Торгова вулиця — одна з найстаріших вулиць Маріуполя, що виконувала ролі головної, економічної та функцію зв'язку з шляхом на місто Таганрог. Вулиця також мала єдиний в 19 столітті вихід на дерев'яний міст через річку Кальміус. Другий залізобетонний міст через Кальміус буде побудований лише наприкінці 20 ст.
| Торгова вулиця Маріуполь | |
|---|---|
| Транспортна частина у бік площі Визволення | |
| Місцевість | Історичний центр |
| Район | Центральний район |
| Колишні назви | |
| вул. Третього Інтернаціоналу, Ростовська | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 3,2 км |
| Координати початку | 47°05′24″ пн. ш. 37°33′29″ сх. д. / 47.090222° пн. ш. 37.558306° сх. д.Координати: 47°05′24″ пн. ш. 37°33′29″ сх. д. / 47.090222° пн. ш. 37.558306° сх. д. |
| Координати кінця | 47°06′43″ пн. ш. 37°34′48″ сх. д. / 47.112111° пн. ш. 37.580111° сх. д. |
| Транспорт | |
| Автобуси | 15а, 16а |
| Тролейбуси | 2, 15 |
| Маршрутні таксі | 24, 112, 124, 153, 157, 201 |
| Зупинки громадського транспорту | вул Миколаївська, Кафайська |
| Рух | 1-2 смуги в обидва боки |
| Покриття | історична бруківка + асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | колишнє училище Гіацинтова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3517350 |
| На карті | На карті населеного пункту |
| Мапа | |
| Вулиця Торгова у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Торгова вулиця розташована в сучасному Центральному районі, має складний рельєф, оскільки прокладена на високому і хвилястому правому березі річки Кальміус. Піднімається угору з долини до верхівки пагорба, де колись були розташовані Харлампіївський собор та Базарна площа (нині площа Визволення).
Перетинається з такими вулицями і провулками:
- Італійська вулиця
- Георгіївська вулиця
- Проспект Миру
- Миколаївська вулиця
- Митрополитська вулиця
- Ковальський провулок
- Фонтанна вулиця
- Євпаторійська вулиця
- Каффайська вулиця
- Банний узвіз
- Готфейська вулиця
- Карасівська вулиця
- Бульвар Шевченко
- Мар'їнська вулиця
- Кальміуський провулок
- Кальміуська вулиця
- провулок Левицького
- Вулиця Левицького
- Заводський провулок
- Вулиця 10 Вересня
Початок вулиці розташований біля краю урвища — обриву, що відокремлює історичний центр міста Маріуполь від Слободки, поселення біля самого моря в низовині із самозахопленими ділянками під житло.
На цьому місті від урвища — обриву до вул. Італійської є залишки маленького бульвару з деревами і колись стриженими кущами.
- Будинок № 2. Колись тут був військкомат (військовий комісаріат). Саме тут збирались ті, кого мобілізували на війну з фашистською Німеччиною та ті, хто проводжав обранців на фронт.
- Знищений костел. Його вибудували на розі вулиць Італійської і Торгової. Костел висадили в повітря в роки безбожної п'ятирічки в 1930-ті роки. Вивільнену земельну ділянку віддали під дитячий садок. Садки, зрозуміло, потрібні, але не за рахунок знищення історичних чи архітектурних пам'яток. Тим паче що був готовий проект перебудови костелу в Маріупольський Будинок піонерів (арх. Флорищевський Михайло Васильович).
- Назва вулиці «Торгова» підкреслювала її головне тоді призначення. Тому вулиця була забудована низкою магазинів, складів і житлами тих, хто жив за рахунок торгівлі. Торгово-комерційна забудова вулиці доби сецесії і досі переважає на ній по обидва боки.
- Колишнє Реальне училище Гіацинтова. За часів СРСР його віддали під середню загальноосвітню школу № 3. Споруда постраждала від пожежі під час відступу з Маріуполя німецько-фашистських загарбників. Загарбники тоді розіслали містом запалювальників і історична частина міста сильно вигоріла та була позбавлена дахів. Лише на початку 1960-х рр. триповерхову споруду колишнього училища Гіацинтова без дахів — ремонтували і пристосували під помешкання управління будівельників. Навпроти училища на Торговій була і єдина в місті Ветеринарна аптека.
Виробничі ділянки Редагувати
Торгова вулиця мала невеликі виробничі ділянки ще до перетворення Маріуполя у відоме індустріальне місто. Тут була розташовна «колбасня» в високій споруді у дворі — колбасне виробництво чеха Карасека.
Саме на Торговій були Пивоварений завод та Ультрамариновий заводик. Всі вони зникли.
Не хлібом єдиним Редагувати
- Будинок № 37, колишня приватна музична школа Давидовича. Неподалік мешкала викладач музичної школи Соболевська Галина Казимирівна. Її син (В'ячеслав Соболевський) згодом стане відомим радянським піаністом, лауреатом декількох конкурсів, заслуженим артистом Російської Федерації.
- На Торговій вулиці (будиночок № 107) пройшло дитинство ще одного музичного діяча — тут мешкав Гришко Михайло Степанович, оперний співак Київського оперного театру, народний артист СРСР, лауреат Сталінської премії.
- В будиночку старшого брата на Торговій по смерті батьків пройшло дитинство знакової для Маріуполя особи — майбутнього уславленого художника Куїнджі Архипа.
- На розі вулиць Великої (колись Катерининської) та Торгової був розташований відомий в місті радянський книжковий магазин, спалений в 1941 р.
- Поряд з чисто комерційними (крамниця взуття братів Брон, крамниця Антона Бахалова, табачна крамниця Нерофиді) на вулиці Торговій був розташований паперовий магазин братів Голдрин. Пан Нерофиді та брати Голдрин друкували також поштівки з зображеннями міста тої пори.
Маріуполь на старих поштівках і фото Редагувати
Стан на початок 21 ст Редагувати
Перенесення головної магістралі міста на пр. Миру та ліквідація базару біля поруйнованого Харлампієвського собору зробили вулицю побічною і залишили за нею лише транспортну функцію. Вона і нині пов'язує історичний центр міста з прохідною заводу «Азовсталь» та місто — із Лівобережним районом на протилежному березі річки Кальміус.
І мешканцями міста Маріуполь, і міськвиконкомом були проігноровані всі без винятку історичні споруди вулиці, що прийшли у аварійний стан. Частка приміщень могла би стати майстернями ремісників, маленькими музеями чи виставковими приміщеннями, кафе тощо. Порожні земельні ділянки можна забудувати одно і двоповерховими будинками за індивідуальними проектами та створити сквери, котрих вулиця полишена зовсім.
У 2018 році однією із турецьких фірм було повністю перестелене дорожнє покриття, замінені комунікації, бордюри, відремонтовані тротуари на ділянці від бульвару Шевченка до проспекту Миру.
Джерела Редагувати
- сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892 г.
- сборник «Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века», Мариуполь, изд-во «Рената», 2008.
- Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. ISBN 966-8208-06-04(рос.)
- газета «Ильичёвец», 14 сентября 2013 г.