А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштейн, відоміший як Валленштайн (нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein, чеськ. Albrecht z Valdštejna; *24 вересня 1583 — †25 лютого 1634) — герцог Фридландський та Мекленбурзький, князь Саганський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської імперії під час Тридцятирічної війни (1618—1648).
| Альбрехт Валленштейн | |
|---|---|
| нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein | |
| Валленштейн, герцог Фрідладський, гравюра 1625 року | |
| Народження | 24 вересня 1583 Германіце |
| Смерть | 25 лютого 1634 (50 років) Хеб |
| Поховання | Valdice Charterhoused і Chapel of St Anned |
| Країна | Королівство Богемія |
| Приналежність | Священна Римська імперія |
| Освіта | Альтдорфський університет і Університет Палацького |
| Роки служби | 1617—1634 |
| Звання | генералісимус |
| Війни / битви | Тридцятилітня війна |
| Титул | герцог |
| Рід | House of Waldsteind |
| Діти | Marie Alžběta z Valdštejnad |
| Інше | |
| Нагороди | |
| Альбрехт Валленштейн у Вікісховищі |
Походження Редагувати
Походив з бічної гілки богемського роду Вальдштайнів. Народився в 1583 році в родині дрібного аристократа Вільгельма Вальдштайна і Маргарити Сміжичкої в Германічах у Чехії. Батьки належали до чеських братів. У 1593 році померла мати, а 1595 році — батько. Опинився під опікою дядька Їндржиха Слава з Хлуму, який 1597 році відправив молодого Вальдштайна до латинської школи в місті Голдберг в Сілезії. Закінчив єзуїтський колегіум в Оломоуці.
В 1599 році продовжив навчання в Альтдорфському університеті, де панували лютерани. У 1600 році залишив університет через допомогу вбивці місцевого громадянина. В цей час помирає його опікун і Альбрехт подорожує до 1602 року Нідерландами, Англією, Францією та Італією, навчаючись в університетах Болоньї і Павії.
Після завершення навчання вступив до армії Рудольфа II в Угорщині, служив під керівництвом Джорджіо Басти. У 1606 році повернувся до Чехії і одружився з Лукрецією Нікоші фон Ландек, підстаркуватою, проте дуже багатою вдовою. Після її смерті 1614 року успадкував маєтки в Моравії. Спадщина дозволила йому створити і екіпірувати кавалерійський загін у 200 шабель, з яким він у 1617 році найнявся на службу до герцога Штирії, майбутнього короля Чехії і імператора Фердинанда II Габсбурга, який саме воював з Венецією. Того ж року він знову одружується, його дружиною стає Ізабелла Катерина — дочка графа Гарраха.
Початок кар'єри Редагувати
Від самого початку тридцятирічної війни Валленштайн виступив на боці імператора. Після захоплення його маєтків повстанцями, втікає до Відня, забравши з собою значну суму грошей.
Самостійно організував загін важко озброєної кавалерії і під командуванням Бюкуа вирізнився в битвах проти загонів графа Мансфельда і армії Бетлена Габора в Моравії. Після битви на Білій Горі повернув собі маєтки і зайняв частину земель протестантських дворян. Його нові володіння охопили значну територію в північній Чехії. Вони були названі Фрідландом. Після серії воєнних перемог в 1622—1625 роках Валленштайн отримав титул герцога Фрідландського.
Створення армії Редагувати
В 1626 році Валленштайн запропонував імператору Фердинанду утворення армії, яка буде боротись з протестантами в Священній Римській Імперії і стала б противагою до армії Католицької Ліги, на чолі з графом Тіллі.
При цьому армія не потребувала фінансування від імператора — Валленштейн запропонував фінансувати її за рахунок контрибуцій з захоплених територій. Цивільне населення під загрозою використання військової сили примушували сплачувати величезні суми, за які власне і утримувались загони Валленштейна. Його військові загони перебували на самофінансуванні, чи як тоді говорили: «війна годувала війну». Репутація вдалого полководця дозволила йому швидко зібрати 30 000 солдат, а за короткий період часу наростити армію до 50 000.
Вже наступного року армія Валленштейна і армія Тіллі вели війну проти протестантських загонів Мансфельда. Після розгрому Мансфельда в битві при Дессау Валленштейн в 1627 році очистив Сілезію. Викупив в імператора князівство Саган. Далі прилучився до Тіллі, який саме воював з Крістіаном IV Данським, за що отримав князівство Мекленбург. Його попередні власники були вигнані за допомогу данському королю.
В 1628 Валленштейна спіткала невдача — йому не вдалося оволодіти Штральзундом, який отримав допомогу від шведів і данців. Імперські війська не змогли закріпитись на узбережжі Балтики. Валленштейну ще вдалося нанести данцям поразку в битві під Волгастом 12 серпня 1628 року, але ситуація почала змінюватись на гірше для прихильників імператора. Після оголошення Фердинандом II едикту про реституцію до війни вступила Швеція.
