Юліан Буцманюк (3 липня 1885, Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) — 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада) — український і канадський художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка.
| Юліан Буцманюк | |
|---|---|
| Поручник (обер-лейтенант) | |
| Знімок Юліана Буцманюка з анкети Українського громадського комітету в Чехословаччині. | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 3 липня 1885 с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) |
| Смерть | 30 грудня 1967 (82 роки) Едмонтон |
| Alma Mater | Краківська академія мистецтв |
| Військова служба | |
| Приналежність | Австро-Угорщина→ ЗУНР→ Канада |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
| Нагороди та відзнаки | |
| Буцманюк Юліан Лукич у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський
Народився у с. Сморжів на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу з мистецьким нахилом при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.
1906 року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села Конюхи на Бережанщині. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у Славську та Рикові. Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом митрополита Андрея Шептицького. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — Краківській академії мистецтв (1908–1914).
Брав участь у реставрації Марійського костелу в Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського. Також за підтримки митрополита відвідав Італію. З успішним закінченням навчання отримав стипендію від австрійського уряду для подальшого навчання закордоном.
З початком Першої світової війни 1914 року записався у легіон Українських січових стрільців, став одним із активних дописувачів Пресової Кватири, фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку XX століття. У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об'єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в Українській галицькій армії (до 1919 р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР. В 1920–1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Після ліквідації таборів продовжив навчання в Празькій академії мистецтв і в 1927р. повернувся до Львова Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан.
З 1923 до 1927 року навчався в Празькій академії мистецтв.
З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа». У 1932 році знову почав розписувати церкви. Емігрував до Кракова, де впродовж 1941–1944 років працював редактором Українського видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. Розмалював стіни катедральної собор святого Йосафата в Едмонтоні, де розписи на стінах мають національний характер. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва.
Нагороди ред.
- Воєнний хрест УНР (посмертно, 21 березня 1978)
Творча спадщина ред.
Найбільш відомими творами Юліана Бацманюка є розписи в стилі українського модерну:
- настінні розписи в читальному залі Наукової бібліотеки Львівського Національного університету імені Івана Франка на вул. Драгоманова, 5, виконані в 1904 році разом з Тадеєм Рибковським та Юліаном Макаревичем;
- в церкві отців василіян у Жовкві (тепер Монастир Різдва Христового і церква Серця Христового), виконані у 1910–1911 і 1931–1939 роках,
- в церкві Успіння Божої Матері в селі Славсько на Бойківщині, виконані разом з Модестом Сосенком 1910 року (знищені у травні 2019 року під час ремонтних робіт під керівництвом о. Андрія Петришина);
- розписи інтер'єру українського кафедрального собору святого Йосафата в Едмонтоні (1957–1967).
Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.
Сім'я ред.
- Дружина: Ірина Чайківська.
- Син: Богдан (нар. 1922).
Примітки ред.
- Софія, Легін (19 липня 2016). (uk-UA). Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016.
- Петро Саварин. З собою взяли Україну… — С. 485.
- . Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- Ангел без крил чи людина, яка навчилась літати. 8 цікавих фактів про художника-монументаліста Юліана Буцманюка [ 9 липня 2020 у Wayback Machine.] Фотографії Старого Львова 03.07.2018
Література ред.
- Гах Ірина. Сторінки історії галицького церковного стінопису першої половини XX ст. До 130-річчя з дня народження Модеста Сосенка та 120-річчя з дня народження Юліана Буцманюка // Українське мистецтво Львова 1919—1939. — Львів, Галицька брама. № 1-3 (121—123) січень-березень 2005. — С. 19-20.
- Бірюльов Юрій. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005.
- Юліан Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця. Автори-упорядники І. Гах, О. Сидор. — Львів: Місіонер, 2006.
- Петро Саварин. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1
Посилання ред.
- Віктор Заславський. Духовне і національне у жовківській спадщині Юліана Буцманюка. [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Юліан Буцманюк
- Ірина Гах Безворотна втрата з присмаком кохання [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- У церкві УГКЦ в Славському знищили усі автентичні розписи початку ХХ століття [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Слава Величко. Юліану Буцманюку сьогодні 136.
| Це незавершена стаття про діяча мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |