www.wikidata.uk-ua.nina.az

Грузино осетинський конфлікт етнополітичний конфлікт навколо колишньої автономної області Грузії Південна Осетія який ро

Грузино-осетинський конфлікт

Грузино-осетинський конфлікт — етнополітичний конфлікт навколо колишньої автономної області Грузії — Південна Осетія, який розвинувся у 1989 році і переріс у війну. Незважаючи на оголошене припинення вогню та численні миротворчі зусилля, конфлікт залишився невирішеним. У серпні 2008 року військова напруженість і зіткнення між Грузією та південноосетинськими сепаратистами переросли в російсько-грузинську війну.

Грузино-осетинський конфлікт
Місце розташування Південна Осетія
Час/дата початку 10 листопада 1989
Учасник(и) грузини і Осетини
 Грузино-осетинський конфлікт у Вікісховищі

Витоки конфлікту Редагувати

Перші роки Радянського Союзу Редагувати

Конфлікт між грузинами та осетинами тягнеться принаймні до 1918 року. Після російської революції Грузія проголосила незалежність (26 травня 1918) під керівництвом меншовиків, а більшовики взяли під контроль Росію. Грузини з великою жорстокістю придушили селянське повстання в нинішній Південній Осетії в 1918 році, а в наступному році оголосили Національну Раду Південної Осетії поза законом і відмовилися надати регіону автономію. У червні 1920 року осетинські загони, спонсоровані Росією, напали на грузинську армію та Народну гвардію. Грузини відповіли енергійно і розгромили повстанців: кілька осетинських сіл було спалено, а 20 000 осетин переселено в Радянську Росію. Через вісім місяців Червона Армія успішно вторглася в Грузію.

Радянський грузинський уряд, створений після вторгнення Червоної армії в Грузію в 1921 році, створив автономну адміністративну одиницю для закавказьких осетин у квітні 1922 року під тиском Кавбюро (Кавказьке бюро ЦК Російської Комуністичної партії), що називається Південно-Осетинською. Автономна область.

Пізні роки Радянського Союзу Редагувати

Наприкінці 1980-х була створена осетинська націоналістична організація «Адамон Ніхас» («Голос народу»). 10 листопада 1989 року Верховна Рада Південної Осетії звернулася до Верховної Ради Грузинської Радянської Соціалістичної Республіки з проханням підвищити статус регіону до статусу автономної республіки. Однак ця заявка була відхилена 16 листопада, і грузини взяли в облогу Цхінвалі 23 листопада 1989 року.

Південна Осетія проголосила про свій державний суверенітет 20 вересня 1990 року. У жовтні 1990 року парламентські вибори Грузії бойкотувала Південна Осетія, яка провела вибори до власного парламенту в грудні того ж року. 11 грудня 1990 року парламент Грузії прийняв законопроєкт, який фактично скасував автономний статус Південної Осетії. Росія втрутилася, і в Південній Осетії було оголошено надзвичайний стан.

4 травня 1991 року парламент Південної Осетії заявив про намір відокремитися від Грузії та об’єднатися з Північною Осетією, яка знаходилася в межах Російської Федерації.

Пострадянська хроніка Редагувати

Війна в Південній Осетії 1991–1992 років Редагувати

Голландський майор Х. В. Верзійл з місії ОБСЄ, що спостерігає за грузинським військовим постом у Південній Осетії в 1996 році.

На тлі зростання етнічної напруженості почалася війна, коли грузинські сили увійшли до столиці Південної Осетії Цхінвалі. Вважається, що під час війни загинуло понад 2000 людей. Сепаратистам допомагали колишні радянські військові частини, які на той час перейшли під російське командування. Приблизно 100 000 осетин втекли з власне Грузії та Південної Осетії, а 23 000 грузин покинули Південну Осетію. Угода про припинення вогню ( Сочінська угода ) була досягнута 24 червня 1992 року. Поки вона закінчила війну, вона не торкалася статусу Південної Осетії. Була створена Спільна контрольна комісія з врегулювання грузино-осетинського конфлікту та миротворчих сил, до складу якої входять російські, грузинські та осетинські війська. Де-факто осетинський уряд контролював регіон незалежно від Тбілісі. Діяльність JPKF була в основному зосереджена в зоні конфлікту, яка включала територію в радіусі 15 км від Цхінвалі.

Сепаратисти зберегли контроль над районами Цхінвалі, Ява, Знаурі та частинами Ахалгорі. Центральний уряд Тбілісі контролював решту Ахалгорі та грузинські села в Цхінвальському районі.

1992–2003 років Редагувати

У 1996 році був відкритий ринок Ергнеті, який незабаром став місцем торгівлі грузинами та південними осетинами. У 1996 році Людвіг Чибіров переміг на президентських виборах в Південній Осетії. 16 травня 1996 року в Москві був підписаний меморандум «Заходи щодо забезпечення безпеки та зміцнення довіри», що було розцінено як перший крок до зближення Грузії з сепаратистами Південної Осетії. Після цього відбулися кілька зустрічей президента Грузії Едуарда Шеварднадзе та фактичного президента Південної Осетії Людвіга Чібірова. Вони зустрілись у Владикавказі в 1996 році, на Яві в 1997 році і в Боржомі в 1998 році. Це призвело до деяких позитивних зрушень, таких як розмови про повернення ВПО, економічний розвиток, політичне вирішення питань, захист населення в зоні конфлікту.

Дванадцять років військового протистояння не було. Поки мирний процес був заморожений, осетини та грузини вели жвавий обмін і неконтрольовану торгівлю. Невирішеність конфлікту сприяла розвитку таких незаконних дій, як викрадення людей, обіг наркотиків та торгівля зброєю. До кінця 2003 року ряд правоохоронних органів з Південної Осетії та власне Грузії нібито брали участь у злочинній економічній діяльності. Як повідомляється, влада обох сторін співпрацювала, щоб отримати прибуток від незаконної торгівлі, як і російська митниця та миротворчі війська.

Хронологія до 2008 року Редагувати

Спалах 2004 року Редагувати

Детальна карта Південної Осетії із зображенням сепаратистських і контрольованих Грузією територій, листопад 2004 р.
Солдати 13-го легкого піхотного батальйону "Шавнабада" грузинської армії кидаються на пагорб, де закріпилися осетинські повстанці.
Грузинський снайпер прицілився в осетинських повстанців.

Коли Михеіла Саакашвілі було обрано президентом у 2004 році, його метою було повернути відколоті регіони Грузії під центральний контроль.

Після успіху в Аджарії уряд президента Міхеіла Саакашвілі звернув увагу на Південну Осетію.

У червні грузини закрили ринок Ергнеті, який був основним пунктом торгівлі контрабандними товарами. Це ще більше загострило ситуацію. Регіональна адміністрація Грузії почала відновлювати альтернативну дорогу на Діді-Ляхві.

7 липня грузинські миротворці перехопили російський конвой. Наступного дня близько 50 грузинських миротворців були роззброєні та затримані південноосетинськими ополченцями. Усі захоплені грузинські миротворці були звільнені 9 липня, за трьома винятками. 11 липня 2004 року президент Грузії Саакашвілі заявив, що «криза в Південній Осетії не є проблемою між грузинами та осетинами. Це проблема між Грузією та Росією».

5 серпня 2004 року Державна дума Росії оприлюднила офіційну заяву щодо загострення ситуації навколо Південної Осетії та Абхазії у зв'язку «з політичними діями грузинської влади». У заяві попереджається, що Росія може втягнутися в конфлікт і вживе "відповідних дій у разі, якщо життя громадян Росії буде під загрозою". Сотні російських добровольців, переважно козаків, заявили про готовність захистити народ Південної Осетії у разі подальшої ескалації конфлікту.

Напруга посилилася в ніч з 10 на 11 серпня, коли грузинські та південноосетинські села в районі на північ від Цхінвалі потрапили під обстріл, а мирні жителі отримали поранення. Зазначається, що грузинські та південноосетинські члени JPFK брали участь у перестрілці. 13 серпня прем'єр-міністр Грузії Зураб Жванія і фактичний президент Південної Осетії Едуард Кокойти домовилися про припинення вогню, яке неодноразово порушувалося обома сторонами. Під час напруженості в липні та серпні було вбито 17 грузинів і 5 осетин. На екстрених засіданнях СКК 17 і 18 серпня в Тбілісі та Цхінвалі сторони обговорювали комплексні пропозиції щодо припинення вогню та проєкти демілітаризації. У той же час вони очікували відновлення бойових дій і використали перемир'я для покращення своїх військових позицій та зміцнення оборони. 19 серпня було досягнуто домовленості про припинення вогню.

