Гри́щинці — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Бобрицькій сільській громаді. Розташоване за 12 км на північний захід від районного центру міста Канева та за 13 км від найближчої залізничної станції Ляплава.
| село Грищинці | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Громада | Бобрицька сільська громада |
| Облікова картка | облікова картка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | XVII століття |
| Населення | 652 особи (2009) |
| Площа | 2,46 км² |
| Густота населення | 265,4 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 19015 |
| Телефонний код | +380 4736 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°48′06″ пн. ш. 31°21′08″ сх. д. / 49.80167° пн. ш. 31.35222° сх. д.Координати: 49°48′06″ пн. ш. 31°21′08″ сх. д. / 49.80167° пн. ш. 31.35222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 157 м |
| Відстань до обласного центру | 60 (фізична) км |
| Відстань до районного центру | 12 км |
| Найближча залізнична станція | Ляплава |
| Відстань до залізничної станції | 13 (фізична) км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Бобриця, |
| Карта | |
Грищинці | |
Грищинці | |
| Мапа | |
| Грищинці у Вікісховищі |
Населення села становить 652 особи, дворів 323 (2009; 644 особи в 2007).
Історія Редагувати
За переказами старожилів назва села пішла від його засновника козака Гришка, який першим поселився в цих місцях, тікаючи від гніту польської шляхти. Не встановлено точно, коли засновано цей населений пункт, але згідно з переказами, — десь на початку XVII століття.
За часів гетьманування Павла Тетері у 1663 році та Петра Дорошенка у 1670 роках згадується невеликий хутір Гиравщизна або Зирявщина, що належав Канівському монастирю Пресвятої Богородиці згідно із гетьманськими універсалами-привілеями. Зростаючи хутір перетворився на село із сучасною назвою.
В «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» Лаврентія Похилевича, виданих у 1864 році, йдеться, що у Грищинцях проживали 840 мешканців, землі було 1 542 га. Перейшло село у спадок від дійсного статського радника Григорія Тарновського двом поміщицям: княгині Ширенській-Шахматовій та Олександрі Юзефович, яка продала свій маєток у 1861 році Петру Борщевському разом з 87 кріпаками. Ширенська-Шахматова ж мала 266 душ кріпаків. Землі переходили від одного поміщика до іншого, останнім з яких був Фралов. В часи Коліївщини у грищинецьких ярах і лісах переховувалися гайдамаки й звідти робили свої напади на польську шляхту та українське панство. Збереглося урочище під назвою Городище, яке, за переказами, було їхнім центром.
У 1930 році, під час примусової колективізації було створений колгосп. У 1932–1933 роках село потерпало від штучного голоду. Відбувалася колективізація, люди залишалися без зерна. Вимирали цілі сім'ї. Під час голодомору в селі померло близько 150 мешканців.
У роки нацистсько-радянської війни серед селян відзначився молодший лейтенант Іван Піменович Падолка. За мужність у боях з німецькими загарбниками він нагороджений медаллю «За відвагу» та орденом Червоної Зірки. Разом зі своїм підрозділом Падолка пройшов з боями всю Правобережну Україну, Карпати, Румунію і Трансильванію. Брати Романюки Іван та Петро Михайловичі були в селі зв'язковими партизанського загону. За проявлений у боях героїзм та відвагу 68 грищинців нагороджені орденами і медалями. 104 воїни — уродженці села, загинули в боях. 70 юнаків та дівчат насильно вивезено до Німеччини. З 350 будинків уціліло 81. Село було відвойоване у нацистів лише у січні 1943 року.
За видатні заслуги в галузі сільськогосподарського виробництва багато жителів села нагороджено орденами та медалями: це Н. К. Ситник, В. П. Пустовіт, І. П. Зозуля, М. В. Письмак, М. Г. Дармокрик, М. К. Сидоренко, Н. М. Ковтун, Г. І. Штефан.
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 713 осіб, з яких 295 чоловіків та 418 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 646 осіб.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,98 % |
| вірменська | 0,93 % |
| російська | 0,93 % |
| білоруська | 0,16 % |
Сучасність Редагувати
У селі функціонують загальноосвітня школа, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазини. На землях сільської ради діє ПСП ім. Шевченка.
У селі є щойновиявлена пам'ятка архітектури — дерев'яний вітряк середини XX століття (Д-15).
Відомі люди Редагувати
- Барвінський Борис (23 жовтня 1888 — † 4 січня 1980) — український військовий та державний діяч; генерал-хорунжий Армії УНР, повітовий військовий комендант Дніпровського повіту Таврійської губернії, командир 30-го полку 14 дивізії військ СС «Галичина».
- Календюк Іван Хрисанфович (*1 січня 1922 — 22 квітня 1995) — Герой Радянського Союзу;
Джерела Редагувати
Примітки Редагувати
- who-is-who.ua
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с. ISBN 966-8201-26-4
Посилання Редагувати
- На сайті who-is-who.ua [ 9 вересня 2017 у Wayback Machine.];