Суперечки щодо вакцинації

Суперечки щодо вакцинації або антивакцинаторство розпочалися за 80 років до появи терміну вакцина та вакцинація і тривають у наш час. Опоненти сумніваються в ефективності, безпеці та необхідності рекомендованих вакцин. Вони також стверджують, що обов'язкова вакцинація порушує індивідуальні права на медичні рішення та релігійні принципи. Ці аргументи призвели до зниження рівня вакцинації в деяких громадах, унаслідок чого відбувалися спалахи хвороб, що піддаються профілактиці, з наявністю при цьому смертних випадків

Едвард Дженнер вакцинує людей, які бояться, що через це у них з'являться коровоподібні відростки. Карикатура 1802 року.

Ефективність вакцинації

Захворюваність на краснуху різко впала після запровадження загального щеплення. CDC

Заголовки газет зі всього світу про успішне випробовування вакцини проти поліомієліту (13 квітня 1955)

Наукових доказів ефективності великомасштабних кампаній вакцинації більш ніж достатньо. Вакцинації допомогли викорінити натуральну віспу, яка колись вбивала кожну сьому дитину в Європі, та і майже викорінила поліомієліт. За деякими оцінками повний комплекс щеплень у США, від народження до підліткового віку, рятує протягом року близько 33,000 життів і запобігає близько 14 мільйонам випадків захворювань. В рамках програми компенсації потерпілим від післявакцинальних ускладнень в США компенсація за ускладнення виплачується приблизно 1 раз на мільйон вакцинацій.

Пропаганда проти вакцинації

Особливістю сучасного руху антивакцинаторів є активне використання інтернету. Загальними рисами сайтів антивакцинаторів є копіювання інформації без належної перевірки, тісний взаємозв'язок — велика кількість перехресних посилань, практично відсутні посилання на наукову літературу, емоційна забарвленість інформації. Також фахівці відмічають недостовірність інформації, використання елементів теорії змови, а також використання «постмодерністських» аргументів, таких як відхилення біомедичних та інших наукових фактів на користь власних інтерпретацій". За оцінками медиків подібна пропаганда може привести до відмови від вакцинації довірливих або недостатньо освічених людей.

Вакцинація в Україні

В Україні повнолітнім дієздатним громадянам профілактичну вакцинацію проводять за їхньою згодою після надання об'єктивної інформації про вакцини, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, вакцинацію проводять за згодою їхніх об'єктивно поінформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи тих, які визнані судом обмежено дієздатними, вакцинацію проводять за їхньою згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно поінформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкової вакцинації, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження цього, а в разі відмови дати таке підтвердження, засвідчити це письмовим актом у присутності свідків.

Вакцинальний скандал 2008 року в Україні

26 травня — 9 червня 2008 року під егідою ВООЗ, UNICEF і американського CDC була запланована кампанія з вакцинації української молоді віком 16—29 років від кору та краснухи. Незважаючи на високий рівень охоплення вакцинацією проти кору в Україні (95 %), ВООЗ наполягала на проведенні позачергової вакцинальної кампанії, обґрунтовуючи це загрозою поширення кору з України на Європу, а також керуючись програмою елімінації кору до 2010 року. Як привід для вакцинації також згадували попередні спалахи кору і ймовірна (за прогнозами ВООЗ) епідемія кору у 2009 — 2011 рр. Проте, незважаючи на зірвану вакцинальну кампанію, ніякої передбачуваної епідемії у вказаний термін в Україні не спостерігали.

Для вакцинації використали комбіновану вакцину проти кору та краснухи виробництва Serum Institute of India, Ltd. 8 мільйонів доз вакцини були завезені як гуманітарна допомога від ЮНІСЕФ без проходження процедури реєстрації в Україні, і ця вакцина мала лише сертифікат ВООЗ, який не дає права використання на території України за українським законодавством. Відповідно до інструкції виробника, вакцина була призначена для вакцинації немовлят, дітей, підлітків та молодих людей з групи ризику. Проте, планувалося її використання для вакцинації мешканців України у віці 16—29 років, переважна більшість з яких раніше були вакцинована однією чи двома дозами вакцини проти кору і які не належали до груп ризику. Ця вакцина містила реактогенний штам вірусу кору «Едмонстон-Загреб», який в країнах Європи (за винятком колишньої Югославії) не використовували. Серед африканських дітей, які були щеплені вакцинами, що містять цей штам, спостерігали збільшення віддаленої смертності, внаслідок чого свого часу ВООЗ відмовилася від їхнього використання на користь штаму Шварц.

Вакцинальна кампанія у Донецькій області, а також у відомчих медичних закладах, почались раніше від запланованого початку кампанії, було зроблено більш ніж 100 000 щеплень. Після смерті 17-річного школяра Антона Т. з Краматорська і госпіталізації понад 100 вакцинованих підлітків, кампанію було призупинено за розпорядженням МОЗ та приписом прокуратури. За фактом смерті було порушено кримінальну справу. Стосовно головного державного санітарного лікаря Миколи Проданчука, який надав дозвіл на ввезення вакцини, було обрано запобіжний захід — тримання під вартою. Розслідування не було закінчено, справу до суду передано не було.

ВООЗ, ЮНІСЕФ та МОЗ України наполягали на продовженні вакцинації, але термін придатності вакцини закінчився восени 2009 року. Наразі вакцина утилізована.

Смерть підлітка викликала гучний резонанс в українському суспільстві, що спровокувало значне падіння довіри до імунопрофілактики у цілому. Додатковим фактором стало те, що фінансування кампанії здійснювалося за кошти приватного благодійного фонду United Nations Foundation^[en]. Засновником фонду є американський мільярдер Тед Тернер, якого підозрюють у сповіданні ідеї скорочення зайвого населення Землі (особливо — країн «третього світу») та можливих діях для досягнення цього. Враховуючи, що вакцинації мали підлягати усі мешканці Україні найбільш фертильного віку, і те, що склад вакцини та розчинника до неї не підлягав перевірці, з'явилися гіпотези про те, що вакцина може використовуватися для регулювання народжуваності, а саме — спричиняти постійне або тимчасове безпліддя. Голова парламентського комітету з охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва назвала кампанію «медичним геноцидом» українців.

Результати масових відмов від вакцинації

Відомі випадки масової відмови від вакцинації, які приводили до небезпечних епідемічних наслідків.

Стокгольм, натуральна віспа (1873—74)

Хворий на натуральну віспу

Кампанія проти щеплень, вмотивована релігійними причинами, сумнівами в ефективності і захистом прав особистості, призвела до падіння охоплення вакцинацією до 40 %, в порівнянні з 90 % в інших регіонах Швеції. 1873 року почалася велика епідемія натуральної віспи. Це призвело до збільшення охоплення вакцинацією, і епідемія закінчилася.

Велика Британія, коклюш (1970—80-ті)

1974 року з'явилися повідомлення про 36 реакцій на вакцину проти коклюшу, академік Гордон Стюарт (англ. Gordon Stewart) стверджував, що вакцина мала сумнівну ефективність, і ставив питання, чи переважає її користь ризики. Інформація була широко висвітлена в пресі та телебаченні. Охоплення знизилося з 81 % до 31 %, і розпочалася епідемія коклюшу, яка призвела до смерті деяких дітей. Офіційна медицина продовжила стверджувати про ефективність і безпеку вакцини; довіру громадськості було відновлено після публікації перевірки ефективності вакцини. Охоплення вакцинацією потім піднялася до рівнів більше 90 %, і рівень захворюваності помітно спав.

Швеція, коклюш (1979—96)

За період мораторію на вакцинацію проти кашлюку з 1979 по 1996, 60 % дітей країни були інфіковані у віці до 10 років; ретельне медичне спостереження дозволило утримати смертність від кашлюку на рівні близько одного випадку в рік.

Коклюш продовжує залишатися великою проблемою в країнах, що розвиваються, де не практикується масова вакцинація; за оцінками ВООЗ, він викликав 294000 смертей в 2002 році.

СНД, дифтерія (1990—99)

Хворий на дифтерію

У 1990—1999 роках у країнах колишнього СРСР виникла епідемія дифтерії. Однією з основних причин спалаху епідемії, поряд із загальним розвалом системи охорони здоров'я, вважається значна кількість нещеплених проти дифтерії. Пік захворюваності припав на 1994—1995 роки, з 86 до 91 року охоплення населення вакцинацією становив менше 70 %. У цей час засоби масової інформації широко висвітлювали антивакцинаторські погляди вірусолога Галини Черновської^[ru], почавши активну компанію дискредитації вакцинації. Інший лікар А. В. Пічногков вказував, що вакцини можуть спричинити лейкемію та бути «стресовими» для дітей. Він, Червонська та інші лікарі розширили перелік захворювань, що є протипоказаннями до вакцинації, до близько 50 назв. Охоплення вакциною АКДП впало до 30 %. Часто зустрічалися фальсифіковані записи про щеплення в медичних картах. Охоплення вакцинацією знизилося, в тому числі, внаслідок масових відмов від вакцинації дітей, пов'язаних з активною діяльністю руху проти вакцинації. Крім того, дорослі не отримували планових протидифтерійних ревакцинацій.

