Валенти́н Олекса́ндрович Сєро́в (рос. Валентин Олександрович Серов; нар. 7 (19) січня 1865, Петербург, Російська імперія — пом. 22 листопада (5 грудня) 1911, Москва, Російська імперія) — російський художник кінця 19 — початку 20 ст., представник російської гілки імпресіонізму. Малював портрети, побутові картини, пейзажі. Зробив спроби в стінопису. Надзвичайно обдарований художник-графік.
| Сєров Валентин Олександрович | |
|---|---|
| рос. Валентин Александрович Серов | |
| Народився | 7 (19) січня 1865[…] Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 5 грудня 1911[…] (46 років) Москва, Російська імперія |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | художник, педагог |
| Галузь | портрет |
| Alma mater | Петербурзька академія мистецтв |
| Відомі учні | Шевченко Олександр Васильович, Ніна Яківна Єфимоваd, Віктор Колендаd і Машков Ілля Іванович |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Московське училище живопису, скульптури та зодчества |
| Напрямок | імпресіонізм |
| Жанр | портретний живописd і портрет |
| Magnum opus | Викрадення Європи, Мадам Львоваd і Дівчина з персикамиd |
| Батько | Олександр Миколайович Сєров |
| Мати | Валентина Семенівна Сєроваd |
|
Життєпис Редагувати
Народився в артистичній родині. Мати, Валентина Сєрова (у дівоцтві Бергман) була піаністкою, першою у Росії жінкою-композитором, батько, Олександр Сєров — композитором. Через деякий час після смерті батька у 1871 році, Валентин з матір'ю перебралися до Мюнхена. Мати більше уваги приділяла творчості, тому дитина відчувала себе покинутою. Підлітка пам'ятають похмурим, мовчазним, малоконтактним. Про невеселе дитинство та юність майбутнього художника свідчать і його ранішні графічні автопортрети, яких він зробив декілька. Однак саме матір майбутнього художника помітила його нахил до малювання і віддала Валентина у навчання до німецького гравера Карла Кьоппінга.
В класичній гімназії закінчив лише три класи і покинув її. Художнє навчання почав у 1878 у Іллі Рєпіна, в родині якого і жив 2 роки. Рєпін брав з собою підлітка на відвідини в різні родини, в тому числі в палац мільйонера Сави Мамонтова (1841—1918), відомого мецената і покровителя оперних співаків і художників. Відвідували Рєпін і Сєров і садибу Абрамцево, що належала родині Мамонтових. Молодь брала участь у домашніх виставах. Окрім вистав, Сєров малював. Саме в садибі Абрамцево він напише перші значні твори — «Дівчина, осяяна сонцем» та «Дівчина з персиками», 1887. От що він сказав про картину «Дівчина, осяяна сонцем», яку він сам вважав найвизначішою своєю роботою.
| «У нинішньому столітті пишуть все важке, нічого відрадного. Я хочу, хочу відрадного і писатиму лише відрадне» |
У 1880 по рекомендації Рєпіна, Сєров вступив до Імператорської Академії мистецтв. Головним наставником в академії був П. П. Чистяков, другорядний художник, але цікавий педагог. Саме у нього навчався і Врубель.
У 1884 залишив Академію та почав працювати самостійно.
Рано перетворився на видатного художника. Пройшовши могутню художню школу у Іллі Рєпіна, доброго малювальника, він вдосконалював мистецтво малювання усе життя. Він з тих, чиї малюнки дорівнюють картинам олійними фарбами і мають окрему мистецьку вартість.
У 1892 році харківське дворянство замовило художникові картину «Імператор Олександр III з сім'єю» — на честь порятунку царської сім'ї при краху поїзда на станції Борки. Так почалася ціла серія портретів імператорської сім'ї.
У дарунок дружині Миколая ІІ Олександрі Федорівні Сєров написав «домашній» портрет Миколи II в тужурці.
Через роки Костянтин Коровін писав про цей портрет:
| «Серов першим з художників уловив і зберіг на полотні м'якість, інтелігентність і в той же час слабкість імператора». |
Валентин Серов був членом Товариства пересувних художніх виставок. Проте після розколу суспільства Сєров, Левітан, Архипов, Васнецов і деякі інші художники вийшли з його складу. У 1898 році з'явилося нове об'єднання художників — «Світ мистецтва», в цю групу увійшов і Серов.
Після смерті Павла Третьякова Серова вибрали членом ради Третьяковськой галереї — він залишався їм до кінця життя. З 1898 по 1909 рік художник викладав в Московській школі живопис, творення і архітектури — керував натурній майстерні. Багато художників, серед яких, — Кузьма Петров-Водкін, Павло Кузнецов і Мартірос Сарьян — вважали Серова своїм головним вчителем і наставником.
У 1910-і роки Валентин Серов співробітничав з Сергієм Дягилєвим у його Російських сезонах. Він написав портрет Дягилєва, афішу балету з Ганною Павловою і відоме полотно з голою Ідою Рубінштейн. Театральні афіші Сєрова стали новим словом в російському мистецтві, як новим словом в мистецтві Франції стали афіші Тулуз-Лотрека (1864—1901).
У 1911 році Валентин Серов помер від серцевого нападу.
Галерея Редагувати
Самопортрети Редагувати
Замальовки Редагувати
Пейзажі Редагувати
Портрети Редагувати
Стародавня Греція і Сєров Редагувати
Сєров повернувся з подорожі до Греції у 1907. Формально уславлений на той час художник їздив на натуру, тобто хотів побачити реальні грецькі краєвиди, грецькі камені і рослини, залишки античних міст. Його запросили зробити панно в новобудованому Музеї красних мистецтв в Москві(по зміні назви став Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна). Панно призначалося для створення відповідної атмосфери Відділу античних відливків скульптури.
В цей час набули міцності процеси перегляду мистецтва Стародавньої Греці. Митці різних країн жадібно вивчали твори різних періодів історії Греції і відтворювали імпульси призабутих епох в своїх творах(античні теми у Пікассо, Івана Мештровича, пізніше у Антуана Бурделя, Арістида Майоля тощо). Сєров, що відвідував Париж, добре знав про ці пошуки і сам робив спроби розкрити імпульси, що йшли від контактів культур Сходу і Заходу, від періферії і столиці, архаїчного і сучасного.
Античність Сєрова надзвичайно наближена до реальності і навіть побутовості. В картині «Одісей і Навзікая» мотив античного оповідання трактований з незвичною простотою і без жодних слідів академізму, що монополізував античність на той час. Навзікая править колісницею, а він поспіша за нею, наскоро замотавшись у одяг, що та йому дарувала. Зближені тони картини малюють реальне узбережжя. І лише хмари, осяяні сонцем, дивують як свято порятунку героя.
Шедевром стало полотно «Викрадення Європи». Сєров звернувся до техніки гуаші, що нагадувала фреску. Було зроблено декілька варіантів композиції, бо Сєров намагався зробити максимально лаконічну композицію. Це йому вдалося, і він відтворить сюжет ще і в скульптурі (теракота, 1910 рік).
Головні твори Редагувати
В творчому доробку майстра важко виділити головні і неголовні твори. Він натхненно і завзято брався до всякої роботи і тому значно збільшив кількість шедеврів мистецтва.
Див. також Редагувати
- 3547 Сєров — астероїд, названий на честь художника
- Вулиця Валентина Сєрова (Київ)
- Ермітаж (відділ малюнків)
- Альбертіна, (Відень)
- Узагальнення в малюванні
Джерела Редагувати
- Валентин Серов в переписке, в документах, интерью, Т 1, Л, «Художник РСФСР», 1985 (рос)
- И. Э. Грабарь, «Валентин Александрович Серов. Жизнь и творчество», М, «Искусство», 1965 (рос)
- М. М. Алленов, «Античность в европейской живописи 15-20 вв.», М, 1982 (рос)
- С. П. Яремич."Серов. Рисунки", Л, 1936 (рос)
- Н.Радлов «От Репина до Григорьева», Пг, 1923 (рос)
- «Панорама искусств», М, 1979, (рос)
- сборник «Античность и современность», М, 1972 (рос)
- сб. «Русская литература и зарубежное искусство», Л, 1986 (рос)
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
- ↑ Серов Валентин Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- Естонська Вікіпедія — 2002.
- Машков // Ломбард — Мезитол — 1974. — Т. 15. — С. 540.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Серов Валентин Александрович — биография художника, личная жизнь, картины. Культура.РФ (рос.). Процитовано 18 квітня 2021.
- журнал «Искусство», июнь, 1990
- ж «Искусство», июнь. 1990, статья «Поиски монументального в творчестве В.Серова»
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання Редагувати
- Сєров Валентин Олександрович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ValentinSerov.Ru
- VSerov.Ru
- Valentinserov.Narod.Ru И. Грабарь о Серове (фрагменты монографии «В. А. Серов. Жизнь и творчество» и книги «Серов-рисовальщик»), воспоминания В. Д. фон Дервиза о Серове
- Валентин Серов. Картины и краткая биография из БСЭ