Аутизм

Аути́зм або авти́зм (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе»; рідше — синдром Каннера) — розлад розвитку нервової системи, який характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації. Людина з аутизмом часто уникає спілкування: будь-яке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект у таких людей не завжди понижений, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, у яких здібності особи досягають нормального або навіть геніального рівня.

Аутизм
Повторювані укладання або побудова об'єктів пов'язані з аутизмом Повторювані укладання або побудова об'єктів пов'язані з аутизмом
Спеціальність	психологія
Симптоми	Стиммінг, розлад сенсорної обробки^d, виконавча дисфункція^d, щирість, Ехолалія, autistic special interest^d, Гіперфокус, Autistic Meltdown^d, особлива хода^d і social communication disorder^d
Причини	causes of autism^d
Ведення	autism therapy^d, психомоторика^[d], Relationship Development Intervention^d, assertiveness training^d, Прикладний поведінковий аналіз^d і Діалектично-поведінкова терапія
Препарати	венлафаксин, рисперидон, кветіапін, (RS)-fenfluramine^d і рисперидон
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	6A02
МКХ-10	F84.0
МКХ-9	299.00
OMIM	209850
DiseasesDB	1142
MedlinePlus	001526
eMedicine	med/3202 ped/180
MeSH	D001321
Autism у Вікісховищі

Статистика

Питання статистики аутизму тісно пов'язане з історією дослідження цього розладу. Статистика також є відмінною в різних країнах. У 1960-1970-х роках аутизм діагностували в однієї дитини з 10 000 — і це були в основному випадки так званого генетичного аутизму, коли з перших днів життя дитини спостерігалася симптоматика аутизму. Починаючи зі середини 1980-х років фахівці відмітили сплеск захворювання аутичного спектру: в Америці статистика говорила про одного хворого на 160 здорових дітей. В Ізраїлі ситуація не набагато краща — один хворий на 200 здорових. У Канаді аутизм діагностується в однієї дитини з 500. Проте статистика генетичного аутизму залишилася незмінною: 1 на 10 000, а все зростання захворюваності припадає на так званий регресивний аутизм, при якому дитина нормально розвивалася до року, але у віковому проміжку від року до трьох раптом починала втрачати навички, припиняла звертати увагу на батьків — тобто ставала аутистом.

За статистикою, опублікованою американським Центром контролю і профілактики захворювань у 2013 році, 1 з 88 американських дітей страждала на аутизм. Сучасні британські статистичні дані говорять, що за останні п'ять років збільшилася не лише кількість дітей, що страждають аутизмом, але також спостерігається збільшення на 15 % кількості дітей, у яких є поведінкові, емоційні та соціальні проблеми. Це говорить про те, що практично кожен десятий школяр класифікується як дитина, у якої є якісь особливі потреби.

За даними 2014 року в США до дітей з розладами аутистичного спектра зараховують кожну дитину з 63 дітей. Різке збільшення кількості дітей з аутизмом порівняно з минулим роком дещо можна пояснити зміною діагностичних критеріїв, оскільки з січня 2014 року вже працюють діагностичні критерії DSM-5.

За даними ВООЗ, кожна з 160 дітей має розлад спектру аутизму (ASD) (1). ASD починаються в дитинстві і, як правило, зберігаються в підлітковому та дорослому віці.

По всьому світу люди з ASD часто піддаються стигмі, дискримінації та порушенням прав людини. У всьому світі доступ до послуг та підтримки людей з ASD є недостатнім.

На основі епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 50 років, поширеність ASD у всьому світі зростає. Існує багато можливих пояснень цього очевидного збільшення, включаючи покращення обізнаності, розширення діагностичних критеріїв, кращі діагностичні засоби та покращену звітність щодо захворювання.

Термін та категоризація проблеми

Уперше термін «аутистичний» впровадив у медичну практику швейцарській психіатр Ойген Блейлер у 1908 році для опису втечі від соціального життя, яка спостерігалась у дорослих, хворих на шизофренію. Цю самостійну проблему вперше описав доктор Лео Каннер у 1943 році у своїй ранній праці «Аутистичні порушення емоційного контакту» [ 25 березня 2019 у Wayback Machine.]. Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів:

