www.wikidata.uk-ua.nina.az

Арольдо опера Арольдо італ Aroldo опера в чотирьох діях Джузеппе Верді на італійське лібрето Франческо Марії П яве базує

Арольдо (опера)

Арольдо (італ. Aroldo) — опера в чотирьох діях Джузеппе Верді на італійське лібрето Франческо Марії П'яве, базується на їх ранішньому творінні 1850 року Стіффеліо. Перша постановка відбулася в Театрі Нового Комуналє в Ріміні 16 серпня 1857 року.

Disegno per copertina di libretto, малюнок для Арольдо (без дати).

Історія створення ред.

Диригент Анджело Маріані
(Museo teatrale alla Scala)

Стіффеліо спровокувала цензурну раду через «аморальні та грубі» сюжети протестантського священика, обдуреного його дружиною, а також через те, що створення персонажів німецькою мовою не сподобалося італійській авдиторії, хоча, як зазначає Бадден, опера «мала обмежений тираж (в Італії), але зі зміною назви на Гульєльмо Веллінґроде, головного героя, тепер німецького державного міністра». Верді відхилив прохання 1852 року написати нову останню дію для версії Wellingrode але навесні 1856 року у співпраці зі своїм оригінальним лібретистом П'яве він вирішив переписати сюжетну лінію та зробити невелику кількість музичних змін і доповнень.

Едвард Бульвер-Літтон. Гарольд, останній із саксів (1848) був джерелом натхнення для Арольдо.

Він черпав натхнення з романів Едварда Бульвера-Літтона, зокрема його «Гарольд: Останній з саксонських королів», для перенесення опери до Англії та, в останній дії, до Шотландії в середні віки та для імен його персонажі, головним з яких є Гарольд, хрестоносець який нещодавно повернувся. Кімбелл зазначає, що «підказки» походять із твору Вальтера Скотта, чий роман 1825 року «Наручена» був би "вже знайомий італійській авдиторії через оперу Джованні Пачіні 1829 року Il Contestabile di Chester.

Переписування було відкладено до березня 1857 року у зв'язку з підготовкою до паризького «Трувера», французької версії «Трубадура» та роботи Верді з П'яве над Симоном Бокканеґром. Однак, оскільки робота над Арольдо з П'яве відновилася, прем'єра була запланована на серпень 1857 року в Ріміні. Коли Верді і Стреппоні прибули туди 23 липня, вони побачили, що лібретист і диригент Анджело Маріані (з яким він подружився протягом попередніх років і який був обраний диригувати новою оперою) працювали разом. Хоча Філліпс-Мац зазначає, що у присутності Верді була «істерія», існувала також опозиція Арольдо, яка поєднувалася з напливом людей з інших міст, які прагнули побачити нову оперу. З Маріані репетиції починалися добре; диригент повідомив: «Верді дуже-дуже щасливий, і я теж».

До моменту прем'єри в «Стиффеліо» було внесено значні зміни, першою з яких була додана четверта дія з новим матеріалом, який диригент Маріані описав Рікорді як «чудову справу; ви знайдете в ній шторм, пастирський хор і „Angelus Dei“, оброблені в каноні та чудово вироблені». Ліна стала Міною; Стіффеліо, як обговорювалося, тепер був Арольдо; Станкар перетворився на Еґберто; Йорг, бас, виступив у ролі Бріано.

Історія виконання ред.

19 століття

Верді в 1859 році

Місцем проведення прем'єри став Ріміні, хоча, коли Арольдо був готовий до постановки, Верді обрав Болонью місцем розташування, але Рікорді, його видавець і друг, запропонував поставити її в Ріміні. Прем'єрний виступ мав колосальний успіх, і композитора викликали на сцену 27 разів.

У сезонах, що настали після прем'єри, він з'явився восени 1857 року спочатку в Болоньї, потім в Турині, Тревізо і Вероні.

У сезон зимового карнавалу 1858 року були вистави у Венеції в Ла Феніче, Кремоні, Пармі (яка вибрала його замість оригінального Симона Бокканеґра), Флоренції та Римі. 1859 року її поставили на Мальті, а потім, у наступні два роки, Арольдо ставили на сценах Генуї, Трієста, Лісабона та Палермо в театрі Массімо Белліні. Навесні 1864 року його знову побачили в Турині, а потім, до 1870 року, було зафіксовано, що вистави відбувалися в Павії, Комо, Модені і знову у Венеції. Його успіх був значно різним, особливо в Мілані 1859 року, де «це було фіаско. Суспільство, а не цензура визнали це неприйнятним».

20 століття і далі

Сьогодні «Арольдо» є однією з дуже рідко виконуваних опер Верді, "особливо після повторного відкриття 1968 року його материнської роботи «Стиффеліо». Серйозне відродження відбулося на фестивалі в Вексфорді 1959 року, і вона не виконувався в США до 4 травня 1963 року в Академії музики в Нью-Йорку. У лютому 1964 року в Лондоні відбулася перша вистава.

Опера була представлена в концертній версії Оперним оркестром Нью-Йорка в квітні 1979 року (з Монсеррат Кабальє та Хуаном Понсом), був створений перший запис. Але нью-йоркська Grand Opera стверджує, що дала першу виставу в Нью-Йорку 1993 року. У 1985—1986 роках театр «Ла Феніче» у Венеції змонтував дві опери один до одної. 1990 року опера Сарасота представила Арольдо як частину свого «Цикла Верді» з Філіс Трейгл у ролі Міни.

Опера була представлена в Муніципальному театрі П'яченци 2003 року. В Більбао, Іспанія, представили оперу в березні/квітні 2009 року в рамках постановки всього твору.

Дотримуючись своєї традиції, ставлячи рідко виконувані опери, UCOpera представлені Aroldo 2017 року.

Дійові особи ред.

Роль Тип голосу Прем'єра, 16 серпня 1857 р.
(Диригент: Анджело Маріані)
Аролдо, саксонський лицар тенор Еміліо Панкані
Міна, його дружина сопрано Марчелла Лотті делла Санта
Егберто, батько Міни баритон Гаетано Феррі
Годвіно, авантюрист, гість Егберто тенор Сальваторе Поджалі
Бріано, благочестивий відлюдник бас ГБ Корнаго
Енріко, двоюрідний брат Міни тенор Наполеоне Сенігалья
Олена, двоюрідна сестра Міни меццо-сопрано Аделаїда Паніцца
Хрестоносці, слуги, лицарі та їхні дами та мисливці

Примітки ред.

  1. ↑ Budden 2001, p.13
  2. Verdi to De Sanctis, March 1856: «I've only got to write various recitatives and two or three pieces» in Budden 1984, pp. 337—338)
  3. ↑ Kimbell (2001), in Holden, pp. 997—998
  4. Budden (1984), p. 337
  5. ↑ Phillips-Matz (1993), pp. 363—364
  6. Mariani, letter quoted in Phillips-Matz, p. 363.
  7. ↑ Budden (1984), pp. 339/340
  8. Martin (1983), pp. 339—340
  9. ↑ Budden (2001), p.14
  10. . Архів оригіналу за 25 грудня 2008. Процитовано 1 грудня 2008. 
  11. Lawton, David, «Stiffelio and Aroldo», Opera Quarterly 5 (23): 193. (1987)
  12. A «pirate» DVD of this production has been distributed.
  13. Aroldo in Bilbao Retrieved 6 April 2013
  14. . Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022. 
  15. List of singers taken from Budden (1984), p. 336

Література ред.

