Гадичево (біл. Гадзічава) — село в Марковицькій сільраді Гомельського району Гомельської області Білорусі.
| село Гадичево | |
| Транслітерація назви | Hadzičava |
|---|---|
| | |
| Основні дані | |
| 52°06′10″ пн. ш. 31°11′49″ сх. д. / 52.10277777780554942° пн. ш. 31.19694444447222281° сх. д.Координати: 52°06′10″ пн. ш. 31°11′49″ сх. д. / 52.10277777780554942° пн. ш. 31.19694444447222281° сх. д. | |
| Країна | Білорусь |
| Область | Гомельська |
| Район | Гомельський |
| Рада | Марковицька |
| Перша згадка | XVIII століття |
| Населення | 187 осіб (2004) |
| Часовий пояс | UTC+3:00 |
| Поштовий індекс | 247044 |
| Телефонний код | +375-23(2) |
| Автомобільний код | 3 |
| Транспорт, відстані | |
| До Мінська | |
| - фізична | 315 км |
| Гадичево | |
| Гадичево Гадичево (Гомельська область) | |
| Гадичево у Вікісховищі |
Географія ред.
Розташування ред.
У 41 км на південний схід від Гомеля, 4 км від залізничної станції Кравцовка (на лінії Гомель — Чернігів).
Гідрографія ред.
На річці Биковка (притока річки Немильня).
Транспортна мережа ред.
Автомобільна дорога Будище — Гомель.
Планування складається з прямолінійною широтною вулицею, в центрі якої господарські та громадські будівлі.
Забудова двостороння, дерев'яна, садибного типу.
Історія ред.
Прадавні часи ред.
Виявлене археологами поселення культури типу верхнього шару банцеровсько-тушемлінської культури і епохи Київської Русі (у 2,5 км на захід від села) свідчать про заселення цих місць з давніх часів.
У складі Великого князівства Литовського ред.
За письмовими джерелами відоме з XVIII століття як село в Гомельському старостві Речицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського.
У 1770 році — 122 двору.
У складі Російської імперії ред.
Після Першого поділу Речі Посполитої (1772) в Російській імперії.
З 1775 року в складі маєтку графа Петра Олександровича Рум'янцева-Задунайського, а потім графа Івана Федоровича Паскевича, в Марковицькій волості Білицького повіту. У 1816 році — 192 чоловічих, 170 жіночих селянських душ. З 1852 року — у складі Гомельського повіту. У 1834 році в Миколаївській економії Гомельського маєтку.
У першій половині XIX століття в центрі села побудована цегляна церква Св. Катерини з елементами класицизму (зараз пам'ятник архітектури). Автор проєкту — англійський архітектор Джон Кларк. У 1882 році — 178 дворів, 905 жителів, в Марковицькій волості Гомельського повіту, крім землеробства селяни займалися слюсарним і столярним ремеслом. У 1886 році працював вітряк. Згідно з переписом 1897 року розташовувалися церква, школа грамоти, лавка, трактир.
У 1909 році — 3026 десятин землі, школа (будівля побудована в 1912 році), православна церква, млин.
У складі БРСР (СРСР) ред.
З 8 грудня 1926 року по 30 грудня 1927 року — центр Гадичевської сільради Носовицького, з 4 серпня 1927 року Тереховського районів Гомельського округу. У 1930 році організований колгосп, працювали цегельний завод (88 робітників), 3 вітряки.
Німецько-радянська війна ред.
Під час німецько-радянської війни загинули 120 жителів.
Післявоєнні роки ред.
В пам'ять про загиблих на війні в 1957 році в центрі села встановлено обеліск.
У 1959 році — в складі колгоспу «Червоний стяг» (центр — село Марковичі).
Населення ред.
Чисельність ред.
- 2004 — 93 господарства, 187 жителів.
Динаміка ред.
|
|---|
Примітки ред.
- . Белпочта. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 17 серпня 2020.
Література ред.
- Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0