Вогнепрові́дни́й шнур (англ. safety fuse, blasting fuse, Bickford fuse; нім. Zündschnur f) — шнур з серцевиною з курного (димного) пороху, оточений зовнішнім та внутрішнім обплетенням, вологоізолюючою мастикою; швидкість горіння вогнепровідного шнура становить приблизно 1 см/с. Застосовується як засіб збудження детонації капсуля-детонатора при вогневому підриванні.
Історія Редагувати
Для підпалення зарядів здавна застосовувався ґніт — бавовняний чи лляний джгут, просочений селітрою чи міцним лугом, що уможливлює йому горіти без полум'я повільно і стало зі швидкістю 1 см за 1-3 хвилини. Простішим варіантом є звичайна порохова доріжка.
Для одночасного запалювання свічок (наприклад, на люстрах), використовувався стопі́н (італ. stoppino) — шнур, просочений легкозаймистою речовиною. Пороховий стопін — пучок бавовняних ниток, просочених калійною селітрою й обмазаний ззовні сметаноподібною сумішшю порохової м'якоті з клеєм. Різновид стопіну — стопіновий провід, тобто стопін, поміщений у паперову трубку.
Перший зразок безпечного вогнепровідного шнура винайшов 1831 року англійський винахідник Вільямом Бікфорд. Первісно складався з порохової трубки, покритої водонепроникним і лакованим джутовим тросом. Звідси походить і неточна назва будь-якого вогнепровідного шнура — «бікфордів шнур».
Сучасний вогнепровідний шнур складається з напрямної нитки, скрученої з трьох бавовняних сталок, кожна з яких має різне просочення. Це забезпечує досить точне дотримання швидкості горіння шнура. Піротехнічна суміш, якою заповнюється шнур, не потребує атмосферного кисню, тому шнур горить без відкритого полум'я, і здатний горіти навіть у воді. У СРСР випускали три марки ВШ:
- ОША (ВША) — з асфальтованою оплеткою
- ОШДА (ВШДА) — з двічі асфальтованою оплеткою
- ОШП (ВШП) — з пластиковим покриттям
У побутовій піротехніці поширення набув китайський вогнепровідний шнур віско (англ. visco fuse). Він складається з двох оплеток бавовняних ниток, усередину яких заплетена хімічна суміш. Зверху він покритий нітролаком.
Вдосконаленим варіантом порохової доріжки є пороховий скотч — липка з одного боку стрічка, до якої тонкою клейовою доріжкою приклеєні зерна пороху. Поширення набув у середині 1990-х як ґніт для запуску феєрверків. Переважно застосовується для одночасного чи послідовного запуску наземних вогненних фігур. Швидкість горіння від 1 до 3 м/с, залежно від типу використовуваного пороху.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Фитиль // Военная энциклопедия / Грачёв П. С. — Москва : Военное издательство, 2004. — Т. 8. — С. 258.
- Стопін // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Бікфордів // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.