Захворіло більше ніж 150 тис. осіб, з них близько 5 тисяч загинуло.

Нідерланди, кір (1999—2000)

Спалах у релігійній спільноті і школах у Нідерландах ілюструє вплив кору на невакциноване населення. Населення в декількох провінціях де сталися спалахи мало високий рівень імунізації, за винятком одного з релігійних напрямків, яке традиційно не сприймає вакцинацію. Серед 2961 випадки кору було 3 смерті і 68 госпіталізацій. Це показує, що кір може бути тяжким зхворюванням і приводити до смерті навіть в індустріальних країнах.

Ірландія, кір (2000)

З кінця 1999 по літо 2000 тривав спалах кору в Північному Дубліні, Ірландія. У цей час середній по країні рівень імунізації впав нижче 80 %, а в Північному Дубліні становив близько 60 %. Сталося більш ніж 100 випадків госпіталізації з більш ніж 300 випадків. Три дитини загинули, а деякі були тяжко хворі, деяким для одужання знадобилася штучна вентиляція легенів.

Румунія, кір (2016—2017)

Через антивакцинаторський рух та проблеми системи охорони здоров'я в Румунії за осінь 2016 — зиму 2017 від кору померло 17 дітей та інфіковано тисячі. За період лютий 2016 — березень 2017 інфіковано на 3 400 осіб більше, ніж за аналогічний період попереднього року, коли захворіло лише 7 і не було жодної смерті. За словами місцевого міністра охорони здоров'я, Флоріна Богуда^[ro], у країні першою вакциною щеплено лише 80 %, другою — лише 50 %. Згідно з рекомендацією ВООЗ, вакцинація проти кору має покривати 95 % популяції.

Україна, кір (2017—)

За даними Міністерства охорони здоров'я через відмови від вакцинацій на початок вересня 2017 року зареєстровано 1627 випадків кору. Двоє дітей у Одеській області померли. Спалах триває і в 2018 році.

Антивакцинаторство під час пандемії COVID-19 (з 2020)

За даними звіту Center for Countering Digital Hate^[en], багато антивакцинаторів сприйняли пандемію коронавірусу як можливість поширити свої переконання серед великої кількості людей та створити довготривалу недовіру до ефективності, безпеки та необхідності вакцин. Онлайн-аудиторія антивакцинаторів зростає, навіть попри те що соціальні мережі (зокрема Facebook) порушують свободу громадян на вираження власної думки і видаляють дописи, якщо вони суперечать поглядам Facebook. Свої дії Facebook пояснює як те що вони "керуються настановами Всесвітньої організації охорони здоров'я". Так Facebook повідомив про 16 млн видалених матеріалів, які, на думку компанії, є неправдивими. Завдання антивакцинаторів донести до людей декілька послань:

1) Коронавірус не настільки небезпечний, наскільки вважає ВООЗ (офіційна кількість смертності від COVID-19 за 2020 рік становить 19904 що становить 3,23% від загальної смертності) у зв'язку з цим фактом, у антивакцинаторів виникають сумніви з необхідністю проведення масового клінічного експерименту під зобов’язання для екстреного застосування а також безпечність пропонованих вакцин.

2) Згідно з наказом МОЗ України від 06.10.2021 № 2164 "Про проведення клінічного випробування та затвердження суттєвих поправок до протоколів клінічних випробувань лікарських засобів, призначених для здійснення заходів, спрямованих..." було дозволено "проведення клінічного випробування лікарського засобу, призначеного для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19)" тобто був розпочатий клінічний експеримент, який станом на листопад 2021 року знаходиться в 3 фазі клінічних випробувань.. При цьому, згідно з інформацією Державного експертного центру МОЗ України, для випробування у 3 фазі вакцинації допускається 1000-10000 добровольців. У цій фазі "підтверджується ефективність та безпечність застосування вакцини, визначається частота виникнення побічних реакцій, результати застосування вакцини в різних вікових групах, у осіб з супутньою патологією, тощо."

3) Верховна Рада звільнила виробників вакцин та залучених до щеплення медиків від відповідальності за негативні наслідки вакцинації проти COVID-19.;

4) На думку антивакцинаторів, інформаційна кампанія з залякування населення коронавірусною інфекцією була необхідна для заробітку компаній, які виробляють вакцину. Так, Pfizer за перших 3 місяці 2021 року заробив 3,5 мільярда доларів, що, на думку антивакцинаторів, призведе до постійного визискування транснаціональними корпораціями громадян а факт єврейської національності генерального директора Pfizer Альберта Бурли та директора Науково-дослідного інститут епідеміології та мікробіології ім. М. Ф. Гамалії Олександра Гінцбурга, під чиїм керівництвом розроблялась вакцина проти COVID-19 Супутник-V також додає до антивакцинаторів прихильників єврейської змови;

5) Ставиться під сумнів ефективність наявних вакцин.Так, приводиться приклад Ізраїлю - держави, при вакцинації 60% влітку 2021 року відбувся черговий спалах COVID-19 причому половина з госпіталізованих пацієнтів була щеплена. Станом на 12 листопада 2021 року, згідно з даними офіційної Європейської статистики OpenVAERS кількість офіційно зареєстрованих смертей від вакцинації проти COVID-19 становить 19205. Україна ж не має подібних офіційних ресурсів а реєстрація випадків смертей від вакцинації, на думку антивакцинаторів, проводиться недостатньо прозоро та, імовірно, з порушеннями;

На думку головного редактора блогу Science-Based Medicine^[en] Девіда Горські^[en], в антивакцинаторському русі немає нічого нового, і дезінформація про вакцини від COVID-19 не нова — старі міфи антивакцинаторів були просто перероблені для нових вакцин.

В Україні антивакцинаторські настрої досягли 51% (одні з найвищих серед країн, де проводили дослідження).

Після початку всеохоплювальної кампанії з вакцинації восени 2021 року Україна вийшла на друге місце у світі після Росії за смертністю від COVID-19. У листопаді смертність досягала 600-700 осіб щоденно.

06 жовтня 2021 року урядом України було виділено 25 мільйонів гривень на пропаганду вакцинації. а 18 листопада Верховна Рада України прийняла закон, згідно з яким усім громадянам України, який була введена друга доза вакцини, була виділена 1000 грн.

СБУ неодноразово повідомляла про знешкодження ботоферм, які працювали на замовлення Росії і поширювати антивакцинаторські настрої в Україні. Аудиторія таких агітаторів досягала мільйони чоловік.

Побічні ефекти й ускладнення

Побічні ефекти та ускладнення у різних вакцин різні. Найчастіше спостерігають слабо виражені реакції: помірне підвищення температури тіла, почервоніння і біль у місці ін'єкції. У дітей часто спостерігають тривалий плач, погіршення апетиту. Можливі алергійні реакції, зокрема (рідко) — набряк Квінке, анафілактичний шок. Деякі живі вакцини здатні спричинити реакції, що нагадують легкий перебіг тих захворювань, для профілактики яких їх вводять. Наприклад, вакцинація від кору, краснухи і епідемічного паротиту в 5 % випадків спричинює нерясний висип.

Аутизм та інші захворювання

У 1998 році британський гастроентеролог Ендрю Вейкфілд відправив в журнал The Lancet статтю, в якій показував, що щеплення від кору, паротиту та краснухи (MMR) може викликати аутизм у щеплених нею дітей. Про результати свого дослідження Вейкфілд розповідав на телебаченні по всьому світу. Але при науковій перевірці жодна лабораторія не змогла підтвердити його повідомлення.

Після публікації Вейкфілда інші дослідники намагалися повторити його результати, але їхні висновки були протилежними, і в результаті критичних публікацій редакція Lancet самостійно відкликала його статтю.

Надалі з'ясувалося, що робота Вейкфілда була оплачена суспільством противників вакцинації «JABS», а його стаття є фальшивкою, написаної з основною метою створити ринок збуту для біологічного тесту, випущеного компанією, де він був співвласником. Вейкфілд також потай отримав гроші від адвокатів, яким потрібні були докази зв'язку щеплення з аутизмом. Розслідування провів журналіст Брайен Дір^[en], результати були опубліковані в газеті Sunday Times і в BMJ (журнал оплатив роботу Діра), після чого було проведене урядове розслідування діяльності Вейкфілда. В результаті розслідування Вейкфілд був офіційно звинувачений в шахрайстві і позбавлений ліцензії лікаря.

Незважаючи на викриття обману, проти щеплень руху й досі використовують вихідну статтю Вейкфілда як аргумент проти щеплень. Через це вчені змушені регулярно проводити дослідження з перевірки зв'язку щеплень і аутизму. У дослідженнях, де зокрема вивчалися сотні тисяч дітей, показано відсутність зв'язку між щепленнями та аутизмом навіть у сім'ях, де у дітей є аутисти серед братів і сестер, зокрема й близнюки, які отримували вакцини одночасно. Один з дослідників сказав: «Ми не знаємо, що саме викликає аутизм, але це точно не MMR».