24 серпня в інтерв'ю телеканалу "Імеді" голова комітету грузинського парламенту з оборони і безпеки Гіві Таргамадзе заявив, що російські військові були готові нанести удар по території Грузії, але рейд було попереджено рішенням Саакашвілі 19. серпня вивести грузинські війська зі стратегічних позицій у Південній Осетії. Таргамадзе сказав, що грузинський уряд володіє таємно записаним відео російських військових приготувань поблизу грузинського кордону.

На зустрічі на високому рівні прем'єр-міністра Грузії Зураба Жванії та лідера Південної Осетії Едуарда Кокойти 5 листопада в Сочі (Росія) було досягнуто домовленості про демілітаризацію зони конфлікту. Після припинення вогню в зоні конфлікту тривав певний обмін вогнем, ініційований, очевидно, в першу чергу осетинською стороною.

Нові мирні зусилля Редагувати

Президент Грузії Міхеїл Саакашвілі представив нове бачення вирішення південноосетинського конфлікту на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у Страсбурзі 26 січня 2005 року. Його пропозиція включала ширші форми автономії, включаючи конституційну гарантію вільного та прямо обраного місцевого самоврядування. Саакашвілі заявив, що парламент Південної Осетії буде контролювати такі питання, як культура, освіта, соціальна політика, економічна політика, громадський порядок, організація місцевого самоврядування та охорона навколишнього середовища. У той же час Південна Осетія мала б право голосу і в національних структурах влади з конституційною гарантією представництва в судовій та конституційно-судовій гілках влади та в парламенті. Грузія зобов’язуватиметься покращити економічні та соціальні умови жителів Південної Осетії. Саакашвілі запропонував перехідний 3-річний період врегулювання конфлікту, протягом якого будуть створені змішані сили грузинської та осетинської поліції під керівництвом та егідою міжнародних організацій, а осетинські сили поступово будуть інтегровані в об’єднані збройні сили Грузії. Саакашвілі також зазначив, що міжнародне співтовариство має відігравати більш значущу і помітнішу роль у вирішенні цього конфлікту.

Передчасна смерть Зураба Жванії в лютому 2005 року стала невдачею у врегулюванні конфлікту.

Напад на грузинський гелікоптер 2006 року Редагувати

3 вересня 2006 року війська Південної Осетині відкрили вогонь по грузинському вертольоту МІ-8, на борту якого був міністр оборони Грузії Іраклі Окруашвілі, коли той пролетів над контрольованою сепаратистами територією. Він благополучно приземлився на території, що контролюється урядом Грузії. Хоча влада Південної Осетії повідомила, що грузинський гелікоптер увійшов у їхній повітряний простір і зробив постріли в землю, грузини заперечували звинувачення, що постріли були з вертольота. Південноосетинські чиновники підтвердили, що відповідальність за атаку несуть їхні війська, але відкинули твердження про те, що літак був націлений через попередні розвідувальні дані про те, що на борту був Окруашвілі. «Ми не зацікавлені в тому, щоб вбили ні Окруашвілі, ні [президента Грузії Міхеіла] Саакашвілі, оскільки вони допомагають нам досягти незалежності», – заявив міністр внутрішніх справ Південної Осетії Михайло Мінзаєв.

Жовтневий випадок 2006 року Редагувати

31 жовтня 2006 року поліція Південної Осетини повідомила про сутичку в районі Ява, Грузія, в результаті якої було вбито групу з 4 чоловік. Серед вилучених у групи зброї були автомати, пістолети, гранатомети, гранати та вибухові пристрої. Серед інших речей, знайдених у бойовиків, були екстремістська ваххабітська література, карти Яванського району та комплекти російської миротворчої форми. Ці висновки наштовхнули владу Південної Осетії до висновку, що бойовики планували здійснити диверсії та теракти. Влада Південної Осетії ідентифікувала чоловіків як чеченців з Панкіської ущелини Грузії. Південна Осетія звинуватила Грузію в найму чеченських найманців для здійснення терактів у регіоні.

Грузинська сторона категорично заперечила свою причетність до інциденту. Речник МВС Грузії Шота Хізанішвілі припустив, що інцидент може бути пов'язаний з "внутрішніми конфліктами в Південній Осетії".

Конкурентні вибори 2006 року Редагувати

12 листопада 2006 року в Південній Осетії відбулися президентські вибори та референдум. Контрольована сепаратистами частина регіону переобрала Едуарда Кокойти де-факто президентом і проголосувала за незалежність від Грузії. У підконтрольних Грузії районах осетинська опозиція організувала конкурентні опитування, обравши Дмитра Санакоєва альтернативним президентом, і проголосувала за переговори з Грузією щодо майбутньої федеральної угоди. Прогрузинський уряд ніколи не зміг залучити значної підтримки з боку сепаратистської влади.

Нова ініціатива Грузії Редагувати

29 березня 2007 року МЗС Росії попередило у своїй заяві, що план Тбілісі створити тимчасову адміністративну одиницю в частині відколів Південної Осетії «зруйнує і без того крихку ситуацію». 10 травня 2007 року президентом Грузії Дмитро Санакоєв був призначений головою тимчасового адміністративного утворення Південної Осетії. Наступного дня Санакоєв виступив перед парламентом Грузії, виклавши своє бачення плану вирішення конфлікту. У відповідь південноосетинські сепаратисти здійснили масову блокаду грузинських сіл у зоні конфлікту, а Едуард Кокойти зажадав виведення грузинських військ спеціального призначення та тимчасового уряду Південної Осетії на чолі з «альтернативним президентом» Дмитром Санакоєвим.

24 липня 2007 року Тбілісі провів першу державну комісію з визначення статусу Південної Осетії в складі грузинської держави. Комісію під головуванням прем'єр-міністра Грузії Зураба Ногаїделі увійшли грузинські парламентарі, представники осетинської громади Грузії та представники кількох грузинських правозахисних організацій. Переговори відбулися з адміністрацією Санакоєва.

Прихильники Санакоєва розпочали кампанію проти Кокойти під назвою «Кокойти Фандараст» («До побачення, Кокойти» осетинською мовою).

Ракетний інцидент в Цітелубані 2007 року Редагувати

6 серпня 2007 року ракета впала, але не розірвалася, в селі Цілубані, близько 65 km (40 mi) з Тбілісі. Офіційні особи Грузії заявили, що російський штурмовик Су-24 Fencer порушив її повітряний простір і випустив протирадіолокаційну тактичну ракету « Радуга Х-58 ». Росія спростувала ці звинувачення. Група оборонних спеціалістів із США, Швеції, Латвії та Литви пізно 15 серпня заявила, що літак тричі літав із російського повітряного простору в грузинський і назад.

Події 2008 року Редагувати

Довоєнні сутички Редагувати

Події до серпня 2008 року описані в російсько-грузинській дипломатичній кризі 2008 року.

Війна в Південній Осетії 2008 року Редагувати

Напруга між Грузією та Росією почалася у квітні 2008 року. Південноосетинські сепаратисти вчинили перший акт насильства, підірвавши грузинський військовий автомобіль 1 серпня 2008 року. Внаслідок вибуху поранено п'ятьох грузинських миротворців. У відповідь грузинські снайпери ввечері напали на південноосетинських ополченців. 1 серпня осетинські сепаратисти почали обстрілювати грузинські села, у відповідь на це з боку грузинських миротворців та інших військ у регіоні. Серйозні інциденти сталися наступного тижня після нападів осетин на грузинські села та позиції в Південній Осетії.

Близько 19:00 7 серпня 2008 року президент Грузії Міхеїл Саакашвілі оголосив про одностороннє припинення вогню та наказ про відсутність відповіді. Однак південноосетинські сепаратисти активізували напади на грузинські села, розташовані в зоні південноосетинського конфлікту. У ніч на 8 серпня грузинські війська відкрили вогонь у відповідь і просунулися до столиці самопроголошеної Республіки Південна Осетія Цхінвалі. За словами російського військового експерта Павла Фельгенгауера, осетини навмисно провокували грузинів, тому Росія використала б грузинську відповідь як привід для навмисного військового вторгнення. За даними грузинської розвідки та кількох повідомлень російських ЗМІ, частини регулярної (не миротворчої) російської армії вже перейшли на територію Південної Осетії через Рокський тунель до початку грузинської військової операції.

До центру Цхінвалі до 10:00 8 серпня досягли 1500 військовослужбовців сухопутних військ Грузії. У той же день один грузинський дипломат заявив Коммерсантъ, що, взявши під контроль Цхінвалі, вони хотіли продемонструвати, що Грузія не потерпить вбивства громадян Грузії. Росія звинуватила Грузію в агресії проти Південної Осетії і 8 серпня розпочала широкомасштабне вторгнення в Грузію під виглядом миротворчої операції. Російські військові за п'ять днів захопили Цхінвалі і вигнали грузинські війська. Росія також завдала авіаударів по військовій інфраструктурі в Грузії. Абхазькі війська відкрили другий фронт, атакуючи Кодорську ущелину, яку утримувала Грузія. Російські війська окупували грузинські міста Зугдіді, Сенакі, Поті та Горі (останнє після переговорів про припинення вогню). Чорноморський флот Росії блокував узбережжя Грузії.

