Ахмадія (араб. أحمدية; урду احمدِیہ) — мусульманське об’єднання засноване в Індії (штат Пенджаб) у 80-90-х рр. XIX ст. Мірзою Гуламом Ахмадом Кадіані (1834-1908). Має синкретичний характер, виникло як спроба створити нову об’єднавчу релігію для народів Індостану.
Історія виникнення Редагувати
У 1889 року Мірза Ахмад оголосив себе махді (месією) і став проповідувати своє вчення. Воно викладене у 80-ти працях, написаних урду і арабською. Спираючись на мусульманську (сунітську) традицію вчення має синкретичний характер. Його суть полягає у примиренні ісламу, християнства та індуїзму. Це віровизнання визнає засадові положення ісламу (згідно з Кораном), але заперечує необхідність ведення священної війни — джихаду.
На думку послідовників цієї організації, у пророкові Мірзі Ахмаді втілились Мухаммед мусульман, Ісус Христос християн і Крішна індуїстів, які разом принесли йому пророчий дар.
Вчення Редагувати
Цій релігійній спільноті властиве раціоналістичне тлумачення Корану, власна інтерпретація головних приписів ісламу: головними об’єктами хаджу вважаються Кадіан у Пенджабі (де жив Мірза Ахмад) та Срінагар Ісуса Христа (згідно з уявленнями цього руху – місце поховання Ісуса Христа, Іси).
Згідно з вченням Гулама Ахмада, після смерті люди отримують нові тіла та душі, у яких перебувають аж до Судного дня, після цього потрапляють до раю чи пекла. Пекельні муки, одначе, не обов’язково тривають вічно – грішники, що розкаялися, після тривалого перебування у пеклі можуть переселитися до раю; загробне життя розглядається як продовження процесу духовного вдосконалення, розпочатого ще за життя.
Діяльність Редагувати
У практичній діяльності ахмадія приділяють велику увагу просвітництву (на кошти спільноти відкриваються численні навчальні заклади, призначаються стипендії), пропаганді свого вчення, створенню комерційних підприємств; багато керівників ахмадія беруть активну участь у політичному житті (зокрема в Пакистані).
Ахмадія у світі Редагувати
Сьогодні общини ахмадія поширені в багатьох країнах світу, включно з країнами немусульманського ареалу (США, Західна Європа, острови Океанії).
У 1914 р. ахмадисти розділилися на дві гілки – кадіаністську, що визнає Мірзу Гулама Ахмада пророком, та лахорську, прибічники якої вважають його лише реформатором ісламу.
В багатьох мусульманських країнах ахмадія не вважається мусульманською спільнотою. В Пакистані членам ахмадія заборонено називати себе мусульманами та використовувати ісламську термінологію; Ліга ісламського світу оголосила ахмадія «ворожою ісламу течією».
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ахмадія |
- Ислам: Энциклопедический словарь. — М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 31. (рос.)
- С. В. Павлов, К. В. Мезенцев, О. О. Любіцева. Географія релігій. — К., 1999. — С. 151.
Посилання Редагувати
- Агмадійя // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.