www.wikidata.uk-ua.nina.az

Білозерська культура археологічна культура епохи фінальної бронзи XII X ст до н е Назва походить від поселення на березі

Білозерська культура

Білозерська культура — археологічна культура епохи фінальної бронзи (XII—X ст. до н. е.). Назва походить від поселення на березі Білозерського лиману (нині Каховського водосховища) в м. Кам'янка-Дніпровська.

Поширена в степовій смузі України та Молдови, окремі пам'ятки представлені на Нижньому Доні, на території Кубані і в Криму.

До пам'яток білозерської культури належать поселення на берегах річок і лиманів (Тудорове, Воронівка, Зміївка), кургани (Широка Могила, Степовий, Кочковате) та ґрунтові могильники (Брилівка, Широке, Будуржель), комплекси ливарних форм (Завадівка, Новоолександрівка), майстерні ливарників (Кардашинка), скарби металевих речей (Новогригор'ївка) та інші. Все це дозволяє зробити припущення, що носії культури намагалися контролювати шляхи, якими постачалася сировина, престижні вироби, а можливо і збіжжя.

Найбільшим із відкритих насьогодні білозерським поселенням була велика фортеця або ж протомісто біля гирла Інгула, залишки якого були знайдені в центрі сучасного Миколаєва, в урочищі Дикий Сад. Поселення датується 1250—925 роками до н. е. — і це найдавніше поселення міського типу на території України, що, можливо, згадується в писемних джерелах. Дослідниками відкриті не лише залишки жител, святилищ, мурів, а й про найдавнішій кам'яний міст. Артефакти матеріальної культури репрезентовані керамікою, знаряддями праці, тальковими ливарними формами, зброєю, прикрасами.

За К. В. Горбенком, в часи свого розквіту поселення, ймовірно, існувало як важливий і найпівнічніший чорноморський порт, що підтримував торгові зв'язки як з північнішими землями, та і з греками та ассирійцями. Горбенко ототожнив його із «містом людей кімерійських», згаданим Гомером. Щоправда за часів, коли той жив, протомісто вже припинило своє існування.

Основними заняттями представників білозерської культури загалом були скотарство, землеробство, металообробка.

У 1980-х роках виділена як самостійна археологічна культура дослідниками Віталієм Отрощенком, Іваном Черняковим і В. П. Ванчуговим.

Дослідники білозерської культури вважають, що її населення спілкувалося на діалекті давньоіранської мовної спільноти. Сергій Сегеда ототожнив носіїв Білозерської культури кіммерійцями, що пішли зі степів з появою скитів. Інші називають їх лише сусідами і старшими сучасниками кімерійців, пропонуючи для них умовну назву алібанти.

За дослідженнями С. Круц, Л. Литвинова та інших антропологічно білозерці належали до одного з різновидів давньосередземноморського типу з високим зростом (171 см у чоловіків), здебільшого видовженою формою голови з добре розвинутим м'язовим рельєфом, вузьким і високим лицем, досить широким носом.

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

  • Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
  • Отрощенко В. В., Белозерская культура. В кн.: Культуры эпохи бронзы на территории Украины. К., 1986; (рос.)
  • Ванчугов В. П., Белозерская культура в Северо-Западном Причерноморье. К., 1990. (рос.)
  • Оленковський Микола Петрович, Археологічні пам'ятки Білозерського району Херсонської області: каталог-довідник / М. П. Оленковський ; Херсонська обласна інспекція по охороні пам'яток історії та культури. Відділ археології. — Херсон: Айлант, 2004. — 76 с.: рис. — Бібліогр.: с. 69-73.

Примітки Редагувати

  1. Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.16=17
  2. археолог, керівник розкопок, старший викладач Миколаївського Національного університету ім. Сухомлинського
  3. ↑ Сегеда Сергій, Антропологічні особливості давнього населення території України (доба раннього заліза — пізнє середньовіччя) [ 3 січня 2008 у Wayback Machine.], сайт «Ізборник»
  4. Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.18-19
  1. План-схема розкопок Дикого Саду
  2. ↑ Черняков І. Т. Місто людей кімерійських // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 754. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  3. ↑ Известия Гомельского государственного университета имени Ф.Скорины, No 4 (85), 2014 УДК902.2 (477.73)Городище «Дикий Сад» в контексте социально-экономических и культурных связей балтийского и черноморского регионов XIII –XI вв. до н.э. К. В.ГОРБЕНКО
  4. ↑ КІммерІйцІ
  5. ↑ «Дикий сад», сучасник Трої. Чому він досі не став музеєм?
  6. ↑ УДК 902.2(477.73) К. В. Горбенко м. Миколаїв Археологічні дослідження на території городища Дикий сад у 2013—2014 роках

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Bilozerska kultura arheologichna kultura epohi finalnoyi bronzi XII X st do n e Nazva pohodit vid poselennya na berezi Bilozerskogo limanu nini Kahovskogo vodoshovisha v m Kam yanka Dniprovska Bilozerska kulturaMisce roztashuvannyaUkrayina MoldovaPoperednikBerezhnivsko mayivska zrubna kultura Sabatinivska kultura i Kultura NoaNastupnikBilogrudivska kultura i Chornogorivska grupaChas data pochatku12 stolittya do n e Chas data zakinchennya10 stolittya do n e Poshirena v stepovij smuzi Ukrayini ta Moldovi okremi pam yatki predstavleni na Nizhnomu Doni na teritoriyi Kubani i v Krimu Do pam yatok bilozerskoyi kulturi nalezhat poselennya na beregah richok i limaniv Tudorove Voronivka Zmiyivka kurgani Shiroka Mogila Stepovij Kochkovate ta gruntovi mogilniki Brilivka Shiroke Budurzhel kompleksi livarnih form Zavadivka Novooleksandrivka majsterni livarnikiv Kardashinka skarbi metalevih rechej Novogrigor yivka ta inshi Vse ce dozvolyaye zrobiti pripushennya sho nosiyi kulturi namagalisya kontrolyuvati shlyahi yakimi postachalasya sirovina prestizhni virobi a mozhlivo i zbizhzhya Najbilshim iz vidkritih nasogodni bilozerskim poselennyam bula velika fortecya abo zh protomisto bilya girla Ingula zalishki yakogo buli znajdeni v centri suchasnogo Mikolayeva v urochishi Dikij Sad Poselennya datuyetsya 1250 925 rokami do n e i ce najdavnishe poselennya miskogo tipu na teritoriyi Ukrayini sho mozhlivo zgaduyetsya v pisemnih dzherelah Doslidnikami vidkriti ne lishe zalishki zhitel svyatilish muriv a j pro najdavnishij kam yanij mist 1 Artefakti materialnoyi kulturi reprezentovani keramikoyu znaryaddyami praci talkovimi livarnimi formami zbroyeyu prikrasami Za K V Gorbenkom 2 v chasi svogo rozkvitu poselennya jmovirno isnuvalo yak vazhlivij i najpivnichnishij chornomorskij port sho pidtrimuvav torgovi zv yazki yak z pivnichnishimi zemlyami ta i z grekami ta assirijcyami Gorbenko ototozhniv jogo iz mistom lyudej kimerijskih zgadanim Gomerom Shopravda za chasiv koli toj zhiv protomisto vzhe pripinilo svoye isnuvannya Osnovnimi zanyattyami predstavnikiv bilozerskoyi kulturi zagalom buli skotarstvo zemlerobstvo metaloobrobka U 1980 h rokah vidilena yak samostijna arheologichna kultura doslidnikami Vitaliyem Otroshenkom Ivanom Chernyakovim i V P Vanchugovim Doslidniki bilozerskoyi kulturi vvazhayut sho yiyi naselennya spilkuvalosya na dialekti davnoiranskoyi movnoyi spilnoti Sergij Segeda ototozhniv nosiyiv Bilozerskoyi kulturi kimmerijcyami 3 sho pishli zi stepiv z poyavoyu skitiv Inshi nazivayut yih lishe susidami i starshimi suchasnikami kimerijciv proponuyuchi dlya nih umovnu nazvu alibanti 4 Za doslidzhennyami S Kruc L Litvinova ta inshih antropologichno bilozerci nalezhali do odnogo z riznovidiv davnoseredzemnomorskogo tipu z visokim zrostom 171 sm u cholovikiv zdebilshogo vidovzhenoyu formoyu golovi z dobre rozvinutim m yazovim relyefom vuzkim i visokim licem dosit shirokim nosom 3 Zmist 1 Div takozh 2 Dzherela 3 Primitki 4 PosilannyaDiv takozh RedaguvatiChornogorivska grupa kimerijska kultura rannoyi zaliznoyi dobi X VII st do n e Dzherela RedaguvatiEnciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il Otroshenko V V Belozerskaya kultura V kn Kultury epohi bronzy na territorii Ukrainy K 1986 ros Vanchugov V P Belozerskaya kultura v Severo Zapadnom Prichernomore K 1990 ros Olenkovskij Mikola Petrovich Arheologichni pam yatki Bilozerskogo rajonu Hersonskoyi oblasti katalog dovidnik M P Olenkovskij Hersonska oblasna inspekciya po ohoroni pam yatok istoriyi ta kulturi Viddil arheologiyi Herson Ajlant 2004 76 s ris Bibliogr s 69 73 Primitki Redaguvati Mustafin O Perlini v stepu Rozmovi pro minule ukrayinskogo Pivdnya H 2023 s 16 17 arheolog kerivnik rozkopok starshij vikladach Mikolayivskogo Nacionalnogo universitetu im Suhomlinskogo a b Segeda Sergij Antropologichni osoblivosti davnogo naselennya teritoriyi Ukrayini doba rannogo zaliza piznye serednovichchya Arhivovano 3 sichnya 2008 u Wayback Machine sajt Izbornik Mustafin O Perlini v stepu Rozmovi pro minule ukrayinskogo Pivdnya H 2023 s 18 19 Plan shema rozkopok Dikogo Sadu Chernyakov I T Misto lyudej kimerijskih Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 754 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Izvestiya Gomelskogo gosudarstvennogo universiteta imeni F Skoriny No 4 85 2014 UDK902 2 477 73 Gorodishe Dikij Sad v kontekste socialno ekonomicheskih i kulturnyh svyazej baltijskogo i chernomorskogo regionov XIII XI vv do n e K V GORBENKO KImmerIjcI Dikij sad suchasnik Troyi Chomu vin dosi ne stav muzeyem UDK 902 2 477 73 K V Gorbenko m Mikolayiv Arheologichni doslidzhennya na teritoriyi gorodisha Dikij sad u 2013 2014 rokahPosilannya RedaguvatiOtroshenko V V Bilozerska kultura Arhivovano 30 bereznya 2013 u Wayback Machine sajt Institut istoriyi Ukrayini Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bilozerska kultura amp oldid 40370961