• Крайня аутистична самотність — діти не здатні нормально налагоджувати відносини з іншими людьми, але виглядали абсолютно щасливими, коли залишались самі.
• Нездоланне нав'язливе прагнення до постійності — діти дуже розчаровувалися, коли відбувались зміни у звичайному ході подій чи обстановці.
• Чудова механічна пам'ять — діти, яких бачив Каннер, були здатні запам'ятати велику кількість абсолютно даремної інформації (наприклад, номери сторінок у предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, яке проявлялось в усіх інших сферах.
• Відтерміновані ехолалії — діти повторювали фрази, що чули, але не використовували (чи з великими складнощами використовували) мову для комунікації.
• Гіперчутливість до сенсорних впливів — діти, за якими Каннер спостерігав, дуже бурхливо реагували на певні звуки й явища, так як: шум паротягу, ліфту чи, навіть, вітру. У деяких дітей були труднощі з прийомом їжі або дивні вподобання в їжі.
• Обмеженість репертуару спонтанної активності — у дітей спостерігались стереотипні рухи, репліки, інтереси.
• Хороші когнітивні завдатки — Каннер був переконаний, що надзвичайна пам'ять і моторна спритність, що відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, не зважаючи на те, що в багатьох із цих дітей були відмічені виражені складнощі в навчанні.
• Високоосвічені сім'ї — Каннер відмічав, що в його пацієнтів були високоінтелектуальні батьки.

Пізніше, Каннер і Аспергер, у 1952 році, зі всіх ознак як ключові складові аутизму Каннер виділив тільки дві: «Крайнє відчуження і нав'язливе прагнення до збереження одноманітності обстановки». Інші симптоми він розглядав або як вторинні відносно цих двох і ними спричинені (наприклад, послаблення комунікації), або як неспецифічні для аутизму (наприклад, стереотипії).

Дитячий аутизм

Вік у місяцях	Нормальний розвиток мовлення	Розвиток мовлення при аутизмі
2	Вимова голосних звуків, агукання.
6	«Діалоги» у вигляді вимови голосних звуків або повернення в бік батьків. Поява приголосних.	Плач дитини важко інтерпретувати.
8	Різні інтонації в агуканні, включаючи інтонації запитання.	обмежене, незвичайне агукання, схоже з виском, криком. Діти не імітують звуки, жести, вирази обличчя.
12	Поява перших слів. Використання лексики з інтонацією, схожою на пропозицію. Мова частіше використовується для коментування довкілля.	Можуть з'являтися перші слова, але часто не використовуються за призначенням.
18	Словниковий запас 3-50 слів. Починає складати словосполучення з 2-х слів.
36	Словниковий запас близько 100 слів. Багато граматичних морфем використовуються належним чином. Ехолалістичне повторення не є частим у цьому віці. Зростає використання мови для позначення «там і тоді».	Комбінації слів зустрічаються рідко. Може повторювати фрази, ехолалії, але використання мови не творче. Поганий ритм, інтонація. Бідна артикуляція приблизно в половини дітей, що говорять.
48	Використовує комплексні структури речення. Може підтримувати тему розмови й додавати нову інформацію. Запитує значення висловів. Пристосовує рівень мови залежно від слухача (наприклад, спрощує для дворічного слухача).	Може творчо створити декілька комбінацій з 2-3 слів. Ехолалії залишаються. Копіює ведучих телевізійних передач. Вимовляє прохання.

Різні дослідження аутизму

У 1944 році, після того як Каннер опублікував свою працю, австрійський терапевт Ганс Аспергер опублікував дисертацію, присвячену «аутистичній психопатії» в дітей. Визначення Каннера і Аспергера схожі у багатьох відношеннях, що й особливо дивно, якщо згадати, що жоден з них не знав про новаторську роботу іншого: для опису пацієнтів обох дослідників і термін «аутистичний» сам по собі є незвичним збігом, що й відображає їхню спільну переконаність у тому, що соціальні проблеми дітей є найважливішою характерною ознакою цього порушення. І Каннер, і Аспергер вважали, що при аутизмі соціальний дефект є вродженим (згідно з Каннером), чи конституційним (згідно з Аспергером), — і зберігається протягом усього життя. Крім того, і Каннер, і Аспергер відмічали труднощі зі зоровим контактом, стереотипні слова і рухи, а також супротив змінам. Обидва автори повідомляють про специфічні інтереси пацієнтів-аутистів, нерідко такі, що торкаються незвичних або спеціальних тем чи предметів.

Аутизм і шизофренія

І Каннер, і Аспергер, виділили три основні ознаки у дітей, за якими описане ними порушення відрізняється від шизофренії:

• позитивна динаміка;
• відсутність галюцинацій;
• хворобливість дітей з перших років життя, тобто зниження здібностей не наставало після періоду нормального функціонування.

Нарешті, і Каннер, і Аспергер дійшли висновку, що подібні риси були в багатьох батьків таких дітей — уникнення соціального життя чи не влаштованість в ньому, нав'язливе прагнення до звичного ходу подій, а також наявність незвичних інтересів, які виключають усе інше.

У 1971 році аутизм у світовій психіатричній спільноті остаточно відокремлено від шизофренії (Kolvin, 1971). Проте через виявлену генетичну природу аутизму (Rutter, 1998) цей діагноз займає у психіатрії те саме місце, що й шизофренія відносно тяжкості та принципів встановлення діагнозу.

Розбіжності в дослідженнях Каннера й Аспергера

Опис аутичних пацієнтів Каннера й Аспергера відрізняються за трьома основними питаннями. Перше і найсуттєвіше розходження — мовленнєві можливості дітей. Розбіжності є також в описах моторних здібностей і координації. І, нарешті, останнє розходження в клінічних описах — здатність дітей до навчання. Каннер вважав, що його пацієнти були найбільш успішні, коли механічно завчали схему дій. Аспергер навпаки вважав, що його пацієнти досягали найкращих результатів, «коли дитина могла проявляти спонтанність», — і був переконаний, що в них є схильність до абстрактного мислення.

На сьогодні ні в кого не виникає сумніву, що і Каннер, і Аспергер описували тільки частину проявів розладів аутистичного спектру.

Аутизм і розумова відсталість

У приблизно 80 % хворих на аутизм проявляються значні проблеми в навчанні (розумова відсталість). З іншого боку, серед людей з розумовою відсталістю аутизм теж широко розповсюджений (Bhaumik et al., 1997): при цьому повний варіант захворювання має місце в 17 %, а в людей з IQ менше 50 його частота сягає 27 % (Deb & Prasad, 1994), що й вказує на центральне значення аутизму в психіатрії розумової відсталості, дослідження якої часто пояснює наявні порушення.

Проте фахівці, які працюють з аутичними дітьми найбільш раннього віку (раннє втручання) відзначають, що правильний підхід дозволяє з першого погляду «ненавчених» аутистів навіть повертати в коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.

Серед дітей з розладами аутистичного спектра є також такі, які вважаються обдарованими в тій чи іншій сфері діяльності поряд з тим, що діяльність, яка не збігається з цим колом інтересів, ігнорується.

Причини виникнення аутизму

Причини виникнення цього розладу досконало не вивчені. Одним з видів таких розладів є аутизм, пов'язаний з генетичними відхиленнями. Проте навіть якщо захворювання обумовлено спадковими чинниками, через ген передається лише схильність до аутизму, а сам розвиток захворювання, очевидно, відбувається через інші чинники. Серед причин, які сприяють виникненню аутизму, фахівці називають:

• порушення харчування й обміну речовин (звідси метод корекції безглютеновою і безказеїновою дієтою);
• перенасичення організму важкими металами, нейротоксинами, а також деякі ліки, які вживаються при загрозі переривання вагітності (звідси — методи корекції «хелірування», детоксикація);
• інтоксикації через нейроінфекції або глистяні інвазії;
• неправильний обмін серотоніну й інших ферментів, електролітів та інших біохімічних чинників (звідси — медикаментозний метод, включаючи БАДи, амінокислоти, ферменти);
• анатомічні або функціональні порушення мозкової діяльності;
• наслідок бурхливого розвитку цивілізації: темп, стреси, нервозність;
• порушення кісткового і загального моторного розвитку (звідси — корекція хребта, нейрокінезотерапія, краніосакральна терапія, БОС-терапія);
• психологічні особливості сучасних людей (інфантилізація батьків веде до так званого психогенного аутизму).

Найважчий випадок із «внутрішніми» передумовами аутизму — це порушення генетичні, що практично не піддаються корекції, адже неможливо виправити ген у кожній клітині тіла.

Серед хлопчиків захворювання зустрічається в 3-4 рази частіше, ніж серед дівчаток. Є гіпотеза, що на розвиток аутизму може впливати рівень фетального тестостерону.

Останні дослідження вказують, що аутизм усе частіше відносять до розряду захворювань через проблеми в довкіллі: забруднені або неякісні їжа, ліки, повітря, вода, позбавлення організму потрібних мікроелементів, вміст токсинів у навколишньому просторі, тобто, все, що оточує людину може нести у собі потенційну небезпеку — і виступати джерелом проблеми виникнення аутизму.

Помилкові теорії

Існує поширене твердження, що, нібито, аутизм може бути спричинений наслідками вакцинації. Воно походить від заяв британського лікаря Ендрю Вейкфілда, який сфальшував публікацію в журналі The Lancet. Проте всі інші наукові дослідження демонструють, що між вакцинами та аутизмом немає причинного чи іншого зв'язку, і що інгредієнти вакцин не викликають аутизму.

