Грабово — село в Кольчинській селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області України.
| село Грабово | |
|---|---|
| |
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Кольчинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 146 |
| Площа | 0,601 км² |
| Густота населення | 242,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89630 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°36′02″ пн. ш. 22°45′33″ сх. д. / 48.60056° пн. ш. 22.75917° сх. д.Координати: 48°36′02″ пн. ш. 22°45′33″ сх. д. / 48.60056° пн. ш. 22.75917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 592 м |
| Водойми | річки: Визниця, Ламованя |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89630, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Пузняківці, 72а |
| Карта | |
Грабово | |
Грабово | |
| Мапа | |
| Грабово у Вікісховищі |
Село розташоване приблизно за 40 кілометрів на схід від словацького кордону.
Історія ред.
Перша згадка про село — 1604 рік.
Русинська частина села була заснована на початку 17-го століття шляхетною родинию Szidor і в 1649 році нараховувала 31 кріпаків.
В 1711 р. село пограбували шведи, і більша частина кріпаків його покинули. З часом Русини заселили село знову.
Графська фамілія Шенборн побудувала тут нову молочну ферму та суміжні будівлі.
Так що німецькі колоністи з Богемії після прибуття сюди знайшли вже не дикий буковий ліс, а цілком придатні для проживання гірські землі на околиці села (600 м н.р.м.).
Землі, які раніше вже були посівними й заселеними, через війни, пограбування, хвороби стали знову запустошеними і деякі з них знову заросли. І коли колоністи прибули, то отримали від уряду ділянку землі, яку вони повинні були очистити від лісу та чагарників. Зрубані стовбури дерев вони могли використовувати, щоб побудувати собі будинки. В адміністрації області колоністам були дані стимули, але їхню долю пом'якшили вони мало.
До 1880 року вісім з переселених сімей покинули село, щоб емігрувати в Америку. Колонія вижила тільки тому, що богемські німці з району Стрий (Галичина), де умови життя були не кращими, переїхали в Грабово.
У жителів німецької колонії була своя церква, де пастор приходив тільки один раз на рік, діти німецьких колоністів, яких з кожним роком ставало все менше і менше, вчились в німецькомовній школі, яка була створена німецьким культурним об'єднанням DKV.
6 березня 1946 року всіх німців села Грабово було депортовано в Сибір.
Присілки ред.
Міклош
Міклош - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Грабово
Згадки: 1600: Miklósfalva
Храми ред.
Церква св. пр. Іллі, 1910 р.
У XVII ст. у Грабові була парохія. У 1733 р. за священика Василя Левицького згадують дерев'яну церкву св. Михайла з двома дзвонами. Востаннє дерев'яну церкву в селі згадують у чеському путівнику 1923 року.
Теперішня церква є типовою мурованою базилікою. Над входом вказано дату спорудження — 1910 рік (можливо, початок робіт). Після спорудження інтер'єр храму побілили, а досить неякісне малювання виконали аж у 1992—1993 роках.
У 1988 році проведено зовнішній ремонт. Свічники до церкви зробив Петро Копач. Його остання робота — підставка-аналой, яку він зробив перед смертю 1997 року в 95-річному віці. Гарно різьблений іконостас містить ікони добротного малювання.
Біля церкви — дзвіниця з двома дзвонами. Напис на одному повідомляє, що дзвін купив Михайло Бабиля в 1890 р. за священика Кирила Раковського, старости Василя Соскиди та куратора Андрія Аучана. Фриз у верхній частині дзвона містить напис по-німецьки: «Leib und Sonne Landestreu».
Римо-католицький храм збудований німцями, що заселяли частину села, можливо, наприкінці XIX ст. Стіни були з вальків (саману), дах і вежа з конічним завершенням, дерев'яні, вкриті ґонтом. Як і багато інших католицьких храмів, закритий на поч. 1970-х рр.
Туристичні цікавинки ред.
Неподалік села є печера опришків у Чорному лісі.
Біля Грабово на території сільської ради донедавна функціонував санаторій «Солені Млаки» з лікувальною водою, який, на жаль, наразі не діє. Див. також Джерело № 1 (Грабово).
Наявний андезитовий кар'єр.
Географія ред.
На північно-західній стороні від села річка Ламованя впадає у річку Визницю.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 176 осіб, з яких 77 чоловіків та 99 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 145 осіб.
Особистості ред.
Кичеря Валентин - Герой України, учасник російсько-української війни.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,32 % |
| угорська | 0,68 % |
Туристичні місця ред.
- Графська родина Шенборн побудувала тут нову молочну ферму та суміжні будівлі.
- андезитовий кар'єр.
- печера опришків у Чорному лісі.
- руїни католицького храму
- Джерело № 1 (Грабово).
- санаторій «Солені Млаки» з лікувальною водою
- залишки німецької колонії
Примітки ред.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- bbodnar813 (18 листопада 2022). Закарпаття знову втратило Героя на війні: опубліковано ім’я та фото (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 19 листопада 2022.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання ред.
- Погода в селі [ 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |