Вели́кий Са́мбір ( вимовафайл) — село в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Орган місцевого самоврядування — Великосамбірська сільська рада.
| село Великий Самбір | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Конотопський район |
| Рада | Великосамбірська сільська рада |
| Облікова картка | Великий Самбір |
| Основні дані | |
| Населення | 1189 |
| Поштовий індекс | 41664 |
| Телефонний код | +380 5447 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°03′26″ пн. ш. 33°08′10″ сх. д. / 51.05722° пн. ш. 33.13611° сх. д.Координати: 51°03′26″ пн. ш. 33°08′10″ сх. д. / 51.05722° пн. ш. 33.13611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 151 м |
| Водойми | р. Малий Ромен |
| Найближча залізнична станція | Конотоп |
| Відстань до залізничної станції | 22 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41664, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Великий Самбір, вул. Дептівська |
| Сільський голова | Мазій Григорій Семенович |
| Карта | |
Великий Самбір | |
Великий Самбір | |
| Мапа | |
Географія Редагувати
Село розташоване на березі річки Малий Ромен, неподалік від місця її впадіння в річку Ромен, за 22 км від районного центру — Конотопа. На заході межує з селом Броди, на півдні з селом Дептівкою.
Історія Редагувати
Село засновано на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої.
1648 року під час Визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького у складі козацького війська були і селяни з Великого Самбору. Село входило до складу Голінської сотні Прилуцького полку Гетьманщини.
У часи гетьмана Івана Мазепи село Великий Самбір стало центром окремого адміністративного округу, який підлягав безпосередньо Батурину (Велико-Самбірське староство). Щоправда, управу староства дуже швидко перенесли до сусіднього села Голінка, яке водночас було центром Голінської сотні Прилуцького полку. Проте після анексії Гетьманщини 1782 року село стало центром окремої Велико-Самбірської волості.
Дерев'яна церква святого Миколая збудована близько 1760 року у часи правління Гетьмана Кирила Розумовського. На той час парохом церкви був отець Іван Андрієвич, що мав обійстя на три хати, орної землі на «десять днів» оранки, «один день лісу», два коня та чотири воли. Очевидно, 1810 року згоріла, бо було збудовано нову, теж дерев'яну. 1886 року збудовано чергову нову церкву, а попередня розібрана. Проєкт було затверджено віце-губернатором Чернігівської губернії А. Василевським у вересні 1885 року.
На початку XX століття на території села було дві школи: земська та церковно-парафіяльна трирічна. У земській школі деякий час викладав відомий російський революціонер Михайло Кац, випускник Харківського університету. З Великого Самбора він подався до Одеси, де жив із ще одним діячем революційного руху Сергієм Жебуньовим.
Великий Самбір був одним із економічних центрів Конотопського повіту. Винокурний завод тут мали представники родини Розумовських (відданий на відкуп конотопському купцеві). Крім того, тут проводили значні щорічні ярмарки:
- Вербний ярмарок — на Вербній неділі Великого посту, дводенний;
- Троїцький ярмарок — на День Святої Трійці, дводенний;
- Євстафіївський ярмарок — 20—21 вересня;
- Миколаївський ярмарок — 9 грудня, одноденний.
Заснування колонії на Сірому Клину (Алтай) Редагувати
Під час столипінської реформи значна група козаків Великого Самбора взяла участь у колонізації Алтаю та заснуванні української колонійної країни Сірий Клин. Зокрема, 1910 року ними засновано на Сірому Клину однойменне село Великий Самбір (зараз — територія Табунського району Алтайського краю Російської Федерації). Нащадки великосамбірців живуть у цьому селі донині, щоправда істотно змішавшись із німцями Надволжя — частина з них була депортована сталінським режимом саме до Великого Самбора на Сірому Клину.
Доба УНР Редагувати
Із 1917 року село увійшло до складу Української Народної Республіки. 1918 року тут встановлено владу Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. З остаточною окупацією села 1921 року російськими військами більшовики закрили трирічну церковно-парафіяльну школу та невдозві зруйнували церкву святого Миколая (1886 року побудови).
Роки комуністичного терору Редагувати
Великий Самбір постраждав від Голодомору 1932—1933 років. 1932 голодом та викликаними ним хворобами комуністи убили 607 осіб, а 1933 року — ще 667. Село чинило організований збройний опір убивствам голодом, за що комуністи піддали його тортурам шляхом занесення на чорну дошку. Загальні кумулятивні втрати села від масового терору голодом складають понад дві тисячі осіб.
У місцевій пресі збереглися дані про героїв опору комуністичному голодомору:
Термін розбазарювання комуністи вживали до громадян, які рятували від голодної смерті людей ціною власних харчових продуктів, тобто чинили геройські вчинки. Проте нагорода від окупанта — тюрма і депортація у концтабір.
Друга світова війна Редагувати
У період Другої світової війни 579 жителів села примусово мобілізовали до радянського війська, 49 мешканців було вбито німецькою адміністрацію, що у 25 разів менше, ніж убила комуністична влада під час Голодомору 1932—1933 років. 24 завербувалося на роботу до Німеччини.
Соціальна сфера Редагувати
У селі діють такі заклади соціальної сфери:
- Будинок культури;
- Бібліотека;
- Загальноосвітня школа І—ІІІ ст;
- Лікарська амбулаторія.
Відомі люди Редагувати
В Великому Самборі народилися:
- Бельмас Олександр Васильович - співробітник особистої охорони В. І. Леніна, помічник Управляючого справами Президії Верховної Ради з кадрів.
- Іванцова Ольга Іванівна — член Краснодонської підпільної організації «Молода гвардія», вихователь Краснодонської школи фабрично-заводського навчання № 26 Луганської області. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
- Ключина Павло Юхимович — поет-байкар, прозаїк, член Спілки письменників України.
- Кондратенко Олександр Андрійович — український кінокритик.
- Радько Василь Іванович — український політик. Директор Департаменту взаємодії з органами державної влади Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Народний депутат України 2-го скликання.
- Рудиця Іван Григорович — український музикант, культурний діяч, керівник народного хору «Веселі музики».
Археологія Редагувати
На території села існувало поселення племен скіфів-землеробів, про що свідчать залишки курганних могильників. Також археологічні знахідки, знаряддя праці, що зберігаються у Конотопському краєзнавчому музеї, свідчать про те, що інтенсивне заселення цієї території почалося 8 тисяч років тому. В бронзову добу на берегах річки Сейм в городищі, залишки якого досі збереглись, жили протослов'янські племена. В VII—Х століттях тут жили племена сіверян.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 квітня 2008.
- ↑ . www.grad.konotop.net. Архів оригіналу за 3 серпня 2009. Процитовано 10 Квітня, 2010.
- Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 29 лютого 2016.
- Державний архів Чернігівської області. Ф. 127, оп. 20 б, спр. 173
- Черниговская памятка. Карманная справочная книжка на 1896-97 гг. - Чернигов, 1896. - С.24-25
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
- Татьяна Смирнова. Немцы Сибири: этнические процессы и этнокультурное взаимодействие. - Новосибирск, 2009. - С.13
Посилання Редагувати
- Погода в селі [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Облікова картка села на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з березня 2019]