Гвинтівка Бердана (розм. берда́нка) — однозарядна гвинтівка калібру 4.2 лінії (10,67 мм) з висувним затвором. Гвинтівка була розроблена американським полковником Хайремом Берданом і удосконалена росіянами полковником Олександром Павловичем Горловим та поручником Карлом Івановичем Гуніусом. Прийнята на озброєння російською армією в 1868 році. Друга берданка (№ 2) зразка 1870 року мала ковзний затвор і поліпшений приціл, що забезпечувало стрільбу до 1500 кроків. Ця гвинтівка була на озброєнні російської армії під час російсько-турецької війни 1877—1878 років.
| Гвинтівка Бердана | |
|---|---|
| Тип | однозарядна гвинтівка |
| Походження | США Російська імперія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1869-1891 |
| Оператори | Російська імперія Королівство Сербія Королівство Чорногорія Болгарія Ефіопська імперія Австро-Угорщина СРСР Фінляндія Монголія |
| Війни | Російсько-турецька війна (1877—1878) Громадянська війна в Росії Перша світова війна Німецько-радянська війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Хайрем Бердан |
| Розроблено | 1868 (№ 1) 1870 (№ 2) |
| Виготовлена кількість | ~3 000 000 |
| Варіанти | Бердан № 1 Бердан № 2 |
| Характеристики | |
| Вага | 4,2 кг |
| Довжина | 1300 мм |
| Довжина ствола | 830 мм |
| | |
| Набій | 10,75×58 мм R |
| Калібр | 10,75 мм |
| Дія | відкидний затвор (№ 1) ковзний затвор (№ 2) |
| Темп вогню | 6-8 постр./хв. |
| Дульна швидкість | 437 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 284 м |
| Система живлення | Однозарядна |
| Приціл | Відкритий |
| | |
| Гвинтівка Бердана у Вікісховищі |
Берданка стояла на озброєнні до 1891 року, коли її почали замінювати на магазинну гвинтівку Мосіна. Величезні запаси берданок не були знищені і ще тривалий час їх продавали населенню як мисливську зброю, також служила як навчальна зброя і для озброєння тилових і охоронних частин.
Історія Редагувати
Гвинтівка № 1 калібра 11,43 мм (4,5 лінії) була розроблена американським військовим, героєм Громадянської війни, Хайремом Берданом. Вона мала відкидний вгору затвор з курком прямого ходу. Її використання виявило деякі недоліки: затвор гостро реагував на вогкість, не завжди спрацьовував ударник, при неуважному поводженні затвор міг нещільно закритися. Два російських офіцери, відряджені на початку 1860-х років до Америки, Олександр Павлович Горлов і Карл Іванович Гуніусом внесли в конструкцію 25 різних удосконалень і переконструювали її на калібр 10,75 мм (4,2 лінії); розробили до неї патрон з суцільнотягнутою гільзою — у Сполучених Штатах її називали не інакше як «Russian musket» («Російський мушкет»). Гвинтівка була прийнята на озброєння російської армії в 1868 році як «стрілецька гвинтівка зразка 1868 року» — без згадок первісного і наступних авторів. З урахуванням її прекрасної, на кінець 1860-х — початок 1870-х років, балістики, нею озброювали в першу чергу стрілецькі частини (окрема від лінійної піхоти легка піхота, в основному діяла в розсипному строю вогнепальною зброєю і уникала ближнього бою). До початку російсько-турецької війни 1877—1878 років було випущено близько 37 000 екземплярів.
У 1869 році Бердан приїжджає в Росію. Відвідавши Санкт-Петербург, він запропонував уряду Росії, армія якої в цей час користувалася голчастими гвинтівками Карлі та гвинтівками Крнка, свою нову гвинтівку — «Бердан Тип № 2», у якої був замінений відкидний затвор на ковзний. Незабаром імператор Олександр II підписав указ про прийняття на озброєння Російської Імператорської Армії цієї рушниці.
Саме ця гвинтівка калібром 10,75 мм і стала тією самою знаменитою «берданкою», яка проіснувала на озброєнні армії двадцять років аж до 1891 року, коли на зміну їй прийшла не менш знаменита гвинтівка Мосіна.
Спочатку гвинтівки «Бердан № 2» виготовлялися в Англії, на заводі в Бірмінгемі, а потім їх масове виробництво було налагоджено на декількох російських збройових заводах поряд з виготовленням патронів.
Механізм Редагувати
Піхотна гвинтівка Бердана зразка 1870 року Редагувати
Довжина гвинтівки — без багнета 53 дюйми (130 см), з багнетом 73 дюйми. Вага гвинтівки з багнетом 11 фунтів 36 зол., без багнета — 10 фунтів 36 зол. (4,230 кг). Для гвардійських частин гвинтівка мала замість багнета тесак. Довжина гвинтівки з тесаком 73,5 дюйма, вага з тесаком 12 фунтів (4,920 кг). На відміну від багнета, зразка 1868 року, багнет гвинтівки 1870 р. розташований не під стволом, а праворуч ствола. Затвор ковзає, замикання досягається за допомогою повертання затвора на 1/8 окружності, при цьому гребінь затвора впирається в задню стінку вікна ствольної коробки. При натисканні на відбивач затвор виймається з коробки. Коли курок на запобіжному зводі, затвор не може бути відкритий. Курок зводиться на бойовий взвод при закриванні затвора. Викидач з довгою спіральною латунною пружиною. Для недопущення пострілу при не цілком закритому затворі ударник в передній частині має призму, яка входить у відповідний виріз на тильній частині личинки при довернутому вправо затворі. Ложа спочатку виготовлялася з горіха, потім з берези. Приціл постійний — на 200 кроків. Цівка скріплена зі стволом двома розсувними кільцями на гвинтах. Загалом рушницю по тому часу було сконструйовано добре і досить вдало, якщо брати до уваги короткочасність розробки та поспішність прийняття зразка на озброєння.
Драгунська гвинтівка системи Бердана зразка 1871 року Редагувати
Для озброєння драгунських частин розроблено драгунський варіант гвинтівки, прийнятий на озброєння у 1871 році. Затвор тієї ж системи Бердана, з тією лише відмінністю, що в ствольній коробці в лівій її стінці, поставлений запобіжник, який оберігає затвор від випадіння при сильних струсах зброї, що нерідко бувало з кавалерійськими рушницями. Калібр ствола той самий (4,2 лінії), але ствол коротше, довжина його 28,35 дюйма (70 см); число, форма і крутизна нарізів — такі ж, як в піхотній гвинтівці. Приціл підйомний ступінчастий такої ж конструкції, як і піхотний, але зменшених розмірів, з розподілами до 1500 кроків; постійний на 200 кроків. Багнетового цілика немає на стволі, основу мушки служить одночасно багнетовим цілком. Багнет трохи вкорочений, розташовується праворуч ствола. Ложа горіхова або березова, в прикладі і цівці прорізані щілини для ременя; краї щілин оправлено залізом. Цівка з'єднана зі стволом двома вузькими й легкими залізними кільцями. Кільця утримуються на своїх місцях сталевими пружинами, врізаними в дерево ложі. Шомпол сталевий угвинчений в шомпольний упор — такий же, як і в піхотній гвинтівці. Довжина без багнета 48,5 дюйма (121 см), з багнетом 68,25 дюйма, вага гвинтівки без багнета 8 фунтів 75 зол. (3,5 кг), з багнетом 9 фунтів 60 зол. (3,8 кг). Переозброєння гвинтівками Бердана зразка 1870 року Росія дещо наблизилася до озброєння передових європейських держав, але поки було закінчено в Росії переозброєння берданками, на Заході вже почали переозброюватися магазинними багатозарядними рушницями. У Європі перше магазинну військову рушницю було введено в Швейцарії в 1869 році (система Веттерлі). Магазинні рушниці Генрі-Вінчестера були в турецькій кавалерії під час війни 1877—1878 рр. Російська гвинтівка Бердана була останньою однозарядною російською рушницею, яка служила до 1890-х років, тобто до нового переозброєння.
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
Джерела Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- (рос.)
- ВИНТОВКА БЕРДАНА № 2 обр. 1870 г. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)