Віктор Каплан, у хрещенні — Віктор Густав Франтішек (27 листопада 1876, Мюрццушляґ, Австро-Угорщина — 23 серпня 1934, Унтерах-ам-Аттерзе, Австрія) — австрійський інженер і винахідник турбіни Каплана. Свої ключові відкриття він зробив на своїй роботі в Німецькому технічному університеті (сьогодні VUT) у Брно.
| Віктор Каплан | |
|---|---|
| Viktor Kaplan | |
| Народився | 27 листопада 1876[…] Мюрццушляґ, Брук-Мюрццушлаг, Штирія |
| Помер | 23 серпня 1934[…] (57 років) Unterach am Atterseed, Феклабрук, Верхня Австрія, Австрія ·геморагічний інсульт |
| Поховання | Віденський технічний університет |
| Країна | Австрія |
| Місце проживання | Брно |
| Діяльність | інженер, винахідник, науково-педагогічний працівник, інженер-механік, викладач університету, технік, педагог, гідроінженер, amateur filmmaker |
| Alma mater | Віденський технічний університет і German Technical University in Brnod |
| Науковий ступінь | інженер[d] і Doctor of Technologyd |
| Знання мов | німецька |
| Заклад | German Technical University in Brnod |
| Нагороди | Медаль Рудольфа Дізеляd (1954) |
|
Життєпис ред.
Віктор Каплан народився у сім'ї залізничного службовця Карела Віктора Каплана (1849–1921) та його дружини Йоганни Елізабети Леопольдіни, уродженої Вустової (1843–1898). Відвідував початкову школу в Нойберг-анд-дер-Мюрці, а потім продовжив навчання в реальній гімназії у Відні. Йому не було й десяти років, коли він вперше зробив електродвигун, сконструював діючу модель парової машини та випробував на річці Мюрц невелике водяне колесо ручної роботи. У старших класах почав виготовляти фотоапарати.
У 1895–1900 роках закінчив Віденський технічний університет, де вивчав машинобудування та дизельні двигуни. Після закінчення університету відбув рік військової служби в Пулі, яка тоді була важливою базою австро-угорського флоту. У 1901 році він почав працювати в механічних майстернях компанії Ganz & Comp в Леоберсдорфі поблизу Відня над двигунами внутрішнього згоряння.
Проте через два роки, на прохання професора Альфреда Музіля (батька Роберта Музіля), він поїхав до Німецького технічного університету в Брно, де отримав посаду конструктора Інституту машинознавства, кінематики та машинобудування. Він залишив роботу над двигунами і присвятив себе будівництву водяних турбін.
У 1909 році Каплан отримав ступінь доктора технічних наук у Віденському технічному університеті, а також став доцентом з питань водяних двигунів у Німецькому технічному університеті в Брно. Тоді ж, 18 липня того ж року, він одружився з уродженкою Відня Маргаретою Анною Йоганною Штрассеровою (1884–1973), від якої мав двох дочок – Гертрауд Каролу Антонію Капланову та Маргаретту Райнфріду Капланову. У 1913 році став завідувачем кафедри теорії та конструкції водяних двигунів. Каплан залишився в Брно навіть після створення Чехословаччини, а в 1918 році його призначили штатним професором Технічного університету у Брно.
З моменту патентування свого першого винаходу водяної турбіни в 1912 році Каплан мав проблеми із захистом 33 інших патентів, пов’язаних з ним. Йому довелося захищати свої винаходи, що затягнулося до середини 1920-х років. Після дванадцятирічної судової суперечки Каплан отримав 280 патентів у 27 країнах на основі рішення Суду Рейху в Лейпцигу. Патентна повістка та відповідні документи зайняли 14 500 аркушів, які разом із садибою були передані до фонду Технічного музею в Брно. Каплан серйозно захворів у 1922 році через велике психічне напруження, і навіть коли через деякий час він повернувся до викладання, хвороба залишила відбиток на його психічному стані. У 1931 році за власним бажанням він достроково вийшов на пенсію та оселився у своєму заміському маєтку Рохуспойнт в Унтерах, Верхня Австрія. В останні роки свого життя він присвятив себе реалізації невеликих проєктів та хобі, якими були музика та догляд за домашніми тваринами.