  • Baldini, Gabriele (1970), (trans. Roger Parker, 1980), The Story of Giuseppe Verdi: Oberto to Un Ballo in Maschera. Cambridge, et al: Cambridge University Press. ISBN 0-521-29712-5
  • Budden, Julian (2001), "Aroldo: an opera remade", Notes contained with the Phillips CD 462-512-2 recording, 2001, pp. 13–16
  • Budden, Julian (1984), "Aroldo", in The Operas of Verdi, Volume 2. London: Cassell, Ltd., 1984, pp. 335–358. ISBN 0-304-31059-X
  • Kimbell, David (2001), in Holden, Amanda (Ed.) (2001), The New Penguin Opera Guide, New York: Penguin Putnam, 2001. ISBN 0-14-029312-4
  • Martin, George (1983), Verdi: His Music, Life and Times, New York: Dodd, Mead and Company, 1983 ISBN 0-396-08196-7
  • Osborne, Charles, The Complete Opera of Verdi, New York: Da Capo Press, Inc., 1969. ISBN 0-306-80072-1
  • Parker, Roger, "Aroldo" in Stanley Sadie, (Ed.), The New Grove Dictionary of Opera, Vol. One. London: MacMillan Publishers, Inc. 1998 ISBN 0-333-73432-7 ISBN 1-56159-228-5
  • Phillips-Matz, Mary Jane (1993), Verdi: A Biography, London & New York: Oxford University Press, 1993 ISBN 0-19-313204-4
  • Toye, Francis, Giuseppe Verdi: His Life and Works, New York: Knopf, 1931
  • Walker, Frank, The Man Verdi, New York: Knopf, 1962, Chicago: University of Chicago Press, 1982 ISBN 0-226-87132-0
  • Chusid, Martin, (Ed.) (1997), Verdi’s Middle Period, 1849 to 1859, Chicago and London: University of Chicago Press. ISBN 0-226-10658-6 ISBN 0-226-10659-4
  • De Van, Gilles (trans. Gilda Roberts) (1998), Verdi’s Theater: Creating Drama Through Music. Chicago & London: University of Chicago Press. ISBN 0-226-14369-4 (hardback), ISBN 0-226-14370-8
  • Gossett, Philip (2006), Divas and Scholar: Performing Italian Opera, Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-30482-5
  • Parker, Roger (2007), The New Grove Guide to Verdi and His Operas, Oxford & New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-531314-7
  • Pistone, Danièle (1995), Nineteenth-Century Italian Opera: From Rossini to Puccini, Portland, OR: Amadeus Press. ISBN 0-931340-82-9
  • Warrack, John and West, Ewan, The Oxford Dictionary of Opera New York: OUP: 1992 ISBN 0-19-869164-5
  • Werfel, Franz and Stefan, Paul (1973), Verdi: The Man and His Letters, New York, Vienna House. ISBN 0-8443-0088-8

Посилання ред.

