Ви́шня-анти́пка, кучина, кугина, вишня магалебська (Prunus mahaleb) — багаторічна рослина родини розових. Декоративне та медодайне дерево, плоди якого мають обмежене застосування у кулінарії.
| Вишня-антипка | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Вид: | Вишня-антипка (P. mahaleb) |
| Біноміальна назва | |
| Prunus mahaleb | |
| Ареал виду |
Опис ред.
Кущ, іноді невелике дерево 2-4, зрідка до 10 метрів заввишки, має широку крону. Попри невелику висоту стовбур у старих особин може сягати 40 см завтовшки. Кора сіра з добре помітними сочевичками на молодих гілках та дрібними тріщинками на старих. Листки гладкі, блискучі, із пилчастим краєм, 15-5 см завдовжки. Квіти білі, численні, завширшки до 1 см, зібрані в негусті суцвіття. Плоди — дрібні, чорні, терпкі на смак ягоди.
Число хромосом 2n = 16.
Екологія та поширення ред.
Рослина світлолюбна, відносно теплолюбна, хоча витримує несильні морози, посухостійка. Квітне у травні.
Природний ареал антипки охоплює країни Середземномор'я, де вона зростає на теренах Марокко, Іспанії, Греції, Туреччини, а також на Балканському півострові. З часом він поширився і на країни Центральної та Східної Європи, зокрема, Німеччину, Угорщину. В Україні кугина поширена на заході Поділля та в Криму.
На відміну від культурних вишень ягоди антипки не придатні до споживання, втім у країнах Середземномор'я розмелене насіння магалебської вишні використовують як ароматичну та смакову приправу до тіста. В інших регіонах її використовують переважно як підщепу для культурних сортів вишні та черешні.
Див. також ред.
Література ред.
- Антипка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Українська сільськогосподарська енциклопедія: в 3 т. / Під ред. В. Ф. Пересипкін. — К.:Головна редакція УРЕ, 1970—1972. — Т. 1
Джерела ред.
- Prunus mahaleb // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- Словник ботанічної номенклатури (Проект). — К.: Держ. вид-во України, 1928. — 313 с.
- Словник української мови. — К.: Наук. думка, 1970—1980. — Т. I—XI
- . Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.