Сієні́т (від Syene), (рос. сиенит, англ. syenite, sienite; нім. Syenit m) — кристалічна, зерниста глибинна магматична гірська порода, яка складається на 60-90% з лужного польового шпату (ортоклазу) (див.) та рогової обманки. Від грецької назви давньоєгипетського м. Сін-Сієна (тепер — Асуан).
| Магматична гірська порода | |
|---|---|
| | |
| Загальні відомості | |
| Мінеральний склад | калієвий польовий шпат, плагіоклаз; з домішками рогової обманки, біотиту, піроксену |
| Генезис | інтрузивна порода |
| Кислотність | середня порода (SiO2 52—65 %) |
| Ідентифікація | |
| Колір | сіруватий, рожевий |
| Структура | кристалічна, іноді порфироподібна; дрібно- і середньозерниста |
| Текстура | масивна |
| Форма залягання | дайки, штоки |
| Окремість | пластова, паралелепипедна |
| Різновиди | кварцові, лужні, фельдшпатоїдні |
| Густина | 2,6 г/см³ |
| Використання | |
| будівельний матеріал | |
| | |
| Сієніт у Вікісховищі |
За вмістом кремнезему С. належить до середніх гірських порід, відрізняючись від діориту великим вмістом лугів. За лужністю С. поділяють на 3 групи: нормальної, підвищеної (сублужні) лужності і лужні. Перші складені калієвим польовим шпатом, роговою обманкою, біотитом, піроксенами (авгітом, діопсидом), присутні плагіоклази. Вміст акцесорних мінералів (апатит, сфен, циркон, магнетит, ільменіт) нерідко досягає 5%. Сублужні та лужні С. містять тільки лужні польові шпати, серед темнокольорових мінералів з'являються лужні амфіболи (баркевікіт, рибекіт, арфведсоніт, гастингсит) і піроксени (егірин, егірин-авгіт). Нефелінові С. виділяються в окрему групу фельдшпатоїдних порід. До С. належить також група жильних меланократових гірських порід — лампрофірів. Структури С. від крупно- до дрібнозернистих і порфировидних. Текстури масивні. Колір від рожевого до сірого. Густина 2600–2750 кг/м3, межа міцності на стиск 150–300 МПа.
Добрий будівельний матеріал. Зустрічається на Кавказі а також у Володарському районі України.
Див. Також Редагувати
Література Редагувати
- Словник-довідник з фізичної географії : для школярів і абітурієнтів / укл. Єна О. В., Супричов О. В. — К. : Довіра, 2002. — 238 с. — ISBN 966-507-133-5.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
| Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |