Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім Станіслав Васін, нар. 1 жовтня 1989, Донецьк, Українська РСР) — український письменник, журналіст і правозахисник, член Українського ПЕН, засновник Justice Initiative Fund. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» (рос. «Мельхиоровый слон, или Человек, который думал»). Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку.
Асєєв Станіслав Володимирович | |
---|---|
Псевдо | Станіслав Васін |
Народився | 1 жовтня 1989 (34 роки) Донецьк, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Місце проживання | Донецьк |
Діяльність | журналіст, письменник, актор, блогер |
Галузь | творче і професіональне письмоd, журналістика і блог |
Alma mater | ДВНЗ ДонНТУ |
Знання мов | російська і українська |
Членство | Український ПЕН |
Magnum opus | В ізоляції |
Нагороди | |
IMDb | ID 12593104 |
|
Був викрадений 11 травня 2017 року і утримувався проросійською терористичною організацією «ДНР» до 29 грудня 2019 року.
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за книгу «В ізоляції».
Біографія ред.
Народився 1 жовтня 1989 року в Донецьку.
2006 року закінчив загальноосвітню школу в місті Макіївка. У 2010 році — Донецький державний інститут інформатики і штучного інтелекту, факультет філософії і релігієзнавства, у 2012 році — магістратуру Донецького національного технічного університету, факультет комп'ютерних наук і технологій і отримав диплом магістра релігієзнавства з відзнакою.
Після закінчення університету поїхав до Франції, щоб вступити до лав Французького іноземного легіону. Повернувшись в Україну, змінив багато професій: працював вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії, продавцем-консультантом побутової техніки тощо.
Війна на сході України ред.
Як журналіст співпрацював із газетою «Дзеркало тижня», журналом «Український тиждень» та «Радіо Свобода» під псевдонімом Станіслав Васін. За словами однокурсника Станіслава, колишнього Народного депутата Єгора Фірсова, С. Асєєв вважав своїм журналістським обов'язком залишатися в Донецьку і об'єктивно описувати події, що відбуваються: «Не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував».
Полон ред.
Востаннє виходив на зв'язок з колегами 2 червня 2017 року. Його місцезнаходження не було відоме, в квартирі був обшук, на дзвінки Станіслав не відповідав. Через півтора місяці, 16 липня 2017 року бойовики повідомили, що блогер затриманий за звинуваченням у «шпигунстві». Повідомляється з посиланням на екс-нардепа Єгора Фірсова, що «мамі Стаса дали письмове підтвердження. … Мати Асєєва змогла з ним побачитися. … Стас тримається добре, розуміє, що на справедливий суд сподіватися не варто. Його єдина надія — це обмін полонених».
Репортери без кордонів, Human Rights Watch, Amnesty International та Організація з безпеки і співробітництва в Європі зажадали від бойовиків звільнення журналіста.
ЗМІ повідомили про протестне голодування Станіслава, яке він розпочав з 1 липня 2018 року.
22 жовтня 2019 року бойовики заявили про «засудження» Станіслава так званою «прокуратурою ДНР» до 15 років ув'язнення.
29 грудня 2019 року був визволений з полону в рамках обміну «76 на 127». Разом з ним було визволено журналіста Радіо Свобода Олега Галазюка (псевдонім Мирослав Тямущий).
Політична діяльність ред.
Після визволення Станіслав займає активну соціальну та політичну позицію, займається питаннями прав бранців нелегальних тюрем в Росії та на окупованих територіях. 29 січня 2020 року Асєєв виступив із промовою у Раді Європи де він попросив країни-учасники ради натиснути на Росію задля звільнення полонених.
15 лютого 2020 року журналіст виступив на Мюнхенській конференції з безпеки, де розповів про нелюдське поводження з ув'язненими з боку бойовиків.
14 лютого 2020 року Станіслав Асєєв зустрівся із групою американських сенаторів в офісі Радіо Свобода у Празі і обговорив питання звільнення решти ув'язнених на окупованому Донбасі.
Літературна творчість ред.
Головним прозовим твором є автобіографічний роман «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Роман надрукований у № 1—6 за 2015 рік московського журналу «Юность» та вийшов окремою книжкою у київському видавництві «Каяла» у 2016 році. У романі розповідається про історію життя автора в реаліях українського політичного та духовного середовища. Багато уваги приділяється війні на Донбасі крізь призму філософських оцінок і висновків автора. За словами головного редактора журналу «Юність» Валерія Дударєва: «Його погляд на світ не журналістський, не письменницький — він юний філософ. На сторінках роману Станіслав вивертає себе навиворіт, показує світ маленького міста, війни, що розірвала країну навпіл».
Твори ред.
- Шестой день: сб. поэм, рассказов и стихов / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Норд-Пресс, 2011. — 207 с. — ISBN 978-966-380-480-4
- Андерхилльские ведьмы: драма: в 2 ч. Проза / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Донбасс, 2011. — 228 с. — ISBN 978-617-638-065-8
- Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: Роман-автобиография / С. Асеев // Юность. — 2015. — № 1—6.
- (передрук) Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: роман-автобиография / Станислав Асеев. — Киев : Каяла, 2016. — 267 с. — ISBN 978-617-7390-05-2
- В ізоляції / Станіслав Асєєв, тексти, фото; передм. Мар'яни Драч, Сергія Рахманіна, Дмитра Крапивенка; ілюстр. Сергія Захарова // К.: Люта справа, 2018. — 208 с. — ISBN 978-617-7420-18-6 (прим.: присутні кілька українськомовних статей)
- Станіслав Асєєв. «Світлий шлях»: історія одного концтабору. Переклад з російської: Вікторія Стах. Львів: ВСЛ. 2020. 448 стор. ISBN 978-617-679-854-5
Нагороди ред.
У серпні 2020 року Станіслав отримав премію «Вільна преса Східної Європи[ru]» німецького фонду ZEIT-Stiftung[fr] і норвезького Fritt Ord[en].
3 листопада 2020 Станіслав Асєєв став лауреатом премії Національної спілки журналістів України за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка за 2020 рік.
9 березня 2021 року став переможцем у «Національній Шевченківській премії 2021» за книгу «В ізоляції» у номінації «Публіцистика та журналістика».
У травні 2023 року отримав в американському місті Чикаго премію за мужність імені Діанни Ортіс. Цю нагороду присуджує Heartland Alliance – організація, яка працює у сфері захисту прав людини у всьому світі.
Примітки ред.
- засіб масової інформації
- ↑ Czech National Authority Database
- https://jif.fund/uk
- Стас Асеев. Первое интервью после плена // Youtube Радіо Свобода, 10.01.2020
- . Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ . poezia.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017.
- ↑ Крутов, Марк. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 12 червня 2017.
- Сергій, Рахманін. Земля Стаса. Дзеркало тижня. Процитовано 9 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 16 липня 2017.
- (англ.). Репортери без кордонів. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
- (рос.). Human Rights Watch. 18 липня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 3 вересня 2018.
- (пресреліз). Amnesty International. 21 липня 2017. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 10 лютого 2018.
- (англ.). Організація з безпеки і співробітництва в Європі. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 3 вересня 2018.
- . Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018.
- Бойовики заявили про засудження журналіста Асєєва до 15 років ув’язнення. Радіо Свобода. 22 жовтня 2019.
- . Українська правда. 29 грудня 2019. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
- Рябчун, Юлія; Андрейковець, Костя (29 грудня 2019). . thebabel.com.ua. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
- . Радио Азатутюн (російською). 30 грудня 2019. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 30 грудня 2019.
- . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
- 4th Ukrainian Lunch “Ukraine – Moving Ahead” on the Margins of the Munich Security Conference (Live) (англ.). 15.02.2020.
- . nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 23 жовтня 2020.
- . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
- Малевич, Евгений. . Правда Гомель. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 11 червня 2017.
- ↑ . Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 26 травня 2022.
- Станіслав Асєєв — В ізоляції [ 11 травня 2021 у Wayback Machine.]. docs.rferl.org. 2018 (рос.) (укр.) (https://www.radiosvoboda.org/a/29275008.html [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] опис/анотація книги на radiosvoboda.org)
- Станіслав Асєєв видає книгу про полон в «Ізоляції». Детектор медіа. 3 листопада 2020. оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2022.
- . Fritt Ord (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
- . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
- Євгеній Морі (9 березня 2021). . suspilne.media. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- Ексвʼязень «Ізоляції» Асєєв пропонує «прецедент Ейхмана» для переслідування воєнних злочинців. www.radiosvoboda.org, 26 травня 2023.
Джерела і посилання ред.
- Сергій Рахманін. Земля Стаса. Дзеркало тижня. Процитовано 9 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
- «Українська правда»: Станіслав Асєєв: Всі окуповані території Донбасу — один великий концтабір «Ізоляція» (29.12.2020) [ 29 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- «Українська правда»: Журналіст і публіцист, бранець «ДНР» Станіслав Асєєв: Моя мрія — про все забути (08.06.2021) [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Станіслав Асєєв: «Ізоляція» — сучасний концтабір, фінансований Росією // Читомо [ 4 березня 2022 у Wayback Machine.]