www.wikidata.uk-ua.nina.az

Акіліну Рібейру У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рібейру У Вікіпедії є статті про інших людей із прізви

Акіліну Рібейру

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рібейру.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гоміш.

Акіліну Го́міш Рібейру (порт. Aquilino Gomes Ribeiro; *13 вересня 1885(18850913), Каррегал, Візеу, Португалія — 27 травня 1963, Лісабон) — один з найвизначніших і найбільш плодовитих португальських письменників 1-ї половини XX століття.

Акіліну Рібейру
порт. Aquilino Gomes Ribeiro
Народився 13 вересня 1885(1885-09-13)[…]
Сернансельє
Помер 27 травня 1963(1963-05-27) (77 років)
Лісабон, Португалія
Поховання Національний Пантеон
Країна  Португалія
 Королівство Португалія
Місце проживання Франція
Діяльність дипломат, письменник, прозаїк, перекладач, терорист, революціонер
Мова творів португальська
Роки активності з 1907
Членство Бразильська академія літературиd
Діти Aníbal Aquilino Ribeirod
Автограф
Нагороди
 Акіліну Рібейру у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився у селі Каррегал муніципалітету Сернансельє у провінції Бейра-Алта з центром у місті Візеу. Через роки описав своє дитинство у книзі спогадів Cinco Reis de Gente (1948). У 10-річному віці, разом з батьками переселився до Моймента-да-Бейра.

Після закінчення школи вивчав філософію й теологію, але за півроку теологію покинув, не маючи до неї потягу.

За політичними уподобаннями належав до республіканців. Замолоду поділяв ідеї анархізму. Був членом масонської ложі «Гора Великого Сходу Лузитанії» (Loja Montanha do GOL) і карбонарієм.

У 1906 році переїхав до Лісабона, де перед поваленням монархії політичне життя було надзвичайно бурхливим, навіть вибуховим. Причому в прямому сенсі — якось на квартирі Акіліну через необережне поводження з бомбою, стався вибух, і загинуло двоє товаришів А. Рібейру. Його самого заарештували як небезпечного бомбіста, однак у січні 1908 року він здійснив втечу з в'язниці і деякий час переховувався у підпіллі.

У травні того ж (1908) року виїхав до Парижа, де провів 7 років (до 1914 року) з короткими відвідинами батьківщини наприкінці 1910-го після проголошення Португальської республіки. В цей час він вивчав філософію в Сорбонні, де познайомився зі своєю першою дружиною Гретою Тідеманн, з якою побрався в Німеччині.

З початком Першої світової війни (1914) повернувся до Португалії, де почав викладати у ліцеї Камоенса.

У 1913 році вийшла друком його перша книга оповідань «Сад буревіїв» (Jardim das tormentas). Батькові присвятив книгу «Шлях манівцями» (A via sinuosa, 1918).

1919 року розпочав працювати в Національній бібліотеці Португалії, активно видавався і співробітничав з тогочасними часописами.

У 1927 і 1928 роках брав участь у невдалих заколотах проти воєнної диктатури, після провалу яких переховувався в Парижі.

Усе подальше життя перебував в опозиції до воєнної диктатури, не раз його заарештовували, змушений був вкотре тікати до Парижа. Своєю творчістю й громадянською позицією та діяльністю неухильно відстоював інтереси широких верств населення супроти утисків владної верхівки.

У 1932 році остаточно осів на Батьківщині.

Починаючи від 1957 року Акіліну Рібейру — дійсний член Португальської Академії наук (секція літератури).

Публікація роману «Коли виють вовки» (Quando os Lobos Uivam, 1958) спричинила наступного року (1959) судовий позов за образу діючої влади та спровокувала гоніння на письменника, викликавши великий політичний резонанс. На захист Рібейру виступили 300 португальських інтелектуалів, які вимагали публічності судового процесу, закордоном петицію на підтримку письменника підписали, зокрема, Франсуа Моріак, Луї Арагон і Андре Моруа. Суд тривав понад півтора року, і в результаті звинувачення з письменника було знято.[джерело?]

Пам'ятник Рібейру у Візеу на вулиці Формоза. Відкритий у 2013 році

Після смерті (1963) А. Рібейру був похований на цвинтарі Празереш у Лісабоні в мавзолеї португальських письменників. У 2007 році за рішенням Асамблеї Республіки рештки письменника було перенесено у Національний пантеон Португалії.

Творчість ред.

