Алюмі́нієві ру́ди (рос. алюминиевые руды, англ. aluminium ores; нім. Aluminiumerze, Aluerze) — гірські породи і мінерали, з яких добувають алюміній. При переробці А. р. спочатку одержують глинозем (Al2О3), з якого електролітичним методом виплавляють металевий алюміній.
Потенційною сировиною для одержання алюмінію є також кіанітові, силіманітові та андалузитові сланці, каолінітові глини й аргіліти. Основні А.р. — боксити, алуніти, нефелінові сієніти,
При оцінці можливостей використання окремих видів алюмінієвих руд велике значення мають вміст, склад і співвідношення в них різних домішок, особливо кремнезему і заліза. Тепер основною А. р. є боксити.
Розроблено спосіб одержання Al з нефелінових сієнітів (з одночасним виробленням соди та цементу) і силіманітових сланців.
До А. р. належать також продукти зміни кислих лавалуніти, але поширення їх обмежене. Вміст Al2О3 в найкращих сортах бокситів 40—45 % (при співвідношенні Al2О3: SiO2 >= 2.6), в нефелінових сієнітах — 19—22 %.
Технічно можливо одержувати Al з глин, польовошпатових порід, але економічно це ще невигідно.
Родовища Редагувати
В Україні алюмінієві руди є в Приазов'ї, на Закарпатті, в межах Українського щита.
За кордоном великі родовища алюмінієвої руди є в Угорщині, на території колишньої Югославії, у Франції, Індії, Центральній і Південній Африці, а також на Уралі, в Казахстані, Сибіру, на Кольському півострові, у Прибайкаллі і Закавказзі (нефелінові сієніти), в Закавказзі і Казахстані (алуніти).
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- U.S. Geological Survey, 2020, Mineral commodity summaries 2020: U.S. Geological Survey, 200 p. [ 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.