Опала Редагувати
Перемоги Валенштайна і реквізиції його армії створили йому безліч ворогів. Імператор запідозрив його в планах захоплення влади над Священною Римською Імперією, а його радники радили чим швидше прибрати Валленштайна з армії. У вересні 1630 року імператор підписав відповідний наказ, Валленштайн передав армію під командування Тіллі, і виїхав в свої маєтки у Фрідланд.
Вже невдовзі імператор змушений був просити допомоги у Валленштайна. Перемоги Густава II Адольфа над Тіллі під Брейтенфельдом у 1631 році, і в битві на Рейні в 1632 році, захоплення Мюнхена і практично всієї Чехії, загибель Тіллі, все це вимагало рішучих дій. Імператор звернувся по допомогу до Валленштейна.
Повернення Редагувати
На весні 1632 року Валленштайн організував нову армію, вибив загони саксонців з Чехії і рушив проти шведів. Йому вдалось на якийсь час заблокувати армію Густава Адольфа в Нюрнберзі, але вже в листопаді імперська армія Валленштайна програла битву під Лютценом. Валленштайн відійшов зимувати в Чехію.
Під час кампанії 1633 року Валленштайн намагався не вести активних бойових дій. Вже в той час вів переговори про перехід на бік протестантів, вважаючи Едикт про реституцію помилкою Фердинанда.
Валленштайн ставив за мету добитись миру в імперії в інтересах єдності усіх німців. До своїх планів намагався втягнути Саксонію, Бранденбург, Швецію і Францію, проте розуміння з їхнього боку не знайшов. В тій ситуації, побоюючись втратити вплив при імператорському дворі, активізував бойові дії і в листопаді 1633 року завдав шведам і саксонцям поразки в битві під Стенау. І знову вступив в переговори з протестантами. В грудні знову перейшов на зимівлю в Чехію. Тимчасом у Відні росли побоювання, що Валленштайн зрадить, і імператор шукав способів як його позбутися. Сам Валленштайн, усвідомлюючи небезпеку, почувався доволі впевнено, переконаний у відданості армії.
Загибель Редагувати
24 січня 1634 імператор підписав таємний указ, яким усував Валленштайна від командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією, Валленштайн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, Чехія), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валленштайна зарубали підкуплені офіцери особистої охорони.
Тіло Валленштайна спочатку поховали в Штрібрі, в 1636 році перепоховали в костелі в Вальдицях, а в 1785 року ще раз перепоховали в Мніховом Градішті.
Під час Другої світової в складі німецької армії воювала дивізія Waffen-SS Wallenstein.
Література Редагувати
- Алексеев В. М. Тридцатилетняя война. Л., 1961.
- История Европы. От средневековья к новому времени. М., 1993. Т.3.
- Шиллер И. К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5.
- Benecke, G. Germany in the Thirty Years War. 1978.
- Janachek J. Valdstein a jeho doba. Pr., 1978.
- Kalista Z. Valdštejn: historie odcizení a snu. Praha: Vyšehrad, 2002.
- Kavka F. Bila hora a ceske dejiny. Pr., 1962.
- Kollmann J. Valdštejn a evropská politika 1625—1630 : historie 1. generalátu. Praha: Academia, 1999.
- Morávek J. Valdštejnův Jičín: Příspěvek k dějinám barokního stavitelství v Čechách. Praha: Jan Štenc, 1946.
- Hojda, Zdeněk: Albrecht Václav Eusebius z Valdštejna, mezníky života, in: HORYNA, MOJMÍR a kol.: Valdštejnský palác. Praha 2002
- Hellmut Diwald. Wallenstein. Eine Biographie. Ullstein TB-Verlag, Berlin 1987, ISBN 3-548-27550-8.
- Hans-Christian Huf. Mit Gottes Segen in die Hölle. List, Berlin 2004, ISBN 3-548-60500-1.
- Golo Mann. Wallenstein. Sein Leben. S. Fischer, Frankfurt am Main 1971 ISBN 3-10-047903-3.
- Josef Polišenský und Josef Kollmann: Wallenstein — Feldherr des Dreißigjährigen Krieges. Böhlau, Köln 1997, ISBN 3-412-03497-5.
- Peter Milger. Der Dreißigjährige Krieg. Gegen Land und Leute. Niedernhausen 2001, ISBN 3-572-01270-8.
- Pekař J. Valdštejn : 1630—1634 : (Dějiny valdštejnského spiknutí). 2 díly. Praha: Melantrich, 1933 a 1934.
- Polišenský J. Valdštejn: ani císař, ani král. Praha: Academia, 2001.
- Polisensky J. Tricetiletna valka a europska krize 17. stoleti. Pr., 1970.
- Sindelar B. Vestfalsky mir a ceska otazka. Pr., 1968.
- Cicely Veronica Wedgwood: Der 30-jährige Krieg. 8. Auflage, München 1995, ISBN 3-471-79210-4.
Посилання Редагувати
- Сергій МАХУН, «День»: Альбрехт Валленштейн — «Відважний син мінливої фортуни» [ 24 січня 2005 у Wayback Machine.]
- Альбрехт Валленштайн, біографія (чеськ.) [ 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Палац Валленштайна[недоступне посилання з червня 2019]
- Біографія в католицькій енциклопедії (англ.) [ 10 квітня 2007 у Wayback Machine.]