Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Ґарсіласо де ла Вега | |
---|---|
ісп. Garcilaso de la Vega | |
Ім'я при народженні | ісп. Garcilaso de la Vega |
Народився | 1503[…] Толедо, Іспанія[…] |
Помер | 14 жовтня 1536[…] Ніцца, Сардинське королівство, Італія[…] |
Країна | Іспанія[…] |
Діяльність | поет, військовослужбовець, письменник, дипломат, солдат |
Знання мов | іспанська[…] |
Жанр | поезія і сонет |
Військове звання | солдат |
Батько | Garcilaso de la Vegad |
Мати | Sancha de Guzmánd |
У шлюбі з | Elena de Zúñigad |
Діти | Lorenzo Suárez de Figueroad |
|
Ґарсіласо де ла Вега (Толедо, 1491/1503 — Ніцца, 14 жовтня 1536) — іспанський поет і солдат Золотого віку.
Біографія Редагувати
Ґарсіласо де ла Вега народився в Толедо між 1491 і 1503 роками, він був третім сином володаря Аркоса та головного командира Леона в Ордені Сантьяго, і Санчі де Гусман, володарки Батрес і Куерва. Його бабусею та дідусем по батьківській лінії були Педро Суарес де Фігероа, син Гомеса I Суареса де Фігероа та Ельвіри Лассо де Мендоса, сестри першого маркіза Сантільяни, і Бланка де Сотомайор (донька Фернандо де Сотомайора та Менсі Васкес де Гоес, через яких він успадкував володіння Аркосом). Його мати, Санча де Гусман, була дочкою Педро де Гусмана, лорда Батреса (сина хроніста Фернана Переса де Гусмана) і Марії де Рівери. Його батько помер, він залишився сиротою, навчався при дворі, де в 1519 році зустрів свого великого друга, лицаря Хуана Боскана.
Служба у короля Редагувати
Ґарсіласо вступив на службу до короля Карлоса I у 1520 році. Він вивчив грецьку, латинську, італійську та французьку мови, а також мистецтво фехтування та гри на цитрі, арфі та лютні. Ґарсіласо входив до оточення Фадріке Альвареса де Толедо-і-Енрікеса, II герцога Альба-де-ТормесаСтав об’єктом королівської прихильності, коли його призначили членом Ордену Сантьяго та джентльменом Бургундського дому . Ґарсіласо де ла Вега працював над зміцненням стосунків з будинком Альба і в 1523 році разом з Фернандо Альваресом де Толедо-і-Піментелем, майбутнім великим герцогом Альби, взяв участь у кампанії Фунтеррабія. У наступні роки Ґарсіласо де ла Вега брав участь у війні громад Кастилії і був поранений під час бойових дій Оліаса дель Рея. Він також брав участь в облозі свого рідного міста (1522). Наприкінці того ж року він вирушив у компанії Хуана Боскана та Педро де Толедо, майбутнього віце-короля Неаполя, в експедицію допомоги, яка хотіла (і не змогла) запобігти падінню Родосу в руки турків. Ґарсіласо де ла Вега знову отримав поранення, цього разу серйозне.
Повернувшись в Іспанію, він був посвячений у лицарі Ордена Сантьяго 11 листопада 1523 року в церкві Сан-Агустіна в Памплоні , а в 1524 році зіткнувся з французами під час облоги Фунтеррабії.
