Ву́са (колишня форма двоїни), ву́си — волосся над верхньою губою у людей (належить до вторинних статевих ознак). Вуса є частиною волосяного покриву обличчя чоловіків.
| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (лютий 2019) |
Історія Редагувати
Звичай носити вуса був поширений серед індоєвропейських племен: серед кельтів звичай носити вуса без бороди існував 3000 років тому, з вусами вони зображували свого бога Беленуса.
У східних слов'ян, очевидно, у дохристиянські часи вуси були поширенішими, ніж борода. Це підтверджують й описи грецьких істориків, і згадки про кумира Перуна із золотими вусами в Києві. Навіть з прийняттям християнства звичай носити бороду за прикладом греків приживався погано: згідно з даними археології, печатки давньоруських князів X—XII ст. зображують їх з довгими вусами, з коротко остриженою бородою або зовсім без неї.
Візантійський історик Лев Диякон був очевидцем зустрічі з князем Київської Русі, і засвідчив в описі зовнішнього вигляду князя Святослава Ігоровича «густе і довге волосся на верхній губі»:
| Середнього зросту, не занадто високий, але і не низький, брови мав густі, очі сині, ніс короткий,борода оголена, на верхній губі густе і довге волосся, голова зовсім оголена, з одного боку висів чуб, що означало значний рід; шия здорова, плечі широкі, і взагалі дуже добре був збудований; здавався якимсь понурим і диким; в однім усі висіла золота сережка, оздоблена двома перлинами, з карбункулом посередині, одіж на нім була біла, нічим не різнилася від інших окрім чистоти |
При цьому історик зазначає, що зовнішність князя нічим не відрізнялася від зовнішності його вояків — за винятком пасма волосся, що означало знатність роду.
Арабські автори повідомляють, що частина русів голять бороди, частина відпускають їх, завивають і фарбують шафраном. Франкський хроніст Адемар Шабанський пише про відпускання бороди на Русі X—XI ст. як звичай, занесений з Візантії.
У Київській Русі додавали до вусів бороду у похилому віці, як ознаку нездатності голити бороду на виразність вусів. Так, князь князь Володимир Великий носив лише вуса, а віддалившись від політичних справ на схилі років мешкаючи не в столиці м. Києві відпустив і бороду. Стародавній автор «Сказання про Бориса і Гліба» засвідчив лише вуса в описі зовнішності святого князя Бориса-Романа Володимировича.
Наявність вусів і відсутність борід у східних слов'ян, вкупі зі звичаєм носити бороду в скандинавів деякими дослідниками наводиться як доказ на користь антинорманської теорії. Критики норманізму зазначають, що слов'янський Перун був безбородим, а скандинавські боги завжди зображуються з бородами.
В українському фольклорі часто зустрічається вказівка на ознаку статевої зрілості юнаків, певного перехідного періоду віку, прикмети їх змужніння і дорослішання — це вуса.
Різновиди вусів Редагувати
У скіфів та кельтів була традиція кінці вусів заплітати у косички, що рідко зустрічається серед сучасних носіїв вус. Яворницький Д. І. в «Історії запорозьких козаків» згадує про моду козаків відрощувати такі довгі кінці вусів.
Часто використовувані в Європі були (й в Україні зокрема) «польський» стиль вус (охайне виголення лише країв вус на рівні країв губ відоме сучасним перукарям як «Шеврон»), «австрійський» або «французький» (вертикальне підняття скручуваних кінцівок вус відоме сучасним перукарям як «Далі»), «українсько-козацький» названий сучасними перукарями як «Підкова» або «Фу Манчу». Серед шляхти Речі Посполитої (до складу цього державного утворення входила і Україна) була мода на «англійський» та «козацький» стиль вусів. У дворянстві Російської імперії (до складу цього державного утворення входила й Україна) була мода на «австрійський», «французький» або «хендлбар» (англійсько-австрійський) стилі, які називали іноді «російськими». Перукарям відомі типи зачісок волосяного покрову обличчя під носом:
- Англійські, або узбецькі);
- Хендлбар (рукоятка);
- Імператорські;
- Шеврон (польський стиль);
- Далі (австрійський або французький стиль);
- Фу Манчу (українсько-козацький стиль);
- Підкова (українсько-козацький стиль);
- Абажур;
- Олівець;
- Пензель маляра;
- Пірамідальні (інколи називають англійськими));
- Моржові, або мексиканські;
- Зубна щітка (німецький стиль, модний свого часу у Галичині).
- Вуса Шумак. Світяться в темноті;
Серед стилів вус є основні види:
- кінцями догори,
- кінцями додолу,
- прямі, підстрижені горизонтально на лінії верхньої губи.
На утримання форми вусів під час сну на ніч, щоби на ранок була збережена зачіска волосяного покрову під носом застосовували пов'язку в XIX ст. (див. ілюстрацію).
На уникання попадання волосся вусів у юшку використовували спеціальну ложку (див. ілюстрацію).
Цікаві факти Редагувати
- Всупереч реконструкції М. М. Герасимова (1939 р.) князь Ярослав Мудрий носив тільки вуса. Опубліковане зображення його особистої печатки, на якому видно обличчя з довгими вусами і короткою борідкою.
Галерея різновидів вус Редагувати
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вуса |
Примітки Редагувати
- Вуса // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Січинський Володимир // «Чужинці про Україну», серія «Відродження», вид. «Довіра», 2-е вид. (м. Прага 1942 р.), м. Київ, 1992 р., С. 26 — ISBN 5-7707-2313-0 (укр.)
- Січинський Володимир|«Чужинці про Україну», серія «Відродження», вид. «Довіра», 2-е вид. (м. Прага 1942 р.), м. Київ, 1992 р., С. 26 — ISBN 5-7707-2313-0
- ↑ ВНЕШНОСТЬ КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА ИГОРЕВИЧА КАК ЭТНООПРЕДЕЛЯЮЩИЙ ПРИЗНАК (к 1060-летию Русского Героя), Л. Р. Прозоров [ 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сказание о Борисе и Глебе. — СПб. : Библиотека литературы Древней Руси / Под ред. Д. С. Лихачёва, Лев Александрович Дмитриев, Анатолий Алексеевич Алексеев, Н. В. Понырко, 1997. — Т. 1: XI—XII века. з джерела 31 травня 2008. Процитовано 23 серпня 2014. (рос.)
- ↑ Форма усов, «Как стричь бороду и усы» [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Стили усов», сайт «Borodatyh.net» [ 22 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Усы», сайт «Усачи — исконный народ» [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Микенцы, троянцы, ахейцы, дорийцы: "ОБРАЗ ВРАГА. РАСОЛОГИЯ И ПОЛИТИЧЕСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ", САВЕЛЬЕВ Андрей Николаевич [ 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Schuchhardt Carl // «Arkona, Rethra, Vineta», видавництво «Hanz Schoetz & Co. G.M.D.H. Berlin», 1926, Abb. 8, 23 (нім.)
Посилання Редагувати
- Вуса [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 218-219. — 1000 екз.
- «Усы», сайт «Borodatyh.net» [ 23 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Форма усов, «Как стричь бороду и усы» [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
- Moustache[недоступне посилання з червня 2019]