Миросла́в Васи́льович Болюх (12 січня 1921, с. Кутківці, нині в межах м. Тернополя — 10 серпня 2012, Мельбурн) — довголітній член ОУН, Закордонного представництва Української головної визвольної ради, член НТШ.
| Болюх Мирослав Васильович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 12 січня 1921 с. Кутківці, нині в межах м. Тернополя |
| Помер | 10 серпня 2012 (91 рік) м. Мельбурн |
| Громадянство | Польща → Австралія |
| Діяльність | політик |
| Партія | ОУН |
Життєпис ред.
Народився 12 січня 1921 року в с. Кутківці, нині в межах м. Тернополя (Україна). Його батько — Василь Болюх — сотник УГА, в 1935—1939 роках — посол до польського сейму, голова «Українбанку».
У 1931—1937 роках навчався у Тернопільській гімназії товариства «Рідна школа», поступив в ОУН, був провідником юнацтва ОУН в гімназії. 1937 року арештований у «Справі Василя Охримовича і товаришів», змушений був залишити гімназію. 1939 року виїхав до Холма, там влився в українське підпілля, 1940 року почав студії у Відні.
1941 року — в складі ДУН «Роланд» — вступив разом з з Ахілем Хрептовським, Євгеном Гарабачем та Яньом Шухевичем. Пройшов бойовий шлях до Нововоронцовки — біля Кривого Рогу, контактував із сіткою ОУН — Василь Стих.
Після розформування «Роланда» включився у працю ОУН в Тернополі — бойова ланка Юліяна Охримовича. За завданням ОУН працював у Відні, Празі та Кракові.
1945 року в Мюнхені закінчив освіту у Технічно-господарському інституті за фахом інженера-агронома. Того ж року з родиною виїздить до Австрії, там був головою Українського Центрального Комітету Австрії.
1949 року родина емігрувала в Австралію. Протягом 1951—1952 років — перший голова Об'єднання українців Австралії, голова управи УГВР. У 1959—1971 роках знову був головою Союзу українських організацій Австралії, з 1967 по 1972 — заступник президента секретаріату Світового конґресу вільних українців.
1972 року очолив Комітет оборони національних і людських прав в Україні, 1989 стає організатором та мужем довір'я Фонду допомоги Україні. Очолював дирекцію Української кредитової кооперативи «Дністер» та будівельну кооперативу «Одеса». Був серед засновників в Австралії фондів на видання «Енциклопедії українознавства». Фінансував діяльність Українського народного дому та українознавчих студій в університеті Монаша.
Був редактором:
- місячника «Кооперативне слово», тижневика «Церква і Життя»,
- англомовного збірника СУОА «Людська відвага і гідність» — 1968,
- збірника документів Української гельсінкської групи «За права народу» — 1980,
- співредактор книги «Українці в Австралії» — 1966.
Після здобуття Україною незалежності зміг разом з дружиною Марією відвідати Україну.
Є жертводавцем та один із авторів «Ювілейної книги Української гімназії в Тернополі».
2004 року вийшла його книга споминів Мирослава Болюха «Оглянувшись у минуле…» з передмовою О. Панченка.
Примітки ред.
- означає мережею
Джерела ред.
- Мельничук Б. Болюх Мирослав Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 165-166. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання ред.
- Незборима нація [ 22 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Помер Мирослав Болюх [ 10 листопада 2012 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |