Арсе́ній Моги́лянський (в миру Олексій Васильович Могилянський) (17 квітня 1704, Решетилівка, Полтавський полк, Гетьманщина (нині — Полтавська область) — 8 червня 1770, Київ) — український релігійний діяч, митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Русі (1757—1770). Брат Єпіфанія (Могилянського).
| Арсеній (Могилянський) | |
| Портрет київського митрополита Арсенія (Могилянського). Колекція Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». | |
| 22 жовтня 1757 — 8 червня 1770 | |
|---|---|
| Попередник: | Тимофій (Щербацький) |
| Наступник: | Гавриїл (Кременецький) |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія (1659—1817) |
| Діяльність: | священник |
| Народження: | 17 квітня 1704 Решетилівка, Полтавський полк, Гетьманщина |
| Смерть: | 8 червня 1770 (66 років) Київ |
| Похований: | крипта Софійського собору |
| Єп. хіротонія: | грудень 1738 |
| Арсеній у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в козацькій родині у містечку Решетилівка. По материнській лінії походив із відомого роду Могил. Батько, дід і прадід кожний у свій час успадковували парафію решетилівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Арсеній до 17-літнього віку виховувався вдома. Потім навчався у Києво-Могилянській академії (1721–1727) і Харківському колегіумі (1727–1735).
1738—1741 роках вчителював у Харківському колегіумі, а згодом — в Устюзькій (Комі) та Тверській семінаріях (Московія), звідки 1741 року переведений учителем до Московської слов'яно-греко-латинської академії. 1742 року прийняв чернечий постриг у Московському Заіконноспаському монастирі. 1743 року викликаний до Санкт-Петербурга та призначений придворним проповідником імператриці Єлизавети Петрівни. Тут досяг величезного успіху. За свій талант одержав царську винагороду: діамантову панагію й діамантовий хрест з рубінами. У січні 1744 року висвячений на архімандрита Троїце-Сергієвої лаври. 25 червня 1744 року хіротонізований на архієпископа Переяславля-Залєського, водночас залишений настоятелем лаври та призначений членом Святішого Синоду РПЦ.
У 1744 році, під час поїздки імператриці Єлизавети Петрівни в Україну, Арсеній відвідав рідну Решетилівку і дізнався, що пожежею було знищено решетилівську церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Протягом 1746-1749 років коштом архімандрита Арсенія на місці знищеного вогнем дерев’яного — споруджено мурований храм (зруйнований у 1920-их роках). 1749 року фундатор подарував церкві срібний позолочений хрест. У пізніші часи на правому фасаді у ніші було вміщено невелике мармурове погруддя власника Решетилівки, дійсного таємного радника та члена Державної Думи Російської імперії В. С. Попова, а також малярський портрет та образ Божої Матері. 1754 року поруч з церквою споруджено чотириярусну дзвіницю.
1752 року отримав в управління Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир. 22 жовтня 1757 року призначений Митрополитом Київським, Галицьким та всієї Малої Русі. 1763 року власним коштом спорудив мурований корпус для бідних студентів.
9 червня 1758 року прибув до Києва. Активно захищав права Київської митрополії та інтереси Київської академії, передав останній частину своєї бібліотеки. Брав участь в укладанні «Пунктів о вигодностях Малоросійського духовенства» (1767), в яких містилася вимога відновлення автономних прав Української Церкви.
Помер у Києві та похований у крипті Київського Софійського собору.
Спадок Редагувати
Арсеній був близько знайомий з Григорієм Сковородою, розсилав у церкви його духовні наспіви; підтримував зв’язки з художником Григорієм Левицьким-Носом, замовляв у нього ікони та гравюри для київських храмів. Сам Арсеній теж був творчою людиною. За своє митрополиче правління видав і розіслав підвідомчому духовенству понад 650 указів, зокрема, про взаємостосунки між духовною і світською владою, про збір пожертвувань на боротьбу з інфекційними хворобами, про недопущення вінчання малолітніх з дорослими, про відповідальність за правопорушення церковнослужителів, про непорушність і святість могил та поховань. Склав «Акафіст і службу св. Димитрію Ростовському». Деякі проповіді Арсенія були надруковані.
Джерела Редагувати
- Крижановська О. Арсеній Могилянський [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 126. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Бучневич В. Местечко Решетиловка, Полтавского уезда // Труды Полтавской ученой архивной комиссии. — Полтава, 1917. — Вып. 16. (рос.)
Посилання Редагувати
- Могилянський Арсеній // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1024. — 1000 екз.
| Попередник: | Митрополит Київський, Галицький та всієї Малої Русі 1757—1770 | Наступник: |
| Тимофій (Щербацький) | Гавриїл (Кременецький) |