www.wikidata.uk-ua.nina.az

Битва при Форбії 1244 Битва при Форбії битва що відбулась 17 18 жовтня 1244 року між союзними арміями хрестоносців та Аю

Битва при Форбії (1244)

Битва при Форбії — битва, що відбулась 17-18 жовтня 1244 року між союзними арміями хрестоносців та Аюбідів Дамаска й Керака з одного боку та єгипетською армією Аюбідів султана ас-Саліха, посиленою хорезмійськими найманцями.

Битва при Форбії
Хрестові походи
Координати: 31°36′20″ пн. ш. 34°32′46″ сх. д. / 31.60576667002777995° пн. ш. 34.54635833002777190° сх. д. / 31.60576667002777995; 34.54635833002777190
Дата: 17 — 18 жовтня 1244 року
Місце: Біля села Хірібія[en] (Форбія), на північний схід від Гази
Результат: Перемога Аюбідів
Сторони
Єрусалимське королівство
Тамплієри
Госпітальєри
Тевтонський орден
Орден Святого Лазаря
Аюбіди Дамаска й Керака 		Аюбіди
хорезмійські найманці
Командувачі
Готьє IV де Брієнн
Арман де Перігор
ас-Саліх Ісмаїл
ан-Насір Дауд
аль-Мансур Ібрагім 		Рукн ад-Дін Бейбарс
Військові сили
близько 11 000 воїнів 5 000 вершників, понад 6 000 піхотинців
Втрати
близько 7 500 невідомі

Передумови ред.

Захоплення Єрусалима хорезмійцями у серпні 1244 року спричинило значне занепокоєння як серед християнських, так і мусульманських правителів. Аль-Мансур Ібрагім, емір Хомса, та ан-Насір Дауд, правитель Керака, приєднались до тамплієрів, госпітальєрів, тевтонців та інших сил Єрусалимського королівства, щоб протистояти єгипетському султанату.

Дві армії зустрілись біля Форбії (сучасна Хірібія[en]) — маленького села на північний схід від Гази. Аль-Мансур Ібрагім особисто командував 2-тисячним загоном кавалерії та загоном військ з Дамаска. Загальне керівництво християнськими загонами здійснював Готьє IV де Брієнн, граф Яффи й Аскалона. Християнська армія мала чисельність близько 1 000 вершників і 6 000 піхотинців. У Трансйорданії перебували сили під командуванням Сунгура аль-Захірі та аль-Вазірі, вони налічували близько 2 000 бедуїнів. Єгипетська армія під командуванням офіцера мамлюків на ім'я Рукн ад-Дін Бейбарс лише ненабагато поступалась за силою своїм противникам.

Аль-Мансур Ібрагім порадив союзникам укріпити свій табір та зайняти оборонну позицію, розраховуючи розсіяти недисциплінованих хорезмійців і залишити єгиптян у невигідному становищі. Однак Готьє IV де Брієнн не бажав відмовлятись від бою, оскільки мав чисельну перевагу, що було рідкістю для християн Утремеру. Союзна диспозиція була такою: християни на правому фланзі, неподалік від узбережжя, еміри Хомса і Дамаска у центрі, бедуїни ліворуч.

Битва ред.

Битва почалась уранці 17 жовтня з атак християнських лицарів на лави єгиптян. Єгипетська армія утримувала свої позиції. Вранці 18 жовтня Бейбарс поновив битву та кинув хорезмійців проти військ Дамаска у центрі союзної лінії. Центр був проломлений у результаті їхньої запеклої атаки, після чого хорезмійці вдарили у лівий фланг союзної армії та швидко розсіяли бедуїнів. Кавалерія еміра билась завзято, але була майже цілковито знищена. Аль-Мансур Ібрагім, зрештою, відвів з поля бою 280 бійців, які вижили — все, що лишилось від його військ.

Під загрозою атаки хорезмійців з флангу хрестоносці кинулись на мамлюків, що стояли навпроти них, і первинно мали успіх, спричинивши занепокоєння Бейбарса. Утім натиск хрестоносців поступово втратив імпульс, оскільки хорезмійці атакували їх з тилу та флангів, захищених неорганізованою піхотою. Добре озброєні лицарі завзято бились, але також не встояли.

