Вакаров Дмитро Онуфрійович літературні псевдоніми Діма Явір 3 листопада 1920 Іза 7 березня 1945 Нацвайлер український по

Вакаров Дмитро Онуфрійович (літературні псевдоніми: Діма, Явір; 3 листопада 1920, Іза — 7 березня 1945, Нацвайлер) — український поет-антифашист, який писав російською мовою.

Дмитро Онуфрійович Вакаров

Псевдо	Діма, Явір
Народився	3 листопада 1920(1920-11-03) с. Іза, Підкарпатська Русь, Чехословацька Республіка, тепер Хустський район, Закарпатська область, Україна
Помер	7 березня 1945(1945-03-07) (24 роки) концтабір Нацвайлер, Німеччина
Поховання	кладовище Честі, м. Шемберг
Громадянство	Чехословаччина
Національність	українець
Діяльність	поет
Alma mater	Будапештський університет
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»

Життєпис Редагувати

Народився 3 листопада 1920 року в селі Ізі (тепер Хустського району Закарпатської області) в селянській родині. У 1933—1936 та 1939—1941 роках навчався у Хустській, а в 1936—1939 роках у Празькій гімназіях.

Перший вірш «Маріанна» опубліковано в ужгородській газеті «Русская правда» 23 лютого 1940 року. Писав російською мовою. У 1941—1944 роках вивчав російську словесність на філологічному факультеті Будапештського університету, аби не потрапити на службу в угорську армію. Брав участь у діяльності антинацистського підпілля: у березні 1944 року його заарештували за зв'язок з ним і кинуто до в'язниці. Значну частину його рукописів конфісковано.

У квітні 1944 року був засуджений на довічну каторгу, а в листопаді 1944 року перевезений до Німеччини. Був в'язнем концтабору Дахау, потім Нацвайлера, де 7 березня 1945 року і загинув після жорстокого побиття табірними наглядачами. Похований на цвинтарі Честі у Шемберзі (Німеччина).

Дмитро Вакаров нагороджений медаллю «За бойові заслуги» і посмертно прийнятий до Спілки письменників СРСР. Після Другої світової війни було виявлено та зібрано його літературну спадщину.

Творчість Редагувати

У поезіях Дмитро Вакаров оспівував красу рідного краю, свідчив про тяжку долю його мешканців, закликав до боротьби проти нацистських окупантів, за возз'єднання Закарпаття з усією Україною. У доробку поета є також нариси, оповідання, фейлетони.

Перша збірка поезій — «Избранные стихи» (Ужгород, 1955). Найповніше видання творів — «Сочинения» (Ужгород, 1986).

Пам'ять Редагувати

В Ізі та Хусті встановлено пам'ятники поету-антифашисту. Його ім'ям названі вулиці ряду міст Закарпаття, бібліотеки, літоб'єднання. У 1966 році Закарпатський обком ЛКСМУ заснував премію імені Дмитра Вакарова. В рідному селі поета відкрито його музей.

Вулиці Вакарова:

Література Редагувати

Чендей І. Коли на ранок благословлялося. Ужгород, 1967;
Стельмах М. Слово о поэте. В кн.: Вакаров Д. Избранное. Ужгород, 1970;
Я навіки прийшов у життя. Ужгород, 1975;
22 июня-9 мая: Писатели Украины в Великой Отечественной. К., 1985.

Посилання Редагувати

Л. О. Гаврилюк. Вакаров Дмитро Онуфрійович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 427. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.