Бу́рса Софі́йського монастиря́, раніше півні́чно-за́хідний ко́рпус ке́лій — пам'ятка архітектури, будівля, збудована у 1763-1767 роках в стилі українського бароко за проектом архітекторів Михайла Юрасова та Пилипа Лапова як корпус келій Софійського монастиря.
| Будинок Софійської бурси | |
|---|---|
|
| |
| Бурса | |
| 50°27′13″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.453639° пн. ш. 30.513444° сх. д.Координати: 50°27′13″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.453639° пн. ш. 30.513444° сх. д. | |
| Статус | Пам'ятка архітектури національного значення |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ, Володимирська вулиця, 24 |
| Архітектурний стиль | Українське бароко |
| Архітектор | Михайло Юрасов, Пилип Папов |
| Будівництво | 1763 — 1767 |
| Бурса (Софійський монастир) (Україна) | |
| Бурса у Вікісховищі |
| Київ: Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра | |
|---|---|
| Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra | |
| Світова спадщина | |
| | |
| 50°27′13″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.45363888891677817° пн. ш. 30.51344444447178006° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Тип | Культурний |
| Критерії | I, II, III, IV |
| Об'єкт № | 527 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 1990 (14 сесія) |
| | |
| Бурса у Вікісховищі |
Після закриття монастиря у 1786 році використовувалася як квартири для дзвонарів та духовенства. У 1823—1825 роках за проектом Андрія Меленського келії було перебудовано під митрополичі покої. 1839 року здійснено перепланування корпуса для розміщення Києво-Софійського духовного училища (бурси), яке розташовувалося тут до лютого 1919 року. Згодом споруду передано Центральному історичному архіву імені Володимира Антоновича. У 1970—1975 роках проведена її реставрація з частковим відновленням початкових планувань та архітектурних форм.
Розташовується на території заповідника «Софія Київська», на північний захід від Софійського собору. В приміщенні бурси нині міститься Державний архів-музей літератури і мистецтва.
У складі комплексу монастирських споруд Софійського собору колишня бурса включена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527. Також вона є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/5.
Зовнішній вигляд, основні риси планування ред.
Будівля бурси являє собою великий двоповерховий мурований будинок, у плані Т-подібний, витягнутий зі сходу на захід на 107,75 м. На північному фасді є бічні ризаліти; а на головному, поверненому на Софійський собор південному фасаді два ризаліти значно винесені за основний об'єм споруди, що створює парадний під'їзд до неї. Попід бурсою влаштовано великий підвал, який переходить у цокольний поверх через природний нахил місцевості в східному напрямку. Увінчує споруду високий, вкритий зеленою бляхою, бароковий вальмовий дах із заломом, що, разом із цоколем, надає їй величності.
Зовнішні стіни бурси розчленовані вертикальними пілястрами і завершуються складним багатоуступчастим карнизом. Розташування пілястр і згруповані між ними віконні прорізи надають фасадам своєрідного ритму. Звичайно пілястри і лопатки були не тільки декоративним, але й важливим конструктивним елементом: вони найчастіше застосовувалися в тих місцях, де була необхідність у забезпеченні міцності стін.
Особливий інтерес являє обрамлення вікон бурси і ліпний декор у верхній частині пілястр. Тут відчувається сильний вплив російської архітектурної школи 18 століття. У 19 столітті в зв'язку із зміною функціонального призначення приміщення бурси не раз перероблялось: з північного боку було зроблено велику прибудову, яка змінила внутрішнє планування, перед ризалітами на південному фасаді зведено тамбури, порушено початковий ліпний декор стін.
У 70-х роках 20 століття проведено реставрацію бурси, її фасади відновлено у формах 18 століття. Будинок становить великий інтерес як зразок цивільного зодчества.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Сергій Кот, Ольга Лялюшко. Софійський кафедральний монастир, 11—18 ст.. Консисторія // Звід пам'яток історії та культури України. Кн. 1, ч. 3.: С–Я. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2011. — С. 1519-1522. — ISBN 966-95478-2-2.
- ↑ За редакцією Федора Ернста. СТАРЕ МІСТО. САДИБА СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ. Київ. Провідник. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Бурса. Національний заповідник «Софія Київська». Процитовано 7 березня 2016.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ БУРСА (Семінарія). Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
- Ансамбль Софійського собору (№ 24). Бурса. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
- КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ АРХІВ ДЛЯ ДАВНІХ АКТОВИХ КНИГ (ДАВНІХ АКТІВ). ІЛЮСТРАЦІЇ ДО ІСТОРІЇ. Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України). оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
- ↑ Об'єкти культурної спадщини в м. Києві. Управління охорони культурної спадщини. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
- ↑ Микола Жарких. Архітектурний ансамбль Софійського собору. Формування барокового ансамблю у 18 ст. Персональний сайт Миколи Жарких. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
- За версією Зводу пам'яток історії та культури України, мало розпочатися 1760 року - див. прим. № 1
- За версією Зводу пам'яток історії та культури України, будівництво завершилося 1764 року - див. прим. № 1
- * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Микола Жарких. Архітектурний ансамбль Софійського собору. Пристосування (кін. 18 – кін. 19 ст.). Персональний сайт Миколи Жарких. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2016.
- Kiev: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kiev-Pechersk Lavra ((англ.)). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.