Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (англ. The Asia-Pacific Economic Cooperation, скорочено АТЕС, англ. APEC) — форум економік Тихоокеанського узбережжя. Заснований у 1989 році з метою сприяння тіснішій економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз та Північноамериканської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40,5 % планетарного населення, 54,2 % ВВП та 43,7 % міжнародної торгівлі.
| Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво | |
|---|---|
| англ. Asia-Pacific Economic Cooperation | |
| Абревіатура | Помилка Lua: expandTemplate: template "ref-zh-tw" does not exist. |
| Гасло | open regionalism |
| Тип | міжурядова організація |
| Засновано | 6 листопада 1989 |
| Країна | Сінгапур |
| Штаб-квартира | Сінгапур (1°17′26″ пн. ш. 103°46′39″ сх. д. / 1.290700000028° пн. ш. 103.77770000002777806° сх. д.) |
| Місце діяльності | Азіатсько-Тихоокеанський регіон |
| Членство | Австралія Бруней Канада Індонезія Японська Держава Південна Корея Малайзія Нова Зеландія Філіппіни Сінгапур Таїланд США Республіка Китай Гонконг КНР Мексика ПНГ Чилі Перу Російська Федерація В'єтнам |
| Офіційні мови | англійська |
| Членів | 21 |
| Штат працівників | 50 осіб (2022) |
| Вебсайт: apec.org | |
| | |
| Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво у Вікісховищі |
Щорічно відбувається форум держав-членів на рівні глав урядів, місце зустрічі чергується поміж всіма державами. Специфічною особливістю є дрес-код — національні костюми держави господаря.
Економіки-учасниці Редагувати
До АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном. Організація є однією із небагатьох куди входить Тайвань (хоча й під кострубатою назвою Китайський Тайбей), при цьому за цілковитої згоди материкового Китаю. Та на догоду Піднебесній щодо членів використовується термін «економіки-учасниці» замість звичнішого «держави-учасниці».
| Економіка-член | рік вступу |
|---|---|
| Австралія | 1989 |
| Бруней | 1989 |
| Індонезія | 1989 |
| Канада | 1989 |
| Малайзія | 1989 |
| Нова Зеландія | 1989 |
| Південна Корея | 1989 |
| Сінгапур | 1989 |
| США | 1989 |
| Таїланд | 1989 |
| Філіппіни | 1989 |
| Японія | 1989 |
| Гонконг, КНР | 1991 |
| КНР | 1991 |
| Китайський Тайбей (Тайвань) | 1991 |
| Мексика | 1993 |
| Папуа Нова Гвінея | 1993 |
| Чилі | 1994 |
| В'єтнам | 1998 |
| Перу | 1998 |
| Росія | 1998 |
Індія, попри те що не омивається Тихим океаном також робила запит щодо членства в організації. Попервах її заявку підтримали США, Японія та Австралія. Але з низки причин її не прийняли до організації, та було оголошено про мораторій на прийняття нових членів до кінця 2010 року.
Окрім Індії, ще з десяток держав висловили бажання приєднатися. Зокрема: Монголія, Пакистан, Лаос, Бангладеш, Коста-Рика, Колумбія, Еквадор. Також Гуам, за прикладом Гонконгу та Китаю намагається стати повноправним членом окремим від США.
Принципи діяльності Редагувати
- Рівноправне партнерство;
- Схильність до відкритого діалогу й досягнення консенсусу у обговоренні найважливіших проблем;
- Взаємовигода економічного співробітництва з урахуванням країн, що розвиваються.
Організаційна структура Редагувати
- Зустрічі на вищому рівні
- Міністерські зустрічі
- Зустрічі старших посадових осіб
- Група видатних діячів
- Тихоокеанський діловий форум
- Комітет торгівлі та інвестицій
- Бюджетно-адміністративний комітет
- Робочі групи
- Секретаріат
- Економічний комітет
Саміти Редагувати
Щорічні зустрічі на високому рівні лідерів держав АТЕС:
- 1989 (Канберра, Австралія)
- 1993 (Блок-Айленд, США)
- 1994 (Богор, Індонезія)
- 1995 (Осака, Японія)
- 1996 (Маніла, Філіппіни)
- 1997 (Ванкувер, Канада)
- 1998 (Куала-Лумпур, Малайзія)
- 1999 (Окленд, Нова Зеландія)
- 2000 (Бандар-Сери-Бегаван, Бруней-Даруссалам)
- 2001 (Шанхай, КНР)
- 2002 (Лос-Кабос, Мексика)
- 2003 (Бангкок, Таїланд)
- 2004 (Сантьяго, Чилі)
- 2005 (Пусан, Корея)
- 2006 (Ханой, В'єтнам)
- 2007 (Сідней, Австралія)
- 2008 (Ліма, Перу)
- 2009 (Сінгапур}
- 2011 (Гонолулу, США)
- 2012 (Владивосток, Росія)
- 2013 (Балі, Індонезія)
- 2014 (Пекін, КНР)
- 2015 (Маніла, Філіппіни)
- 2016 (Ліма, Перу)
- 2017 (Дананг, В'єтнам)
- 2018 (Папуа — Нова Гвінея)
- 2019 (Чилі)
- 2020 (Веллінгтон, Нова Зеландія)
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- https://www.apec.org/about-us/about-apec
- https://www.apec.org/about-us/how-apec-operates/policy-level
- https://www.apec.org/meeting-papers/annual-ministerial-meetings/1989/1989_amm
- ↑ https://www.apec.org/meeting-papers/annual-ministerial-meetings/1992/1992_amm/annex3
- https://www.apec.org/about-us/apec-secretariat/employment
- ((англ.)). Архів оригіналу за 19 листопада 2010. Процитовано 17 жовтня 2010.
- . Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 25 квітня 2021.
- . APEC (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
Література Редагувати
- А. М. Копистира. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
Посилання Редагувати
- Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво [ 4 січня 2018 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2014. — Т. 1 : А — З. — 592 с. — ISBN 978-966-346-853-2.