www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ізраїльсько ватиканські відносини Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка

Ізраїльсько-ватиканські відносини

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.

Дипломатичним відносинам між Ізраїлем і Святим Престолом, встановленим в 1993, передувало майже століття контактів і дипломатичної діяльності, не кажучи вже про майже два тисячоліття католицько-єврейських зустрічей, які часом були далекі від гармонійних.

Ізраїльсько-ватиканські відносини

Ватикан
Ізраїль

Додержавний період ред.

У 1897, коли ідеї сіоністів набувають все більшого поширення в Європі та за чотири місяці до першого Конгресу сіоністів, проведеного у Базелі, авторитетний єзуїтський журнал Civiltà Cattolica оголосив, що єврейська держава на території Святої Землі зі столицею Єрусалимом та утримання під вартою Святих Місць були неприйнятними для католицької церкви. Сім років потому, в 1904 році, засновник сіоністського руху Теодор Герцль зустрівся з Папою Римським Пієм X в надії отримати підтримку діяльності сіоністів у Святого Престолу. Пій Х відмовив у проханні, заявивши, що Церква не може визнати єврейський народ і його прагнень в Палестині, тому що євреї «не визнали Господа нашого». Герцль виходив з політичних міркувань; відповідь Папи ґрунтувалася на католицькій теології.

Сіоністські контакти з представниками Церкви та авторитетні заяви Ватикану щодо сіоністських амбіцій були спорадичними протягом наступних чотирьох десятиліть, охоплених двома світовими війнами. Однак вони були достатніми, щоб підтвердити основні та послідовні елементи позиції Ватикану прототипом, зазначеним ще у Civiltà Cattolica та Пієм X. Святий Престол виступав проти єврейської держави в Палестині, особливо після зазначення в британській Декларації Бальфура від 2 листопада 1917. Святі місця становили життєво важливий інтерес, а єврейська опіка над ними була неприйнятною. Питання їх розташування та охорона мали визначатися між Церквою та великими державами. Можливий суверенітет євреїв на території Святої Землі став центром теологічних проблем.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 181 від 29 листопада 1947 (далі «Резолюція розділу»), де йдеться про статус Єрусалиму та його околиць як «окремого суб'єкту», була прихильно розглянута у Ватикані, однак відразу відхилена арабськими державами, а після військових дій 1948 року статус «окремого суб'єкту» (окремої самостійної структури) до Єрусалиму не застосовувався.

У жовтні того ж року, Папа Пій XII, глибоко стурбований насильницькими конфліктами на Святій Землі, видав енцикліку In Multiplicibus Curis, в якій він закликав миротворців надати Єрусалиму та його околицям «міжнародного характеру» і забезпечити — «з міжнародними гарантіями» — свободу доступу та поклоніння святим місцям, розкиданим по всій Палестині. У квітні 1949 в другій енцикліці Redemptoris Nostra Пій XII апелював до справедливості щодо палестинських біженців і повторив свій заклик щодо «міжнародного статусу» як найкращої форми захисту Святих Місць. Офіційна позиція Ватикану з цього питання, а також стосовно біженців, по суті, вже була закладена протягом наступних двох десятиліть.

Постдержавний період та визнання де-факто ред.

У 1948 році молода Держава Ізраїль прагнула забезпечити визнання Святим Престолом її суверенітету та територіальних надбань, зважаючи на моральний авторитет Ватикану на міжнародному рівні та вплив, який він здійснював, більшою чи меншою мірою, на уряди певних католицьких країн та більшу половину християн у світі. Для цього у вересні до Ватикану були відправлені представники. Хоча делегації не вдалося втілити своєї головної мети, різні домовленості були досягнуті для вирішення проблем спільного характеру, частково на двосторонній основі, частково через папського нунція на Святій Землі та патріаршого вікарія в Галілеї. Висловленим не прямо в цих домовленостях, було визнання де-факто частини держави Ізраїль — факт, який Святий Престол часто згадує в наступних угодах з Ізраїлем.

Ватикан як і раніше прагнув до інтернаціоналізації Єрусалиму та Святих місць. У 1950 році, він здійснив невдалу спробу її реалізації в Організації Об'єднаних Націй. Після цього Ватикан не продовжував свою ініціативу в ООН, але й не відмовився від власних устремлінь щодо Єрусалиму та Святих місць.

