Василь Васильович Верещагін (нар. 26 жовтня 1842, Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія — пом. 31 березня 1904, біля Порт-Артура) — російський художник-баталіст.
Верещагін Василь Васильович | |
---|---|
рос. Верещагин Василий Васильевич | |
При народженні | Верещагин Василий Васильевич |
Народження | 26 жовтня 1842 Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія |
Смерть | 31 березня 1904 (61 рік) |
в морі на броненосці, біля Порт-Артура (загиблий у бою) | |
Національність | росіянин |
Країна | Російська імперія |
Жанр | портрет, пейзаж, батальний жанр |
Навчання | Морський кадетський корпус, Петербурзька Академія мистецтв |
Діяльність | художник, письменник, військовослужбовець |
Напрямок | реалізм |
Роки творчості | 1863—1903 |
Вчитель | Жан-Леон Жером |
Член | Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв |
Твори | портрет, пейзаж, батальний жанр |
Брати, сестри | Aleksandr Vereshchagind, Nikolay Vereshchagind і Sergey Vereshchagind |
Нагороди | |
Автограф | |
| |
Верещагін Василь Васильович у Вікісховищі |
Брав участь в укладанні альбому «Живописна Україна» (разом з Л. Жемчужниковим, 1862).
Життєпис Редагувати
Народився в сім'ї поміщика. У віці дев'яти років вступив до Морського кадетського корпусу. Після закінчення цього закладу та короткотривалої служби вийшов у відставку.
Мав трьох братів; усіх їх відправили до військово-навчальних закладів. Молодші, Сергій і Олександр, стали професійними військовиками; старший, Микола — громадським діячем.
Навчання Редагувати
Після виходу у відставку поступив в Петербурзьку академію мистецтв, де вчився в 1860—1863 у А. Т. Маркова, Ф. А. Моллера і А. Е. Бейдемана. Закінчивши академію, поїхав на Кавказ, де пробув близько року. Потім поїхав у Париж, де вчився і працював під керівництвом Жерома (1864—1865). У березні 1865 повернувся на Кавказ і продовжив писати з натури.
Восени 1865 відвідав Петербург, потім знов повернувся до Парижа, щоб продовжити навчання. Зиму 1865—1866 провів, навчаючись у Паризькій академії. Весною 1866 повернувся на батьківщину, завершивши своє офіційне навчання.
Запрошення у Туркестан Редагувати
У 1867 Костянтин Кауфман, генерал-губернатор Туркестану та командувач російських військ у Середній Азії, запрошує художника до себе на службу — той перебуває при генералові в чині прапорщика. У серпні 1867 Верещагін відправляється в Ташкент і Самарканд. Брав участь в обороні обложеного Самарканда, був поранений і отримав орден Святого Георгія 4-го класу «В воздаяние за отличие, оказанное во время обороны цитадели г. Самарканда, с 2 по 8 Июня 1868 года.»
У кінці 1868 художник їде до Петербурга, звідти до Парижа, а потім знову повертається в Петербург. У 1869 він за сприяння Кауфмана організовує в столиці «туркестанську виставку» своїх робіт. Після закінчення виставки Верещагін знову їде до Туркестану, цього разу через Сибір.
Мандри Редагувати
У 1871 переїхав у Мюнхен і почав працювати над картинами за східними сюжетами. У 1873 влаштував персональну виставку «туркестанських» творів у Кришталевому палаці в Лондоні. Весною 1874 відбулася виставка в Петербурзі. Після виставки майже два роки жив в Індії, виїжджаючи також в Тибет. Весною 1876 повернувся до Парижа.
Дізнавшись весною 1877 про початок російсько-турецької війни, негайно відправився до регулярної армії, залишивши в Парижі свою майстерню, і був зарахований до складу ад'ютантів головнокомандувача Дунайської армії з правом вільного пересування у військах, але без казенного утримання. Брав участь у деяких битвах. У червні 1877 отримав важке поранення.
У 1882—1883 знову подорожував Індією. У 1884 відвідав Сирію і Палестину, по чому створив картини на євангельські сюжети.
У 1901 відвідав Філіппінські острови, в 1902 — США і Кубу, в 1903 — Японію.
Був номінантом на звання лауреата першої Нобелівської премії миру в 1901. Був особистим другом президента США Теодора Рузвельта, протягом багатьох років дружив з Іваном Тургенєвим, Львом Толстим, Томасом Едісоном, Хосе Марті, Ернстом Геккелем, Іллєю Рєпіним.
Несподівана смерть Редагувати
У 1904, з початком російсько-японської війни, відправився на фронт.
Загинув в битві під Порт-Артуром у результаті підриву на міні броненосця «Петропавловськ» разом з адміралом Степаном Макаровим.
Живопис Редагувати
- «Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865)
- «Вулиця в селі Ходжагенті» (1868)
- «Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868)
- «Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868)
- «В'їзд у місто Катта-Курган» (1868)
- «Після поразки (Переможені)», 1868
- «Руїни театру в Чугучаку» (1869)
- «Киргизькі кибитки на ріці Чу» (1869)
- «Жебраки в Самарканді» (1870)
- «Політики в опіумній крамничці. Ташкент» (1870)
- «Дервіші у святковому вбранні. Ташкент» (1870)
- «Хор дервішів, що просять милостиню. Ташкент» (1870)
- «Варвари» — до неї входять картини «Виглядають» (1873), «Нападають зненацька» (1871), «Оточили — переслідують…» (1872), «Представляють трофеї» (1872), «Тріумфують» (1872).
- «Двері Тимура (Тамерлана)» (1871—1872)
- «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі» (1874—1876)
- «Шлях військовополонених», 1879, (Бруклінський музей, Нью-Йорк)
- «Після атаки. Перев'язний пункт під Плевною», 1881
- «В турецькій покійницькій», 1881
- «Придушення індійського повстання англійцями» (бл. 1884)
- «Тифліс» (зібрання (колекція) Градобанку, Київ)
Обрані картини Верещагіна Редагувати
Див. також Редагувати
- 3410 Верещагін — астероїд, названий на честь художника
- Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна
- Гедройць Микола Антонович
Примітки Редагувати
- Музей им. В. В. Верещагина и город Николаев [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література та посилання Редагувати
- Ковпаненко Н. Г. Верещагін Василь Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 482. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Верещагін Василь Васильович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Булгаков Ф. И.[ru] Василий Васильевич Верещагин и его произведения / Фототип. и автотип. изд. — Санкт-Петербург: тип. А. С. Суворина, 1896. — 95 с., [88] л. ил., портр.
- Демин Л. М. С мольбертом по земному шару: мир глазами В. В. Верещагина. — М.: Мысль, 1991. — 373, 2 с.
- Верещагин Василий Васильевич // профіль на сайті «Православная энциклопедия»
- Ілля Рєпін. Про Василя Верещагіна