Сулейман Челебі (Шляхетний) (тур. Gıyas ud-dünya ve d-Daula Süleyman Khan (1377 — 17 лютого 1411) — бей Айдина, Каресі та Сарухана (1396-1402), правитель османського міжцарства (правив у європейських володіннях) (1402/03-1411).
| Сулейман Челебі (Шляхетний) | |
|---|---|
| тур. Gıyas ud-dünya ve d-Daula Süleyman Khan | |
| | |
| правитель Османського міжцарів'я | |
| Початок правління: | 20 липня 1402 |
| Кінець правління: | 17 лютого 1411 |
| Інші титули: | Емір |
| | |
| Попередник: | Баязід I Блискавичний |
| Наступник: | Муса Челебі |
| | |
| Дата народження: | 1370 або 1377 |
| Місце народження: | Османська імперія |
| Країна: | Османська імперія |
| Дата смерті: | 17 лютого 1411 |
| Місце смерті: | Османська імперія |
| Дружина: | 1-ша дружина Фюлане хатун 2-га дружина Деспіна Хатун |
| Діти: | Орхан Челебі, Мухаммад шах, Пашамелек Хатун |
| Батько: | Баязід I Блискавичний |
Ранні роки Редагувати
Сулейман Челебі був другим сином османського султана Баязида (1389-1402). Брав активну участь у військових компаніях свого батька на Балканах і в Малій Азії. У 1396 році після загибелі свого старшого брата Ертогрула Челебі Сулейман отримав у володіння від батька бейлики Айдин, Каресі і Сарухан, нещодавно включені до складу Османської держави.
У вересні 1396 року принц Сулейман, який бився під командуванням Баязида блискавичного, брав участь у розгромі війська європейських хрестоносців у битві під Нікополем на Дунаї. Командував румелійською кіннотою на правому фланзі османської армії.
У липні 1402 року Сулейман Челебі командував лівим флангом турецької армії в знаменитій битві Баязида з середньоазіатським еміром-завойовником Тамерланом під Анкарою. Ангорська битва закінчилася нищівною поразкою османської армії. Тамерлан, розгромивши фланги противника, повністю оточив головні сили турецького війська. Султан Баязид блискавичний, хоробро оборонявся, був узятий в полон і в наступному році помер. Після перемоги під Анкарою Тамерлан завоював і спустошив всі османські володіння в Малій Азії (Анатолії). В кінці 1403 року Тимур покинув Анатолію, повернувши самостійність бейликам Айдин, Герміян, Караман і ряду інших в минулому самостійних областей, що увійшли згодом до складу Османської держави. Частину османських володінь Тамерлан залишив за династією Османа, розділивши її між чотирма синами Баязида.
Література Редагувати
- Петросян Ю. А. Османская империя, Могущество и гибель. — М.: «Наука», 1990. — С. 28—29. — ISBN 5-02-017026-7.
Посилання Редагувати
- İnalcık, Halil (2008), Osmanlı İmparatorluğu Klasik Çağ (1300—1600). İstanbul: Yapı Kredi Yayınları. ISBN 975-08-0588-7.
- Norwich, John Julius (1999) Byzantium: the Decline and Fall, Penguin: Londra ISBN 0-14-011449-1.
- Sakaoğlu, Necdet (1999), Bu Mülkün Sultanları, İstanbul: Oğlak Yayınları. say. 63-68 ISBN 875-329-299-6.
- Öztuna, Yılmaz (1996, 2005 3.baskı) Devletler ve Hânedânlar, Ankara: Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; C.II, say. 113—116 ISBN 975-1704-715.
- Kastritsis, Dimitris (2007), The Sons of Bayezid: Empire Building and Representation in the Ottoman. Civil War of 1402—1413, Brill, ISBN 978-90-04-15836-8