Лікування чи корекція

Надання медичної допомоги пацієнтам, що живуть з розладами аустичного спектру, в Україні регламентовано Наказом МОЗ України від 15 червня 2015 року № 341«Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при розладах аутистичного спектра». На сьогодні в Україні діагноз аутизм може виставити тільки дитячий психіатр. Через це найбільш використовуваний засіб для лікування аутичних дітей — медикаментозний. Проте у всьому світі корекцією розладів спектра аутизму займається мультидисциплінарна команда: лікарі, психологи, психотерапевти, логопеди.

Серед найбільш визнаних методів корекції проявів аутизму в дітей — АВА-терапія (поведінковий прикладний аналіз).

Існує велика кількість альтернативних методик, але їх ефективність не підтверджена науковими дослідженнями.

Одним із можливих варіантів лікування та адаптації дітей з аутизмом у майбутньому може стати робот, котрого уже зараз випробовують у дитячих центрах Люксембургу, Франції, Бельгії та Німеччини. Компанія LuxAI презентувала модель QTrobot, котрий оснащений потужним процесором та камерою і не потребує додаткового обладнання. Пристрій перевірили на 15 хлопчиках віком від 4 до 14 років. В результаті діти вдвічі частіше кидали погляд саме на робота та охочіше контактували з терапевтом.

Див. також

• Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму
• Шкала спостереження для діагностики аутизму

Література

• Розвиток мовлення дітей з аутизмом / Н. В. Базима. — Київ: Літера ЛТД, 2019. — 144 с. — (Інклюзивне навчання). — ISBN 966-945-026-5.

Посилання

• Т. В. Скрипник.  — К.: Видавництво «Фенікс», 2010. — 368 с. ISBN 978-966-651-508-0
• . osvitoria.media. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018. 
• https://www.piluli.ru/disease/autizm [ 29 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Хто такі Аутисти [ 29 липня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

1. ER M., MM M., CM W. et al. Analysis of linkage disequilibrium in gamma-aminobutyric acid receptor subunit genes in autistic disorder. // American Journal of Medical Genetics Part A — Wiley-Blackwell, 2000. — Vol. 96, Iss. 1. — P. 43–48. — ISSN 0148-7299; 1096-8628 — <43::AID-AJMG9>3.0.CO;2-3 doi:10.1002/(SICI)1096-8628(20000207)96:1<43::AID-AJMG9>3.0.CO;2-3
   d:Track:Q50313190d:Track:Q15755121d:Track:Q4744254d:Track:Q767319
2. McGee G. G., Krantz P. J., McClannahan L. E. Conversational skills for autistic adolescents: teaching assertiveness in naturalistic game settings. // J. Autism Dev. Disord. — Springer Science+Business Media, 1984. — Vol. 14, Iss. 3. — P. 319–330. — ISSN 0162-3257; 1573-3432 — doi:10.1007/BF02409582
   d:Track:Q176916d:Track:Q6294817d:Track:Q50344662
3. Modified dialectical behavior therapy to improve emotion regulation in autism spectrum disorders — 2012. — С. 41–72.
   d:Track:Q67665723
4. NDF-RT
   d:Track:Q21008030
5. Inxight: Drugs Database
   d:Track:Q57664317
6. . Українська національна комісія з питань правопису. 2019. с. 125. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 26 травня 2022. 
7. . www.who.int (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 22 березня 2020. 
8. . Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019. 
9. Auyeung, B., Baron-Cohen, S., Ashwin, E., Knickmeyer, R., Taylor, K. and Hackett, G. (2009), Fetal testosterone and autistic traits. British Journal of Psychology, 100: 1-22. https://doi.org/10.1348/000712608X311731 (англ.)
10. Л.Е. Тейлор, А. Л. Свердфегер, Г. Д. Еслік (Червень 2014). Vaccines are not associated with autism: an evidence-based meta-analysis of case-control and cohort studies. Vaccine 32 (29): 3623–9. PMID 24814559. doi:10.1016/j.vaccine.2014.04.085.  (англ.)
11. Дж. Бонхефер, У. Гайнінгер (Червень 2007). . Current Opinion in Infectious Diseases 20 (3): 237–46. PMID 17471032. doi:10.1097/QCO.0b013e32811ebfb0. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 20 серпня 2021.  (англ.)
12. Сара Бозлі (2 лютого 2010). . The Guardian. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2 лютого 2010.  (англ.)
13. . Центри з контролю та профілактики захворювань у США. 12 грудня 2018. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 7 лютого 2019.  (англ.)
14. . ips.ligazakon.net. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 28 березня 2021. 
15. . Tokar.ua (uk-UA). 30 серпня 2018. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.