Акіліну Рібейру є найвидатнішим португальським прозаїком ХХ століття. Світова критика відносить його до народників, критичних реалістів, предтечі неореалізму т. зв. «коїмбрської школи», чия творчість стала передовою для цілої плеяди літературної молоді Португалії, зокрема представників регіонального неореалізму 1930-х.

Творчу діяльність А. Рібейру почав 1907 року як журналіст з публікації фельєтона «Донька садівника» (A Filha do Jardineiro). Перша авторська публікація вийшла в 1913-му — книга оповідань «Сад буревіїв».

Письменник є автором творів різних жанрів, у тому числі спогадів, творів для дітей і підлітків, а також на історичну тематику. Співпрацював з багатьма часописами: Alma Nova (1915—1918), Atlantida (1915—1920) і Ilustração (1926—1939), зі спеціалізованим журналом Revista dos Centenários, який виходив під час Всесвітньої виставки у Португалії (1940) і був приурочений 800-літтю проголошення Королівства Португалія.

Загалом Акіліну Рібейру відомий як автор понад 70 творів, у тому числі 20 романів, причому жодний за своїми якостями не має аналогів у португальській літературі, — саме тому творчість письменника не лягає в рамки якоїсь однієї окремої літературної течії або школи.

Вибрана бібліографія ред.

  • 1918 — A Via Sinuosa («Шлях манівцями», роман)
  • 1919 — Terras do Demo («Землі Демо», роман)
  • 1920 — O Malhadinhas («Мальядіньяш», повість)
  • 1922 — Estrada de Santiago («Дорога на Сантьяго», збірник оповідань)
  • 1926 — Andam Faunos pelos Bosques («Фавни ходять лісами», роман)
  • 1924 — Romance da Raposa («Роман про Лиса», дитяча книга)
  • 1930 — O homem que matou o diabo («Людина, яка вбила Диявола», роман)
  • 1932 — Batalha Sem Fim («Нескінченний бій», роман)
  • 1935 — Quando ao gavião cai a pena («Коли яструб втрачає пір'я», збірник оповідань)
  • 1943 — Volfrâmio («Вольфрам», роман)
  • 1945 — Lápides partidas («Розбиті надгробки», роман)
  • 1957 — A Grande Casa de Romarigães («Великий дім Ромарігаеншів», роман)
  • 1958 — Quando os Lobos Uivam («Коли виють вовки», роман)

У 1970 році (посмертно) були надруковані мемуари А. Рібейру «Сповідь письменника» (Um escritor confessa-se).

Премії, нагороди і звання ред.

  • 1933 — премія премія Рікарду Малейруша за збірник новел As três mulheres de Sansão. Рібейру став першим лавреатом цієї премії, заснованої Лісабонською академією наук у 1933 році в галузі літератури (жанр роман, новела, оповідання).
  • 1956 — обраний першим президентом Товариства португальських письменників (Sociedade Portuguesa de Escritores)
  • 1958 — обраний дійсним членом Лісабонської академії наук, членом-кореспондентом якої був починаючи від 1935 року
  • 1960 — запропонований на здобуття Нобелівської премії з літератури від Товариства португальських письменників
  • 1982 — 14 квітня був посмертно нагороджений орденом Свободи з присудженням звання Командора (ComL).

Особисте життя ред.

Рібейру був одружений двічі. Перший раз оженився на німкені Греті Тідеманн (1913), від шлюбу з якою 1914 року народився син Анібал. Вдруге письменник одружився у 1929 році в Парижі з дочкою скинутого президента Португалії Бернардіну Машаду на ім'я Жероніме. В цьому шлюбі також мав сина, названого на честь батька — Акіліну Рібейру Машаду (Aquilino Ribeiro Machado, 1930—2012), що був міським очільником Лісабона у 1977—79 роках.

Примітки ред.

  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
    d:Track:Q464633d:Track:Q2586178d:Track:Q237227
  4. ↑ https://www.infopedia.pt/$aquilino-ribeiro
  5. The Fine Art Archive — 2003.
    d:Track:Q10855166
  6. Deutsche Nationalbibliothek Record #118788590 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  7. (порт.). Grémio Estrela D'Alva. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 31 травня 2018. 
  8. Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 387 (рос.)
  9. 1973 року замість нього була створена Португальська асоціація письменників (Associação Portuguesa de Escritores)
  10. . Nomination Database (англ.). Nobel Media AB. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 30 травня 2018. 

Джерела, посилання та література ред.

  • Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 387 (рос.)
  • Оводов В. Б. Рибейру // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М. : Советская энциклопедия, 1962—1978. (рос.)
  • Рибейру Акилину / В. Б. Оводов // Ремень — Сафи. — М. : Советская энциклопедия, 1975. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 22) (рос.)
  • . Dicionário infopédia da Língua Portuguesa (порт.). Porto Editora. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 31 травня 2018.  (порт.)
  • . Arquivo & Biblioteca (порт.). Fundação Mário Soares. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 30 травня 2018.  (порт.)
  • (англ.). Encyclopædia Britannica, inc. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 31 травня 2018.  (англ.)
  • Horizontes da Memória - Terras do Demo на YouTube —Телепрограма професора Жозе Ермано Сарайви на каналі RTP Memória, 1997 (порт.)
  • Aquilino Ribeiro nas Terras do Demo на YouTube — Телепрограма професора Жозе Эрмано Сарайвт «A Alma e a Gente» на канале RTP Memória про малу батьківщину письменника Землі Демо (порт.)
  • Martins, Serafina. (англ.). Centro Virtual Camões - Camões IP. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 1 червня 2018.  (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ribejru U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gomish Akilinu Go mish Ribejru port Aquilino Gomes Ribeiro 13 veresnya 1885 18850913 Karregal Vizeu Portugaliya 27 travnya 1963 Lisabon odin z najviznachnishih i najbilsh plodovitih portugalskih pismennikiv 1 yi polovini XX stolittya Akilinu Ribejruport Aquilino Gomes RibeiroNarodivsya 13 veresnya 1885 1885 09 13 1 2 Sernanselye 4 Pomer 27 travnya 1963 1963 05 27 4 5 77 rokiv Lisabon Portugaliya 6 4 Pohovannya Nacionalnij PanteonKrayina Portugaliya Korolivstvo PortugaliyaMisce prozhivannya FranciyaDiyalnist diplomat pismennik prozayik perekladach terorist revolyucionerMova tvoriv portugalskaRoki aktivnosti z 1907Chlenstvo Brazilska akademiya literaturidDiti Anibal Aquilino RibeirodAvtografNagorodi Akilinu Ribejru u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Tvorchist 2 1 Vibrana bibliografiya 3 Premiyi nagorodi i zvannya 4 Osobiste zhittya 5 Primitki 6 Dzherela posilannya ta literaturaBiografiya red Narodivsya u seli Karregal municipalitetu Sernanselye u provinciyi Bejra Alta z centrom u misti Vizeu Cherez roki opisav svoye ditinstvo u knizi spogadiv Cinco Reis de Gente 1948 U 10 richnomu vici razom z batkami pereselivsya do Mojmenta da Bejra Pislya zakinchennya shkoli vivchav filosofiyu j teologiyu ale za pivroku teologiyu pokinuv ne mayuchi do neyi potyagu Za politichnimi upodobannyami nalezhav do respublikanciv Zamolodu podilyav ideyi anarhizmu Buv chlenom masonskoyi lozhi Gora Velikogo Shodu Luzitaniyi Loja Montanha do GOL i karbonariyem U 1906 roci pereyihav do Lisabona de pered povalennyam monarhiyi politichne zhittya bulo nadzvichajno burhlivim navit vibuhovim Prichomu v pryamomu sensi yakos na kvartiri Akilinu cherez neoberezhne povodzhennya z bomboyu stavsya vibuh i zaginulo dvoye tovarishiv A Ribejru Jogo samogo zaareshtuvali yak nebezpechnogo bombista odnak u sichni 1908 roku vin zdijsniv vtechu z v yaznici i deyakij chas perehovuvavsya u pidpilli 7 U travni togo zh 1908 roku viyihav do Parizha de proviv 7 rokiv do 1914 roku z korotkimi vidvidinami batkivshini naprikinci 1910 go pislya progoloshennya Portugalskoyi respubliki V cej chas vin vivchav filosofiyu v Sorbonni de poznajomivsya zi svoyeyu pershoyu druzhinoyu Gretoyu Tidemann z yakoyu pobravsya v Nimechchini Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni 1914 povernuvsya do Portugaliyi de pochav vikladati u liceyi Kamoensa U 1913 roci vijshla drukom