Понад 5000 хрестоносців загинули, 800 потрапили у полон, у том числі й Готьє IV де Брієнн, Гільйом Шастельнеф, магістр госпітальєрів, і констебль Триполі. З лицарів орденів уціліли лише 33 тамплієри, 27 госпітальєрів і 3 тевтонських лицарі. Філіп де Монфор і патріарх Єрусалимський утекли до Аскалона. Магістр тамплієрів Арман де Перігор, архієпископ Тірський, єпископ Лідди та Рамли були вбиті.

Наслідки ред.

Папа Іннокентій IV на Першому Ліонському соборі 1245 року закликав до нового хрестового походу, але франки вже ніколи не змогли відновити свою владу у Святій Землі. Після битви при Форбії, Єрусалимське королівство опинилось у ще більш важкому становищі, ніж до неї. Воно вже було неспроможним виставити настільки ж велику армію, як у битві на Рогах Хаттіна, та більше не проводило наступальних операцій. Перемога не принесла успіху й Аюбідам. Хорезмійці збунтувались і були розбиті 1246 року під Ель-Мансурою. Рукн ад-Дін Бейбарс приєднався до хорезмійців, а згодом був заарештований ас-Саліхом і помер у в'язниці.

Примітки ред.

  1. араб. هربيا‎‎
  2. Marcombe, David (2003). Leper Knights. Boydell Press. с. 13–14. ISBN 1-84383-067-1. 
  3. SALADIN TO THE MONGULS, The Ayyubids of Damascus 1193—1260, R. Stephen Humphries
  4. Dougherty, Martin J. (2007). Battles of the Crusades. London: Amber Books. с. 176–77. ISBN 978-1-905704-58-3. 

Література ред.

(англ.)

  • Robert Payne (1985). The Dream and the Tomb. Stein and Day/Publishers. ISBN 0-8128-6227-9.
  • Joseph Drory (September 2003). «Al-Nasir Dawud: A Much Frustrated Ayyubid Prince». Al-Masaq 15 (2): 161—187.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Bitva pri Forbiyi bitva sho vidbulas 17 18 zhovtnya 1244 roku mizh soyuznimi armiyami hrestonosciv ta Ayubidiv Damaska j Keraka z odnogo boku ta yegipetskoyu armiyeyu Ayubidiv sultana as Saliha posilenoyu horezmijskimi najmancyami Bitva pri ForbiyiHrestovi pohodiKoordinati 31 36 20 pn sh 34 32 46 sh d 31 60576667002777995 pn sh 34 54635833002777190 sh d 31 60576667002777995 34 54635833002777190Data 17 18 zhovtnya 1244 rokuMisce Bilya sela Hiribiya en 1 Forbiya na pivnichnij shid vid GaziRezultat Peremoga AyubidivStoroniYerusalimske korolivstvo Tampliyeri Gospitalyeri Tevtonskij orden Orden Svyatogo Lazarya Ayubidi Damaska j Keraka Ayubidihorezmijski najmanciKomanduvachiGotye IV de Briyenn Arman de Perigor as Salih Ismayil an Nasir Daud al Mansur Ibragim Rukn ad Din BejbarsVijskovi siliblizko 11 000 voyiniv 5 000 vershnikiv ponad 6 000 pihotincivVtratiblizko 7 500 nevidomi Zmist 1 Peredumovi 2 Bitva 3 Naslidki 4 Primitki 5 LiteraturaPeredumovi red Zahoplennya Yerusalima horezmijcyami u serpni 1244 roku sprichinilo znachne zanepokoyennya yak sered hristiyanskih tak i musulmanskih praviteliv Al Mansur Ibragim emir Homsa ta an Nasir Daud pravitel Keraka priyednalis do tampliyeriv gospitalyeriv tevtonciv 2 ta inshih sil Yerusalimskogo korolivstva shob protistoyati yegipetskomu sultanatu Dvi armiyi zustrilis bilya Forbiyi suchasna Hiribiya en malenkogo sela na pivnichnij shid vid Gazi Al Mansur Ibragim osobisto komanduvav 2 tisyachnim zagonom kavaleriyi ta zagonom vijsk z Damaska Zagalne kerivnictvo hristiyanskimi zagonami zdijsnyuvav Gotye IV de Briyenn graf Yaffi j Askalona Hristiyanska armiya mala chiselnist blizko 1 000 vershnikiv i 6 000 pihotinciv U Transjordaniyi perebuvali sili pid komanduvannyam Sungura al Zahiri ta al Vaziri voni nalichuvali blizko 2 000 beduyiniv Yegipetska armiya pid komanduvannyam oficera mamlyukiv na im ya Rukn ad Din Bejbars 3 lishe nenabagato postupalas za siloyu svoyim protivnikam Al Mansur Ibragim poradiv soyuznikam ukripiti svij tabir ta zajnyati oboronnu poziciyu rozrahovuyuchi rozsiyati nedisciplinovanih horezmijciv i zalishiti yegiptyan u nevigidnomu stanovishi Odnak Gotye IV de Briyenn ne bazhav vidmovlyatis vid boyu oskilki mav chiselnu perevagu sho bulo ridkistyu dlya hristiyan Utremeru Soyuzna dispoziciya bula takoyu hristiyani na pravomu flanzi nepodalik vid uzberezhzhya emiri Homsa i Damaska u centri beduyini livoruch Bitva red Bitva pochalas uranci 17 zhovtnya z atak hristiyanskih licariv na lavi yegiptyan Yegipetska armiya utrimuvala svoyi poziciyi Vranci 18 zhovtnya Bejbars ponoviv bitvu ta kinuv horezmijciv proti vijsk Damaska u centri soyuznoyi liniyi Centr buv prolomlenij u rezultati yihnoyi zapekloyi ataki pislya chogo horezmijci vdarili u livij flang soyuznoyi armiyi ta shvidko rozsiyali beduyiniv Kavaleriya emira bilas zavzyato ale bula majzhe cilkovito znishena Al Mansur Ibragim zreshtoyu vidviv z polya boyu 280 bijciv yaki vizhili vse sho lishilos vid jogo vijsk Pid zagrozoyu ataki horezmijciv z flangu hrestonosci kinulis na mamlyukiv sho stoyali navproti nih i pervinno mali uspih sprichinivshi zanepokoyennya Bejbarsa Utim natisk hrestonosciv postupovo vtrativ impuls oskilki horezmijci atakuvali yih z tilu ta flangiv zahishenih neorganizovanoyu pihotoyu Dobre ozbroyeni licari zavzyato bilis ale takozh ne vstoyali 4 Ponad 5000 hrestonosciv zaginuli 800 potrapili u polon u tom chisli j Gotye IV de Briyenn Giljom Shastelnef magistr gospitalyeriv i konstebl Tripoli Z licariv ordeniv ucilili lishe 33 tampliyeri 27 gospitalyeriv i 3 tevtonskih licari Filip de Monfor i patriarh Yerusalimskij utekli do Askalona Magistr tampliyeriv Arman de Perigor arhiyepiskop Tirskij yepiskop Liddi ta Ramli buli vbiti Naslidki red Papa Innokentij IV na Pershomu Lionskomu sobori 1245 roku zaklikav do novogo hrestovogo pohodu ale franki vzhe nikoli ne zmogli vidnoviti svoyu vladu u Svyatij Zemli Pislya bitvi pri Forbiyi Yerusalimske korolivstvo opinilos u she bilsh vazhkomu stanovishi nizh do neyi Vono vzhe bulo nespromozhnim vistaviti nastilki zh veliku armiyu yak u bitvi na Rogah Hattina ta bilshe ne provodilo nastupalnih operacij Peremoga ne prinesla uspihu j Ayubidam Horezmijci zbuntuvalis i buli rozbiti 1246 roku pid El Mansuroyu Rukn ad Din Bejbars priyednavsya do horezmijciv a zgodom buv zaareshtovanij as Salihom i pomer u v yaznici Primitki red arab هربيا Marcombe David 2003 Leper Knights Boydell Press s 13 14 ISBN 1 84383 067 1 SALADIN TO THE MONGULS The Ayyubids of Damascus 1193 1260 R Stephen Humphries Dougherty Martin J 2007 Battles of the Crusades London Amber Books s 176 77 ISBN 978 1 905704 58 3 Literatura red angl Robert Payne 1985 The Dream and the Tomb Stein and Day Publishers ISBN 0 8128 6227 9 Joseph Drory September 2003 Al Nasir Dawud A Much Frustrated Ayyubid Prince Al Masaq 15 2 161 187 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bitva pri Forbiyi 1244 amp oldid 39836049