www.wikidata.uk-ua.nina.az

Аорси Ао рси грец Ἄορσοι лат Aorsi ймовірно загальна назва різних іраномовних племен об єднаних спільним походженням бли

Аорси

Ао́рси (грец. Ἄορσοι / лат. Aorsi) — ймовірно загальна назва різних іраномовних племен, об'єднаних спільним походженням, близькими мовами та культурами, які поділялися на декілька (принаймні два) політичних об'єднань. Основою господарства аорсів було кочове скотарство.

Аорси (Aorsi) поблизу північного узбережжя Каспійського моря у V ст.

Вперше згадані Страбоном; за його даними, мешкали в степах Північного Прикаспію («верхні аорси»), та «аорси-амаксобії» («ті, що живуть у возах») мешкали по р. Дон (Strabo, Geo, XI, V, 8) на захід до р. Букес (Молочна?). З аорсами ототожнюються сарматські пам'ятки цих регіонів II століття до н. е. — середини І століття нашої ери. Можливо, що під назвою «Яньцай» аорсів згадують китайські історичні хроніки. Враховуючи те, що у матеріальній культурі аорсів присутні характерні особливості культур іранських кочовиків східного ареалу, доцільно згадати тохарський етнонім Ārśi.

За свідченням Страбона в руках аорсів був давній торговельний шлях з Північного Кавказу в Індію, Середню Азію.

Аорси брали участь в численних військових конфліктах: у сер. І ст. до н. е. воювали на боці боспорського царя Фарнака з Римом, в 45—49 рр. н. е. були союзниками римлян та боспорського царя Котіса I в його боротьбі з братом Мітрідатом VII за боспорський трон.

На початку 60-х рр. аорси Прикаспію та Волго-Донського межиріччя були частково витиснені до Причорномор'я, частково асимільовані аланами.

Аорсія (аорси-амаксобії у Пн.-Зах. Причорномор'ї) Редагувати

Після аланської навали до Передкавказзя частина чи одна з племінних груп аорсів, мігрувавши до Пн.-Зах. Причорномор'я, утворила військово — політичне об'єднання, наразі відоме під назвою Аорсія. У 60-70-х рр. І ст. в залежності від царів Аорсії був грецький поліс Ольвія, де династи аорсів карбували власну монету.

Щодо часу заснування Аорсії показовим є наступне:

Осередок кам'яних стел з тамгами аорських царів — сер. Подністов'я.

Карбована у Ольвії монета Інісмея

Аорсія згадується у декреті, знайденому у Мангупі: грец. "τοὺς μεγίστους τῆς Ἀορσίας βασιλέας" — «до найвеличніших царів Аорсії».

Існує думка, що аорси на початку 60-х рр. очолювали варварів у їхньому тиску на Нижньодунайський кордон імперії, і що саме їм протистояв Плавтій Сільван Еліан.

Альтернативна думка — аорси, що утворили це об'єднання, саме та група, яка була спільниками Риму у боспорській династійній війні 45-49 рр., і у Пн.-Зах. Причорномор'ї були спільниками імперії та гарантами безпеки Ольвії.

Діон Хрисостом, який перебував у Ольвії у 82 р. згодом писав, що «Річки (Буг та Дніпро) впадають в море біля укріплення Алектор, що належить, як кажуть, дружині царя савроматів.»(Дион Хрисостом, XXXVI, 1) (ймовірно аорсів), та повідомляв про щоденні сутички ольвіополітів з сусідніми варварами. Заслуговує уваги наступна думка:

Наразі подальша історія Аорсії невідома, та вже у II ст. на території Дністро-Прутського межиріччя фіксується інше об'єднання, а саме — алани.

Царі аорсів Редагувати

Дивись також Редагувати

Етимологія назви Редагувати

Наразі найпоширенішим є наступний варіант:

грец. Ἄορσοι / лат. Aorsi < авест. auruša- / aruša- — укр. "білий".

Примітки. Джерела. Посилання Редагувати

  1. (Страбон. География, XI, V, 8 /грец. Strab. 11.5.8 " οἱ δ᾽ ἐφεξῆς ἤδη νομάδες οἱ μεταξὺ τῆς Μαιώτιδος καὶ τῆς Κασπίας Ναβιανοὶ καὶ Πανξανοὶ καὶ ἤδη τὰ τῶν Σιράκων καὶ Ἀόρσων φῦλα. δοκοῦσι δ᾽ οἱ Ἄορσοι καὶ οἱ Σίρακες φυγάδες εἶναι τῶν ἀνωτέρω . . . καὶ προσάρκτιοι μᾶλλον Ἀόρσων. Ἀβέακος μὲν οὖν ὁ τῶν Σιράκων βασιλεύς, ἡνίκα Φαρνάκης τὸν Βόσπορον εἶχε, δύο μυριάδας ἱππέων ἔστελλε, Σπαδίνης δ᾽ ὁ τῶν Ἀόρσων καὶ εἴκοσιν, οἱ δὲ ἄνω Ἄορσοι καὶ πλείονας: καὶ γὰρ ἐπεκράτουν πλείονος γῆς καὶ σχεδόν τι τῆς Κασπίων παραλίας τῆς πλείστης ἦρχον, ὥστε καὶ ἐνεπορεύοντο καμήλοις τὸν Ἰνδικὸν φόρτον καὶ τὸν Βαβυλώνιον παρά τε Ἀρμενίων καὶ Μήδων διαδεχόμενοι: ἐχρυσοφόρουν δὲ διὰ τὴν εὐπορίαν. οἱ μὲν οὖν Ἄορσοι τὸν Τάναϊν παροικοῦσιν, οἱ Σίρακες δὲ τὸν Ἀχαρδέον, ὃς ἐκ τοῦ Καυκάσου ῥέων ἐκδίδωσιν εἰς τὴν Μαιῶτιν."(гр.)XI, V, 8 [ 30 вересня 2014 у Wayback Machine.]),
  2. POMPONIUS MELA. II. 2.лат. "Hujus flexum Buces amnis secat: Âgathyrsi et Sauromatae ambiunt; quia pro sedibus plaustra habent, dicti Hamaxobiœ'."(лат.)MELA. II. 2. [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  3. стосовно назви «Яньцай» є показовою думка, висловлена А. Алеманєм: «…щодо гіпотез, котрі асоціюють назви Яньцай… з різними грецькими та латинськими етнонімами та топонімами, вони дискредитують себе вже своєю кількістю та протиріччям.» (див. прим. 14. стр. 515)
  4. (рос.)Сергацков И. В. Проблема становления среднесарматской культуры. Семинар «История и культура сарматов», 2005 г.
  5. (рос.)Клейн Л. С. Миграция тохаров в свете археологии // Stratum plus. Т. 2. С. 178–187
  6. лат. TAC., AN., XII, 15-21
  7. (лат.) Gaius Plinius Secundus "NATURALIS HISTORIA», IV, 80. «Ab eo in plenum quidem omnes Scytharum sunt gentes, varie tamen litori adposita tenuere, alias Getae, Daci Romanis dicti, alias Sarmatae, Graecis Sauromatae, eorumque Hamaxobli aut Aorsi, alias Scythae degeneres et a servis orti aut Trogodytae, mox Alani et Rhoxolani;»
  8. . Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 16 грудня 2021. 
  9. (рос.)Симоненко А. В. Фарзой и Инисмей — аорсы или аланы? ВДИ, 1992, № 3.
  10. (рос.)Карышковский П. О. Монеты Ольвии. Очерк денежного обращения Северо-Западного Причерноморья в античную эпоху. К., Наукова Думка, 1988.
  11. (рос.)С. Агульников, В. Бубулич. Сарматская стела с тамгой из окрестностей п. Тараклия. Tyragetia, serie nouă, vol. IV [XIX], nr. 1, Arheologie. Istorie Antică. Chişinău, 2010
  12. (гр.)SEG 46:947 [ 19 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  13. (рос.)А. В.СИМОНЕНКО, Б. И.ЛОБАЙ. САРМАТЫ СЕВЕРО-ЗАПАДНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ В I В. Н. Э. (ПОГРЕБЕНИЯ ЗНАТИ У С.ПОРОГИ). К., Наукова думка, 1991
  14. (рос.)Ю. Г. Виноградов. Очерк военно-политической истории сарматов в I в. н.э. Вестник древней истории, № 2, 1994 г.
  15. грец. ἐκδιδόασι δὲ οἱ ποταμοὶ εἰς θάλασσαν παρὰ φρούριον Ἀλέκτορος, ὃ λέγεται τῆς γυναικὸς εἶναι τοῦ Σαυροματῶν βασιλέως.; (рос.) — [1] [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], (гр.) — [2] [ 23 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  16. Симоненко О.В. Сармати Північного Причорномор’я. Хронологія, періодизація та етно-політична історія. Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.04. НАН України. Ін-т археол. К., 1999
  17. (рос.)Алемань А. Аланы в древних и средневековых письменных источниках. М., «Менеджер», 2003.

Додатково Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ao rsi grec Ἄorsoi lat Aorsi jmovirno zagalna nazva riznih iranomovnih plemen ob yednanih spilnim pohodzhennyam blizkimi movami ta kulturami yaki podilyalisya na dekilka prinajmni dva politichnih ob yednan Osnovoyu gospodarstva aorsiv bulo kochove skotarstvo Aorsi Aorsi poblizu pivnichnogo uzberezhzhya Kaspijskogo morya u V st Vpershe zgadani Strabonom za jogo danimi meshkali v stepah Pivnichnogo Prikaspiyu verhni aorsi ta aorsi amaksobiyi ti sho zhivut u vozah meshkali po r Don Strabo Geo XI V 8 1 na zahid do r Bukes Molochna 2 Z aorsami ototozhnyuyutsya sarmatski pam yatki cih regioniv II stolittya do n e seredini I stolittya nashoyi eri Mozhlivo sho pid nazvoyu Yancaj aorsiv zgaduyut kitajski istorichni hroniki 3 Vrahovuyuchi te sho u materialnij kulturi aorsiv prisutni harakterni osoblivosti kultur iranskih kochovikiv shidnogo arealu 4 docilno zgadati toharskij etnonim Arsi 5 Za svidchennyam Strabona v rukah aorsiv buv davnij torgovelnij shlyah z Pivnichnogo Kavkazu v Indiyu Serednyu Aziyu Aorsi brali uchast v chislennih vijskovih konfliktah u ser I st do n e voyuvali na boci bosporskogo carya Farnaka z Rimom v 45 49 rr n e buli soyuznikami rimlyan ta bosporskogo carya Kotisa I v jogo borotbi z bratom Mitridatom VII za bosporskij tron 6 Na pochatku 60 h rr aorsi Prikaspiyu ta Volgo Donskogo mezhirichchya buli chastkovo vitisneni do Prichornomor ya 7 chastkovo asimilovani alanami Zmist 1 Aorsiya aorsi amaksobiyi u Pn Zah Prichornomor yi 2 Cari aorsiv 3 Divis takozh 4 Etimologiya nazvi 5 Primitki Dzherela Posilannya 6 DodatkovoAorsiya aorsi amaksobiyi u Pn Zah Prichornomor yi Redaguvati nbsp Pislya alanskoyi navali do Peredkavkazzya chastina chi odna z pleminnih grup aorsiv migruvavshi do Pn Zah Prichornomor ya utvorila vijskovo politichne ob yednannya narazi vidome pid nazvoyu Aorsiya 8 9 U 60 70 h rr I st v zalezhnosti vid cariv Aorsiyi buv greckij polis Olviya de dinasti aorsiv karbuvali vlasnu monetu Shodo chasu zasnuvannya Aorsiyi pokazovim ye nastupne mozhna zrobiti visnovok sho tri pershi emisiyi Farzoya stateri vazhki ta legki aureusi stanovlyat nizku blizkih za chasom karbuvannya poslidovnih vipuskiv sho grupuyutsya navkolo 64 r n e Dati provedennya groshovoyi reformi u Rimi nayavnist dvoh takih dat 7 i 8 na staterah Farzoya zmicnyuye gipotezu sho na zaznachenih monetah vidznachalisya roki pravlinnya Farzoya 10 Oseredok kam yanih stel z tamgami aorskih cariv ser Podnistov ya 11 nbsp Karbovana u Olviyi moneta InismeyaAorsiya zgaduyetsya u dekreti znajdenomu u Mangupi grec toὺs megistoys tῆs Ἀorsias basileas do najvelichnishih cariv Aorsiyi 12 Isnuye dumka sho aorsi na pochatku 60 h rr ocholyuvali varvariv u yihnomu tisku na Nizhnodunajskij kordon imperiyi i sho same yim protistoyav Plavtij Silvan Elian 13 Alternativna dumka aorsi sho utvorili ce ob yednannya same ta grupa yaka bula spilnikami Rimu u bosporskij dinastijnij vijni 45 49 rr i u Pn Zah Prichornomor yi buli spilnikami imperiyi ta garantami bezpeki Olviyi dovoditsya bez zhalyu vidmovitisya vid umoglyadnoyi gipotezi pro te sho sarmati Farzoya buli suprotivnikami Rimu yaki bilisya z legionami Plavtiya Silvana vochevid sho nevidomij everget otrimavshi pevnu vijskovu dopomogu vid rimskogo namisnika dlya zmicnennya lav zahisnikiv mista virishiv zvernutisya do jogo protektoriv najvelichnishih cariv susidnoyi Aorsiyi 14 Dion Hrisostom yakij perebuvav u Olviyi u 82 r zgodom pisav sho Richki Bug ta Dnipro vpadayut v more bilya ukriplennya Alektor sho nalezhit yak kazhut druzhini carya savromativ Dion Hrisostom XXXVI 1 15 jmovirno aorsiv ta povidomlyav pro shodenni sutichki olviopolitiv z susidnimi varvarami Zaslugovuye uvagi nastupna dumka sered cih kochovikiv bula ob yednana z aorskoyu shlyahtoyu chastina alan yaka na korotkij chas opinilasya v Pivnichnomu Prichornomor yi 16 Narazi podalsha istoriya Aorsiyi nevidoma ta vzhe u II st na teritoriyi Dnistro Prutskogo mezhirichchya fiksuyetsya inshe ob yednannya a same alani Cari aorsiv RedaguvatiSpadinEvnonFarzojInismejDivis takozh RedaguvatiSlov yano iranski etnosi Ukrayini u period rannogo serednovichchya IV X st st Iranskij element v ukrayinskij duhovnij kulturiEtimologiya nazvi RedaguvatiNarazi najposhirenishim ye nastupnij variant grec Ἄorsoi lat Aorsi lt avest aurusa arusa ukr bilij 17 Primitki Dzherela Posilannya Redaguvati Strabon Geografiya XI V 8 grec Strab 11 5 8 oἱ d ἐfe3ῆs ἤdh nomades oἱ meta3ὺ tῆs Maiwtidos kaὶ tῆs Kaspias Nabianoὶ kaὶ Pan3anoὶ kaὶ ἤdh tὰ tῶn Sirakwn kaὶ Ἀorswn fῦla dokoῦsi d oἱ Ἄorsoi kaὶ oἱ Sirakes fygades eἶnai tῶn ἀnwterw kaὶ prosarktioi mᾶllon Ἀorswn Ἀbeakos mὲn oὖn ὁ tῶn Sirakwn basileys ἡnika Farnakhs tὸn Bosporon eἶxe dyo myriadas ἱppewn ἔstelle Spadinhs d ὁ tῶn Ἀorswn kaὶ eἴkosin oἱ dὲ ἄnw Ἄorsoi kaὶ pleionas kaὶ gὰr ἐpekratoyn pleionos gῆs kaὶ sxedon ti tῆs Kaspiwn paralias tῆs pleisths ἦrxon ὥste kaὶ ἐneporeyonto kamhlois tὸn Ἰndikὸn forton kaὶ tὸn Babylwnion para te Ἀrmeniwn kaὶ Mhdwn diadexomenoi ἐxrysoforoyn dὲ diὰ tὴn eὐporian oἱ mὲn oὖn Ἄorsoi tὸn Tanain paroikoῦsin oἱ Sirakes dὲ tὸn Ἀxardeon ὃs ἐk toῦ Kaykasoy ῥewn ἐkdidwsin eἰs tὴn Maiῶtin gr XI V 8 Arhivovano 30 veresnya 2014 u Wayback Machine POMPONIUS MELA II 2 lat Hujus flexum Buces amnis secat Agathyrsi et Sauromatae ambiunt quia pro sedibus plaustra habent dicti Hamaxobiœ lat MELA II 2 Arhivovano 20 grudnya 2011 u Wayback Machine stosovno nazvi Yancaj ye pokazovoyu dumka vislovlena A Alemanyem shodo gipotez kotri asociyuyut nazvi Yancaj z riznimi greckimi ta latinskimi etnonimami ta toponimami voni diskredituyut sebe vzhe svoyeyu kilkistyu ta protirichchyam div prim 14 str 515 ros Sergackov I V Problema stanovleniya srednesarmatskoj kultury Seminar Istoriya i kultura sarmatov 2005 g ros Klejn L S Migraciya toharov v svete arheologii Stratum plus T 2 S 178 187 lat TAC AN XII 15 21 lat Gaius Plinius Secundus NATURALIS HISTORIA IV 80 Ab eo in plenum quidem omnes Scytharum sunt gentes varie tamen litori adposita tenuere alias Getae Daci Romanis dicti alias Sarmatae Graecis Sauromatae eorumque Hamaxobli aut Aorsi alias Scythae degeneres et a servis orti aut Trogodytae mox Alani et Rhoxolani Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 14 lyutogo 2022 Procitovano 16 grudnya 2021 ros Simonenko A V Farzoj i Inismej aorsy ili alany VDI 1992 3 ros Karyshkovskij P O Monety Olvii Ocherk denezhnogo obrasheniya Severo Zapadnogo Prichernomorya v antichnuyu epohu K Naukova Dumka 1988 ros S Agulnikov V Bubulich Sarmatskaya stela s tamgoj iz okrestnostej p Tarakliya Tyragetia serie nouă vol IV XIX nr 1 Arheologie Istorie Antică Chisinău 2010 gr SEG 46 947 Arhivovano 19 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros A V SIMONENKO B I LOBAJ SARMATY SEVERO ZAPADNOGO PRIChERNOMORYa V I V N E POGREBENIYa ZNATI U S POROGI K Naukova dumka 1991 ros Yu G Vinogradov Ocherk voenno politicheskoj istorii sarmatov v I v n e Vestnik drevnej istorii 2 1994 g grec ἐkdidoasi dὲ oἱ potamoὶ eἰs 8alassan parὰ froyrion Ἀlektoros ὃ legetai tῆs gynaikὸs eἶnai toῦ Sayromatῶn basilews ros 1 Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine gr 2 Arhivovano 23 serpnya 2011 u Wayback Machine Simonenko O V Sarmati Pivnichnogo Prichornomor ya Hronologiya periodizaciya ta etno politichna istoriya Avtoref dis d ra ist nauk 07 00 04 NAN Ukrayini In t arheol K 1999 ros Aleman A Alany v drevnih i srednevekovyh pismennyh istochnikah M Menedzher 2003 Dodatkovo RedaguvatiSimonenko O V Aorsi Arhivovano 18 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 110 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Stattya na sajti Institutu istoriyi Ukrayini Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Aorsi amp oldid 35897891