontradmirala 1 grudnya 1936 roku Z 1 grudnya 1936 po 15 listopada 1937 roku mikava buv nachalnikom shtaba 2 go flotu Yaponskoyi imperiyi Mikava pracyuvav v Generalnomu shtabi Imperatorskogo flotu i v Imperatorskij stavci v 1937 1939 rokah a potim povernuvsya na more komanduvati zagonami korabliv spochatku krejseriv a potim linkoriv Otrimav zvannya viceadmiral 15 listopada 1940 roku 2 Druga svitova vijna red Pid chas napadu na Perl Garbor Mikava komanduvav linkorom 3 yi diviziyi linkoriv Vin osobisto viv v bij atakuyuchi sudna yaki skladali nastupayuchu chastinu flotu v toj chas yak inshi korabli prikrivali visadku pihoti v Britansku Malajyu Mikava brav uchast v bitvah v Indijskomu okeani i Midveyi Z 14 lipnya 1942 roku do 1 kvitnya 1943 roku Mikava komanduvav novostvorenim 8 m flotom v pivdennij chastini Tihogo okeanu sho bazuvavsya v Rabauli i Kav yengu Gun yiti viv yaponski vijskovi korabli sho brali uchast v bitvi za Guadalkanal i kampaniyi na Solomonovih ostrovah V nich z 8 na 9 serpnya 1942 roku Mikava komanduvav dekilkoma vazhkimi krejserami i esmincem yaki nanesli flotu SShA i Avstraliyi vazhki vtrati potopivshi chotiri vazhkih krejseri soyuznikiv v bitvi bilya ostrova Savo Prote za nevdachi Mikavu zhorstko kritikuvalo kerivnictvo 8 serpnya pislya peremogi bilya ostrova Savo zamist povernennya v Rabaul vin mig bi atakuvati transporti Soyuznikiv sho rozvantazhuvalisya pivdennishe vid zoni bojovih dij Ti korabli postachannya sho vcilili zabezpechili visadku na Guadalkanal pihotinciv z ozbroyennyam V nich z 13 na 14 listopada 1942 roku Mikava viv v bij dekilka krejseriv yaki zavdali vazhkih vtrat aviabazi Genderson fild na Guadalkanali pid chas morskoyi bitvi za Guadalkanal Nezabarom Mikava zmushenij buv vzyati na sebe vidpovidalnist za vtratu bilshosti Solomonovih ostroviv pislya cogo napravivsya v til na Filippini Mikava dopoviv komanduvannyu sho bitvi na Solomonovih ostrovah buli beznadijnimi ta popri faktichnu pravotu Mikavi komanduvannya vidmovilosya jogo visluhati Z kvitnya po veresen 1943 roku Mikava zajmav organizacijni posadi na suhodoli z 3 veresnya 1943 roku po 18 chervnya 1944 vin komanduvav 2 m Pivdennim ekspedicijnim flotom na Filippinah Piznishe vin komanduvav malenkim Pivdenno zahidnim flotom ta rozbitim 13 m aviacijnim flotom z 18 chervnya do 1 listopada 1944 takozh na Filippinskih ostrovah Pislya vijni admiral Mikava proviv tihe ta spokijne zhittya pomer v 1981 roci u vici 92 h rokiv perezhivshi majzhe vse amerikanske komanduvannya Drugoyi svitovoyi vijni Posilannya red Orden Vranishnogo Soncya 4 go klasu 7 veresnya 1920 3 go klasu 1 go klasu 12 zhovtnya 1944 Medal Kitajskogo incidentu 1937 Orden Svyashennogo skarbu 2 go klasu 19 serpnya 1942 Primitki red Naval Historical Center 1 Arhivovano 9 chervnya 2004 u Wayback Machine Text is public domain and therefore not copyrighted Naval Historical Center Arhiv originalu za 9 chervnya 2004 Procitovano 11 lipnya 2014 Literatura red D Albas Andrieu 1965 Death of a Navy Japanese Naval Action in World War II Devin Adair Pub ISBN 0 8159 5302 X Dull Paul S 1978 A Battle History of the Imperial Japanese Navy 1941 1945 Naval Institute Press ISBN 0 87021 097 1 Frank Richard B 1990 Guadalcanal The Definitive Account of the Landmark Battle New York Penguin Group ISBN 0 14 016561 4 Lacroix Eric Linton Wells 1997 Japanese Cruisers of the Pacific War Naval Institute Press ISBN 0 87021 311 3 Loxton Bruce Chris Coulthard Clark 1997 The Shame of Savo Anatomy of a Naval Disaster Australia Allen amp Unwin Pty Ltd ISBN 1 86448 286 9 Morison Samuel Eliot 1958 The Struggle for Guadalcanal August 1942 February 1943 vol 5 of History of United States Naval Operations in World War II Boston Little Brown and Company ISBN 0 316 58305 7 Posilannya red Nagorodi Mikavi nbsp Ce nezavershena stattya pro vijskovogo diyacha abo diyachku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mikava Gun 27yiti amp oldid 40619615