Амелі

«Амелі́» (фр. Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain, «Казкова доля Амелі Пулен») — романтична кінокомедія 2001 року французького кінорежисера Жана-П'єра Жене з Одрі Тоту у головній ролі. Фільм вирізнявся новітнім для свого часу творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала премії «Сезар», «BAFTA», її номінували на «Оскар».

«Амелі»
Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain
Жанр	Комедія Мелодрама Драма
Режисер	Жан-П'єр Жене
Продюсери	Гельмут Брюер Жан-Марк Дешам Арне Міркамп ван Ембден Клоді Оссар
Сценарист	Гійом Лоран Жан-П'єр Жене
Оповідач	Андре Дюссольє
У головних ролях	Одрі Тоту Матьє Кассовіц Руфус Лорелла Кравотта Серж Мерлін Жамель Деббуз Клотільда Моллет Клер Мор'е Ізабелль Нанті Домінік Пінон
Оператор	Бруно Дельбоннель
Композитор	Ян Тірсен
Художник	Aline Bonetto^d
Кінокомпанія	UGC, Miramax
Дистриб'ютор	MOKÉP^d
Тривалість	122 хв.
Мова	французька
Країна	Німеччина  Франція
Рік	2001
Кошторис	$13 000 000
Касові збори	$173.9 million
IMDb	ID 0211915
www.die-fabelhafte-welt-der-amelie.de
Амелі у Вікісховищі

На 13 серпня 2021 року фільм займав 117-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її відлюдкуватий батько діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі дуже хвилювалася), і дівчині довелося навчатись вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли на неї з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубця з Канади. Батько у садку сім'ї Пулен спорудив мініатюрний мавзолей для праху загиблої, де панував іграшковий, казковий світ.

Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім, працює у кафе «Два вітряки» на Монмартрі, а її секс з чоловіками «виявляється непереконливим».

Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» каналом Сен-Мартен.

Але ввечері 30 серпня її розмірене життя змінюється: випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що був колись у її квартирі, а тепер п'ятдесятирічний. Амелі вирішує передати знахідку власникові, і якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона займеться турботою про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше… У нашому світі така мета життя здасться дивною… Але не у світі Амелі.

Амелі знаходить власника схованки, заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе, вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі буде втручатися в життя інших людей. Вона допомагає працівниці і відвідувачу «Двох Млинів» знайти взаємне кохання, повертає душевний спокій сусідці, підробивши лист від її покійного чоловіка. Також влаштовує таємну навколосвітню «подорож» для батька, який мріяв подорожувати, але не робив цього: Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.

Зав'язка починається, коли, спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці помічає хлопця, що вигрібає сміття під однією з фотокабінок. Побачивши її, чоловік полохається, а потім біжить за кимось. Дорогою він губить альбом, який Амелі підбирає. В альбомі вклеєні розірвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя… Без емоцій… Неживий… Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на дивних фотографіях?

Як виявилося, Ніно, хлопця, що загубив альбом з фотографіями, хвилює те ж питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, а ці фото — пробні знімки, перевірка.

Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.

Акторський склад

• Одрі Тоту — Амелі Пулен
• Матьє Кассовіц — Ніно Кенкампуа
• Руфус — Рафаель Пулен, батько Амелі
• Лорелла Кравотта — Амандіна Пулен
• Серж Мерлін — Раймонд Дюфаєль
• Жамель Деббуз — Люсьєн
• Клотільда Моллет — Джіна
• Клер Мор'е — Сюзанна
• Ізабель Нанті — Жоржетта
• Домінік Пінон — Йозеф
• Артюс де Пенгер — Іполіто
• Іоланда Моро — Мадлен Валяс
• Урбен Кансельє — Коліньйон
• Моріс Бенішу — Домінік Бретодо
• Мішель Робен — батько Коліньйона
• Андре Даман — мама Коліньйона
• Клод Перрон — Єва
• Армель — Філомена
• Тіккі Ольгадо — людина на фотографії
• Кевін Фернандес — син Домініка Бретодо
• Флора Гуіт — Амелі Пулен у дитинстві
• Аморі Бабо — Ніно Куінкампуа у дитинстві
• Андре Дюссольє — оповідач
• Юджин Бертьє — Юджин Колер
• Меріон Прессбургер — Маленькі руки в титрах
• Чарльз-Роджер Бо — Людина біля пісуара
• Люк Палюн — Бакалійник Амандин
• Фабьян Чода — Жінка в комі
• Жак Віала — Клієнт, який принижує свого друга
• Фабіан Бехар — ображений клієнт
• Джонатан Джосс — Принижений клієнтами син
• Жан-Пьєрр Бекер — волоцюга
• Жан Дарьє — сліпий
• Тьєррі Жибо — Клієнт з салатом
• Франсуа Берковічі — Його товариш
• Франк Моньєр — Домінік Бретодо у дитинстві
• Гійом Віри — Le S.D.F.
• Валері Заррук — дружина Домініка Бретодо
• Марі-Лаура Дескуро — Консьєржка мерця
• Софі Телльє — Тітка Жозетт
• Джеральд Вейнгенд — вчитель
• Франсуа Віюр — працівник бістро
• Поль Даре — його співробітник
• Марк Аміот — Невідомий з фотокабін
• Міріам Лаббе — Клієнт тютюну
• Френкі Пейн — Продавець газет
• Філіпп Пеймбланк — контролер у потязі
• Меді Мелрукс — дівчина-близнюк
• Монетт Мелрукс — дівчина-близнюк
• Робер Жендре — клієнт у кафе
• Валерян де Віленю — жінка, яка сміється
• Ісіс Пєйрейд — Саманта
• Раймонда Едлін — Касир поїзда привида
• Кристіан Бопп — Жінка на арені
• Тьєрі Арфейер — людина-статуя
• Жеррі Лукас — Хлопчик Святого Серця
• Патрік Пару — Le souffleur de rue
• Франсуа Обіно — поштар консьєржки
• Філіпп Ботьє — поштар Пулена
• Режи Яконо — Félix L'Herbier
• Франк-Олівьє Бонне — Відео з палацу, озвучення
• Алейн Флорет — Чоловік консьєржки, озвучення
• Жан-Поль Бріссар — Жак Ґроєн, озвучення
• Фредерік Міттеран — грає самого себе, озвучення
• Мануш — жінка-німфоманка
• Дін Бейкан — у титрах не зазначений
• Джоан Беннетт — Еллі Бенкс, у титрах не зазначена, хроніка
• Клеман Шеблі — у титрах не зазначений
• Руді Галіндо — грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений
• Валері Лабро — у титрах не зазначений

• Жан-Мішель Ларке — грає самого себе, озвучення, хроніка, у титрах не зазначений
• Федеріко Мартін Баамонтес — грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений
• Тьєррі Роланд — грає самого себе, озвучення, хроніка, у титрах не зазначена
• Сестра Розетта Терп — грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений
• Жак Тебо — Голос за кадром, озвучення, у титрах не зазначений
• Спенсер Трейсі — Стенлі Т. Бенкс, у титрах не зазначений, хроніка

Нагороди і номінації

Нагороди (51 нагорода)

• Переможець премії гільдії художників-постановників за найкращий сучасний фільм (Аліне Бонетто, художник і Фолькер Шефер, артдиректор).
• Переможець премії британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий оригінальний сценарій (Гійом Лоран і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
• Переможець премії британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу роботу художника-постановника (Аліне Бонетто, 2002 рік).
• Переможець премії гільдії художників-постановників за найкращий сучасний фільм (Аліне Бонетто, художник і Фолькер Шефер, артдиректор, 2002 рік).
• Переможець премії Bogey Awards (2001 рік).
• Переможець премії Аманда у номінації «Найкращий іноземний фільм», 2002 рік.
• Переможець Премії «Люм'єра» у номінації «Найкращий фільм», 2002 рік.

Номінації (51 номінація)

• Номінований на Оскар за найкращий сценарій (Гійом Лоран і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
• Номінований на Оскар за найкращу операторську роботу (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
• Номінований на Оскар за найкращу роботу художника-постановника (Аліне Бонетто і Марі-Лаур Валла, 2002 рік).
• Номінований на Оскар за найкращий звук (Венсан Арнарді, Гуіллаум Леріч і Жан Уманський, 2002 рік).
• Номінований на Оскар за найкращий фільм іноземною мовою (Франція, 2002 рік).
• Номінований на премію американських кіномонтажерів за найкращий монтаж у комедії (музичному фільмі) (Ерве Шнайд, 2002 рік).
• Номінований на премію американських кіносценаристів (Гійом Лоран і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
• Номінований на премію американських кінематографістів за видатні досягнення у кінематографі у театральних релізах (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
• Номінований на премію асоціації аргентинських кінокритиків за найкращий іноземний фільм (Жан-П'єр Жене, Франція, 2003 рік).
• Номінований на премію австралійського інституту кінематографії за найкращий іноземний фільм (Клоді Оссар, 2002 рік).
• Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу музику до фільму (Ян Тірсен, 2002 рік).
• Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу операторську роботу (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
• Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий монтаж (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
• Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий фільм (Клоді Оссар, 2002 рік).
• Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий іноземний фільм (Клоді Оссар і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
• Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу жіночу головну роль (Одрі Тоту, 2002 рік).
• Номінований на премію Девіда Ліна британської академії телебачення і кіномистецтва (Жан-П'єр Жене, 2002 рік).

Саундтрек

Саундтрек до фільму випустили 2001 року на лейблі Virgin Records. Французький композитор-мультиінструменталіст Ян Тірсен написав 22 з 24 композицій альбому. Amélie очолив французький чарт, а також посів друге місце в чарті Billboard Top World Music Albums.

Примітки

2. . Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011. 
3. . www.webcitation.org. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 18 липня 2020. 

Посилання

• Амелі на сайті IMDb (англ.)
• Амелі на сайті Kino-teatr.ua
• Le Fabuleux Destin d'Amélie Poulain на сайті AlloCiné (фр.)
• Амелі [ 6 жовтня 2010 у Wayback Machine.] на сайті КіноБлог