1. У 2002 році дослідники, розглянувши історії хвороби півмільйона дітей, не знайшли зв'язку аутизму з вакцинацією.
2. У 2006 році опубліковано дослідження, яке виявило, що навпаки, захворюваність на аутизм росла при зниженні охоплення популяції вакцинацією.
3. У 2015 році опубліковано дослідження більш ніж 95 тис. дітей, в якому окремо розглядалися діти з групи ризику і вже хворі аутизмом, висновок дослідників: «Ми не знаємо, що саме викликає аутизм, але це точно не MMR».
4. У 2019 опубліковано дослідження за багаторічними спостереженнями за більш ніж 657 тис. данських дітей, що народилися з 1999 по 2010 рік, в якому виявлено відсутність зв'язку аутизму як з вакциною MMR зокрема, так і з вакцинацією в загальному. Такий зв'язок також не знайшла у дітей в сім'ях, де один з дітей хворів на аутизм, а інший — ні, що достовірно виключає вплив вакцинації на аутизм.

Одним з факторів стійкості міфу про зв'язок аутизму з щепленнями є збіг віку планової вакцинації і віку, в якому зазвичай виявляється аутизм. Те, що аутизм часто діагностується у дітей в той же період, коли вони отримують вакцини — просто збіг, і випадкові асоціації неминучі.

Також частина фахівців припускає, що у деяких дітей сильну імунну відповідь організму, що виникає після щеплення або при інфекції, виявляє прихований до цього моменту розлад. Таким чином, у деяких дітей з РАС щеплення виступає в ролі неспецифічного фактора, що виявляє латентне захворювання.

Тіомерсал

Ртуть використовують при виробництві багатьох вакцин, вона входить до складу тіомерсалу. Незважаючи на те, що висловлювалися припущення про зв'язок між тиомерсалом з вакцин та розвитком аутизму у дітей, в даний час встановлено, що жодного зв'язку між розвитком аутизму і наявністю тіомерсалу в щепленнях немає. Результати досліджень показали, що відмова від вакцин, що містять тіомерсал, не вплинула на частоту випадків аутизму. Відомий випадок махінацій з дослідженнями зв'язку аутизму і солей ртуті у вакцинах, у результаті яких дані були підроблені на користь присутності такого зв'язку.

Перевантаження вакцинами

Перевантаження вакцинами — теза про те, що декілька вакцин застосовані одночасно можуть придушити або послабити незрілу імунну систему дитини та привести до несприятливих наслідків. Незважаючи на наукові докази того, що ця теза помилкова, деякі батьки дітей з аутизмом вважають, що перевантаження вакцинами викликає аутизм.

Алюміній

Сполуки алюмінію використовують як імунологічний ад'ювант з метою підвищення ефективності багатьох вакцин. Алюміній, імовірно, завдає пошкоджень тканинам, та спричиняє до сильнішої імунної відповіді. В деяких випадках ці речовини викликали почервоніння, свербіж, та субфебрилітет, , втім використання алюмінію в вакцинах не було пов'язано з серйозними побічними ефектами.

Релігія

Противники вакцинації на релігійному ґрунті з'явилися з самого початку вакцинацій, навіть за умови коли, вакцинація не є обов'язковою. Деякі християни стверджували, коли вакцинації стали масовими, що, якщо Бог вирішив, що хтось повинен померти від натуральної віспи, є гріхом суперечити Божій волі через вакцинацію.

Критика

Багато аргументів, які висувають антивакцинатори, фахівці спростовують з наукової точки зору. Антивакцинаторство є поширеною теорією змови і формою заперечення науки.

Згідно висновків експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, більшість доказів антивакцинаторів не підтверджуються науковими даними і характеризуються як «тривожна і небезпечна помилка». ВООЗ оголосила скептичне ставлення (недовіру) до вакцинації однією з десятьох головних загроз здоров'ю населення світу.

Позиція конвенційної медицини більшості розвинених країн стосовно вакцинації полягає в необхідності розвивати та вдосконалювати виробництво якісних вакцин та заохочувати їх застосування, оскільки, з точки зору сучасної наукової медицини, ризик ускладнень вакцинації, при дотриманні відповідних вимог нормативно-правової бази, значно менший за ризик захворювання та смерті або важких ускладнень від інфекції.

Критика антивакцинаторства спрямована як на роз'яснення фактичного стану речей у цій галузі (повідомлення у популярній формі основ імунопрофілактики, оголошення статистики захворюваності серед вакцинованих та невакцинованих, реальної кількості ускладнень), так і на критику аргументів проти проведення вакцинації. Зокрема, у літературі на цю тему зазвичай звертають увага на такі обставини:

