Список матерів султанів Османської імперії

Список матерів султанів Османської імперії — хронологічний перелік матерів верховних правителів з династії Османів, яка правила в 1299—1924 роках.

Реконструкція однієї з кімнат гарему палацу Топкапи, в які селили валіде-султан — матерів султанів, які дожили до їх правління

Зі смертю султана або його усуненням з трону весь його гарем вирушав до Старого палацу, звідки після сходження на трон його наступника викликалася мати останнього, яка під час пишної церемонії валіде алайї отримувала титул «валіде-султан», очолювала гарем сина і шанувалася як «перша жінка держави». До введення титулу валіде-султан за сельджукською традицією використовувався титул валіде-хатун. Пізніше поряд з титулом валіде-султан використовувалися титули мехд-і ульа-йи салтанат - «колиска великого султана», валіде-і падишах - «мати правителя» та валіде-і саадетпенах - "мати щасливого притулку".

Протягом усього правління сина мати султана була найвпливовішою фігурою у гаремі. Вона користувалася великою повагою та впливом як у палаці, так і за його межами, часто активно втручаючись у державні справи. Що стосується того, якщо мати не доживала до правління сина чи помирала під час нього, частина її привілеїв, обов'язків, а іноді і титул валіде, покладалися на няню султана, хазнедар-уста (керуюча гаремом) чи прийомну мати правителя. Найбільшого впливу у політиці матері султанів досягли в XVI-XVII століттях - в епоху «Жіночого султанату». Найважливішими фігурами цього періоду були Нурбану-султан (мати Мурада III), Сафіє-султан (мати Мехмеда III), Кесем-султан (мати Мурада IV та Ібрагіма I) та Турхан-султан (мати Мехмеда IV).

Історія Османської імперії налічує тридцять шість султанів та одного халіфа. Відомо про двадцять трьох матерів султанів, які дожили до їх правління. У двох випадках султанами ставали повнорідні брати (Мурад IV та Ібрагім I/Мустафа II та Ахмед III), а їх матері, Махпейкер Кесем-султан та Еметуллах Рабія Гюльнуш-султан, двічі отримували титул валіде. У разі її смерті обов'язки матері султана при дворі виконувала його мачуха — Пірісту Кадин-ефенді.

Матері правителів Османського бейліка

У перші роки існування Османської держави його правителі Осман I та Орхан I носили титул бей або емір, пізніше син Орхана Мурад I прийняв титул султан і перетворив Османський бейлік на Османську імперію.

№	Ім'я (роки життя)	Син-бей (роки правління)	Походження	Примітка
1.	Халіме-хатун	Осман I (1281—1326)	Можливо, туркеня
2.	Мал-хатун (померла після 1324 року)	Орхан I (1326—1359)	Туркеня, донька Омер-бея.	Носила титул, рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан.

Матері султанів Османської імперії

ім'я	Оригінал імені	Ім'я при народженні	Походження	Монарх	Примітка
Нілюфер-хатун	Nilüfer Hâtûn	Холофіра(Олівера)	Грекиня, донька текфура Ярхісара	Мурад I	Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан
Гюльчічек-хатун	Gülçiçek Hâtûn	Грекиня	Баязид I Блискавичний	Померла до сходження сина на престол
Девлет-хатун	Devlet Hâtûn	Невідомо	Рабиня або місцева християнка, яка перейшла в ісламську віру	Мехмед I	Ймовірно, померла до сходження сина на престол
Еміне-хатун	Emine Hâtûn	Еміне(?)	Дочка правителя бейліка Зулькадар Сулі Шабан-бега або, що менш вірогідно, його батька Мухаммада Насіра ад-діна	Мурад II	Ймовірно, померла до сходження сина на престол
Хюма-хатун	Hüma Hâtûn	Стелла(Естелла) або Естер	Рабиня грецького, слов'янського, італійського або єврейського походження	Мехмед II	Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан
Еміне Гюльбахар-хатун	Emine Gülbâhar Hâtûn	Невідомо	Албанка або грекиня	Баязид II	Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан
Айше Гюльбахар-хатун	Ayşe Gülbâhar Hâtûn	Невідомо	Понтійська грекиня з Вайвари	Селім I	Ймовірно, померла до сходження сина на престол
Айше Хафса-султан	Ayşe Hafsa Sultân	Невідомо	Європейка,черкеска або туркеня	Сулейман І	Валіде-султан
Хюррем-султан (Роксолана)	Hürrem Sultân	Анастасія або Олександра	Була слов'янського походження	Селім ІІ	Померла до сходження сина на престол
Нурбану-султан	Nurbânû Sultân	Сесилія Веньєр-Баффо, Рахель або Калі	Венеціанка, грекиня з Корфу або єврейка	Мурад III	Валіде-султан
Сафіє Рабіа-султан	Sâfiye Rabia Sultân	Софія	Албанка з села Рези в Дукагінському нагір'ї^[en]	Мехмед III	Мехд-і улья (валіде-султан)
Хандан-султан	Handan Sultân	Хелен(Олена)	Боснійка або грекиня	Ахмед I	Валіде-султан
Халіме-султан	Halime Sultân	Невідомо	Абхазка	Мустафа I	Валіде-султан
Махфіруз Хадідже-султан	Mâhfiruz Hadice Sultân	Євдокія	Черкеска, грекиня або сербка	Осман II	Згідно з версією сучасних істориків до моменту сходження Османа II на трон в 1618 Махфіруз була жива, проте всупереч традиціям вона не була переведена зі Старого палацу до палацу Топкапи і не отримала титул валіде. Обов'язки матері султана при дворі виконувала няня Османа II . За іншою версією, Махфіруз померла до сходження на престол сина
Махпейкер Кесем-султан	Mâh-Peyker Kösem Sultân	Анастасія?	Грекиня або боснійка	Мурад IV Ібрагім I	Валіде-султан при обох синах, регент Османської імперії у перші роки правління Мурада IV. Після повалення і смерті Ібрагіма I усунула від влади Турхан-султан - мати султана Мехмеда IV . Задушена прихильниками Турхан
Турхан Хатідже-султан	Turhan Hatice Sultân	Надія	Росіянка	Мехмед IV	Валіде-султан
Саліха Діл-Ашуб-султан	Saliha Dil-Aşub Sultân	Невідомо	Сулейман II	Валіде-султан
Хатідже Муаззез-султан	Hatice Muazzez Sultân	Невідомо	Невідомо	Ахмед ІІ	Померла до сходження сина на престол
Еметуллах Рабіа Гюльнуш-султан	Emetullah Rabia Gülnuş Sultan	походила з грецької або венеціанської сім'ї Верціцці з острова Крит	Мустафа II Ахмед III	Валіде-султан при обох синах
Саліха Себкаті-султан	Saliha Sebkati Sultan	Єлизавета або Олександра	Грекиня зі Стамбула або сербка	Махмуд I	Мехд-і улья (валіде-султан)
Шехсувар-султан	Şehsuvar Sultan	Марія	Росіянка або сербка	Осман III	Мехд-і улья (валіде-султан)
Міхрішах Кадин-ефенді	Mihrişah Kadın Efendi	Невідомо	Невідомо	Мустафа ІІІ	Померла до сходження сина на престол
Рабіа Шермі Кадин-ефенді	Rabia Şerm-î Kadın Efendi	Невідомо	Невідомо	Абдул-Хамід І	Померла до сходження сина на престол
Міхрішах-султан	Mihrişah Valide Sultan	Агнес	Грузинка	Селім III	Валіде-султан
Айше Сінепервер-султан	Ayşe Sineperver Sultan	Грузинка або черкеска	Мустафа IV	Валіде-султан
Накшиділь-султан	Nakşidil Sultan	Грузинка	Махмуд II	Валіде-султан
Безміалем-султан	Bezmiâlem Valide Sultan	Грузинка або грузинська єврейка	Абдул-Меджид I	Валіде-султан
Пертевніял-султан	Pertevniyal Sultan	Ймовірно, черкеска	Абдул-Азіз	Валіде-султан
Шевкефза-султан	Şevkefza Sultan	Черкеска	Мурад V	Валіде-султан
Тірімюжган Кадин-ефенді	Tirimüjgan Kadın Efendi;	Невідомо	Черкеска із субетносу шапсугів	Абдул-Хамід ІІ	Померла до сходження сина на престол. Обов'язки матері султана виконувала черкеска із убихів Пірісту Кадин-ефенді, яка виховувала Абдул-Хаміда після смерті Тірімюжган. Пірісту офіційно носила титул матері султана і стала останньою валіде-султан Османської імперії
Гюльджемаль Кадин-ефенді	Gülcemal Kadın Efendi	Невідомо	Боснійка	Мехмед V	Померла до сходження сина на престол. Після смерті Гюльджемаль її сина виховувала Серветсеза Кадин-ефенді, але і вона померла до сходження Мехмеда V на престол
Гюлюсту Кадин-ефенді	Gülüstu Kadın Efendi	Фатма Чачба	Черкеска	Мехмед VI	Померла до сходження сина на престол. Після смерті Гюлюсту її сина виховувала Шаесте Ханим-ефенді, але і вона померла до сходження Мехмеда VI на престол
Хайраниділь Кадин-ефенді	Hayranıdil Kadın Efendi	Невідомо	Черкеска	Абдул-Меджид ІІ	Син Хайраниділь не був султаном і носив тільки титул халіфа Османської держави. Сама Хайраниділь до моменту отримання сином титулу не дожила