  • на giuseppeverdi.it (англійською)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Aroldo ital Aroldo opera v chotiroh diyah Dzhuzeppe Verdi na italijske libreto Franchesko Mariyi P yave bazuyetsya na yih ranishnomu tvorinni 1850 roku Stiffelio Persha postanovka vidbulasya v Teatri Novogo Komunalye v Rimini 16 serpnya 1857 roku Disegno per copertina di libretto malyunok dlya Aroldo bez dati Zmist 1 Istoriya stvorennya 2 Istoriya vikonannya 3 Dijovi osobi 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaIstoriya stvorennya red nbsp Dirigent Andzhelo Mariani Museo teatrale alla Scala Stiffelio sprovokuvala cenzurnu radu cherez amoralni ta grubi syuzheti protestantskogo svyashenika obdurenogo jogo druzhinoyu a takozh cherez te sho stvorennya personazhiv nimeckoyu movoyu ne spodobalosya italijskij avditoriyi hocha yak zaznachaye Badden opera mala obmezhenij tirazh v Italiyi ale zi zminoyu nazvi na Gulyelmo Vellingrode golovnogo geroya teper nimeckogo derzhavnogo ministra 1 Verdi vidhiliv prohannya 1852 roku napisati novu ostannyu diyu dlya versiyi Wellingrode 1 ale navesni 1856 roku u spivpraci zi svoyim originalnim libretistom P yave vin virishiv perepisati syuzhetnu liniyu ta zrobiti neveliku kilkist muzichnih zmin i dopovnen 2 nbsp Edvard Bulver Litton Garold ostannij iz saksiv 1848 buv dzherelom nathnennya dlya Aroldo Vin cherpav nathnennya z romaniv Edvarda Bulvera Littona zokrema jogo Garold Ostannij z saksonskih koroliv dlya perenesennya operi do Angliyi ta v ostannij diyi do Shotlandiyi v seredni viki ta dlya imen jogo personazhi golovnim z yakih ye Garold hrestonosec yakij neshodavno povernuvsya 1 Kimbell zaznachaye sho pidkazki 3 pohodyat iz tvoru Valtera Skotta chij roman 1825 roku Naruchena buv bi vzhe znajomij italijskij avditoriyi cherez operu Dzhovanni Pachini 1829 roku Il Contestabile di Chester 4 Perepisuvannya bulo vidkladeno do bereznya 1857 roku u zv yazku z pidgotovkoyu do parizkogo Truvera francuzkoyi versiyi Trubadura ta roboti Verdi z P yave nad Simonom Bokkanegrom Odnak oskilki robota nad Aroldo z P yave vidnovilasya prem yera bula zaplanovana na serpen 1857 roku v Rimini Koli Verdi i Strepponi pribuli tudi 23 lipnya voni pobachili sho libretist i dirigent Andzhelo Mariani z yakim vin podruzhivsya protyagom poperednih rokiv i yakij buv obranij diriguvati novoyu operoyu pracyuvali razom Hocha Fillips Mac zaznachaye sho u prisutnosti Verdi bula isteriya isnuvala takozh opoziciya Aroldo yaka poyednuvalasya z naplivom lyudej z inshih mist yaki pragnuli pobachiti novu operu 5 Z Mariani repeticiyi pochinalisya dobre dirigent povidomiv Verdi duzhe duzhe shaslivij i ya tezh 6 Do momentu prem yeri v Stiffelio bulo vneseno znachni zmini pershoyu z yakih bula dodana chetverta diya z novim materialom yakij dirigent Mariani opisav Rikordi yak chudovu spravu vi znajdete v nij shtorm pastirskij hor i Angelus Dei obrobleni v kanoni ta chudovo virobleni 7 Lina stala Minoyu Stiffelio yak obgovoryuvalosya teper buv Aroldo Stankar peretvorivsya na Egberto Jorg bas vistupiv u roli Briano Istoriya vikonannya red 19 stolittya nbsp Verdi v 1859 rociMiscem provedennya prem yeri stav Rimini hocha koli Aroldo buv gotovij do postanovki Verdi obrav Bolonyu miscem roztashuvannya ale Rikordi jogo vidavec i drug zaproponuvav postaviti yiyi v Rimini Prem yernij vistup mav kolosalnij uspih i kompozitora viklikali na scenu 27 raziv 5 U sezonah sho nastali pislya prem yeri vin z yavivsya voseni 1857 roku spochatku v Bolonyi potim v Turini Trevizo i Veroni U sezon zimovogo karnavalu 1858 roku buli vistavi u Veneciyi v La Feniche Kremoni Parmi yaka vibrala jogo zamist originalnogo Simona Bokkanegra 8 Florenciyi ta Rimi 1859 roku yiyi postavili na Malti a potim u nastupni dva roki Aroldo stavili na scenah Genuyi Triyesta Lisabona ta Palermo v teatri Massimo Bellini Navesni 1864 roku jogo znovu pobachili v Turini a potim do 1870 roku bulo zafiksovano sho vistavi vidbuvalisya v Paviyi Komo Modeni i znovu u Veneciyi Jogo uspih buv znachno riznim osoblivo v Milani 1859 roku de ce bulo fiasko Suspilstvo a ne cenzura viznali ce neprijnyatnim 7 9 20 stolittya i daliSogodni Aroldo ye odniyeyu z duzhe ridko vikonuvanih oper Verdi osoblivo pislya povtornogo vidkrittya 1968 roku jogo materinskoyi roboti Stiffelio 9 Serjozne vidrodzhennya vidbulosya na festivali v Veksfordi 1959 roku i vona ne vikonuvavsya v SShA do 4 travnya 1963 roku v Akademiyi muziki v Nyu Jorku U lyutomu 1964 roku v Londoni vidbulasya persha vistava 3 Opera bula predstavlena v koncertnij versiyi Opernim orkestrom Nyu Jorka v kvitni 1979 roku z Monserrat Kabalye ta Huanom Ponsom buv stvorenij pershij zapis Ale nyu jorkska Grand Opera stverdzhuye sho dala pershu vistavu v Nyu Jorku 1993 roku 10 U 1985 1986 rokah teatr La Feniche u Veneciyi zmontuvav dvi operi odin do odnoyi 11 1990 roku opera Sarasota predstavila Aroldo yak chastinu svogo Cikla Verdi z Filis Trejgl u roli Mini 12 Opera bula predstavlena v Municipalnomu teatri P yachenci 2003 roku V Bilbao Ispaniya predstavili operu v berezni kvitni 2009 roku v ramkah postanovki vsogo tvoru 13 Dotrimuyuchis svoyeyi tradiciyi stavlyachi ridko vikonuvani operi UCOpera predstavleni Aroldo 2017 roku 14 Dijovi osobi red Rol Tip golosu Prem yera 16 serpnya 1857 r 15 Dirigent Andzhelo Mariani Aroldo saksonskij licar tenor Emilio PankaniMina jogo druzhina soprano Marchella Lotti della SantaEgberto batko Mini bariton Gaetano FerriGodvino avantyurist gist Egberto tenor Salvatore PodzhaliBriano blagochestivij vidlyudnik bas GB KornagoEnriko dvoyuridnij brat Mini tenor Napoleone SenigalyaOlena dvoyuridna sestra Mini mecco soprano Adelayida PaniccaHrestonosci slugi licari ta yihni dami ta mislivciPrimitki red a b v Budden 2001 p 13 Verdi to De Sanctis March 1856 I ve only got to write various recitatives and two or three pieces in Budden 1984 pp 337 338 a b Kimbell 2001 in Holden pp 997 998 Budden 1984 p 337 a b Phillips Matz 1993 pp 363 364 Mariani letter quoted in Phillips Matz p 363 a b Budden 1984 pp 339 340 Martin 1983 pp 339 340 a b Budden 2001 p 14 NY Grand Opera s repertoire Arhiv originalu za 25 grudnya 2008 Procitovano 1 grudnya 2008 Lawton David Stiffelio and Aroldo Opera Quarterly 5 23 193 1987 A pirate DVD of this production has been distributed Aroldo in Bilbao Retrieved 6 April 2013 The Times Arhiv originalu za 5 sichnya 2022 Procitovano 5 sichnya 2022 List of singers taken from Budden 1984 p 336Literatura red Baldini Gabriele 1970 trans Roger Parker 1980 The Story of Giuseppe Verdi Oberto to Un Ballo in Maschera Cambridge et al Cambridge University Press ISBN 0 521 29712 5 Budden Julian 2001 Aroldo an opera remade Notes contained with the Phillips CD 462 512 2 recording 2001 pp 13 16 Budden Julian 1984 Aroldo in The Operas of Verdi Volume 2 London Cassell Ltd 1984 pp 335 358 ISBN 0 304 31059 X Kimbell David 2001 in Holden Amanda Ed 2001 The New Penguin Opera Guide New York Penguin Putnam 2001 ISBN 0 14 029312 4 Martin George 1983 Verdi His Music Life and Times New York Dodd Mead and Company 1983 ISBN 0 396 08196 7 Osborne Charles The Complete Opera of Verdi New York Da Capo Press Inc 1969 ISBN 0 306 80072 1 Parker Roger Aroldo in Stanley Sadie Ed The New Grove Dictionary of Opera Vol One London MacMillan Publishers Inc 1998 ISBN 0 333 73432 7 ISBN 1 56159 228 5 Phillips Matz Mary Jane 1993 Verdi A Biography London amp New York Oxford University Press 1993 ISBN 0 19 313204 4 Toye Francis Giuseppe Verdi His Life and Works New York Knopf 1931 Walker Frank The Man Verdi New York Knopf 1962 Chicago University of Chicago Press 1982 ISBN 0 226 87132 0 Chusid Martin Ed 1997 Verdi s Middle Period 1849 to 1859 Chicago and London University of Chicago Press ISBN 0 226 10658 6 ISBN 0 226 10659 4 De Van Gilles trans Gilda Roberts 1998 Verdi s Theater Creating Drama Through Music Chicago amp London University of Chicago Press ISBN 0 226 14369 4 hardback ISBN 0 226 14370 8 Gossett Philip 2006 Divas and Scholar Performing Italian Opera Chicago University of Chicago Press ISBN 0 226 30482 5 Parker Roger 2007 The New Grove Guide to Verdi and His Operas Oxford amp New York Oxford University Press ISBN 978 0 19 531314 7 Pistone Daniele 1995 Nineteenth Century Italian Opera From Rossini to Puccini Portland OR Amadeus Press ISBN 0 931340 82 9 Warrack John and West Ewan The Oxford Dictionary of Opera New York OUP 1992 ISBN 0 19 869164 5 Werfel Franz and Stefan Paul 1973 Verdi The Man and His Letters New York Vienna House ISBN 0 8443 0088 8Posilannya red Verdi Istoriya ta Istoriya na giuseppeverdi it anglijskoyu Libreto na giuseppeverdi it italijskoyu Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Aroldo opera amp oldid 37342042