• Статистика застосування та незастосування імунопрофілактики інфекційних захворювань протягом останніх двох десятиліть доводить ефективність вакцинації та співвідношення вигод та ризиків на користь вакцинації навіть за наявності ризиків ускладнень. У країнах та регіонах, де відбувалися масові відмови від вакцинації, виникали епідемії саме тих захворювань, вакцинація яких припинялася.
• Частота поствакцинарних ускладнень для найбільш небезпечних із дозволених до застосування вакцин становить близько одного випадку на десятки тисяч вакцинацій, частота ускладнень з тяжкими наслідками ще нижче. Ризик важкого захворювання з можливими ускладненнями багаторазово перевищує ризик поствакцинарних ускладнень.
• Активісти антивакцинаторського руху або взагалі не мають медичної освіти, або ніколи не працювали у сфері імунопрофілактики, їх судження у цій галузі непрофесійні. В антивакцинаторській літературі її автори часто обманюють читача помилковою атрибуцією себе та авторів цитованих матеріалів як визнаних вчених чи медиків з великим досвідом, хоча насправді вони не є ні тими, ні іншими. Наприклад, із визнанням, що спроба виділити потенційно супертоксичні віруси насправді призведе до виділення нешкідливих екзосом (які не відрізняються від вірусів і мають той самий розмір і структуру), подальші тести на патогенність показали б,  що токсичність та патогенний ефект повністю відсутні, і така гіпотеза поставила б основи вірусології у фатальну кризу.
• Представники різних напрямів «нетрадиційної медицини» використовують антивакцинаторську риторику для реклами своїх послуг.
• Для частини вакцино-запобігаємих хвороб (наприклад, для кору), відмова від щеплення означає не тільки підвищення вразливості однієї нещепленої дитини, а й ослаблення популяційного імунітету у віковій когорті, що може створити загрозу (підвищення епідеміологічного фону) для дітей, які мають медичні протипоказання від вакцинації; також ризики заразитися стають вищими навіть у тих, хто вчасно зробив щеплення.

