Бранислав Секулич (серб. Branislav Sekulić / Бранислав Секулић; 29 жовтня 1906, Белград — 24 вересня 1968, Берн) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами, зокрема, за клуб «Югославія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії, володар кубка Франції, півфіналіст чемпіонату світу 1930 року.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 29 жовтня 1906 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Белград, Королівство Сербія | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 24 вересня 1968 (61 рік) | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Берн, Швейцарія | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Югославія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | лівий нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
| «Явор» (Белград) «Душановаць» (Белград) «Карагеоргій» (Белград) | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||
Бранислав Секулич у Вікісховищі |
Клубна кар'єра ред.
На юнацькому рівні виступав у складі різних футбольних клубів Белграда. В 1921 році приєднався до клубу «Югославія». У 1922, 1923, 1924, 1925, 1926 роках ставав з командою переможцем чемпіонату Белграда.
У 1924 року Аперше здобув перемогу у національному чемпіонаті. На шляху до фіналу команда здолала «Славію» (Осієк) (5:2) і «Сомборський» (6:1), а у головному матчі перемогла «Хайдук» (Спліт) з рахунком 2:1 завдяки голам Дам'яна Джурича і Стевана Лубурича.
У 1925 році «Югославія» повторила свій успіх. З однаковим рахунком 3:2 клуб послідовно переміг «Хайдук» (Спліт), «Славію» (Осієк) і «Граджянскі» (Загреб). Бранислав забив по голу в кожному з матчів і разом з партнером по команді Душаном Петковичем став найкращим бомбардиром змагань. Лідерами команди у чемпіонських сезонах разом із Секуличем були Милутин Івкович, Алоїз Махек, Драган Йованович, Стеван Лубурич, Душан Петкович. У наступному році «Югославія» посіла друге місце, програвши у фіналі «Граджянскі» (1:2)
У наступні роки грав за кордоном у французьких клубах «Монпельє» і «Клуб Франсе». Разом з «Монпельє» став володарем кубка Франції 1929 року. Далі грав у швейцарських клубах «Грассгоппер» і «Уранія». В складі клубу з Женеви грав у фіналі Кубка Швейцарії 1932.
Згодом повернувся до «Югославії», у складі якої став срібним призером чемпіонату 1935 року Загалом у складі «Югославії» зіграв 156 матчів і забив 110 м'ячів.
Завершував кар'єру в команді «Єдинство» (Белград), у складі якого два сезони виступав у вищому дивізіоні.
Стоять: Михайлович, Стефанович, Джокич, Вуядинович, Арсеньєвич, Секулич, Івкович,
Якшич. Сидять: Тирнанич, Мар'янович, Бек
Виступи за збірну ред.
1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Італії (1:2). Загалом зіграв за збірну 17 матчів і забив 8 голів.
У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіону збірній Уругваю з рахунком 1:6.
Також у складі збірної двічі ставав переможцем Балканського кубку. Під час турніру в Афінах 1934-35 югослави в першому матчі змагань програли Греції (1:2, гол забив Секулич), але завдяки перемогам над Болгарією (4:3, Бранислав знову забив) і Румунією (4:0, без участі Секулича) зуміли вийти на перше місце у підсумковій таблиці. Другу поспіль перемогу у змаганнях югославська збірна здобула 1935 році у Софії. У перших матчах команда впевнено здолала Румунію (2:0) і Грецію (6:1). У останній вирішальній грі проти господарів болгарів Югославія зіграла внічию 3:3 і випередила суперника у підсумковій таблиці завдяки кращій різниці м'ячів. У цьому турнірі Секулич зіграв лише в першому матчі з румунами і відзначився забитим голом.
Також виступав у складі збірної Белграда, за яку зіграв 28 матчів. Зокрема, у 1926 році став фіналістом Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії.
Статистика виступів за збірну ред.
Кар'єра тренера ред.
На батьківщині працював в командах «Воєводина» і «Црвена Звезда». Також був тренером швейцарських команд «Фрібур» і «Ювентус» (Цюрих) і бельгійського «Льєжу». Входив до комісії тренерів збірної Швейцарії.
Трофеї і досягнення ред.
- Чемпіон Югославії (2):
- Срібний призер чемпіонату Югославії (2):
- Найкращий бомбардир чемпіонату Югославії:
- Володар кубка Франції:
- Фіналіст Кубка Швейцарії:
- Півфіналіст чемпіонату світу:
- Переможець Балканського кубку:
- Срібний призер Кубка короля Олександра:
Примітки ред.
- Лише у фінальному турнірі чемпіонату Югославії
- . Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 12 січня 2017.
- Подробиці фінального матчу[недоступне посилання]
- Півфінальні матчі і фінал Кубка Швейцарії 1932
- . Архів оригіналу за 27 червня 2008. Процитовано 12 січня 2017.
- Профіль тренера [ 26 червня 2015 у Wayback Machine.] на eu-football.info
Посилання ред.
- Профіль на сайті сербської збірної з футболу [ 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] (серб.)
- (серб.)
- Виступи за збірну [ 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)(рос.)(чес.)
| Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |