www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гармонія сфер Гармо нія сфер гармонія світу лат harmonia mundi світова музика лат musica mundana античне і середньовічне

Гармонія сфер

Гармо́нія сфер, гармонія світу (лат. harmonia mundi), світова музика (лат. musica mundana) — античне і середньовічне вчення про музично-математичне влаштування космосу, характерне для піфагорійської і платонічної філософської традицій. Сутність гармонії сфер у викладі Аристотеля наступна: «Рух [світил] породжує гармонію (ἁρμονίαν), оскільки звуки, що виникають при цьому [русі] благозвучні (σύμφωνοι ψόφοι) <…> швидкості [світил], розраховані в залежності від відстані [між ними], виражаються числовими відносинами консонанс (τοὺς τῶν συμφωνιῶν λόγους)».

Гармонія світу, 1806 р.

Астрономія до Евдокса не знала сфер. Платон говорить про «кола» (греч. κύκλοι), Аристотель про «небесні світила», або «зорі» (греч. ἄστρα). У латинській науці пізньої античності та середньовіччя те саме поняття найчастіше передається як musica mundana (Боецій), harmonia caeli, musica caelestis («небесна гармонія», «небесна музика» Макробія) і т. ін.

У найдавнішому вигляді (у Піфагора) гармонія сфер являла собою пропорцію тільки чотирьох чисел 6:8:9:12, що містить у собі всі три види середніх — геометричне, арифметичне і гармонічне; так її описують у «Арифметиці» Нікомах («найдосконаліша гармонія», τελειοτάτη ἁρμονία, Arithm. II,29) і Боецій («найдосконаліша гармонія», maxima perfectaque armonia, Arithm. II, 54). Перше в історії вчення про гармонію сфер виклав Платон в десятій книзі діалогу «Держава» (616b-617d). У небесній «гармонії» (в сенсі октавного ладу) 8 ступенів: зоряне небо (вищий тон), Сатурн, Юпітер, Марс, Меркурій, Венера, Сонце, Місяць (нижчий тон). Платонівське вчення, викладене у формі міфу про загробні подорожі Ера, не містить математичних відношень, натомість філософ змальовує багатоголосну звукову картину:

Всіх валів вісім, вони вкладені один в іншій, їхні краї зверху мають вигляд кіл на загальній осі, так що зовні вони ніби утворюють безперервну поверхню єдиного валу, вісь же ця вскочила наскрізь через середину восьмого валу. Перший, зовнішній вал має найбільшу поверхню кола, шостий вал — другу за величиною, четвертий — третю, восьмий — четверту, сьомий — п'яту, п'ятий — шосту, третій — сьому, другий — восьму за величиною. <…> Все веретено в цілому, обертаючись, здійснює щоразу один і той же оберт, але при його обертальному русі внутрішні сім кіл повільно повертаються в напрямку, протилежному обертанню цілого. З них лише швидше рухається восьме коло, на другому місці за швидкістю — сьоме, шосте і п'яте, які рухаються з однаковою швидкістю; на третьому місці, як їм було помітно, стоять обертальні обороти четвертого кола; на четвертому місці знаходиться третього кола, а на п'ятому — другий. Обертається ж це веретено на колінах Ананко (Необхідності). Зверху на кожному з кіл веретена сидить по Сирені; обертаючись разом з ними, кожна з них видає тільки один звук, завжди тієї ж висоти. З усіх звуків, а їх вісім — виходить суголосся єдиної гармонії (μίαν ἁρμονίαν συμφωνεῖν). Близько сирен на рівному від них відстані сидять, кожна на своєму престолі, інші три істоти — це мойри, дочки Ананко: Лáхесіс, Клотó і Áтропос — у всьому білому, з вінками на головах. Вони співають, [накладаючись] на гармонію сирен (ὑμνεῖν πρὸς τὴν τῶν Σειρήνων ἁρμονίαν): Лахесис про минуле, Клото — про сьогодення, Атропос — про майбутнє.

У римській літературі вчення про гармонію світу викладають Цицерон, в знаменитому «Сні Сципіона», і Макробій в коментарі до цього тексту Цицерона (II.1). Як і Платон, Цицерон видяліяє в небесній гамі (октаві, «гармонії») 8 ступенів, співвіднесених зі світилами: найвищий тон гами належить «зореносному колу небесному» (caeli stellifer cursus), найнижчий — Місяцю (Земля — нерухома, і звуків не видає). При цьому небесна музика проектується і на людську діяльність:

…Найвище небесне коло, що несе на собі зорі та обертається найшвидше, відтворює високий і різкий звук; з найнижчим звуком рухається місячне і найнижче коло; адже Земля, дев'ята за рахунком, завжди знаходиться в одному і тому ж місці, тримаючись посеред світу. Але вісім шляхів, два з яких мають однакову силу, видають сім звуків, розділених проміжками, це число, можна сказати, є вузол усіх речей. Відтворивши це на струнах і за допомогою співу, вчені люди відкрили собі шлях для повернення в це місце (тобто на небо) — подібно іншим людям, які, завдяки своєму видатному даруванню, у земному житті присвятили себе наукам, викликаним богами.

У небесній гамі Нікомаха («Посібник з гармонії», III) 7 звуків (вони ж ступені звукоряду Повної системи в об'ємі від гепати середніх до нети з'єднаних), причому порядок зворотний (Місяць видає найвищий звук, Сатурн найнижчий). Прив'язка світил до струн (сходами звукоряду), яка виконана Нікомахом, не має прототипів в збережених древніших текстах (у тому числі цієї прив'язки немає і у Цицерона). Боецій в «Музиці» (Mus. I,27) викладає будову небесної гами подвійно — і по Никомаху і по Цицерону. Інтерпретуючи свідчення Цицерона, Боецій (як раніше це робив Нікомах) пов'язує звуки світил зі струнами кіфари (ступенями звукоряду), розташовуючи їх в обсязі від меси (звук зоряного неба) до просламбаномена (звук Місяця). Таким чином, небесна гамма Боеція–Цицерона відповідає звукоряду (базового) гіподорійского ладу.

Ідея гармонії світу продовжила існування в західноєвропейській філософській та музично-теоретичній науці протягом Середніх віків та Відродження, знайшовши втілення у вченнях Йоганна Кеплера, Марена Мерсенна, Роберта Фладда, Афанасія Кирхера та інших.

Гармонію світу оспівали письменники, поети й композитори: Шекспір («Венеціанський купець» V.1), Гете (пролог до «Фауста»), Блок («зоряний хор»), Хіндеміт (опера і симфонія під назвою «Гармонія світу»).

У 2006 році мінімаліст Грег Фокс написав електронну композицію «Пісня сфер» (Carmen of the spheres), використовуючи реальні астрономічні дані орбіт дев'яти планет Сонячної системи.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. «О небі», II.9.
  2. Переклад з російської за виданням А. Н. Єгунова.
  3. «Про державу», VI.18
  4. За сучасною теорією музики перший і восьмий ступені, що утворюють інтервал октави, розглядаються як тотожні
  5. Перекладено з російського перекладу В. О. Горенштейна.
  6. доступно в mp3 на вебсайті композитора [ 26 квітня 2008 у Wayback Machine.].