Список матерів правителів Османського міжправління (1402—1413)

Після полону і смерті султана Баязида I в 1402 році троє його синів розділили уламки імперії: в Едірне проголосив себе султаном Румелії старший син Сулейман-челебі, який захопив владу над турецькими володіннями на Балканському півострові, в Бурсі(західна Анатолія) Іса-челебі, у східній Анатолії - молодший син Мехмед. Мехмед у 1405—1406 роках вів війну проти Іси, розбив брата і об'єднав під своєю владою Анатолію, після чого відправив старшого брата Мусу до Румелії боротися із Сулейманом. Муса досяг успіху, але сам оголосив себе султаном і захопив європейські володіння османів. В 1411 Мехмед включився в боротьбу за Румелію і в 1413 розбив армію Муси, який утік у Валахію і незабаром загинув. Усі османські володіння знову об'єдналися під владою султана — Мехмеда I.

№	Ім'я (роки життя)	Син-султан (роки правління)	Походження	Примітка
—	Девлетшах-хатун (ум. 1411)	Іса-челебі Султан (західної) Анатолії. (1403—1406)	Дочка правителя Герміяна Сулеймана-шаха^[tr] і Абіде Мутаххара-хатун, онуки Джалаладдіна Румі.
—	Фюлане-хатун	Сулейман-челебі Перший султан Румелії. (1402—1411)	Дочка Константина Драгаша, правителя Кюстенділа.
—	Девлет-хатун	Мехмед I Султан (східної) Анатолії. (1403—1406) Султан Анатолії. (1406—1413) Султан Османської імперії. (1413—1421)	Рабиня або місцева християнка, яка перейшла в іслам.	Носила титул, рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан .
—	Можливо Девлетшах-хатун	Муса-челебі Другий султан Румелії . (1411—1413)	Дочка правителя Герміяна Сулейман-шаха і Мутаххари-хатун, онуки Джалаладдіна Румі.