Приватне життя Редагувати
Повернувшись до Толедо, він одружився в 1525 році з Оленою де Суньїга , леді доньї Леонор, сестрою Карлоса I Іспанського; з цієї причини Гарсіласо став частиною її оточення. Усе вказує на те, що її шлюб був одним із багатьох аристократичних зв’язків, заснованих на угоді про інтереси. Через два з половиною роки після весілля вони обидва все ще проживали в батьківському маєтку. 11 березня 1528 року вони нарешті змогли придбати кілька будинків на вулиці де лос Альхібес № 2-4, неподалік від сімейного особняка. Пара не могла проводити надто багато часу разом у цьому домашньому просторі, оскільки через рік після їхнього придбання джентльмен почав подорожувати як придворний Карлоса I Іспанського. Донья Олена продовжувала жити в цьому будинку до своєї смерті в 1563 році, через двадцять сім років після її чоловіка. Окрім п’ятьох дітей, яких Ґарсіласо де ла Вега мав від доньї Олени де Суньїги, він також мав сина до одруження з дамою громади Толедо, Гіомар Каррільо, яку він визнав посмертно, Лоренцо Суарес де Фігероа . Три кохання позначили життя поета: 1) Магдалена де Гусман, двоюрідна черниця та позашлюбна донька його тітки Марії де Рібера, яка стала Каміла де ла Еглога II; 2) Гвіомар Каррільо, яка перекладає Галатею з Еклоги I; 3) Беатріс де Са, друга дружина Педро Ласо та невістка Ґарсіласо де ла Вега.
Творчість Редагувати
У той час він почав писати свої перші вірші відповідно до естетики канціонерської лірики. Деякий час служив старостою свого рідного міста. Поворотний момент у його поезії пов’язаний з одним днем у 1526 році в Гранаді. Мета поезії — бути почутою, це передача почуттів, а не придворне пробудження захоплення. Ґарсіласо де ла Вега віддає перевагу інтимному, особистому та конфіденційному тону в поезії перед риторикою та пишністю більш бойових тонів або культурною придворною демонстрацією винахідливості, тим самим закладаючи перший камінь іспаномовної ліричної течії.
Стиль Гарсіласо дуже характерний: він особливо дбає про музикальність вірша через використання алітерації та ритму навколо трьох головних осей ендекасилабула. Він регулярно вживає епітет з наміром створити ідеалізований світ. Майстерно описує те, що втікає і невловиме. Його поезія породжує яскраве відчуття часу та пройнята меланхолією за життям, що минає, що він називав своїм «болісним почуттям»
Міфологічна тематика постає як альтернатива релігійній тематиці: Гарсіласо не писав вірша на релігійну тему. Міфологія викликала в ньому великі мистецькі емоції, і він повністю ототожнювався з деякими міфами, такими як міфи про Аполлона та Дафну. Його улюбленими темами є відчуття відсутності, конфлікт між розумом і пристрастю, плин часу та пісня ідилічної природи, яка служить контрастом до болючих почуттів поета. Він вірить у світ, який є не релігійним християнським, а язичницьким.
Видання Редагувати
У березні 1542 року Боскан і його дружина підписали контракт на публікацію тому. Наступного року під керівництвом вдови книга була опублікована. Одразу з’явилося два крадькома перевидання, одне в Барселоні, інше в Лісабоні. У 1544 році з'явилося два авторизованих перевидання, одне в Медіні-дель-Кампо, а інше в Антверпені; протягом наступних тринадцяти років щороку з'являлося принаймні одне перевидання. Після 1557 року спільне видання вже не розкуповувалося так швидко. Тож не дивно, що в 1569 році книготорговець із Саламанки здійснив щасливу ідею видати окремим томом лише поезію Гарсіласо. Він вийшов у 1574 році з шістьма сонетами та п’ятьма неопублікованими двовіршами, невеликим томом «Творів чудового Гарсі Лассо де ла Вега, з анотаціями та поправками адвоката Франциско Санчеса, професора риторики в Саламанці». У 1580 році в Севільї було опубліковано ще одне коментоване видання з набагато більш розширеними анотаціями вченого поета Фернандо де Еррера.
Сам Гарсіласо є першим, хто визначив у себе подвійність між професією володіння зброєю та його літературним покликанням, вираженим у вірші «берусь то за меч, то за перо». Густаво Адольфо Беккер описав його як «повний образ найяскравішого століття в нашій історії».
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118716344 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ М. Ватсон Вега, Гарсилассо // Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. Vа. — С. 689–690.
- Вега // Энциклопедический лексикон — СПб: 1837. — Т. 9. — С. 172.