Паралельно Ізраїльсько-Ватиканські відносини прогресували на різних рівнях. Слід зазначити, що на початку 1952 року міністр закордонних справ Моше Шаретт зустрівся з Пієм XII, а в 1955 році Ізраїльський філармонічний оркестр навіть грав для Папи. Послідовні спроби ізраїльських дипломатів протягом найближчих років не мали успіху. Паломництво Папи Павла VI на Святу Землю в січні 1964 року було здійснено таким чином, що стало цілком зрозуміло — Святий Престол не визнає Ізраїль де-юре. У 1965 році Другий Ватиканський Собор проголосив декларацію, відому як Nostra Aetate, яка докорінно змінила ставлення Церкви до євреїв заявою, що «Бог підтримує євреїв заради їхніх Предків; Він не кається, що робить їм такі подарунки». Крім того, страсті Христові (смерть і розп'яття) «не можуть бути пред'явлені як звинувачення проти всіх євреїв, без винятку, ні проти тих, що жили тоді, ні проти тих, що живуть сьогодні.»

Якщо деякі теологічні перешкоди на шляху до визнання де-юре Ізраїлю були вирішені, то основний політичний камінь спотикання залишається. Окрім питань про суверенітет Ізраїлю над усією територією, у тому числі частиною Єрусалиму, про відсутність визнаних його кордонів та захист Святих Місць, Ватикан проявляє свою стурбованість потребами місцевих католиків такою ж мірою, як потоком палестинських біженців. Крім того, він остерігається негативної реакції на християнські меншини в арабських країнах і в самому Ватикані, так, ніби це означало б визнати Ізраїль де-юре. Що стосується Ізраїлю, в деяких колах з'явилися певні сумніви з приводу повних відносин з Ватиканом, наслідки яких стали очевидними.

Шестиденна війна 1967 року змінила геополітичну ситуацію в регіоні. Ізраїль володів всією Святою Землею на захід від річки Йордан, в тому числі всіма християнським Святими Місцями. Це призвело до того, що Ватикан змінив свою позицію на основі прагматичного підходу. У своєму зверненні до кардиналів в грудні 1967 Павло VI закликав до «особливого статусу, що гарантується на міжнародному рівні» стосовно Єрусалиму та Святих Місць (а не інтернаціоналізації). Це понині залишається офіційною позицією Ватикану з цього питання.

Водночас відносини на вищому рівні між сторонами тривають. Так, Павло VI прийняв міністра закордонних справ Абба Ебана в 1969 році, прем'єр-міністра Голда Меїр в 1973 році та міністра закордонних справ Моше Даян в 1978 році. Прем'єр-міністр Іцхак Шамір буз з візитом у Папи Римського Іоанна Павла II в 1982 році. Питання про повні дипломатичні відносини обговорювалося під час цих та інших контактів, але Ватикан залишався стриманим і, в той час як Ізраїль зробив хід, він не був надмірно активним.

Перші ознаки можливої ​​зміни в атмосфері прийшли після обрання в 1978 році Папою Римським Іоанна Павла II, який дуже відрізнявся від своїх італійських попередників. У молодому віці він мав багато друзів-євреїв у його рідному місті Вадовіце; був свідком Голокосту (він сам був змушений примусово працювати під час нацистської окупації Польщі); і він співчував національним прагненням поляків та інших народів. У 1984 році Іоанн Павло II закликав до забезпечення безпеки та спокою для єврейського народу, що проживають в Державі Ізраїль, «як прерогативи кожного народу». Звертаючись до єврейських лідерів у вересні 1987 року в Маямі, він визнав право єврейського народу на батьківщину: «як і будь-якої громадянської нації, згідно з міжнародним правом (яке ми наслідуємо) для єврейського народу, які живуть в штаті Ізраїль …».

На той час, як інші представники Ватикану зрозуміли, що богословські, а тепер і політичні перешкоди для повних дипломатичних відносин з Ізраїлем було в значній мірі подолано, минуло ще 5 років, перш ніж Іоанн Павло II вирішив втілити свої наміри в дипломатичну реальність. Після першої війни в Затоці 1991 року мирний процес у арабо-ізраїльських відносинах було поновлено. ООН визнала Ізраїль, а різні арабські держави встановили з ним дипломатичні відносини. Одночасно Радянський Союз і значна кількість держав відновили свої відносини з Ізраїлем (припинені після Шестиденної війни). Крім того, деякі провідні країни, такі як Китай та Індія, вступили в повні дипломатичні відносини з Ізраїлем, передусім для того, щоб бути учасниками багатосторонніх мирних переговорів.

