| Наталка Білоцерківець | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Наталка Геннадіївна Білоцерківець |
| Народилася | 8 листопада 1954 (68 років) Куянівка, Білопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | поезія |
| Сфера роботи | поезія і переклад |
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] |
| Мова творів | українська |
| Мати | Лисивець Анастасія Іванівна |
| У шлюбі з | Рябчук Микола Юрійович |
| Премії | Премія Грузії імені В. Маяковського |
| | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Ната́лка Генна́діївна Білоцеркі́вець (нар. 8 листопада 1954, Куянівка) — українська поетеса і перекладачка.
Біографія ред.
Народилася Наталія Білоцерківець на Сумщині у селі Куянівка. Батьки — вчителі української мови та літератури, покоління тієї сільської інтелігенції, котра, за словами поетеси, сказаними ще на початку 90-х, «вимирає як явище».
У родоводі — відоме прізвище Гамалій (лінія бабусі по батькові), а також Лисивець, котре також зустрічається у козацьких реєстрах. Батько походить із Сумщини, мама — Анастасія Лисивець — з Березані на Лівобережній Київщині. Батько писав прозу (у 1960-і вийшли друком дві збірки оповідань), мама оприлюднила двома виданнями спогади про пережитий Голодомор та примусові роботи у гітлерівській Німеччині. Її «Спомини. Великий голод. Велика війна» перекладені французькою та румунською.
Французьке телебачення ще встигло відзняти в Києві свідчення Анастасії Лисивець для фільму про український Голодомор незадовго до її смерті.
Творчість ред.
Серед збірок і книжок письменниці:
- «Балада про нескорених»
- «У країні мого серця»
- «Підземний вогонь» (1984)
- «Листопад» (1989)
- «Алергія» (Київ: Критика, 1999)
- «Готель Централь» (Львів: Кальварія, 2004)
- Natałka Biłocerkiweć Róża i nóż (Rzeszów, 2009)
- Літературно-критична книжка «У контексті епохи».
Наталка Білоцерківець є автором тексту популярної пісні «Ми помрем не в Парижі», яку виконує гурт «Мертвий Півень».
Деякі твори Наталки Білоцерківець перекладені на німецьку, англійську, польську, шведську, білоруську і російську мови.
Член Українського ПЕН-клубу.
Переклади ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (липень 2012) |
- Володимир Вернадський. Українське питання і російська громадськість. 1988
- Чеслав Мілош. Вибране — К.: Юніверс, 2008 (переклад Наталки Білоцерківець та інших)
Премії ред.
- Лауреат премії Грузії імені В. Маяковського.
Родина ред.
- чоловік Микола Рябчук (1953) — культуролог, журналіст;
- дочка Анастасія (1984) — соціолог;
- син Юрій (1988) — музикант.
Публікації ред.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- http://www.ji-magazine.lviv.ua/PEN-club/chleny_pen_clubu/Bilocerkivec.htm
- . Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 20 вересня 2010.
- Hans Thill (Hrsg.). Vorwärts, ihr Kampfschildkröten: Gedichte aus der Ukraine. Wunderhorn 2006. ISBN 3-88423-259-2.
- Барабанщик
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Білоцерківець Наталка Геннадіївна |
- Письменницький довідник НСПУ
- (англ.)
- Наталка Білоцерківець: Родина для мене не менш важлива, ніж поезія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], інтерв'ю «Україні Молодій».
- Наталка Білоцерківець: «Засади людської поведінки не повинні залежати від політичної ситуації» («ЛітАкцент») [ 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про літераторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |