Дафна Да фна грец Δάφνη лавр персонаж давньогрецької міфології німфа За однією версією дочка фессалійського річкового бо

Да́фна (грец. Δάφνη; «лавр») — персонаж давньогрецької міфології, німфа. За однією версією, дочка фессалійського річкового бога Пенея; або дочка річкового бога Ладона з Аркадії і Геї; або дочка річкового бога Пенея в Еліді і Геї; або дочка Амікла.

Дафна дав.-гр. Δάφνη
«Аполлон і Дафна», Якоб Ауер, бл. 1688/1690
німфа
Божество в	давньогрецька релігія
Місцевість	Стародавня Греція, Антіохія
Заняття	мисливиця
Батько	Пеней, Ладон
Мати	Гея
Брати/сестри	Океаніди, Грецькі річкові боги
Пов'язані персонажі	Левкіпп, Аполлон
Пов'язані події	flight^d
Частина від	Аполлон і Дафна
Похідна робота	Dafne^d
Персонаж твору	Метаморфози
Медіафайли у Вікісховищі

Уникала чоловіків і жила в суспільстві дівчат, супутниця Артеміди. У неї був закоханий Левкіпп, син Еномая. Одягнувши жіноче вбрання і заплівши волосся, видав себе за дочку Еномая і став полювати разом з Дафною, яка обіймала його. Аполлон став ревнувати до Левкіппа. Коли дівчата купалися, вони виявили, що Левкіпп не дівчина, і вбили його списами і ножами.

Переслідувана закоханим у неї Аполлоном (за словами Овідія, Аполлон гнався за нею, як собака за зайцем, вона була його першим коханням), Дафна молилася про допомогу до богів і була перетворена на лаврове дерево. Або Аполлон її зґвалтував, і вона попросила Зевса перетворити її на лавр.

З того часу лавр став священним деревом Аполлона, а лавровий вінок — його неодмінним атрибутом.

До міфу про Дафну зверталися Овідій, пізніше Г. Сакс, А. Беккарі, М. Опіц, Жан де Лафонтен. У музиці образ Дафни знайшов утілення в творах Алессандро Скарлатті, Ґеорґа Фрідріха Генделя, Ріхарда Штрауса; до нього зверталися такі художники й скульптори як Лука Джордано, Я. Брейгель, Нікола Пуссен, Лоренцо Берніні, Якоб Ауер та інші.

Існує також сирійська розповідь про Дафну, і священний лавр, яким вона стала, шанувався в гаю із славнозвісною святинею Артеміди й Аполлона (згоріла 362 р. до н. е.) біля Антіохії. Цар Селевк полював і побачив місце, де Бог переслідував Дафну. Хто із засуджених ховався в гаї, той діставав право захисту.

Див. також Редагувати

На честь персонажу названо астероїд 41 Дафна.

Лавр

Примітки Редагувати

Овидий. Метаморфозы I 568—570
Павсаний. Описание Эллады X 7, 8
Палефат. О невероятном 49
Гигин. Мифы 203
Сервий. Комментарий к «Энеиде» Вергилия II 513 и др. // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.663
Парфений. О любовных страстях 15, 1
Павсаний. Описание Эллады VIII 20, 2-4; Парфений. О любовных страстях 15, 2-3
Овидий. Метаморфозы I 452—567
Овидий. Метаморфозы I 534—539
Парфений. О любовных страстях 15, 4, ссылка на Диодора из Элаиты и Филарха
Филаргирий. Комментарий к «Буколикам» Вергилия III 12 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.665
Филострат. Жизнь Аполлония Тианского I 16
Либаний. Речи XI 94-99 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С. 586

Література Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Daphne (mythology)

Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

Посилання Редагувати

[1] Овидий. Метаморфозы I 568—570

[2] Павсаний. Описание Эллады X 7, 8

[3] Палефат. О невероятном 49

[4] Гигин. Мифы 203

[5] Сервий. Комментарий к «Энеиде» Вергилия II 513 и др. // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.663

[6] Парфений. О любовных страстях 15, 1

[7] Павсаний. Описание Эллады VIII 20, 2-4; Парфений. О любовных страстях 15, 2-3

[8] Овидий. Метаморфозы I 452—567

[9] Овидий. Метаморфозы I 534—539

[10] Парфений. О любовных страстях 15, 4, ссылка на Диодора из Элаиты и Филарха

[11] Филаргирий. Комментарий к «Буколикам» Вергилия III 12 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.665

[12] Филострат. Жизнь Аполлония Тианского I 16

[13] Либаний. Речи XI 94-99 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С. 586