jogo persha kniga opovidan Sad bureviyiv Jardim das tormentas Batkovi prisvyativ knigu Shlyah manivcyami A via sinuosa 1918 1919 roku rozpochav pracyuvati v Nacionalnij biblioteci Portugaliyi aktivno vidavavsya i spivrobitnichav z togochasnimi chasopisami U 1927 i 1928 rokah brav uchast u nevdalih zakolotah proti voyennoyi diktaturi pislya provalu yakih perehovuvavsya v Parizhi Use podalshe zhittya perebuvav v opoziciyi do voyennoyi diktaturi ne raz jogo zaareshtovuvali zmushenij buv vkotre tikati do Parizha Svoyeyu tvorchistyu j gromadyanskoyu poziciyeyu ta diyalnistyu neuhilno vidstoyuvav interesi shirokih verstv naselennya suproti utiskiv vladnoyi verhivki U 1932 roci ostatochno osiv na Batkivshini Pochinayuchi vid 1957 roku Akilinu Ribejru dijsnij chlen Portugalskoyi Akademiyi nauk sekciya literaturi 8 Publikaciya romanu Koli viyut vovki Quando os Lobos Uivam 1958 sprichinila nastupnogo roku 1959 sudovij pozov za obrazu diyuchoyi vladi ta sprovokuvala goninnya na pismennika viklikavshi velikij politichnij rezonans Na zahist Ribejru vistupili 300 portugalskih intelektualiv yaki vimagali publichnosti sudovogo procesu zakordonom peticiyu na pidtrimku pismennika pidpisali zokrema Fransua Moriak Luyi Aragon i Andre Morua Sud trivav ponad pivtora roku i v rezultati zvinuvachennya z pismennika bulo znyato dzherelo nbsp Pam yatnik Ribejru u Vizeu na vulici Formoza Vidkritij u 2013 rociPislya smerti 1963 A Ribejru buv pohovanij na cvintari Prazeresh u Lisaboni v mavzoleyi portugalskih pismennikiv U 2007 roci za rishennyam Asambleyi Respubliki reshtki pismennika bulo pereneseno u Nacionalnij panteon Portugaliyi Tvorchist red Akilinu Ribejru ye najvidatnishim portugalskim prozayikom HH stolittya Svitova kritika vidnosit jogo do narodnikiv kritichnih realistiv predtechi neorealizmu t zv koyimbrskoyi shkoli chiya tvorchist stala peredovoyu dlya ciloyi pleyadi literaturnoyi molodi Portugaliyi zokrema predstavnikiv regionalnogo neorealizmu 1930 h Tvorchu diyalnist A Ribejru pochav 1907 roku yak zhurnalist z publikaciyi felyetona Donka sadivnika A Filha do Jardineiro Persha avtorska publikaciya vijshla v 1913 mu kniga opovidan Sad bureviyiv Pismennik ye avtorom tvoriv riznih zhanriv u tomu chisli spogadiv tvoriv dlya ditej i pidlitkiv a takozh na istorichnu tematiku Spivpracyuvav z bagatma chasopisami Alma Nova 1915 1918 Atlantida 1915 1920 i Ilustracao 1926 1939 zi specializovanim zhurnalom Revista dos Centenarios yakij vihodiv pid chas Vsesvitnoyi vistavki u Portugaliyi 1940 i buv priurochenij 800 littyu progoloshennya Korolivstva Portugaliya Zagalom Akilinu Ribejru vidomij yak avtor ponad 70 tvoriv u tomu chisli 20 romaniv prichomu zhodnij za svoyimi yakostyami ne maye analogiv u portugalskij literaturi same tomu tvorchist pismennika ne lyagaye v ramki yakoyis odniyeyi okremoyi literaturnoyi techiyi abo shkoli Vibrana bibliografiya red Biografiyi1950 Luis de Camoes fabuloso e verdadeiro u 2 h tomah 1956 O romance de Camilo fundamentalna biografiya Kamilo Kastelo Branko u 3 h tomah 1 Arhivovano 26 bereznya 2020 u Wayback Machine Prozova hudozhnya literatura1918 A Via Sinuosa Shlyah manivcyami roman 1919 Terras do Demo Zemli Demo roman 1920 O Malhadinhas Malyadinyash povist 1922 Estrada de Santiago Doroga na Santyago zbirnik opovidan 1926 Andam Faunos pelos Bosques Favni hodyat lisami roman 1924 Romance da Raposa Roman pro Lisa dityacha kniga 1930 O homem que matou o diabo Lyudina yaka vbila Diyavola roman 1932 Batalha Sem Fim Neskinchennij bij roman 1935 Quando ao gaviao cai a pena Koli yastrub vtrachaye pir ya zbirnik opovidan 1943 Volframio Volfram roman 1945 Lapides partidas Rozbiti nadgrobki roman 1957 A Grande Casa de Romarigaes Velikij dim Romarigaenshiv roman 1958 Quando os Lobos Uivam Koli viyut vovki roman Perekladi na portugalsku1907 Antonio Fogazzaro O Santo Svyatij Miguel de Cervantes Saavedra D Quixote de la Mancha Xenofonte O principe perfeito z peredmovoyu perekladacha Xenofonte A retirada dos dez mil z peredmovoyu perekladacha U 1970 roci posmertno buli nadrukovani memuari A Ribejru Spovid pismennika Um escritor confessa se Premiyi nagorodi i zvannya red 1933 premiya premiya Rikardu Malejrusha za zbirnik novel As tres mulheres de Sansao Ribejru stav pershim lavreatom ciyeyi premiyi zasnovanoyi Lisabonskoyu akademiyeyu nauk u 1933 roci v galuzi literaturi zhanr roman novela opovidannya 1956 obranij pershim prezidentom Tovaristva portugalskih pismennikiv Sociedade Portuguesa de Escritores 9 1958 obranij dijsnim chlenom Lisabonskoyi akademiyi nauk chlenom korespondentom yakoyi buv pochinayuchi vid 1935 roku 1960 zaproponovanij na zdobuttya Nobelivskoyi premiyi z literaturi vid Tovaristva portugalskih pismennikiv 10 1982 14 kvitnya buv posmertno nagorodzhenij ordenom Svobodi z prisudzhennyam zvannya Komandora ComL Osobiste zhittya red Ribejru buv odruzhenij dvichi Pershij raz ozhenivsya na nimkeni Greti Tidemann 1913 vid shlyubu z yakoyu 1914 roku narodivsya sin Anibal Vdruge pismennik odruzhivsya u 1929 roci v Parizhi z dochkoyu skinutogo prezidenta Portugaliyi Bernardinu Mashadu na im ya Zheronime V comu shlyubi takozh mav sina nazvanogo na chest batka Akilinu Ribejru Mashadu Aquilino Ribeiro Machado 1930 2012 sho buv miskim ochilnikom Lisabona u 1977 79 rokah Primitki red Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz Hrsg Bibliographisches Institut amp F A Brockhaus Wissen Media Verlag d Track Q464633d Track Q2586178d Track Q237227 a b v https www infopedia pt aquilino ribeiro The Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 Deutsche Nationalbibliothek Record 118788590 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Aquilino Ribeiro um nome simbolico port Gremio Estrela D Alva Arhiv originalu za 16 travnya 2019 Procitovano 31 travnya 2018 Spravki ob avtorah Sovremennaya portugalskaya novella M Progress 1977 396 s S 387 ros 1973 roku zamist nogo bula stvorena Portugalska asociaciya pismennikiv Associacao Portuguesa de Escritores Aquilino Ribeiro Nomination Database angl Nobel Media AB Arhiv originalu za 23 chervnya 2018 Procitovano 30 travnya 2018 Dzherela posilannya ta literatura red Spravki ob avtorah Sovremennaya portugalskaya novella M Progress 1977 396 s S 387 ros Ovodov V B Ribejru Kratkaya literaturnaya enciklopediya Gl red A A Surkov M Sovetskaya enciklopediya 1962 1978 ros Ribejru Akilinu V B Ovodov Remen Safi M Sovetskaya enciklopediya 1975 Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 1969 1978 t 22 ros Aquilino Ribeiro Dicionario infopedia da Lingua Portuguesa port Porto Editora Arhiv originalu za 3 listopada 2019 Procitovano 31 travnya 2018 port Aquilino Ribeiro 1887 1963 Arquivo amp Biblioteca port Fundacao Mario Soares Arhiv originalu za 27 travnya 2020 Procitovano 30 travnya 2018 port Aquilino Ribeiro angl Encyclopaedia Britannica inc Arhiv originalu za 16 travnya 2019 Procitovano 31 travnya 2018 angl Horizontes da Memoria Terras do Demo na YouTube Teleprograma profesora Zhoze Ermano Sarajvi na kanali RTP Memoria 1997 port Aquilino Ribeiro nas Terras do Demo na YouTube Teleprograma profesora Zhoze Ermano Sarajvt A Alma e a Gente na kanale RTP Memoria pro malu batkivshinu pismennika Zemli Demo port Martins Serafina Aquilino Ribeiro angl Centro Virtual Camoes Camoes IP Arhiv originalu za 26 bereznya 2020 Procitovano 1 chervnya 2018 angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Akilinu Ribejru amp oldid 40350679