Анжеліка Ісааківна Балабанова (івр. אנג'ליקה באלאבנוב, італ. Angelica Balabanoff) (1869, Чернігів, Російська імперія — 25 листопада 1965, Рим, Італія) — соціал-демократка, пізніше комуністка, діячка російського та італійського робітничого руху, член керівництва Комінтерну.
Балабанова Анжеліка Ісаківна | |
---|---|
рос. Анжелика Балабанова | |
Народилася | 4 серпня 1877, 4 серпня 1878 або 1876 Чернігів, Російська імперія |
Померла | 25 листопада 1965[…] або 1965 Рим, Італія |
Поховання | Римський протестантський цвинтар |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | політична діячка, письменниця, редакторка, політична активістка |
Галузь | політика і соціалізм |
Alma mater | Université nouvelle de Bruxellesd |
Знання мов | російська, італійська, французька і шведська |
Партія | КПРС, Італійська соціалістична партія і Італійська демократична соціалістична партія |
У шлюбі з | Балабанов Михайло (Самуїл) Соломонович |
|
Життєпис Редагувати
Народилася у Чернігові, у багатій єврейській родині.
Навчаючись у Брюсселі Балабанова починає цікавитись радикальними соціалістичними ідеями. Переїхавши до Рима, агітує робітників текстильної індустрії; згодом стає лідером Італійської Соціалістичної партії (PSI). У цей час її ім'я можна побачити поряд із прізвищами Лабріола, Серраті, Муссоліні (котрого вона навчала основ марксизму), Філіппо Тураті.
У роки Першої світової війни А. Балабанова під час т. зв. Руху Ціммервальд — розколу соціалістичної ідеологеми на комуністичну та соціал-демократичну — визначилась як прихильниця лівішої течії. Анжеліка багато часу проводить у Швеції, де знайомиться з багатьма шведськими комуністичними лідерами. В 1917 році вона приєдналася до більшовицької партії СРСР (див. Пломбований вагон); була секретарем Комінтерну у 1919-1920 роках, співпрацюючи з В. Леніном, Л. Троцьким, Г. Зінов'євим та іншими. Згодом розходиться з більшовиками, виїжджає до Італії, де жорстко їх критикує. В Італії стає одним із лідерів Італійських Соціалістів, т. зв. Максималістської групи. З розростанням фашистського руху знаходить притулок у Швейцарії. Після Другої світової війни повертається назад в Італію, де до самої смерті 1965 року залишається активістом соціалістичного руху, заснувавши у 1947 році Соціалістичну Робітничу партію, яка згодом стала Італійською Демократичною Соціалістичною партією (PDSI).
Твори Редагувати
- La mia vita di rivoluzionaria
- Lenin visto da vicino
- Балабанова А. Моя жизнь — борьба. Мемуары русской социалистки. 1897-1938.— М.: Центрполиграф 2007.— 336 с.— (Свидетели эпохи) ISBN 978-5-9524-3006-8.
Посилання Редагувати
- Balabanoff Internet Archive [ 15 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Biscione F. M. Dizionario Biografico degli Italiani — 1988. — Vol. 34.
- ↑ BeWeB
- ↑ Sapere.it — De Agostini Editore, 2001.
- ↑ http://www.mcnbiografias.com/app-bio/do/show?key=balabanov-angelica
- ↑ https://www.biografiasyvidas.com/biografia/b/balabanov.htm
- SNAC — 2010.
- FemBio database
- Munzinger Personen
- ↑ Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France Record #118899391 // BnF catalogue général — Paris: BnF.