Примітки

1. Poland GA, Jacobson RM (13 січня 2011). . N Engl J Med 364 (2): 97–9. PMID 21226573. doi:10.1056/NEJMp1010594. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 13 березня 2017. 
2. Wallace A (19 жовтня 2009). . Wired. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 21 жовтня 2009. 
3. Poland G, Jacobson R (2001). Understanding those who do not understand: a brief review of the anti-vaccine movement. Vaccine 19 (17–19): 2440–5. PMID 11257375. doi:10.1016/S0264-410X(00)00469-2. 
4. Fenner F, Henderson DA, Arita I, Ježek Z, Ladnyi, ID (1988). (PDF). Geneva: World Health Organization. ISBN 92-4-156110-6. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 4 вересня 2007. 
5. Sutter RW, Maher C (2006). Mass vaccination campaigns for polio eradication: an essential strategy for success. Curr Top Microbiol Immunol. Current Topics in Microbiology and Immunology 304: 195–220. ISBN 978-3-540-29382-8. PMID 16989271. doi:10.1007/3-540-36583-4_11. 
6. Park A (21 травня 2008). . Time. Архів оригіналу за 25 травня 2013. Процитовано 13 березня 2017. 
7. . www.hrsa.gov. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019. 
8. «Blume S». movements and their interpretations // Soc Sci Med^[en]. Feb 2006;62(3):628-42.
9. «Kata A.»A postmodern pandora's box: anti-vaccination misinformation on the Internet [ 23 червня 2017 у Wayback Machine.] // Vaccine^[en]. Feb 2010 17;28(7):1709-16.
10. Zimmerman RK, Wolfe RM, Fox DE, Fox JR, Nowalk MP, Troy JA, Sharp LK. Vaccine criticism on the World Wide Web" [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] / / J Med Internet Res^[en]. 2005 Jun 29;7(2): e17
11. Kata A. Anti-vaccine activists, Web 2.0, and the postmodern paradigm — An overview of tactics and tropes used online by the anti-vaccination movement [ 3 червня 2017 у Wayback Machine.] // Vaccine^[en]. 2011 Dec 13.
12. Wolfe RM, Sharp LK, Lipsky MS. Content and design attributes of antivaccination web sites [ 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // JAMA. 2002 Jun 26;287(24):3245-8.
13. Bean SJ. Emerging and continuing trends in vaccine opposition website content [ 18 травня 2017 у Wayback Machine.] // Vaccine^[en]. Feb 2011 24;29(10):1874-80.
14. . Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 13 березня 2017. 
15. Measles and Rubella Vaccine Live U.S.P. (Freeze-Dried). seruminstitute.com. Архів оригіналу за 30 червня 2013. 
16. . www.seruminstitute.com (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 14 листопада 2018. 
17. Т.А.Бектимиров. ВАКЦИНОПРОФИЛАКТИКА КОРИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ : [ ][рос.] // "Вакцинация. Новости вакцинопрофилактики" : Бюллетень. — Москва, 2001. — Т. №1(13).
18. В Україні знищено скандальну вакцину проти кору та краснухи. tsn.ua. 23 червня 2010. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 листопада 2011. 
19. Сергій Дібров (21 травня 2008). Кто стоит за «КаКой»: журналистское расследование (російською). Інфопорн. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 листопада 2011. 
20. Комітет ВР визнав вакцинацію від кору "медичним геноцидом". tsn.ua. 12 жовтня 2009. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 листопада 2011. 
21. Nelson MC, Rogers J (1992). The right to die? Anti-vaccination activity and the 1874 smallpox epidemic in Stockholm. Soc Hist Med 5 (3): 369–88. PMID 11645870. 
22. Gangarosa EJ, Galazka AM, Wolfe CR et al. (1998). . Lancet 351 (9099): 356–61. PMID 9652634. doi:10.1016/S0140-6736(97)04334-1. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 26 березня 2017. 
23. Allen A (2002). . The Atlantic 290 (2): 40–2. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2007. 
24. Centers for Disease Control and Prevention (2007). Pertussis. У Atkinson W, Hamborsky J, McIntyre L, Wolfe S. . Washington, DC: Public Health Foundation. Процитовано 14 березня 2017.  {{cite book}}: |archiveurl= вимагає |url= (довідка)
25. CDC. What Would Happen If We Stopped Vaccinations?. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 14 березня 2017. 
26. WHO. Russian Federation (the) reported cases. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 14 березня 2017. 
27. WHO. Reported estimates of DTP3 coverage. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 14 березня 2017. 
28. Charles R. Vitek, Melinda Wharton. Diphtheria in the Former Soviet Union: Reemergence of a Pandemic Disease [ 29 листопада 2013 у Wayback Machine.]//Perspective. Volume 4, Number 4—December 1998
29. . Morbidity and Mortality Weekly Report^[en], Centers for Disease Control and Prevention 49 (14): 299–303. 14 квітня, 2000. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 2 листопада 2006. 
30. . BBC News. 30 травня, 2000. Архів оригіналу за 16 лютого 2009. Процитовано 23 листопада 2007. 
31. McBrien J, Murphy J, Gill D, Cronin M, O'Donovan C, Cafferkey M (2003). Measles outbreak in Dublin, 2000. Pediatr Infect Dis J^[en] 22 (7): 580–4. PMID 12867830. 
32. Measles kills 17 unvaccinated children in Romanian outbreak [Кір убила 17 невакцинованих дітей у спалаху в Румунії] (англ.). SBS^[en]. 13.03.2017. оригіналу за 17 березня 2017. 
33. Ministrul Sanatati face apel la vaccinare: Epidemia de rujeola s-a declansat de la o populatie nomada, fiind inregistrate pana acum 3.446 de cazuri, din care 17 decese [Міністр охорони здоров'я закликає до вакцинації: Епідемія кору серед кочового населення, до цього часу зареєстровано 3446 випадків, у тому числі 17 випадків смерті.] (рум.). HotNews.ro. 10.03.2017. оригіналу за 17 березня 2017. 
34. Проти щеплень іде інформаційна війна, а владі байдуже – Комаровський. Радіо «Свобода». 20.11.2015. оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 30.09.2017. 
35. Щоби зупинити поширення кору у трьох областях зі спалахом, Міністерства охорони здоров’я та освіти і науки вводять застережні заходи. МОЗ України. 29.09.2017. оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 29.09.2017. 
36. . BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
