Амо Сагян (вірм. Համո Սահյան, справжнє ім'я Амаяк Саакович Григорян; 1914—1993) — радянський і вірменський поет.
| Амо Сагян | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | вірм. Հմայակ Սահակի Գրիգորյան |
| Народився | 14 квітня 1914 Lor[d], Зангезурський повіт, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія |
| Помер | 17 липня 1993 (79 років) Єреван, Вірменія |
| Поховання | Q42794456? і Пантеон імені Комітаса :
|
| Країна | Російська імперія СРСР Вірменія |
| Місце проживання | Баку Єреван |
| Діяльність | поет, перекладач |
| Alma mater | Азербайджанський державний педагогічний університет (1939) |
| Заклад | Авангард[d], Voznid і Grakan tertd |
| Мова творів | вірменська |
| Членство | СП СРСР |
| Партія | ВКП(б) |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| | |
| Амо Сагян у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Амаяк Григорян народився 14 квітня 1914 року в селі Лор Російської імперії (пізніше — Сисіанського району Вірменської РСР, нині — Сюнікської області Вірменії).
Після здобуття початкової освіти на батьківщині продовжив навчання в Баку, де здобув середню освіту і перед німецько-радянською війною закінчив лінгвістичне відділення Бакинського педагогічного інституту (нині Азербайджанський державний педагогічний університет). У 1939—1941 роках працював літератором в журналі «Радянський письменник» у Баку. Став учасником війни, служив на флоті на Каспії. Член ВКП(б)/КПРС з 1946 року.
Після закінчення війни за запрошенням вірменського письменника Стефана Зорьяна приїхав до Єревану і деякий час жив у нього в будинку. У Єревані жив і працював до кінця життя.
Помер 17 липня 1993 року в Єревані. Був похований в Пантеоні імені Комітаса.
Був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції і Знак Пошани. Лауреат Державної премії Вірменської РСР (1975 рік, за збірку віршів «Սեզամ, բացվիր» − «Сезам, відкрийся»).
Творчість ред.
Друкуватися Амо Сагян почав в 1930-х роках. Член Союзу письменників СРСР з 1939 року.
Перший його збірник поезії «На березі Воротана» побачив світ у 1946 році. Потім вийшли збірки «На висотах» (1955), «Зелена тополя» (1959), «Вірменія в піснях» (1962), «Перед заходом сонця» (1963), «Пісня скель» (1968), «Роки мої» (1970), «Клич, журавель!» (1973) та інші.
Пам'ять ред.
- Іменем Амо Сагяна названа одна з вулиць Єреванського адміністративного району Арабкір і єреванська школа № 70.
- У місті Сісіан йому встановлено пам'ятник.
- У 1975 році художник Грант Степанян написав портрет Амо Сагяна, що знаходиться в Музеї літератури і мистецтва імені Єгіше Чаренца.
- У 2007 році на вулиці Касьяна в Єревані Сагяну була встановлена меморіальна дошка (скульптор Тик Багдасарян).
- 14 квітня 2014 року в рідному селі поета з нагоди його 100-річчя був відкритий будинок-музей.
- Також у 2014 році на його честь була випущена поштова марка Вірменії.
Література ред.
- Левон Мкртчян. Разговоры с поэтом. Ереван, Советакан грох, 1984.
- Бодосян С. С. Лирика десятилетия (1958—1968), Ер., 1970.
- Тамразян Г. На литературных путях, М., 1973, с. 250—54.
- Агабабян С. Современность и литература, М., 1973, с. 57—66.
- Армянская Советская Энциклопедия, том 10, Ереван, 1984.
Примітки ред.
- http://www.lalahotel.am/history.htm
- Hamo Sahyan's 4 volumes to be published advancing poet's anniversary
- http://www.hamazkayin.org/faces.php?Lang=en&date=10-2009
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
- Համո Սահյան — ԿԵՆՍԱԳՐՈՒԹՅՈՒՆ [ 29 січня 2010 у Wayback Machine.] (вірм.)
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 травня 2022.
Посилання ред.
- Біографія на сайті Фонду «Хайазг» [ 25 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Амо Сагян [ 1 червня 2019 у Wayback Machine.]
- Лірика Амо Сагяна в перекладі Арсенія Тарковського [ 20 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Համո Սահյան (1914—1993) [ 20 квітня 2019 у Wayback Machine.] (вірм.)