Посилання

1. Alderson, 1956, с. 81.
2. Akyıldız, 2012, с. 494.
3. Alderson, 1956, с. 117.
4. Alderson, 1956, с. 118—119.
5. Alderson, 1956, с. 119.
6. Bahadıroğlu, 2007, с. 519.
7. Brookes, 2010, с. 128.
8. Тверитинова, 1953, с. 13.
9. Lowry, 2012, с. 37.
10. Söğüt, 1988, с. 130.
11. Alderson, 1956, с. 83.
12. Alderson, 1956, с. 163.
13. Lowry, 2012, с. 153.
14. Sakaoğlu, 2008, с. 34.
15. Emecen, 2007, с. 124.
16. Alderson, 1956, с. 165.
17. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 32.
18. Alderson, 1956, с. 83 (прим.).
19. Alderson, 1956, table XXV (прим. 4).
20. Franz Babinger (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Princeton University Press. с. 11–12. ISBN 978-0-691-01078-6. 
21. Franz Babinger (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Princeton University Press. pp. 11–12. ISBN 978-0-691-01078-6.
22. Lyigun, Murat (2015). War, Peace, and Prosperity in the Name of God: The Ottoman Role in Europe's Socioeconomic Evolution. London: University of Chicago Press. с. 119. ISBN 9780226388434. «Beyazit II... Gülbahar Hatun... Albanian...»  
23. Ostovich, Helen; Silcox, Mary V.; Roebuck, Graham (2008). The Mysterious and the Foreign in Early Modern England (англ.). Associated University Presse. с. 60. ISBN 978-0-87413-954-9. «Mehmed's eldest son was Bayezid or Beyazid II, whose mother, Gülbahar, was probably a Greek concubine.»  
24. Bahadıroğlu, 2007, с. 129.
25. Alderson, 1956, table XXX.
26. Manastırlar. www.macka.gov.tr (тур.). Процитовано 24 червня 2021. 
27. Bahadıroğlu, Yavuz (2007). Resimli Osmanlı tarihi (вид. [10.baskı : Eylül 2007]). İstanbul: Nesil yayınları. с. 157. ISBN 978-975-269-299-2. OCLC 235010971. 
28. Leslie P. Peirce (1993). The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. Oxford University Press. pp. 106–107. ISBN 978-0-19-508677-5.
29. Sakaoğlu, 2008, с. 148.
30. Sakaoğlu, 2015, с. 199.
31. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 7.
32. Roxolana in European Literature… — P. 49.
33. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 18.
34. Peirce, 1993, с. 92.
35. Çağatay Uluçay, Padişahların Kadınları ve Kızları p.68, citing Kadınlar Saltanatı I p.95
36. Thys-Senocak, Lucienne (2017). Ottoman Women Builders: The Architectural Patronage of Hadice Turhan Sultan. Routledge. p. 58. ISBN 978-1-351-91315-7.
37. Alderson, 1956, table XXXI.
38. Arbel, Benjamin. Nur Banu (c. 1530—1583): A Venetian Sultana? (англ.) // Turcica. — 1992. — Vol. 24. — P. 241—259. 23 червня 2020 року.
39. Shaw & Shaw, 1976, с. 178.
40. Peirce, 1993, с. 94.
41. Lisa Jardine. Gloriana Rules the Waves: Or, the Advantage of Being Excommunicated (And a Woman). — Transactions of the Royal Historical Society, 2004. — Vol. 14, no. 6 (December). — P. 218. — ISSN 0080-4401. — DOI:10.1017/S0080440104000234.
42. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 37.
43. Sakaoğlu, 2008, с. 219.
44. Börekçi, Günhan. Factions and favorites at the courts of sultan Ahmed I (r. 1603—17) and his immidiate predessors. — P. 92. з джерела 15 березня 2018.
45. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 17.
46. Börekçi, 2009, с. 409.
47. Bahadıroğlu, 2007, с. 245.
48. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 45.
49. Tezcan, 2007, с. 350.
50. Meram, 1977, с. 279.
51. Metin, 2010, с. 179.
52. İnal, 2005, с. 27.
53. Iyigun, 2015, с. 119.
54. Peirce, 1993, с. 232-233.
55. Piterberg, 2003, с. 15.
56. Piterberg, 2003, с. 18.
57. Della Valle, 1843, с. 53—54.
58. İlgürel 2002; Tezcan 2008; Britannica.
59. Somel, 2003, с. 158.
60. Alderson, 1956, table XXXIV.
61. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 22.
62. Peirce, 1993, с. 250.
63. Peirce, 1993, с. 252.
64. Sakaoğlu, 2008, с. 245.
65. Barzilai-Lumbroso, 2008, с. 206.
66. Baer, 2011, с. 35.
67. Cooke, Göknar, Parker, 2008, с. 214.
68. Carsten, 1961, с. 505.
69. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 44.
70. A.D. Alderson, The Structure of the Ottoman Dynasty, Clarendon Press, Oxford, 1955, p.83
71. Sakaoğlu, 2015, с. 367.
72. İpşirli, 1996, с. 248.
73. Uluçay, 2011, с. 105.
74. Alderson, 1956, table XXXVIII (note 2).
75. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 15.
76. Mahmut I's mother Aleksandra or Saliha Sultan (Günseli İnal, Semiramis Arşivi, Semiramis: Sultan'ın Gözünden Şenlik, Yapı Kredi Yayınları, 2005 , ISBN 9789750809286, p. 27.)
77. KOLAY, Arif (30 листопада 2017). Osmanlı Saray Hayatından Bir Kesit: Ali Akyıldız ve Mümin ve Müsrif Bir Padişah Kızı Refia Sultan. Mavi Atlas. с. 678–687. ISSN 2148-5232. doi:10.18795/gumusmaviatlas.357963. Процитовано 1 листопада 2020. 
78. Alderson, 1956, table XL.
79. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 38.
80. Günseli İnal, Semiramis Arşivi. Semiramis: Sultan'ın gözünden şenlik. — 2005. — С. 27.. — «Osman’in annesi Sirp Mari yani §ehsiivar Sultan».
81. Godfrey Goodwin. Topkapi Palace: an illustrated guide to its life & personalities (англ.). — Saqi Books, 1999.
82. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 43.
83. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 26.
84. Sakaoğlu, 2015, с. 419.
85. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 35.
86. H. Mirgül Eren Griffe (2005). Galip Ali Paşa Rızvanbegovic-Stocevic. Babil. с. 55. ISBN 9789756360415. «Ortodoks bir Gürcü papazın kızı olan Mihrişah»  
87. Y. İzzettin Barış (2002). Osmanlı padişahlarının yaşamlarından kesitler, hastalıkları ve ölüm sebepleri. Bilimsel Tıp Yayınevi. с. 184. ISBN 978-975-6986-17-2. «Selim'in annesi olan Mihrişah, Gürcistan'dan kaçırılan bir papazın kızıydı»  
88. Ágoston, Gábor,; Masters, Bruce Alan, 1950- (2009). . New York, NY: Facts On File. ISBN 978-1-4381-1025-7. OCLC 435911915. Архів оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 1 листопада 2020. 
89. Sakaoğlu, 2008, с. 354.
90. Alderson, 1956, table XLIV (прим. 2).
91. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 31.
92. . Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 17 лютого 2013. 
93. Bezmiâlem Valide Sultan, Bezmiâlem Vakıf Üniversitesi Tıp Fakültesi Hastanesi [ 2012-06-06 у Wayback Machine.]
94. The Private World of Ottoman Women by Godfrey Goodwin, 2007, p.157
95. Palmer, Alan, The Decline and Fall of the Ottoman Empire, p.106 [ 2014-07-03 у Wayback Machine.]. Barnes & Noble Publishing, 1992. ISBN 1-56619-847-X
96. Süreyya,1 Cild, 1996, с. 9.
97. Akyıldız, 2007, с. 239.
98. Süreyya,1 Cild, 1996, с. 35.
99. Brookes, 2010, с. 127.
100. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 43—44.
101. Brookes, 2010, с. 128, 130.
102. Davis, 1986, с. 6.
103. Açba, 2007, с. 36.
104. Uluçay, 2011, с. 139.
105. Sakaoğlu, 2015, с. 602.
106. Uluçay, 2011, с. 150.
107. Sakaoğlu, 2015, с. 641.
108. Alderson, 1956, table XLVIII.
109. Alderson, 1956, с. 116.
110. Uluçay, 2011, с. 159.
111. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 42.
112. Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 19.
113. Alderson, 1956, table XXIV.
114. Alderson, 1956, table XXV.
115. Sakaoğlu, 2008, с. 63.
116. Alderson, 1956, table XXIV (прим. 8).
117. Gül, 2010, с. 226.
118. Ім'я Фюлане використовувалося в якості екземпліфікатива для позначення жінок, чиє ім'я невідомо. Справжнє ім'я Фюлане невідомо.
119. Öztuna, 2005, с. 114.
120. Alderson, 1956, XXIV (прим. 9).
121. Peirce, 1993, с. 52.
122. У султана Баязида I було двоє синів з іменем Муса, матір'ю одного з них була Девлетшах, але невідомо якого.

Література

• Adıvar Halide Edib; Hasan Mushirul. East Faces West: Impressions of a Turkish Writer in India. — New Delhi : Academy of Third World Studies, Jamia Millia Islamia, 2009. — P. 227. — ISBN 8189833510.
• Akyıldız Ali. Saliha Sultan // Islam Ansiklopedisi. — Is. : İslâm Araştırmaları Merkezi, 2009. — Vol. 36.
• Söğüt: I. Milletlerarası Osmanlı Sempozyumu. — Ertuğrul Gazi'yi Anma ve Söğüt Şenliği Vakfı, 1988. — 150 p.
• The Concubine, the Princess, and the Teacher: Voices from the Ottoman Harem / ed. Douglas Scott Brookes. — Austin : University of Texas Press, 2010. — P. 123—140. — ISBN 0292783353, 9780292783355.
• Тверитинова А. С. Фальсификация истории средневековой Турции в кемалистской историографии // Византийский временник / ред. коллегия: Б. Д. Греков, Е. А. Косминский, Н. В. Пигулевская, В. Н. Лазарев, М. В. Левченко, К. Р. Симон и З. В. Удальцова. — М. : Видавництво Академії наук СРСР, 1953. — Т. VII. — С. 505. — ISBN 5447574978, 9785447574970.
• Babinger Franz. Mehmed the Conqueror and His Time. — Princeton : Princeton University Press, 1992. — ISBN 0-691-01078-1.
• Shaw Stanford J.; Shaw Ezel Kural. History of the Ottoman Empire and Modern Turkey. — Cambr. : Cambridge University Press, 1976. — Т. 1. — 368 p. — ISBN 0521291631, 9780521291637.
• Carsten F. L. The New Cambridge Modern History. — Cambr. : CUP Archive, 1961. — Т. V. The Ascendancy of France, 1648-88. — P. 505—506. — ISBN 0521045444, 9780521045445.
• Sarıcaoğlu, Fikret. Nakşidil Sultan // Islam Ansiklopedisi. — Is. : İslâm Araştırmaları Merkezi, 2006. — Vol. 32. — P. 343—344.
• Süreyya Mehmed Bey. Sicill-i Osmani / ed. Nuri Akbayar. — Is. : Tarih Vakfi Yurt Yayınlar, 1996. — Т. 1. — ISBN 975-333-049-5, 975-333-038-3.
• Baer Marc David. Honored by the Glory of Islam: Conversion and Conquest in Ottoman Europe. — N. Y. : Oxford University Press, 2011. — 344 p. — ISBN 0199797838, 9780199797837.
• Ruggles, D. Fairchild. Islamic Art and Visual Culture: An Anthology of Sources. — Cheichester : Wiley, 2011. — 186 p. — ISBN 1405154012, 9781405154017.
• Goodwin Godfrey. The Private World of Ottoman Women. — Is. : Saqi, 2006. — 261 p. — ISBN 0863567452, 9780863567452.
• Piterberg Gabriel. An Ottoman Tragedy: History and Historiography at Play. — Chapel Hill : University on North Carolina Press, 2003. — 271 p. — ISBN 0520930053, 9780520930056.