Література Редагувати

  • Burkert W. Weisheit und Wissenschaft: Studien zu Pythagoras, Philolaos und Platon. Nürnberg, 1962. Английский перевод: Lore and science in ancient pythagoreanism. Cambridge (Mass.): Harvard Univ. Press, 1972 (о гармонии сфер см в этой книге гл. IV).
  • Музыкально-теоретические системы. Учебник для историко-теоретических и композиторских факультетов музыкальных вузов. М., 2006.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Garmo niya sfer garmoniya svitu lat harmonia mundi svitova muzika lat musica mundana antichne i serednovichne vchennya pro muzichno matematichne vlashtuvannya kosmosu harakterne dlya pifagorijskoyi i platonichnoyi filosofskoyi tradicij Sutnist garmoniyi sfer u vikladi Aristotelya nastupna Ruh svitil porodzhuye garmoniyu ἁrmonian oskilki zvuki sho vinikayut pri comu rusi blagozvuchni symfwnoi psofoi lt gt shvidkosti svitil rozrahovani v zalezhnosti vid vidstani mizh nimi virazhayutsya chislovimi vidnosinami konsonans toὺs tῶn symfwniῶn logoys 1 Garmoniya svitu 1806 r Astronomiya do Evdoksa ne znala sfer Platon govorit pro kola grech kykloi Aristotel pro nebesni svitila abo zori grech ἄstra U latinskij nauci piznoyi antichnosti ta serednovichchya te same ponyattya najchastishe peredayetsya yak musica mundana Boecij harmonia caeli musica caelestis nebesna garmoniya nebesna muzika Makrobiya i t in U najdavnishomu viglyadi u Pifagora garmoniya sfer yavlyala soboyu proporciyu tilki chotiroh chisel 6 8 9 12 sho mistit u sobi vsi tri vidi serednih geometrichne arifmetichne i garmonichne tak yiyi opisuyut u Arifmetici Nikomah najdoskonalisha garmoniya teleiotath ἁrmonia Arithm II 29 i Boecij najdoskonalisha garmoniya maxima perfectaque armonia Arithm II 54 Pershe v istoriyi vchennya pro garmoniyu sfer viklav Platon v desyatij knizi dialogu Derzhava 616b 617d U nebesnij garmoniyi v sensi oktavnogo ladu 8 stupeniv zoryane nebo vishij ton Saturn Yupiter Mars Merkurij Venera Sonce Misyac nizhchij ton Platonivske vchennya vikladene u formi mifu pro zagrobni podorozhi Era ne mistit matematichnih vidnoshen natomist filosof zmalovuye bagatogolosnu zvukovu kartinu Vsih valiv visim voni vkladeni odin v inshij yihni krayi zverhu mayut viglyad kil na zagalnij osi tak sho zovni voni nibi utvoryuyut bezperervnu poverhnyu yedinogo valu vis zhe cya vskochila naskriz cherez seredinu vosmogo valu Pershij zovnishnij val maye najbilshu poverhnyu kola shostij val drugu za velichinoyu chetvertij tretyu vosmij chetvertu somij p yatu p yatij shostu tretij somu drugij vosmu za velichinoyu lt gt Vse vereteno v cilomu obertayuchis zdijsnyuye shorazu odin i toj zhe obert ale pri jogo obertalnomu rusi vnutrishni sim kil povilno povertayutsya v napryamku protilezhnomu obertannyu cilogo Z nih lishe shvidshe ruhayetsya vosme kolo na drugomu misci za shvidkistyu some shoste i p yate yaki ruhayutsya z odnakovoyu shvidkistyu na tretomu misci yak yim bulo pomitno stoyat obertalni oboroti chetvertogo kola na chetvertomu misci znahoditsya tretogo kola a na p yatomu drugij Obertayetsya zh ce vereteno na kolinah Ananko Neobhidnosti Zverhu na kozhnomu z kil veretena sidit po Sireni obertayuchis razom z nimi kozhna z nih vidaye tilki odin zvuk zavzhdi tiyeyi zh visoti Z usih zvukiv a yih visim vihodit sugolossya yedinoyi garmoniyi mian ἁrmonian symfwneῖn Blizko siren na rivnomu vid nih vidstani sidyat kozhna na svoyemu prestoli inshi tri istoti ce mojri dochki Ananko Lahesis Kloto i Atropos u vsomu bilomu z vinkami na golovah Voni spivayut nakladayuchis na garmoniyu siren ὑmneῖn prὸs tὴn tῶn Seirhnwn ἁrmonian Lahesis pro minule Kloto pro sogodennya Atropos pro majbutnye 2 U rimskij literaturi vchennya pro garmoniyu svitu vikladayut Ciceron v znamenitomu Sni Scipiona 3 i Makrobij v komentari do cogo tekstu Cicerona II 1 Yak i Platon Ciceron vidyaliyaye v nebesnij gami oktavi garmoniyi 8 stupeniv spivvidnesenih zi svitilami najvishij ton gami nalezhit zorenosnomu kolu nebesnomu caeli stellifer cursus najnizhchij Misyacyu Zemlya neruhoma i zvukiv ne vidaye Pri comu nebesna muzika proektuyetsya i na lyudsku diyalnist Najvishe nebesne kolo sho nese na sobi zori ta obertayetsya najshvidshe vidtvoryuye visokij i rizkij zvuk z najnizhchim zvukom ruhayetsya misyachne i najnizhche kolo adzhe Zemlya dev yata za rahunkom zavzhdi znahoditsya v odnomu i tomu zh misci trimayuchis posered svitu Ale visim shlyahiv dva z yakih mayut odnakovu silu 4 vidayut sim zvukiv rozdilenih promizhkami ce chislo mozhna skazati ye vuzol usih rechej Vidtvorivshi ce na strunah i za dopomogoyu spivu vcheni lyudi vidkrili sobi shlyah dlya povernennya v ce misce tobto na nebo podibno inshim lyudyam yaki zavdyaki svoyemu vidatnomu daruvannyu u zemnomu zhitti prisvyatili sebe naukam viklikanim bogami 5 U nebesnij gami Nikomaha Posibnik z garmoniyi III 7 zvukiv voni zh stupeni zvukoryadu Povnoyi sistemi v ob yemi vid gepati serednih do neti z yednanih prichomu poryadok zvorotnij Misyac vidaye najvishij zvuk Saturn najnizhchij Priv yazka svitil do strun shodami zvukoryadu yaka vikonana Nikomahom ne maye prototipiv v zberezhenih drevnishih tekstah u tomu chisli ciyeyi priv yazki nemaye i u Cicerona Boecij v Muzici Mus I 27 vikladaye budovu nebesnoyi gami podvijno i po Nikomahu i po Ciceronu Interpretuyuchi svidchennya Cicerona Boecij yak ranishe ce robiv Nikomah pov yazuye zvuki svitil zi strunami kifari stupenyami zvukoryadu roztashovuyuchi yih v obsyazi vid mesi zvuk zoryanogo neba do proslambanomena zvuk Misyacya Takim chinom nebesna gamma Boeciya Cicerona vidpovidaye zvukoryadu bazovogo gipodorijskogo ladu Ideya garmoniyi svitu prodovzhila isnuvannya v zahidnoyevropejskij filosofskij ta muzichno teoretichnij nauci protyagom Serednih vikiv ta Vidrodzhennya znajshovshi vtilennya u vchennyah Joganna Keplera Marena Mersenna Roberta Fladda Afanasiya Kirhera ta inshih Garmoniyu svitu ospivali pismenniki poeti j kompozitori Shekspir Venecianskij kupec V 1 Gete prolog do Fausta Blok zoryanij hor Hindemit opera i simfoniya pid nazvoyu Garmoniya svitu U 2006 roci minimalist Greg Foks napisav elektronnu kompoziciyu Pisnya sfer Carmen of the spheres vikoristovuyuchi realni astronomichni dani orbit dev yati planet Sonyachnoyi sistemi 6 Zmist 1 Div takozh 2 Primitki 3 Literatura 4 PosilannyaDiv takozh RedaguvatiPifagoreyizm Harmonices MundiPrimitki Redaguvati O nebi II 9 Pereklad z rosijskoyi za vidannyam A N Yegunova Pro derzhavu VI 18 Za suchasnoyu teoriyeyu muziki pershij i vosmij stupeni sho utvoryuyut interval oktavi rozglyadayutsya yak totozhni Perekladeno z rosijskogo perekladu V O Gorenshtejna dostupno v mp3 na vebsajti kompozitora Arhivovano 26 kvitnya 2008 u Wayback Machine Literatura RedaguvatiBurkert W Weisheit und Wissenschaft Studien zu Pythagoras Philolaos und Platon Nurnberg 1962 Anglijskij perevod Lore and science in ancient pythagoreanism Cambridge Mass Harvard Univ Press 1972 o garmonii sfer sm v etoj knige gl IV Muzykalno teoreticheskie sistemy Uchebnik dlya istoriko teoreticheskih i kompozitorskih fakultetov muzykalnyh vuzov M 2006 Posilannya RedaguvatiSvitova garmoniya Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya 213 mode 1up view theater Garmoniya Garmoniya sfer Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 212 213 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Garmoniya sfer amp oldid 40342452