Олекса́ндр Макси́мович Бо́йченко (нар. 22 листопада 1903, Київ — пом. 30 травня 1950, Київ) — український радянський письменник і комсомольський діяч. Рідний дядько Валерія Лобановського.
Бойченко Олександр Максимович | |
---|---|
Народився | 9 (22) листопада 1903 Київ, Російська імперія |
Помер | 30 травня 1950 (46 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | |
Країна | Російська імперія УНР Українська Держава СРСР |
Діяльність | письменник, політик |
Alma mater | КЕМТ |
Знання мов | українська і російська |
Членство | НСПУ |
Партія | РКП(б) |
Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Народився 9 [22] листопада 1903 року в селищі Деміївці під Києвом (нині місцевість Києва) в багатодітній родині слюсаря-залізничника. З 1910 року навчався у двокласному залізничному училищі; у 1915—1918 роках — у вищому початковому міському училищі в Києві, після закінчення якого вступив до технічного училища Південно-Західної залізниці.
З 1920 року працював на залізниці, робітником станції Київ-Московський (Київ—ІІ). Того ж року вступив до робітничо-селянської спілки молоді. Також був бійцем частини особливого призначення. Брав участь у придушенні селянських повстань в Україні.
Член РКП(б) з 1923 року. З того ж року — на профспілковій роботі: голова комітету профспілки станції Крути. З 1926 року — секретар Деміївського районного комітету ЛКСМ України міста Києва. До липня 1929 року — секретар Київського окружного комітету ЛКСМ України. З липня 1929 року по червень 1930 року — завідувач відділу ЦК ЛКСМ України, другий секретар ЦК ЛКСМ України.
З червня 1930 року по 1932 рік — перший секретар ЦК ЛКСМУ. Член Бюро ЦК ВЛКСМ з 26 січня 1931 по 1932 рік. Член ЦК КП(б)У з 5 червня 1930 по 18 січня 1934 року. Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК КП(б)У з 15 червня 1930 по 22 квітня 1933 року. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) з 13 липня 1930 року по 26 січня 1934 року. Обирався членом ЦВК СРСР і ВУЦВК.
Влітку 1931 року важко захворів — втратив зір, не володів руками. З 1932 року — на пенсії через інвалідність. Лікувався в Німеччині, Австрії, Криму, Москві та Харкові. За допомогою дружини з осені 1937 року працював редактором масово-політичної літератури київського видавництва «Молодий більшовик».
З липня 1941 року проживав у селі Сеньковому Куп'янського району Харківської області, у вересні 1941 року евакуйований в село Білопілля Саратовської області, потім до міста Уфи. У 1944 році повернувся до Києва. Член Спілки радянських письменників України з 1945 року.
Останні десять років життя був прикутий тяжкою хворобою до ліжка. Помер у Києві 30 травня 1950 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Надгробок роботи скульптора Василя Оснача; встановлений у 1952 році.
Творчість Редагувати
Автор повісті-трилогії «Молодість» про життя комсомолу України. Частини 1—2 видані у 1945—1848 роках, частина 3 не закінчена. Повість перекладена багатьма мовами світу. За її мотивами Український драматичний театр імені Івана Франка у 1957 році поставив п'єсу «Кров'ю серця». Йому належать також статті:
- «За ленінський стиль у роботі» (1931);
- «Ленінськими шляхами» (1931);
- «Нова обстановка — нові завдання» (1932).
Відзнаки Редагувати
Вшанування Редагувати
- У 1959 році в Києві, на будинку по вулиці Михайла Грушевського, № 9, де протягом 1944—1950 років мешкав Олександр Бойченко, встановлено меморіальну дошку. Дошка — бронза, барельєфний портрет; скульптор Василь Оснач, архітектор Ісроель Шмульсон. Демонтована у березні 2020 року;
- Його іменем протягом 1964—2020 років називалася одна з вулиць Києва (нині вулиця Анатолія Солов'яненка) у Дніпровському районі.
- У 1973 році письменнику у Києві встановлено пам'ятник за адресою Велика Китаївська вулиця, № 85 на території київської середньої школи № 59 (нині гімназія № 59 імені Олександра Бойченка). Пам'ятник являє собою гранітне погруддя заввишки 0,95 м, висота постамента — 2,35 м, стилобата — 0,35 м. На пам'ятнику напис: «Народ, Батьківщина, їх інтереси були для мене над усе. О. Бойченко (1903—1950)». Скульптор Віра Шатух.
- 1973 року меморіальна дошка встановлена на будинку вокзалу Київ-Московський, де протягом 1920—1926 років Олександр Бойченко працював робітником, секретарем комсомольської організації, головою профкому. Дошка — бронза, барельєфний портрет. Скульптор Марія Короткевич.
- Ім'я Олександра Бойченка присвоєне Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва.
Примітки Редагувати
- ↑ Бойченко Александр Максимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Бойченко Александр Максимович / Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. (рос.)
- ↑ Бойченка О. М. погруддя. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл., С. 70
- ↑ Бойченку О. М. меморіальні дошки. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл., С. 71
Література Редагувати
- Бойченко Олександер // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада.;
- О. Савчук. Олександр Бойченко // Українські радянські письменники. Критичні нариси. ІІ. Радянський письменник. Київ. 1957. С. 462—502;
- Бойченко Олександр Максимович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 209.;
- Бойченко Александр Максимович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Бойченко Олександр Максимович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- М. С. Логвиненко. Бойченко Олександр Максимович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , С. 207—208;
- Бойченко Олександр Максимович // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.;
- О. С. Лук'янчук. Бойченко Олександр Максимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.;
- В. Лозицький. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918—1991 рр.)". К., 2005.