- ↑ Ясный В. К. Вега Гарсиласо де ла // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
- ↑ VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118716344 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ http://cvc.cervantes.es/actcult/garcilaso/biografia/biografia.htm#1
- Czech National Authority Database
- ↑ Kindred Britain
- José Luis Pérez López, «La fecha de nacimiento de Garcilaso de la Vega a la luz de un nuevo documento biográfico», Criticón, n.º 78, 2000, pp. 45-57.
- Biografía de Garcilaso de la Vega. 500 años de Garcilaso. Razones de una exposición. Centro Virtual Cervantes.
- El poeta Garcilaso no vistió el hábito de Alcántara. Errónea atribución de su retrato. Boletín de la Real Academia de la Historia, pág. 532 y ss. Laurencín, Francisco Rafael de Uhagón, Marqués de, Edición digital: Alicante: Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes, 2008. Edición digital a partir de Boletín de la Real Academia de la Historia, tomo 65 (1914), pp. 532-556.
- Es decir, servidor continuo del rey, como dice Gonzalo Sánchez-Molero, José Luis. Garcilaso y Carlos V. 500 años de Garcilaso. Centro Virtual Cervantes. Процитовано 11 de julio de 2012.. Muy probablemente, su cargo fue contino hombre de armas, o sea, miembro permanente de la guardia real: vid. Montero Tejada, Rosa María (enero-abril de 2001). Los continos "hombres de armas" de la Casa Real castellana (1495-1516): una aproximación de conjunto. Boletín de la Real Academia de la Historia (Madrid: Real Academia de la Historia) 198 (cuaderno 1): 103–130. ISSN 0034-0626. Процитовано 11 de julio de 2012.
- Sánchez Molero, José Luis Gonzalo. Garcilaso y Carlos V. 500 años de Garcilaso. Centro Virtual Cervantes. Процитовано 11 de julio de 2012.
- Centro Virtual Cervantes. Garcilaso, caballero de Santiago. 500 años de Garcilaso. Процитовано 19 de mayo de 2012.
- Garcilaso tuvo con Elena de Zúñiga cinco hijos, según consta en su testamento, redactado en Barcelona el 25 de julio de 1529: Garcilaso, muerto a temprana edad, en 1537; Íñigo de Zúñiga, fallecido en 1555 a la edad de 25 años; Pedro de Guzmán, nacido en 1529; Sancha, casada con Antonio de Puertocarrero; y Francisco, fallecido también cuando aún era un niño.
- Cf. Mariano Calvo López, «Calle de los Aljibes (la casa matrimonial). Ruta de Garcilaso de a Vega», en Rutas literarias de Toledo, pp. 68-69.
- Las mujeres de Garcilaso. abc. 29 de enero de 2011. Процитовано 13 de agosto de 2021.
- Vaquero Serrano, María del Carmen; López de la Fuente, Juan José (2011). El desdichado (poeta) Don Lorenzo Laso. Vida del primogénito de Garcilaso de la Vega (PDF). Lemir 15: 59–134. Процитовано 23 de enero de 2012.
Бібліографія Редагувати
- Фернандес де Наваррете, Еустакіо (1850). Життя відомого поета Гарсіласо де ла Вега в Збірці неопублікованих документів з історії Іспанії, том. XVI, Мадрид.
- Меле, Еудженіо (1923) Латинська поезія Гарсіласо де ла Вега та його постійність в Італії, в Іспанському бюлетені, 25.
Посилання Редагувати
- 500 років Гарсіласо де ла Вега у віртуальному центрі Сервантеса.
- Гарсіласо де ла Вега у віртуальній бібліотеці Мігеля де Сервантеса.
- Оцифровані твори Гарсіласо де ла Веги в Іспанській цифровій бібліотеці Національної бібліотеки Іспанії.
- Твори Гарсіласо, у виданні Томаса Наварро Томаса, Мадрид, 1911. Електронне видання в різних форматах, організоване Project Gutenberg.