Як під час війни, так і після неї, південноосетинські сили та нерегулярне ополчення проводили кампанію етнічної чистки проти грузинів у Південній Осетії, при цьому грузинські села навколо Цхінвалі були знищені після закінчення війни. Війна призвела до переміщення 192 000 осіб, і хоча багато хто з них змогли повернутися до своїх домівок після війни, рік потому близько 30 000 етнічних грузинів залишилися переміщеними особами. В інтерв'ю, опублікованому в Коммерсантъ, лідер Південної Осетини Едуард Кокойти заявив, що не дозволить грузинам повернутися.

Президент Франції Ніколя Саркозі провів переговори про угоду про припинення вогню 12 серпня 2008 року. 17 серпня президент Росії Дмитро Медведєв оголосив, що російські війська почнуть виводити з Грузії наступного дня. 8 жовтня російські війська вийшли з буферних зон, прилеглих до Абхазії та Південної Осетії, і контроль над ними був переданий Спостережній місії Європейського Союзу в Грузії.

Після війни 2008 року Редагувати

26 серпня 2008 року Росія офіційно визнала Південну Осетію та Абхазію незалежними державами.

4 серпня 2009 року повідомлялося, що напруженість зростає до першої річниці війни 8 серпня. Європейський Союз закликав "всі сторони утримуватися від будь-яких заяв або дій, які можуть призвести до посилення напруженості в цей особливо чутливий час".

У 2015 році прокурор Міжнародного кримінального суду звернувся до суддів суду з проханням розпочати розслідування імовірних військових злочинів у зв'язку з конфліктом. Ця справа включає імовірні злочини, скоєні в рамках кампанії з вигнання етнічних грузин з Південної Осетії, а також напади на миротворців з боку грузинських і південноосетинських сил.

Російські та осетинські війська розширили кордон з Грузією, виселивши етнічних грузин з їхніх домівок.