У 1926 році він отримав звання почесного доктора в Технічному університеті в Празі, а в 1934 році в Технічному університеті в Брно. Однак він не дожив до отримання другого почесного докторського ступеня, оскільки помер 23 серпня 1934 року від інсульту у своїй літній резиденції Рохуспойнт в Австрії.
З 1976 року річниця його народження включена до пам’ятних дат світової культури ЮНЕСКО. Пам'ятник Віктору Каплану є частиною виставки «Водяні двигуни» в Технічному музеї в Брно.
Доробок ред.
Каплан провів низку експериментів у Брно, щоб описати найкращі параметри радіально-осьових турбін Френсіса та модифікувати їх для різних значень витрати та напору. За п’ять років роботи він узагальнив свої висновки в книзі Bau rationeller Francisturbinen–Laufräder und deren Schaufelformen für Schnell–, Normal– und Langsam Läufer. Його винахід гідравлічної турбіни з регульованими обертовими лопатями відносять до 1912 року. Каплан почав працювати над ним у 1910 році. У той час у Брно була заснована лабораторія за підтримки ливарної та машинної майстерні Ігнаца Сторека, що належала Генріху Стореку, в якій Каплан проводив свої експерименти. У маленькій підвальній кімнаті він працював сам або зі своїм помічником Ярославом Славиком. Саме тут він розширив міжлопатеві канали радіально-осьової турбіни Френсіса, поки нарешті не дійшов до крильчатки, що має форму гребного гвинта, але з обертовими лопатями. Повертаючи лопаті робочого колеса відповідно до зміни потоку води, вхідні кути потоку води встановлюються оптимально, і таким чином високий ККД турбіни підтримується навіть при значно меншій витраті.
Відкриття світового значення не відбулося гладко і наштовхнулося на нерозуміння, а часто й на опір з боку компаній-виробників турбін. Тим не менш, у 1912–1914 роках Каплан подав заявки на отримання патентів на чотири винаходи. З початком Першої світової війни становище винахідника не покращилося, а патентні суперечки сильно послабили його. Багато років він вів суперечку зі швейцарським експертом Робертом Дабсом або американською компанією Allis Chalmers. Турбіна Каплана отримала патент лише в 1920 році. Але вже в 1918 році на фабрика Ігнаца Сторека в Брно (сьогодні Šmeral Brno a.s.) почала виробляти ці турбіни. Така турбіна була введена в експлуатацію в 1919 році на прядильних фабриках у Велмі (Нижня Австрія), де вона пропрацювала до 1952 року. У 1931 році чотири гігантські турбіни Каплана (діаметр 7 метрів, потужність 35 МВт) були запущені на гідроелектростанції Рибург-Шверштадт на річці Рейн на німецько-швейцарському кордоні. Загалом у Брно виготовили понад 500 турбін. Крім Чехословаччини, вони були встановлені в Бразилії, Данії, Франції, Голландії, Італії, Бельгії та інших країнах.
Технічний музей у Відні придбав першу турбіну Каплана у свою колекцію і встановив її в 1960 році як технічний пам'ятник світового значення перед головною будівлею.
Нагороди ред.
- У 1954 році Віктор Каплан був нагороджений медаллю Рудольфа Дізеля.
Література ред.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віктор Каплан |
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118720783 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Каплан Виктор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Matriční záznam o narození a křtu farnost Muerzzuschlag, Štýrsko
- ↑ Přemožitelé času sv. 2. Mezinárodní organizace novinářů. с. 78–81.
- ↑ Po stopách světového vynálezce jihomoravskou metropolí. Viktor Kaplan. Technické muzeum. 2020.
- ↑ . Národní technické muzeum, Archiv pro dějiny techniky a průmyslu. 2015. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 14 травня 2023.
- informace o turbínách v elektrárně Ryburg-Schwörstadt anglicky