Враховуючи, що арабське та палестинське визнання Ізраїлю не зумовило перевороту на Близькому Сході і, можливо, відчуваючи, що Святий Престол може знаходитися в особливо скрутному становищі, не співпрацюючи з Ізраїлем офіційно, коли питання Ізраїлю як життєво важливого інтересу обговорювалися на Мирних переговорах, Іоанн Павло II почав акцентувати увагу на питанні стосовно Ізраїлю, а потім взяв ініціативу й сам. На початку квітня 1992 року посол Ізраїлю в Італії Аві Пазнер і його дружина були запрошені на приватну аудієнцію з Папою Римським. На прохання останнього посол запропонував моніторинг ситуації на Близькому Сході, в ході якого він зробив натяк на відмові деяких арабських держав визнати Ізраїль, незважаючи на палестинське визнання та триваючий мирний процес. Непрямий натяк був мабуть зрозумілий, оскільки десять днів потому «міністр закордонних справ» Ватикану архієпископ Жан-Луї Торан повідомив посла Пазнера, що Іоанн Павло II надіслав до Папської курії запит щодо переговорів з метою можливості початку повних дипломатичних відносин з Ізраїлем. Після зустрічі з Папою в жовтні, міністр закордонних справ Ізраїлю Шимон Перес (нині президент Ізраїлю) зауважив, що навіть у світлі недавнього визнання Ізраїлю багатьма іншими націями", на додаток до цього, Ватикан може значно змінити стан речей."

З 1993 року — дотепер. Визнання де-юре ред.

Півтора року складних переговорів завершилися підписанням Основної угоди між Святим Престолом і Державою Ізраїль 30 грудня 1993. Тоді, відповідно до Додаткового протоколу до Основної угоди, держави обмінялися повністю акредитованими послами в травні 1994. Детальніше ніж в рамковій угоді, Основна угода відкриває шлях до створення юридичних та фінансових підкомісій, аби впоратися з безліччю питань, які були свідомо залишені нез'ясованими. Додавши нетипову сферу, угода визнала унікальний характер відносин між Церквою і єврейським народом і наголосила на осуді Церквою антисемітизму у всіх його формах.

З цієї точки зору в той час, Ізраїль і Ватикан підтримували тісні дипломатичні відносини — що не обійшлося і без періодів напруги і навіть кризи. Обговорення юридичного підкомітету було вирішене відносно швидко з додатковою угодою, підписаною 10 грудня 1997 року, в якому Ізраїль визнав юридичну особу та повноваження канонічного права в рамках католицької церкви та її інститутів, а також латинського Патріархату Єрусалиму та Східно-католицької Патріархату та їхніх єпархій на території Ізраїлю. У той час зі свого боку ці церковні особи, визнали перевагу ізраїльського закону в цивільних і кримінальних справах. З іншого боку, робота фінансового підкомітету ще не завершена, у зв'язку з серйозними труднощами в подоланні принципові позиції двох сторін і, з точки зору Ізраїлю, через можливі фінансових і матеріальних наслідків будь-яких спеціальних привілеїв, які можуть бути надані католицькій церкві та іншим християнським і нехристиянським групам в країні.

Високий момент у відносинах був досягнутий, коли Папа Римський Іоанн Павло здійснив паломництво у Святу Землю в ювілейний 2000 рік. У той час як релігійний характер візиту мав дійсно високу мету, політичні аспекти не можуть також бути проігноровані, як, наприклад, візит Івана Павла до президента Ізраїлю, та зустріч Папи з прем'єр-міністром та членами його кабінету. Великі надії в Ізраїлі щодо тісніших політико-дипломатичних відносин з Ватиканом в результаті цього візиту були розбиті з початком другої «інтифади» у вересні 2000 року. Критична військова відповідь Ізраїлю на палестинське повстання і неминучу зупинку мирного процесу, зумовила замороження Ватиканом дипломатичних відносин з Ізраїлем. Обережний у підході у такого рішення, щоб не викликати повний розрив у відносинах, Ватикан зробив більший акцент на єврейсько-католицькому вимірі відносин. Ряд ініціатив було запропоновано, у тому числі запуск діалогу між Святим Престолом і Головою рабинату Ізраїлю в 2003 році, який залишається успішним і сьогодні.