Було кілька пропозицій щодо приєднання Південної Осетії до Росії після війни. Останній датується 2022 роком.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ A Modern History of Georgia, pp. 228–9. Lang, David Marshall (1962). London: Weidenfeld and Nicolson. "In the spring of the following year, the Caucasian Bureau of the All-Russian Communist Party formed a special South Ossetian Revolutionary Committee to lead an armed revolt against the Georgian government. A Russian-sponsored Ossete force crossed the border from Vladikavkaz in June 1920 and attacked the Georgian Army and People's Guard. The Georgians reacted with vigour and defeated the insurgents and their supporters in a series of hard-fought battles. Five thousand people perished in the fighting and 20,000 Ossetes fled into Soviet Russia. The Georgian People's Guard displayed a frenzy of chauvinistic zeal during the mopping-up operations, many villages being burnt to the ground and large areas of fertile land ravaged and depopulated."
  2. A Modern History of Georgia, pp. 232–6. Lang, David Marshall (1962). London: Weidenfeld and Nicolson.
  3. |trans-title= вимагає |title= (довідка) (рос.). Tbilisi. 1994. с. 153–161. Архів оригіналу за 21 червня 2014. 
  4. ↑ Marietta König. . Institut für Friedensforschung und Sicherheitspolitik (IFSH) an der Universität Hamburg. Архів оригіналу за 15 березня 2014. 
  5. ↑ Hasan Kanbolat (13 серпня 2008). . Архів оригіналу за 28 березня 2014. 
  6. Paul Collier; Nicholas Sambanis (2005). . World Bank Publications. с. 268. ISBN 0-8213-6049-3. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  7. . Caucasus.dk. Архів оригіналу за 30 квітня 2009. 
  8. Walker, Shaun (9 серпня 2008). . The Independent. Архів оригіналу за 12 серпня 2008. 
  9. Charles King (2008). . Архів оригіналу за 1 June 2010. 
  10. . Human Rights Watch. May 1996. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 13 травня 2022. 
  11. Coene, Frederik (2010). . Routledge. с. 153. ISBN 9781135203023. Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 13 травня 2022. 
  12. . Civil.Ge. 5 лютого 2006. Архів оригіналу за 4 вересня 2008. Процитовано 13 травня 2022. 
  13. International Crisis Group (7 червня 2007). (PDF). Архів оригіналу за 13 червня 2007. 
  14. . Архів оригіналу за 27 березня 2014. 
  15. International Crisis Group (7 червня 2007). (PDF). Архів оригіналу за 13 червня 2007. 
  16. International Crisis Group (26 листопада 2004). . Архів оригіналу за 30 червня 2007. 
  17. Rutland, Peter (12 серпня 2008). . Архів оригіналу за 24 березня 2009. 
  18. Charles King (25 серпня 2004). . Архів оригіналу за 20 вересня 2008. 
  19. . EurasiaNet. 3 листопада 2004. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 27 лютого 2005. 
  20. Theresa Freese. . Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014. 
  21. ↑ Theresa Freese (16 червня 2004). . CACI Analyst. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  22. . Civil.Ge. 7 липня 2004. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  23. . Civil.Ge. 8 липня 2004. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2022. 
  24. . EurasiaNet. 9 липня 2004. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  25. . EurasiaNet. 11 липня 2004. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 26 березня 2014. 
  26. |trans-title= вимагає |title= (довідка) (рос.). Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  27. (рос.). Izvestia. 19 серпня 2004. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  28. Marietta König. . Institut für Friedensforschung und Sicherheitspolitik (IFSH) an der Universität Hamburg. Архів оригіналу за 15 березня 2014. 
  29. . EurasiaNet. 24 серпня 2004. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 26 березня 2014. 
  30. . 26 листопада 2004. Архів оригіналу за 27 березня 2014. 
  31. . Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  32. . Council of Europe. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  33. . BBC News. 26 січня 2005. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  34. Department Of State. The Office of Electronic Information, Bureau of Public Affairs. . 2001-2009.state.gov. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  35. Georgia-South Ossetia: Helicopter attack sparks hostile words. ReliefWeb. 8 вересня 2006. Архів оригіналу за 16 вересня 2006. Процитовано 13 травня 2022. 
  36. . EuroNews. 1 листопада 2006. Архів оригіналу за 15 травня 2007. 
  37. . Kommersant. 1 листопада 2006. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. 
  38. . Kommersant. 1 листопада 2006. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. 
  39. Hasan Kanbolat (13 серпня 2008). . Архів оригіналу за 28 березня 2014. 
  40. . 20 листопада 2006. Архів оригіналу за 28 листопада 2006. 
  41. . Freedom House. 24 травня 2013. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 13 травня 2022. 
  42. . Civil.Ge. 29 березня 2007. Архів оригіналу за 4 вересня 2008. Процитовано 13 травня 2022. 
  43. . Civil.Ge. 11 травня 2007. Архів оригіналу за 7 June 2011. Процитовано 12 травня 2007. 
  44. . Civil.Ge. 11 травня 2007. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 12 травня 2007. 
  45. . Kommersant. 12 травня 2007. Архів оригіналу за 17 травня 2007. 
  46. . The New York Times. 7 серпня 2007. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  47. . Civil.Ge. 5 серпня 2007. Архів оригіналу за 3 вересня 2008. Процитовано 13 травня 2022. 
  48. . Civil.Ge. 9 серпня 2007. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 8 жовтня 2008. 
  49. . Radio Free Europe/Radio Liberty. 16 серпня 2007. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  50. ↑ Brian Whitmore (12 вересня 2008). . RFE/RL. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  51. . BBC News. 24 квітня 2008. Архів оригіналу за 15 серпня 2008. Процитовано 13 травня 2022. 
  52. . RIA Novosti. 16 травня 2008. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  53. . Financial Times. 26 серпня 2008. Архів оригіналу за 20 вересня 2008. 
  54. ↑ Marc Champion; Andrew Osborn (16 серпня 2008). . The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 13 травня 2022. 
  55. Luke Harding (19 листопада 2008). . The Guardian. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 13 травня 2022. 
  56. Roy Allison (2008). . International Affairs 84 (6): 1145–1171. doi:10.1111/j.1468-2346.2008.00762.x. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  57. Jean-Rodrigue Paré (13 лютого 2009). . Parliament of Canada. Архів оригіналу за 2 January 2016. Процитовано 19 листопада 2015. 
  58. . Civil.Ge. 7 серпня 2008. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  59. . The Jamestown Foundation. 8 серпня 2008. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  60. . Chicago Tribune. 9 серпня 2008. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  61. Pavel Felgenhauer (14 серпня 2008). . Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  62. Chivers, C.J. (15 вересня 2008). . The New York Times. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 13 травня 2022. 
  63. (рос.). NEWSru.com. 11 вересня 2008. Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  64. Peter Finn (17 серпня 2008). . The Washington Post. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 13 травня 2022. 
  65. Allenova, Olga (8 серпня 2008). (рос.). Kommersant. Архів оригіналу за 23 серпня 2008. Процитовано 13 травня 2022. 
  66. . Library of Congress. Архів оригіналу за 16 липня 2014. 
  67. ↑ Roy Allison (2008). . International Affairs 84 (6): 1145–1171. doi:10.1111/j.1468-2346.2008.00762.x. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  68. . The Hindu. 13 серпня 2008. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 13 травня 2022. 
  69. . Reuters. 9 серпня 2008. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 травня 2022. 
  70. . Associated Press. 11 серпня 2008. Архів оригіналу за 14 серпня 2008. 
  71. Schwirtz, Michael; Barnard, Anne; Kramer, Andrew E. (11 серпня 2008). . The New York Times. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 13 травня 2022. 
  72. Kramer, Andrew E.; Barry, Ellen (12 серпня 2008). . The New York Times. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 13 травня 2022. 
  73. Levy, Clifford J. (14 серпня 2008). . The New York Times. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 13 травня 2022. 
  74. . Independent International Fact-Finding Mission on the Conflict in Georgia. September 2009. с. 27. Архів оригіналу за 7 October 2009. 
  75. Reuters. 9 жовтня 2008. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. 
