Антуан Мармонтель

Антуан Франсуа Мармонтель (фр. Antoine-François Marmontel; 16 липня 1816 — 16 січня 1898) — французький композитор, професор Паризької консерваторії класу фортепіано.

Антуан Мармонтель
фр. Antoine-François Marmontel
Антуан Мармонтель, портрет роботи Léon Bonnat
Антуан Мармонтель, портрет роботи Léon Bonnat
Основна інформація
Дата народження	18 липня 1816(1816-07-18)
Місце народження	Клермон-Ферран
Дата смерті	16 січня 1898(1898-01-16) (81 рік), 17 січня 1898(1898-01-17) (81 рік) або 1898
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Франція
Професії	піаніст, композитор, музикознавець, музичний педагог
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Pierre-Joseph-Guillaume Zimmermann^d, Victor Dourlen^d, Галеві Жак Франсуа Фроманталь і Jean-François Le Sueur^d
Відомі учні	Клод Дебюссі, Жорж Бізе, Ісаак Альбеніс, Théodore Dubois^d, Émile Paladilhe^d, Венсан д'Енді^d, Франсіс Планте, Ернест Гіро, Луї Д'ємер, Альбер Лавіньяк, Antoine Simon^d, Arthur Letondal^d, Paul Wachs^d, Camille Bellaigue^d, Hilda Thegerström^d і Gustave Gagnon^d
Інструменти	фортепіано
Нагороди
Автограф
Файли у Вікісховищі

Біографія

Мармонтель народився 16 липня 1816 року в місті Клермон-Ферран. З 1827 року вчився в Паризької консерваторії грі на фортепіано у П'єра Циммермана, композиції у Фроманталя Галеві та Ж. Ф. Лесюера, гармонії у Віктора Дурлана^[fr].

Завдяки своїм здібностям Антуан Мармонтель отримав перші премії із сольфеджіо та фортепіано і 1838 року став уже асистентом професора консерваторії із сольфеджіо, а з 1848 року він допомагав професору Ціммерманну. Мармонтель є одним з найбільших представників французької школи фортепіанної педагогіки другої половини XIX століття. У 1848—1887 роках був професором Паризької консерваторії. Його учнями стали Жорж Бізе, Клод Дебюссі, Луї Д'ємер, Маргеріт Лонґ, Еміль Вальдтейфель, Франсіс Планте та Антон Симон. Помер 16 січня 1898 року в Парижі.

Музичні твори

Мармонтель написав велику кількість творів, близько 200 опусів. Серед них ноктюрни та романси, а також етюди, необхідні для його учнів у консерваторії.

• «L 'Art de déchiffrer» (до збірки увійшли «Сто простих етюдів»).
• 1847 — «École élémentaire de mécanisme et de style» (складається з 24 етюдів)
• «étude de mécanisme»
• «Cinq études de salon»
• «L 'Art de déchiffrer à quatre mains»
• 1887 — «Enseignement progressif et rationnel du piano» .

Бібліографія

Твори Мармонтеля входять до числа найкращих викладацьких робіт XIX століття. Серед них:

• 1878 — «Les Pianistes célèbres». («Відомі піаністи»)
• 1880 — «Symphonistes et virtuoses»
• 1882 — «Virtuoses contemporains». («Сучасні віртуози»)
• 1884 — «Éléments d'esthétique musicale et considérations sur le beau dans les arts»
• 1987 — «Histoire du piano et de ses origines»

Фамільні зв'язки

• Антуан Франсуа Мармонтель — внучатий племінник письменника Жана-Франсуа Мармонтеля.

• Свого сина Антуан назвав Антоненом, він став викладачем фортепіано Паризької консерваторії.

Література

• Мармонтель, Антуан Франсуа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

• Біографія, Мармонтель Антуан Франсуа^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Словарь. Музыканты^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Вільні ноти авторства Antoine-François Marmontel на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)

Примітки

1. свідоцтво про народження
   d:Track:Q83900
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #116785063 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644
5. Г. Риман Альбенис // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 23–24.
   d:Track:Q27771144d:Track:Q649d:Track:Q27680201d:Track:Q2910129d:Track:Q7117345