37. . index.minfin.com.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
38. . www.dec.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
39. . moz.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
40. . www.dec.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
41. . Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
42. Rockoff, Jonathan D. (1 жовтня 2018). . Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
43. . Еврейский журнал (рос.). 20 листопада 2020. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
44. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
45. . babel.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
46. User, Super. . OpenVAERS (en-gb). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
47. . sciencebasedmedicine.org (амер.). 15 лютого 2021. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 3 вересня 2021. 
48. . BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021. 
49. Понад 7 тисяч людей померли від коронавірусу за добу [ 15 листопада 2021 у Wayback Machine.], УП, 10 листопада 2021
50. . moz.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
51. . Слово і Діло (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
52. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 18 травня 2020. 
53. . ssu.gov.ua. Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 18 травня 2020. 
54. . www.cdc.gov (en-us). 12 липня 2018. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 14 листопада 2018. 
55. Антон Степнов (24 січня 2011). . Forbes (рос.). Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 12 березня 2019. 
56. Kolls, Jay K. Autism’s false prophets. Bad science, risky medicine, and the search for a cure : [ ][англ.]. — Journal of Clinical Investigation. — 2009. — Vol. 119, no. 4 (April). — P. 677.
57. Retracted autism study an 'elaborate fraud', British journal finds : [ ][англ.] / The CNN Wire Staff. — CNN. — 2011. — 6 January.
58. MMR doctor struck off register / Nick Triggle. — BBC, 2010. — 24 травня. — Дата звернення: 23.05.2020.
59. Андрей Украинский (6 березня 2019). . N+1 (рос.). Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 12 березня 2019. 
60. . N+1 (рос.). 22 квітня 2015. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 12 березня 2019. 
61. Madsen, Kreesten Meldgaard. A Population-Based Study of Measles, Mumps, and Rubella Vaccination and Autism : [ ][англ.] / Kreesten Meldgaard Madsen, Anders Hviid. — New England Journal of Medicine. — 2002. — Vol. 347 (7 November). — P. 1477−1482.
62. PMID 25898051 (PubMed)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.PMID 25898051 (PubMed)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
63. Hviid, Anders. Measles, Mumps, Rubella Vaccination and Autism: A Nationwide Cohort Study : [ ][англ.] / Anders Hviid, Jørgen Vinsløv Hansen. — Annals of Internal Medicine. — 2019. — 5 March.
64. Гречаный, С. В. Доказательная база отсутствия связи между профилактическими прививками и расстройствами аутистического спектра : обзор литературы / С. В. Гречаный, В. В. Поздняк. — Журнал инфектоолгии. — 2020. — № 1. — С. 23−34.
65. Immunization Safety Review: Vaccines and Autism [ 5 вересня 2015 у Wayback Machine.] Immunization Safety Review Committee, Board on Health Promotion and Disease Prevention, Institute of Medicine
66. Stephen D. Sugarman. Cases in Vaccine Court — Legal Battles over Vaccines and Autism [ 9 січня 2012 у Wayback Machine.] // N Engl J Med 2007; 357:1275-1277
67. Всемирная организация здравоохранения. Тиомерсал: вопросы и ответы : [ ][рос.]. — Октябрь 2011 г..
68. Paul Offit. Autism's False Prophets: Bad Science, Risky Medicine, and the Search for a Cure
69. Hurst L (30 жовтня 2009). . Toronto Star. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 4 листопада 2009. 
70. Baylor, N.; Egan, W.; Richman, P. (2002). Aluminum salts in vaccines?US perspective*1. Vaccine 20: S18–x20. PMID 12184360. doi:10.1016/S0264-410X(02)00166-4. 
71. Leslie M (2013). Solution to Vaccine Mystery Starts to Crystallize. Science 341 (6141): 26–27. PMID 23828925. doi:10.1126/science.341.6141.26. 
72. Early religious opposition:
    • White AD (1896). Theological opposition to inoculation, vaccination, and the use of anæsthetics. . New York: Appleton. Процитовано 17 березня 2017.  {{cite book}}: |archiveurl= вимагає |url= (довідка)
    • Bazin H (2001). The ethics of vaccine usage in society: lessons from the past. Endeavour 25 (3): 104–8. PMID 11725304. doi:10.1016/S0160-9327(00)01376-4. 
    • Noble M (2005). Ethics in the trenches: a multifaceted analysis of the stem cell debate. Stem Cell Rev 1 (4): 345–76. PMID 17142878. doi:10.1385/SCR:1:4:345. 
73. Schmitt, Peter-Philipp. . FAZ.NET (нім.). ISSN 0174-4909. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021. 
74. Meyer, C.; Reiter, S. (1 грудня 2004). Impfgegner und Impfskeptiker. Bundesgesundheitsblatt - Gesundheitsforschung -Gesundheitsschutz (нім.) 47 (12). с. 1182–1188. ISSN 1437-1588. doi:10.1007/s00103-004-0953-x. Процитовано 1 грудня 2021. 
75. Hansson, Sven Ove (1 червня 2017). . Studies in History and Philosophy of Science Part A (англ.) 63. с. 39–47. ISSN 0039-3681. doi:10.1016/j.shpsa.2017.05.002. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 1 грудня 2021. 
76. . www.who.int (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021. 
77. . www.euro.who.int (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021. 
78. . web.archive.org. 19 квітня 2019. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 1 грудня 2021. 
79. Bonhoeffer, Jan; Heininger, Ulrich (2007-06). . Current Opinion in Infectious Diseases (амер.) 20 (3). с. 237–246. ISSN 0951-7375. doi:10.1097/QCO.0b013e32811ebfb0. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021. 
80. Sun, Lena H. (5 травня 2017). . Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 1 грудня 2021. 
81. web.archive.org/web/20210805142446/https://vaccine.wiki/virus-isolation-is-a-farce/
82. . BBC News Русская служба (рос.). Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 1 грудня 2021.