  76. . Amnesty International. November 2008. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  77. . BBC News. 7 серпня 2009. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  78. (рос.). Kommersant. 15 серпня 2008. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  79. . RFE/RL. 30 вересня 2008. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 13 травня 2022. 
  80. . Civil.Ge. 12 серпня 2008. Архів оригіналу за 12 серпня 2008. Процитовано 15 квітня 2014. 
  81. Kunkle, Fredrick (18 серпня 2008). . Washington Post. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 13 травня 2022. 
  82. . RIA Novosti. 9 жовтня 2008. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. 
  83. Russia Recognizes Independence of Georgian Regions (Update4). Bloomberg. 26 серпня 2008. 
  84. . RIA Novosti. 4 серпня 2009. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 13 травня 2022. 
  85. . www.haguejusticeportal.net. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 27 січня 2016. 
  86. . politico.eu. 3 квітня 2016. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2018. 
  87. Kucera, Joshu (31 березня 2022). . Eurasianet. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gruzino osetinskij konflikt etnopolitichnij konflikt navkolo kolishnoyi avtonomnoyi oblasti Gruziyi Pivdenna Osetiya yakij rozvinuvsya u 1989 roci i pereris u vijnu Nezvazhayuchi na ogoloshene pripinennya vognyu ta chislenni mirotvorchi zusillya konflikt zalishivsya nevirishenim U serpni 2008 roku vijskova napruzhenist i zitknennya mizh Gruziyeyu ta pivdennoosetinskimi separatistami pererosli v rosijsko gruzinsku vijnu Gruzino osetinskij konfliktMisce roztashuvannyaPivdenna OsetiyaChas data pochatku10 listopada 1989Uchasnik i gruzini i Osetini Gruzino osetinskij konflikt u Vikishovishi Zmist 1 Vitoki konfliktu 1 1 Pershi roki Radyanskogo Soyuzu 1 2 Pizni roki Radyanskogo Soyuzu 2 Postradyanska hronika 2 1 Vijna v Pivdennij Osetiyi 1991 1992 rokiv 2 2 1992 2003 rokiv 3 Hronologiya do 2008 roku 3 1 Spalah 2004 roku 3 2 Novi mirni zusillya 3 3 Napad na gruzinskij gelikopter 2006 roku 3 4 Zhovtnevij vipadok 2006 roku 3 5 Konkurentni vibori 2006 roku 3 6 Nova iniciativa Gruziyi 3 7 Raketnij incident v Citelubani 2007 roku 4 Podiyi 2008 roku 4 1 Dovoyenni sutichki 4 2 Vijna v Pivdennij Osetiyi 2008 roku 5 Pislya vijni 2008 roku 6 Div takozh 7 PrimitkiVitoki konfliktu RedaguvatiPershi roki Radyanskogo Soyuzu Redaguvati Konflikt mizh gruzinami ta osetinami tyagnetsya prinajmni do 1918 roku Pislya rosijskoyi revolyuciyi Gruziya progolosila nezalezhnist 26 travnya 1918 pid kerivnictvom menshovikiv a bilshoviki vzyali pid kontrol Rosiyu Gruzini z velikoyu zhorstokistyu pridushili selyanske povstannya v ninishnij Pivdennij Osetiyi v 1918 roci a v nastupnomu roci ogolosili Nacionalnu Radu Pivdennoyi Osetiyi poza zakonom i vidmovilisya nadati regionu avtonomiyu 1 U chervni 1920 roku osetinski zagoni sponsorovani Rosiyeyu napali na gruzinsku armiyu ta Narodnu gvardiyu Gruzini vidpovili energijno i rozgromili povstanciv kilka osetinskih sil bulo spaleno a 20 000 osetin pereseleno v Radyansku Rosiyu 1 Cherez visim misyaciv Chervona Armiya uspishno vtorglasya v Gruziyu 2 Radyanskij gruzinskij uryad stvorenij pislya vtorgnennya Chervonoyi armiyi v Gruziyu v 1921 roci stvoriv avtonomnu administrativnu odinicyu dlya zakavkazkih osetin u kvitni 1922 roku pid tiskom Kavbyuro Kavkazke byuro CK Rosijskoyi Komunistichnoyi partiyi sho nazivayetsya Pivdenno Osetinskoyu Avtonomna oblast 3 Pizni roki Radyanskogo Soyuzu Redaguvati Naprikinci 1980 h bula stvorena osetinska nacionalistichna organizaciya Adamon Nihas Golos narodu 4 10 listopada 1989 roku Verhovna Rada Pivdennoyi Osetiyi zvernulasya do Verhovnoyi Radi Gruzinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki z prohannyam pidvishiti status regionu do statusu avtonomnoyi respubliki Odnak cya zayavka bula vidhilena 16 listopada i gruzini vzyali v oblogu Chinvali 23 listopada 1989 roku 5 Pivdenna Osetiya progolosila pro svij derzhavnij suverenitet 20 veresnya 1990 roku U zhovtni 1990 roku parlamentski vibori Gruziyi bojkotuvala Pivdenna Osetiya yaka provela vibori do vlasnogo parlamentu v grudni togo zh roku 4 11 grudnya 1990 roku parlament Gruziyi prijnyav zakonoproyekt yakij faktichno skasuvav avtonomnij status Pivdennoyi Osetiyi 5 Rosiya vtrutilasya i v Pivdennij Osetiyi bulo ogolosheno nadzvichajnij stan 6 4 travnya 1991 roku parlament Pivdennoyi Osetiyi zayaviv pro namir vidokremitisya vid Gruziyi ta ob yednatisya z Pivnichnoyu Osetiyeyu yaka znahodilasya v mezhah Rosijskoyi Federaciyi 5 Postradyanska hronika RedaguvatiVijna v Pivdennij Osetiyi 1991 1992 rokiv Redaguvati Dokladnishe Pivdennoosetinska vijna 1991 1992 nbsp Gollandskij major H V Verzijl z misiyi OBSYe sho sposterigaye za gruzinskim vijskovim postom u Pivdennij Osetiyi v 1996 roci Na tli zrostannya etnichnoyi napruzhenosti pochalasya vijna koli gruzinski sili uvijshli do stolici Pivdennoyi Osetiyi Chinvali 7 Vvazhayetsya sho pid chas vijni zaginulo ponad 2000 lyudej 8 Separatistam dopomagali kolishni radyanski vijskovi chastini yaki na toj chas perejshli pid rosijske komanduvannya 9 Priblizno 100 000 osetin vtekli z vlasne Gruziyi ta Pivdennoyi Osetiyi a 23 000 gruzin pokinuli Pivdennu Osetiyu 10 Ugoda pro pripinennya vognyu Sochinska ugoda bula dosyagnuta 24 chervnya 1992 roku Poki vona zakinchila vijnu vona ne torkalasya statusu Pivdennoyi Osetiyi Bula stvorena Spilna kontrolna komisiya z vregulyuvannya gruzino osetinskogo konfliktu ta mirotvorchih sil do skladu yakoyi vhodyat rosijski gruzinski ta osetinski vijska De fakto osetinskij uryad kontrolyuvav region nezalezhno vid Tbilisi 11 Diyalnist JPKF bula v osnovnomu zoseredzhena v zoni konfliktu yaka vklyuchala teritoriyu v radiusi 15 km vid Chinvali 12 Separatisti zberegli kontrol nad rajonami Chinvali Yava Znauri ta chastinami Ahalgori Centralnij uryad Tbilisi kontrolyuvav reshtu Ahalgori ta gruzinski sela v Chinvalskomu rajoni 13 1992 2003 rokiv Redaguvati U 1996 roci buv vidkritij rinok Ergneti yakij nezabarom stav miscem torgivli gruzinami ta pivdennimi osetinami U 1996 roci Lyudvig Chibirov peremig na prezidentskih viborah v Pivdennij Osetiyi 16 travnya 1996 roku v Moskvi buv pidpisanij memorandum Zahodi shodo zabezpechennya bezpeki ta zmicnennya doviri sho bulo rozcineno yak pershij krok do zblizhennya Gruziyi z separatistami Pivdennoyi Osetiyi Pislya cogo vidbulisya kilka zustrichej prezidenta Gruziyi Eduarda Shevardnadze ta faktichnogo prezidenta Pivdennoyi Osetiyi Lyudviga Chibirova Voni zustrilis u Vladikavkazi v 1996 roci na Yavi v 1997 roci i v Borzhomi v 1998 roci Ce prizvelo do deyakih pozitivnih zrushen takih yak rozmovi pro povernennya VPO ekonomichnij rozvitok politichne virishennya pitan zahist naselennya v zoni konfliktu 14 Dvanadcyat rokiv vijskovogo protistoyannya ne bulo Poki mirnij proces buv zamorozhenij osetini ta gruzini veli zhvavij obmin i nekontrolovanu torgivlyu 15 Nevirishenist konfliktu spriyala rozvitku takih nezakonnih dij yak vikradennya lyudej obig narkotikiv ta torgivlya zbroyeyu Do kincya 2003 roku ryad pravoohoronnih organiv z Pivdennoyi Osetiyi ta vlasne Gruziyi nibito brali uchast u zlochinnij ekonomichnij diyalnosti Yak povidomlyayetsya vlada oboh storin spivpracyuvala shob otrimati pributok vid nezakonnoyi torgivli yak i rosijska mitnicya ta mirotvorchi vijska 16 Hronologiya do 2008 roku RedaguvatiSpalah 2004 roku Redaguvati nbsp Detalna karta Pivdennoyi Osetiyi iz zobrazhennyam separatistskih i kontrolovanih Gruziyeyu teritorij listopad 2004 r nbsp Soldati 13 go legkogo pihotnogo bataljonu Shavnabada gruzinskoyi armiyi kidayutsya na pagorb de zakripilisya osetinski povstanci nbsp Gruzinskij snajper pricilivsya v osetinskih povstanciv Koli Miheila Saakashvili bulo obrano prezidentom u 2004 roci jogo metoyu bulo povernuti vidkoloti regioni Gruziyi pid centralnij kontrol 17 Pislya uspihu v Adzhariyi uryad prezidenta Miheila Saakashvili zvernuv uvagu na Pivdennu Osetiyu 18 19 U chervni gruzini zakrili rinok Ergneti yakij buv osnovnim punktom torgivli kontrabandnimi tovarami Ce she bilshe zagostrilo situaciyu 20 21 Regionalna administraciya Gruziyi pochala vidnovlyuvati alternativnu dorogu na Didi Lyahvi 21 7 lipnya gruzinski mirotvorci perehopili rosijskij konvoj 22 Nastupnogo dnya blizko 50 gruzinskih mirotvorciv buli rozzbroyeni ta zatrimani pivdennoosetinskimi opolchencyami 23 Usi zahopleni gruzinski mirotvorci buli zvilneni 9 lipnya za troma vinyatkami 24 11 lipnya 2004 roku prezident Gruziyi Saakashvili zayaviv sho kriza v Pivdennij Osetiyi ne ye problemoyu mizh gruzinami ta osetinami Ce problema mizh Gruziyeyu ta Rosiyeyu 25 5 serpnya 2004 roku Derzhavna duma Rosiyi oprilyudnila oficijnu zayavu shodo zagostrennya situaciyi navkolo Pivdennoyi Osetiyi ta Abhaziyi u zv yazku z politichnimi diyami gruzinskoyi vladi U zayavi poperedzhayetsya sho Rosiya mozhe vtyagnutisya v konflikt i vzhive vidpovidnih dij u razi yaksho zhittya gromadyan Rosiyi bude pid zagrozoyu 26 Sotni rosijskih dobrovolciv perevazhno kozakiv zayavili pro gotovnist zahistiti narod Pivdennoyi Osetiyi u razi podalshoyi eskalaciyi konfliktu 27 Napruga posililasya v nich z 10 na 11 serpnya koli gruzinski ta pivdennoosetinski sela v rajoni na pivnich vid Chinvali potrapili pid obstril a mirni zhiteli otrimali poranennya Zaznachayetsya sho gruzinski ta pivdennoosetinski chleni JPFK brali uchast u perestrilci 13 serpnya prem yer ministr Gruziyi Zurab Zhvaniya i faktichnij prezident Pivdennoyi Osetiyi Eduard Kokojti domovilisya pro pripinennya vognyu yake neodnorazovo porushuvalosya oboma storonami Pid chas napruzhenosti v lipni ta serpni bulo vbito 17 gruziniv i 5 osetin Na ekstrenih zasidannyah SKK 17 i 18 serpnya v Tbilisi ta Chinvali storoni obgovoryuvali kompleksni propoziciyi shodo pripinennya vognyu ta proyekti demilitarizaciyi U toj zhe chas voni ochikuvali vidnovlennya bojovih dij i vikoristali peremir ya dlya pokrashennya svoyih vijskovih pozicij ta zmicnennya oboroni 19 serpnya bulo dosyagnuto domovlenosti pro pripinennya vognyu 28 24 serpnya v interv yu telekanalu Imedi golova komitetu gruzinskogo parlamentu z oboroni i bezpeki Givi Targamadze zayaviv sho rosijski vijskovi buli gotovi nanesti udar po teritoriyi Gruziyi ale rejd bulo poperedzheno rishennyam Saakashvili 19 serpnya vivesti gruzinski vijska zi strategichnih pozicij u Pivdennij Osetiyi Targamadze skazav sho gruzinskij uryad volodiye tayemno zapisanim video rosijskih vijskovih prigotuvan poblizu gruzinskogo kordonu 29 Na zustrichi na visokomu rivni prem yer ministra Gruziyi Zuraba Zhvaniyi ta lidera Pivdennoyi Osetiyi Eduarda Kokojti 5 listopada v Sochi Rosiya bulo dosyagnuto domovlenosti pro demilitarizaciyu zoni konfliktu Pislya pripinennya vognyu v zoni konfliktu trivav pevnij obmin vognem inicijovanij ochevidno v pershu chergu osetinskoyu storonoyu 30 31 Novi mirni zusillya Redaguvati Prezident Gruziyi Miheyil Saakashvili predstaviv nove bachennya virishennya pivdennoosetinskogo konfliktu na sesiyi Parlamentskoyi asambleyi Radi Yevropi PARYe u Strasburzi 26 sichnya 2005 roku Jogo propoziciya vklyuchala shirshi formi avtonomiyi vklyuchayuchi konstitucijnu garantiyu vilnogo ta pryamo obranogo miscevogo samovryaduvannya Saakashvili zayaviv sho parlament Pivdennoyi Osetiyi bude kontrolyuvati taki pitannya yak kultura osvita socialna politika ekonomichna politika gromadskij poryadok organizaciya miscevogo samovryaduvannya ta ohorona navkolishnogo seredovisha U toj zhe chas Pivdenna Osetiya mala b pravo golosu i v nacionalnih strukturah vladi z konstitucijnoyu garantiyeyu predstavnictva v sudovij ta konstitucijno sudovij gilkah vladi ta v parlamenti Gruziya zobov yazuvatimetsya pokrashiti ekonomichni ta socialni umovi zhiteliv Pivdennoyi Osetiyi Saakashvili zaproponuvav perehidnij 3 richnij period vregulyuvannya konfliktu protyagom yakogo budut stvoreni zmishani sili gruzinskoyi ta osetinskoyi policiyi pid kerivnictvom ta egidoyu mizhnarodnih organizacij a osetinski sili postupovo budut integrovani v ob yednani zbrojni sili Gruziyi Saakashvili takozh zaznachiv sho mizhnarodne spivtovaristvo maye vidigravati bilsh znachushu i pomitnishu rol u virishenni cogo konfliktu 32 33 Peredchasna smert Zuraba Zhvaniyi v lyutomu 2005 roku stala nevdacheyu u vregulyuvanni konfliktu 34 Napad na gruzinskij gelikopter 2006 roku Redaguvati 3 veresnya 2006 roku vijska Pivdennoyi Osetini vidkrili vogon po gruzinskomu vertolotu MI 8 na bortu yakogo buv ministr oboroni Gruziyi Irakli Okruashvili koli toj proletiv nad kontrolovanoyu separatistami teritoriyeyu Vin blagopoluchno prizemlivsya na teritoriyi sho kontrolyuyetsya uryadom Gruziyi Hocha vlada Pivdennoyi Osetiyi povidomila sho gruzinskij gelikopter uvijshov u yihnij povitryanij prostir i zrobiv postrili v zemlyu gruzini zaperechuvali zvinuvachennya sho postrili buli z vertolota Pivdennoosetinski chinovniki pidtverdili sho vidpovidalnist za ataku nesut yihni vijska ale vidkinuli tverdzhennya pro te sho litak buv nacilenij cherez poperedni rozviduvalni dani pro te sho na bortu buv Okruashvili Mi ne zacikavleni v tomu shob vbili ni Okruashvili ni prezidenta Gruziyi Miheila Saakashvili oskilki voni dopomagayut nam dosyagti nezalezhnosti zayaviv ministr vnutrishnih sprav Pivdennoyi Osetiyi Mihajlo Minzayev 35 Zhovtnevij vipadok 2006 roku Redaguvati 31 zhovtnya 2006 roku policiya Pivdennoyi Osetini povidomila pro sutichku v rajoni Yava Gruziya v rezultati yakoyi bulo vbito grupu z 4 cholovik 36 Sered viluchenih u grupi zbroyi buli avtomati pistoleti granatometi granati ta vibuhovi pristroyi Sered inshih rechej znajdenih u bojovikiv buli ekstremistska vahhabitska literatura karti Yavanskogo rajonu ta komplekti rosijskoyi mirotvorchoyi formi Ci visnovki nashtovhnuli vladu Pivdennoyi Osetiyi do visnovku sho bojoviki planuvali zdijsniti diversiyi ta terakti Vlada Pivdennoyi Osetiyi identifikuvala cholovikiv yak chechenciv z Pankiskoyi ushelini Gruziyi Pivdenna Osetiya zvinuvatila Gruziyu v najmu chechenskih najmanciv dlya zdijsnennya teraktiv u regioni 37 Gruzinska storona kategorichno zaperechila svoyu prichetnist do incidentu Rechnik MVS Gruziyi Shota Hizanishvili pripustiv sho incident mozhe buti pov yazanij z vnutrishnimi konfliktami v Pivdennij Osetiyi 38 Konkurentni vibori 2006 roku Redaguvati 12 listopada 2006 roku v Pivdennij Osetiyi vidbulisya prezidentski vibori ta referendum Kontrolovana separatistami chastina regionu pereobrala Eduarda Kokojti de fakto prezidentom i progolosuvala za nezalezhnist vid Gruziyi 39 U pidkontrolnih Gruziyi rajonah osetinska opoziciya organizuvala konkurentni opituvannya obravshi Dmitra Sanakoyeva alternativnim prezidentom i progolosuvala za peregovori z Gruziyeyu shodo majbutnoyi federalnoyi ugodi 40 Progruzinskij uryad nikoli ne zmig zaluchiti znachnoyi pidtrimki z boku separatistskoyi vladi 41 Nova iniciativa Gruziyi Redaguvati 29 bereznya 2007 roku MZS Rosiyi poperedilo u svoyij zayavi sho plan Tbilisi stvoriti timchasovu administrativnu odinicyu v chastini vidkoliv Pivdennoyi Osetiyi zrujnuye i bez togo krihku situaciyu 42 10 travnya 2007 roku prezidentom Gruziyi Dmitro Sanakoyev buv priznachenij golovoyu timchasovogo administrativnogo utvorennya Pivdennoyi Osetiyi Nastupnogo dnya Sanakoyev vistupiv pered parlamentom Gruziyi viklavshi svoye bachennya planu virishennya konfliktu 43 44 U vidpovid pivdennoosetinski separatisti zdijsnili masovu blokadu gruzinskih sil u zoni konfliktu a Eduard Kokojti zazhadav vivedennya gruzinskih vijsk specialnogo priznachennya ta timchasovogo uryadu Pivdennoyi Osetiyi na choli z alternativnim prezidentom Dmitrom Sanakoyevim 45 24 lipnya 2007 roku Tbilisi proviv pershu derzhavnu komisiyu z viznachennya statusu Pivdennoyi Osetiyi v skladi gruzinskoyi derzhavi Komisiyu pid golovuvannyam prem yer ministra Gruziyi Zuraba Nogayideli uvijshli gruzinski parlamentari predstavniki osetinskoyi gromadi Gruziyi ta predstavniki kilkoh gruzinskih pravozahisnih organizacij Peregovori vidbulisya z administraciyeyu Sanakoyeva 46 Prihilniki Sanakoyeva rozpochali kampaniyu proti Kokojti pid nazvoyu Kokojti Fandarast Do pobachennya Kokojti osetinskoyu movoyu 47 Raketnij incident v Citelubani 2007 roku Redaguvati Dokladnishe Raketnij incident u Gruziyi 2007 roku6 serpnya 2007 roku raketa vpala ale ne rozirvalasya v seli Cilubani blizko 65 km 40 mi z Tbilisi Oficijni osobi Gruziyi zayavili sho rosijskij shturmovik Su 24 Fencer porushiv yiyi povitryanij prostir i vipustiv protiradiolokacijnu taktichnu raketu Raduga H 58 48 Rosiya sprostuvala ci zvinuvachennya Grupa oboronnih specialistiv iz SShA Shveciyi Latviyi ta Litvi pizno 15 serpnya zayavila sho litak trichi litav iz rosijskogo povitryanogo prostoru v gruzinskij i nazad 49 Podiyi 2008 roku RedaguvatiDovoyenni sutichki Redaguvati Podiyi do serpnya 2008 roku opisani v rosijsko gruzinskij diplomatichnij krizi 2008 roku Vijna v Pivdennij Osetiyi 2008 roku Redaguvati Dokladnishe Rosijsko gruzinska vijna 2008 Napruga mizh Gruziyeyu ta Rosiyeyu pochalasya u kvitni 2008 roku 50 51 52 Pivdennoosetinski separatisti vchinili pershij akt nasilstva pidirvavshi gruzinskij vijskovij avtomobil 1 serpnya 2008 roku Vnaslidok vibuhu poraneno p yatoh gruzinskih mirotvorciv U vidpovid 53 gruzinski snajperi vvecheri napali na pivdennoosetinskih opolchenciv 54 1 serpnya osetinski separatisti pochali obstrilyuvati gruzinski sela u vidpovid na ce z boku gruzinskih mirotvorciv ta inshih vijsk u regioni 50 54 55 Serjozni incidenti stalisya nastupnogo tizhnya pislya napadiv osetin na gruzinski sela ta poziciyi v Pivdennij Osetiyi 56 57 Blizko 19 00 7 serpnya 2008 roku prezident Gruziyi Miheyil Saakashvili ogolosiv pro odnostoronnye pripinennya vognyu ta nakaz pro vidsutnist vidpovidi 58 Odnak pivdennoosetinski separatisti aktivizuvali napadi na gruzinski sela roztashovani v zoni pivdennoosetinskogo konfliktu U nich na 8 serpnya gruzinski vijska vidkrili vogon u vidpovid i prosunulisya do stolici samoprogoloshenoyi Respubliki Pivdenna Osetiya Chinvali 59 60 Za slovami rosijskogo vijskovogo eksperta Pavla Felgengauera osetini navmisno provokuvali gruziniv tomu Rosiya vikoristala b gruzinsku vidpovid yak privid dlya navmisnogo vijskovogo vtorgnennya 61 Za danimi gruzinskoyi rozvidki 62 ta kilkoh povidomlen rosijskih ZMI chastini regulyarnoyi ne mirotvorchoyi rosijskoyi armiyi vzhe perejshli na teritoriyu Pivdennoyi Osetiyi cherez Rokskij tunel do pochatku gruzinskoyi vijskovoyi operaciyi 63 Do centru Chinvali do 10 00 8 serpnya dosyagli 1500 vijskovosluzhbovciv suhoputnih vijsk Gruziyi 64 U toj zhe den odin gruzinskij diplomat zayaviv Kommersant sho vzyavshi pid kontrol Chinvali voni hotili prodemonstruvati sho Gruziya ne poterpit vbivstva gromadyan Gruziyi 65 Rosiya zvinuvatila Gruziyu v agresiyi proti Pivdennoyi Osetiyi 66 i 8 serpnya rozpochala shirokomasshtabne vtorgnennya v Gruziyu pid viglyadom mirotvorchoyi operaciyi 67 Rosijski vijskovi za p yat dniv zahopili Chinvali i vignali gruzinski vijska Rosiya takozh zavdala aviaudariv po vijskovij infrastrukturi v Gruziyi 68 Abhazki vijska vidkrili drugij front atakuyuchi Kodorsku ushelinu yaku utrimuvala Gruziya 69 Rosijski vijska okupuvali gruzinski mista Zugdidi 70 Senaki 71 Poti 72 ta Gori ostannye pislya peregovoriv pro pripinennya vognyu 73 Chornomorskij flot Rosiyi blokuvav uzberezhzhya Gruziyi 67 Yak pid chas vijni tak i pislya neyi pivdennoosetinski sili ta neregulyarne opolchennya provodili kampaniyu etnichnoyi chistki proti gruziniv u Pivdennij Osetiyi 74 pri comu gruzinski sela navkolo Chinvali buli znisheni pislya zakinchennya vijni 75 Vijna prizvela do peremishennya 192 000 osib 76 i hocha bagato hto z nih zmogli povernutisya do svoyih domivok pislya vijni rik potomu blizko 30 000 etnichnih gruziniv zalishilisya peremishenimi osobami 77 V interv yu opublikovanomu v Kommersant lider Pivdennoyi Osetini Eduard Kokojti zayaviv sho ne dozvolit gruzinam povernutisya 78 79 Prezident Franciyi Nikolya Sarkozi proviv peregovori pro ugodu pro pripinennya vognyu 12 serpnya 2008 roku 80 17 serpnya prezident Rosiyi Dmitro Medvedyev ogolosiv sho rosijski vijska pochnut vivoditi z Gruziyi nastupnogo dnya 81 8 zhovtnya rosijski vijska vijshli z bufernih zon prileglih do Abhaziyi ta Pivdennoyi Osetiyi i kontrol nad nimi buv peredanij Sposterezhnij misiyi Yevropejskogo Soyuzu v Gruziyi 82 Pislya vijni 2008 roku Redaguvati26 serpnya 2008 roku Rosiya oficijno viznala Pivdennu Osetiyu ta Abhaziyu nezalezhnimi derzhavami 83 4 serpnya 2009 roku povidomlyalosya sho napruzhenist zrostaye do pershoyi richnici vijni 8 serpnya Yevropejskij Soyuz zaklikav vsi storoni utrimuvatisya vid bud yakih zayav abo dij yaki mozhut prizvesti do posilennya napruzhenosti v cej osoblivo chutlivij chas 84 U 2015 roci prokuror Mizhnarodnogo kriminalnogo sudu zvernuvsya do suddiv sudu z prohannyam rozpochati rozsliduvannya imovirnih vijskovih zlochiniv u zv yazku z konfliktom Cya sprava vklyuchaye imovirni zlochini skoyeni v ramkah kampaniyi z vignannya etnichnih gruzin z Pivdennoyi Osetiyi a takozh napadi na mirotvorciv z boku gruzinskih i pivdennoosetinskih sil 85 Rosijski ta osetinski vijska rozshirili kordon z Gruziyeyu viselivshi etnichnih gruzin z yihnih domivok 86 Bulo kilka propozicij shodo priyednannya Pivdennoyi Osetiyi do Rosiyi pislya vijni Ostannij datuyetsya 2022 rokom 87 Div takozh RedaguvatiAbhazko gruzinskij konflikt Osetinsko inguskij konflikt Gromadyanska vijna v Gruziyi Mizhnarodne viznannya Abhaziyi ta Pivdennoyi Osetiyi Politika Gruziyi Rosijsko gruzinska vijna Pridnistrovskij konfliktPrimitki Redaguvati a b A Modern History of Georgia pp 228 9 Lang David Marshall 1962 London Weidenfeld and Nicolson In the spring of the following year the Caucasian Bureau of the All Russian Communist Party formed a special South Ossetian Revolutionary Committee to lead an armed revolt against the Georgian government A Russian sponsored Ossete force crossed the border from Vladikavkaz in June 1920 and attacked the Georgian Army and People s Guard The Georgians reacted with vigour and defeated the insurgents and their supporters in a series of hard fought battles Five thousand people perished in the fighting and 20 000 Ossetes fled into Soviet Russia The Georgian People s Guard displayed a frenzy of chauvinistic zeal during the mopping up operations many villages being burnt to the ground and large areas of fertile land ravaged and depopulated A Modern History of Georgia pp 232 6 Lang David Marshall 1962 London Weidenfeld and Nicolson Ossetian Question trans title vimagaye title dovidka ros Tbilisi 1994 s 153 161 Arhiv originalu za 21 chervnya 2014 a b Marietta Konig The Georgian South Ossetian Conflict Institut fur Friedensforschung und Sicherheitspolitik IFSH an der Universitat Hamburg Arhiv originalu za 15 bereznya 2014 a b v Hasan Kanbolat 13 serpnya 2008 What is the recent history of the South Ossetia issue Arhiv originalu za 28 bereznya 2014 Paul Collier Nicholas Sambanis 2005 Understanding Civil War World Bank Publications s 268 ISBN 0 8213 6049 3 Arhiv originalu za 13 grudnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Chapter 4 of The Georgian South Ossetian Conflict Caucasus dk Arhiv originalu za 30 kvitnya 2009 Walker Shaun 9 serpnya 2008 We are at war with Russia declares Georgian leader The Independent Arhiv originalu za 12 serpnya 2008 Charles King 2008 The Five Day War Arhiv originalu za 1 June 2010 THE INGUSH OSSETIAN CONFLICT IN THE PRIGORODNYI REGION Human Rights Watch May 1996 Arhiv originalu za 7 lyutogo 2017 Procitovano 13 travnya 2022 Coene Frederik 2010 The Caucasus an Introduction Routledge s 153 ISBN 9781135203023 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2015 Procitovano 13 travnya 2022 S Ossetia Mapping Out Scenarios Civil Ge 5 lyutogo 2006 Arhiv originalu za 4 veresnya 2008 Procitovano 13 travnya 2022 International Crisis Group 7 chervnya 2007 Georgia s South Ossetia Conflict Make Haste Slowly PDF Arhiv originalu za 13 chervnya 2007 Chapter 2 Frozen conflicts Arhiv originalu za 27 bereznya 2014 International Crisis Group 7 chervnya 2007 Georgia s South Ossetia Conflict Make Haste Slowly PDF Arhiv originalu za 13 chervnya 2007 International Crisis Group 26 listopada 2004 Georgia Avoiding War in South Ossetia Report No159 Arhiv originalu za 30 chervnya 2007 Rutland Peter 12 serpnya 2008 A Green Light for Russia Arhiv originalu za 24 bereznya 2009 Charles King 25 serpnya 2004 Tbilisi Blues Arhiv originalu za 20 veresnya 2008 Expectations Low for Georgia South Ossetia Talks EurasiaNet 3 listopada 2004 Arhiv originalu za 11 chervnya 2011 Procitovano 27 lyutogo 2005 Theresa Freese STORY SMUGGLING TO SURVIVE Arhiv originalu za 27 bereznya 2014 Procitovano 26 bereznya 2014 a b Theresa Freese 16 chervnya 2004 WILL OSSETIANS EMBRACE GEORGIA S INITIATIVES CACI Analyst Arhiv originalu za 3 kvitnya 2022 Procitovano 13 travnya 2022 Georgia Seizes Russian Arms Convoy in South Ossetia Civil Ge 7 lipnya 2004 Arhiv originalu za 5 travnya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 South Ossetia Detains Georgian Peacekeepers Deploys Troops into Georgian Villages Civil Ge 8 lipnya 2004 Arhiv originalu za 22 grudnya 2017 Procitovano 13 travnya 2022 South Ossetia Releases Georgian Peacekeepers EurasiaNet 9 lipnya 2004 Arhiv originalu za 6 travnya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 Saakashvili Russia to Blame for South Ossetia Crisis EurasiaNet 11 lipnya 2004 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2014 Procitovano 26 bereznya 2014 Statement of the State Duma of the Russian Federation regarding the situation in the Caucasus trans title vimagaye title dovidka ros Arhiv originalu za 27 bereznya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Arhivovana kopiya ros Izvestia 19 serpnya 2004 Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 Marietta Konig The Georgian South Ossetian Conflict Institut fur Friedensforschung und Sicherheitspolitik IFSH an der Universitat Hamburg Arhiv originalu za 15 bereznya 2014 South Ossetia Crisis Stokes Tension Between Russia and Georgia EurasiaNet 24 serpnya 2004 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2014 Procitovano 26 bereznya 2014 Georgia Avoiding War in South Ossetia 26 listopada 2004 Arhiv originalu za 27 bereznya 2014 Statement Outcomes of Zhvania Kokoity Meeting Arhiv originalu za 27 bereznya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Address by MIKHEIL SAAKASHVILI Council of Europe Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 Georgia unveils settlement offer BBC News 26 sichnya 2005 Arhiv originalu za 13 travnya 2022 Procitovano 13 travnya 2022 Department Of State The Office of Electronic Information Bureau of Public Affairs The United States and the South Ossetian Conflict 2001 2009 state gov Arhiv originalu za 13 travnya 2022 Procitovano 13 travnya 2022 Georgia South Ossetia Helicopter attack sparks hostile words ReliefWeb 8 veresnya 2006 Arhiv originalu za 16 veresnya 2006 Procitovano 13 travnya 2022 Four Chechen gunmen killed in South Ossetia EuroNews 1 listopada 2006 Arhiv originalu za 15 travnya 2007 South Ossetia Announces Thwarting a Terrorist Plot Kommersant 1 listopada 2006 Arhiv originalu za 30 veresnya 2007 South Ossetia Announces Thwarting a Terrorist Plot Kommersant 1 listopada 2006 Arhiv originalu za 30 veresnya 2007 Hasan Kanbolat 13 serpnya 2008 What is the recent history of the South Ossetia issue Arhiv originalu za 28 bereznya 2014 Two Referendums and Two Presidents in South Ossetia 20 listopada 2006 Arhiv originalu za 28 listopada 2006 Freedom in the World 2013 South Ossetia Freedom House 24 travnya 2013 Arhiv originalu za 8 bereznya 2021 Procitovano 13 travnya 2022 Russia Warns Against Tbilisi s S Ossetia Administration Plan Civil Ge 29 bereznya 2007 Arhiv originalu za 4 veresnya 2008 Procitovano 13 travnya 2022 Head of S Ossetia Administration Addresses Parliament Civil Ge 11 travnya 2007 Arhiv originalu za 7 June 2011 Procitovano 12 travnya 2007 The speech of the Head of Provisional Administration of South Ossetia Dimitri Sanakoev in the Parliament of Georgia Civil Ge 11 travnya 2007 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2007 Procitovano 12 travnya 2007 Eduard Kokoity Makes Siege Mistake Kommersant 12 travnya 2007 Arhiv originalu za 17 travnya 2007 GEORGIA South Ossetia conflict The New York Times 7 serpnya 2007 Arhiv originalu za 13 travnya 2022 Procitovano 13 travnya 2022 Goodbye Kokoity Campaign Launched Civil Ge 5 serpnya 2007 Arhiv originalu za 3 veresnya 2008 Procitovano 13 travnya 2022 Report Gives Some Details on Missile Strike Civil Ge 9 serpnya 2007 Arhiv originalu za 21 lipnya 2011 Procitovano 8 zhovtnya 2008 Experts Confirm Jet Entered Georgian Airspace From Russia Radio Free Europe Radio Liberty 16 serpnya 2007 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 a b Brian Whitmore 12 veresnya 2008 Is The Clock Ticking For Saakashvili RFE RL Arhiv originalu za 3 veresnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Russia criticised over Abkhazia BBC News 24 kvitnya 2008 Arhiv originalu za 15 serpnya 2008 Procitovano 13 travnya 2022 Russia says UN Abkhazian refugee resolution counterproductive RIA Novosti 16 travnya 2008 Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Countdown in the Caucasus Seven days that brought Russia and Georgia to war Financial Times 26 serpnya 2008 Arhiv originalu za 20 veresnya 2008 a b Marc Champion Andrew Osborn 16 serpnya 2008 Smoldering Feud Then War The Wall Street Journal Arhiv originalu za 16 listopada 2019 Procitovano 13 travnya 2022 Luke Harding 19 listopada 2008 Georgia calls on EU for independent inquiry into war The Guardian Arhiv originalu za 13 veresnya 2017 Procitovano 13 travnya 2022 Roy Allison 2008 Russia resurgent Moscow s campaign to coerce Georgia to peace International Affairs 84 6 1145 1171 doi 10 1111 j 1468 2346 2008 00762 x Arhiv originalu za 23 kvitnya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 Jean Rodrigue Pare 13 lyutogo 2009 The Conflict Between Russia and Georgia Parliament of Canada Arhiv originalu za 2 January 2016 Procitovano 19 listopada 2015 Saakashvili Appeals for Peace in Televised Address Civil Ge 7 serpnya 2008 Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 The Goals Behind Moscow s Proxy Offensive in South Ossetia The Jamestown Foundation 8 serpnya 2008 Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Georgian conflict puts U S in middle Chicago Tribune 9 serpnya 2008 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Pavel Felgenhauer 14 serpnya 2008 THE RUSSIAN GEORGIAN WAR WAS PREPLANNED IN MOSCOW Arhiv originalu za 20 serpnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Chivers C J 15 veresnya 2008 Georgia Offers Fresh Evidence on War s Start The New York Times Arhiv originalu za 16 chervnya 2017 Procitovano 13 travnya 2022 Arhivovana kopiya ros NEWSru com 11 veresnya 2008 Arhiv originalu za 2 sichnya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 Peter Finn 17 serpnya 2008 A Two Sided Descent into Full Scale War The Washington Post Arhiv originalu za 6 listopada 2012 Procitovano 13 travnya 2022 Allenova Olga 8 serpnya 2008 Arhivovana kopiya ros Kommersant Arhiv originalu za 23 serpnya 2008 Procitovano 13 travnya 2022 Russian Federation Legal Aspects of War in Georgia Library of Congress Arhiv originalu za 16 lipnya 2014 a b Roy Allison 2008 Russia resurgent Moscow s campaign to coerce Georgia to peace International Affairs 84 6 1145 1171 doi 10 1111 j 1468 2346 2008 00762 x Arhiv originalu za 23 kvitnya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 Status quo not possible Moscow The Hindu 13 serpnya 2008 Arhiv originalu za 24 sichnya 2016 Procitovano 13 travnya 2022 Abkhaz separatists strike disputed Georgia gorge Reuters 9 serpnya 2008 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 13 travnya 2022 Russia opens new front drives deeper into Georgia Associated Press 11 serpnya 2008 Arhiv originalu za 14 serpnya 2008 Schwirtz Michael Barnard Anne Kramer Andrew E 11 serpnya 2008 Russian Forces Capture Military Base in Georgia The New York Times Arhiv originalu za 22 chervnya 2017 Procitovano 13 travnya 2022 Kramer Andrew E Barry Ellen 12 serpnya 2008 Russia in Accord With Georgians Sets Withdrawal The New York Times Arhiv originalu za 9 listopada 2012 Procitovano 13 travnya 2022 Levy Clifford J 14 serpnya 2008 Russia Vows to Support Two Enclaves in Retort to Bush The New York Times Arhiv originalu za 14 grudnya 2018 Procitovano 13 travnya 2022 Report Volume I Independent International Fact Finding Mission on the Conflict in Georgia September 2009 s 27 Arhiv originalu za 7 October 2009 Amnesty International Satellite Images Reveal Damage to South Ossetian Villages After Reuters 9 zhovtnya 2008 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2014 Civilians in the line of fire Amnesty International November 2008 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Georgia Marks Anniversary of War BBC News 7 serpnya 2009 Arhiv originalu za 8 serpnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Arhivovana kopiya ros Kommersant 15 serpnya 2008 Arhiv originalu za 16 veresnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Rights Groups Say South Ossetian Militias Burning Georgian Villages RFE RL 30 veresnya 2008 Arhiv originalu za 3 veresnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 Russia Endorses Six Point Plan Civil Ge 12 serpnya 2008 Arhiv originalu za 12 serpnya 2008 Procitovano 15 kvitnya 2014 Kunkle Fredrick 18 serpnya 2008 Bush European Leaders Urge Quick Withdrawal From Georgia Washington Post Arhiv originalu za 30 chervnya 2017 Procitovano 13 travnya 2022 Russia hands over control of Georgian buffer zones to EU RIA Novosti 9 zhovtnya 2008 Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2008 Russia Recognizes Independence of Georgian Regions Update4 Bloomberg 26 serpnya 2008 Tensions rise in South Ossetia ahead of war s first anniversary RIA Novosti 4 serpnya 2009 Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2012 Procitovano 13 travnya 2022 The Prosecutor of the International Criminal Court Fatou Bensouda requests judges for authorisation to open an investigation into the Situation in Georgia The Hague Justice Portal www haguejusticeportal net Arhiv originalu za 1 serpnya 2020 Procitovano 27 sichnya 2016 Vladimir Putin s mysterious moving border politico eu 3 kvitnya 2016 Arhiv originalu za 1 kvitnya 2018 Procitovano 31 bereznya 2018 Kucera Joshu 31 bereznya 2022 South Ossetia says it will seek to join Russia Eurasianet Arhiv originalu za 11 travnya 2022 Procitovano 13 travnya 2022 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gruzino osetinskij konflikt amp oldid 39554451