Обмеження різного роду були поставлені на відносини в 1998 році, коли мусульмани в Назареті прагнули побудувати великий мечеті поряд з церквою Благовіщення, вважалося, що мовчання є мовчазною згодою політичних елементів в Ізраїлі. Ця проблема, безпосередньо пов'язана з католицьким святилищем, була вирішена тільки в січні 2002 року, коли урядова комісія висунула ефективний план озеленення, який поклав край будівництву мечеті. На відміну від цього, дипломатичні відносини довели свою силу і значення, коли Ватикан та Ізраїль тісно й обережно домоглися пошуку рішення із складної ситуації, створеної у квітні 2002 року, коли збройні палестинські бойовики взяли під контроль інше святилище, — Церкву Різдва у Вифлеємі, захопивши всередині нього священнослужителів (католиків, вірмен та представників грецької православної церкви), а також беззбройних палестинських цивільних осіб.

Здебільшого двосторонні відносини між країнами перебувають на плаву. Візити міністрів до Святого Престолу відбуваються так часто, що їх важко порахувати. Першим президентом Ізраїлю, який здійснив візит у грудні 2002 року до Папи був президент Моше Кацав. День за днем посольство Ізраїлю у Ватикані прагне інформувати Ватикан щодо їхньої офіційної політики з актуальних питань, у той час як Посольство Ватикану в Яффі розглядає його як різноманіття майнових та інших інтересів в Ізраїлі. Обидві сторони шукають шляхи розширення культурної, освітньої, наукової і міжрелігійної співпраці та взаєморозуміння. Мирські питання, такі як проблеми з візами і в'їздом в Ізраїль католицького духовенства з арабських земель, конфліктючих з Ізраїлем, розглядаються у встановленому порядку.

Ізраїль і Ватикан надають особливого значення цим дипломатичним відносинам. Багато у чому, це унікальні відносини, що переплітаються з багатовіковими католицько-єврейськими зустрічами, і охоплюють інтереси, які обидві сторони вважають за пріоритетні. Тому відносини залишаються міцними і гнучкими, щоб витримати ті події, котрі неминуче повторяться.

Інтернет-ресурси ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Diplomatichnim vidnosinam mizh Izrayilem i Svyatim Prestolom vstanovlenim v 1993 pereduvalo majzhe stolittya kontaktiv i diplomatichnoyi diyalnosti ne kazhuchi vzhe pro majzhe dva tisyacholittya katolicko yevrejskih zustrichej yaki chasom buli daleki vid garmonijnih Izrayilsko vatikanski vidnosiniVatikan Izrayil Zmist 1 Doderzhavnij period 2 Postderzhavnij period ta viznannya de fakto 3 Z 1993 roku doteper Viznannya de yure 4 Internet resursiDoderzhavnij period red U 1897 koli ideyi sionistiv nabuvayut vse bilshogo poshirennya v Yevropi ta za chotiri misyaci do pershogo Kongresu sionistiv provedenogo u Bazeli avtoritetnij yezuyitskij zhurnal Civilta Cattolica ogolosiv sho yevrejska derzhava na teritoriyi Svyatoyi Zemli zi stoliceyu Yerusalimom ta utrimannya pid vartoyu Svyatih Misc buli neprijnyatnimi dlya katolickoyi cerkvi Sim rokiv potomu v 1904 roci zasnovnik sionistskogo ruhu Teodor Gercl zustrivsya z Papoyu Rimskim Piyem X v nadiyi otrimati pidtrimku diyalnosti sionistiv u Svyatogo Prestolu Pij H vidmoviv u prohanni zayavivshi sho Cerkva ne mozhe viznati yevrejskij narod i jogo pragnen v Palestini tomu sho yevreyi ne viznali Gospoda nashogo Gercl vihodiv z politichnih mirkuvan vidpovid Papi gruntuvalasya na katolickij teologiyi Sionistski kontakti z predstavnikami Cerkvi ta avtoritetni zayavi Vatikanu shodo sionistskih ambicij buli sporadichnimi protyagom nastupnih chotiroh desyatilit ohoplenih dvoma svitovimi vijnami Odnak voni buli dostatnimi shob pidtverditi osnovni ta poslidovni elementi poziciyi Vatikanu prototipom zaznachenim she u Civilta Cattolica ta Piyem X Svyatij Prestol vistupav proti yevrejskoyi derzhavi v Palestini osoblivo pislya zaznachennya v britanskij Deklaraciyi Balfura vid 2 listopada 1917 Svyati miscya stanovili zhittyevo vazhlivij interes a yevrejska opika nad nimi bula neprijnyatnoyu Pitannya yih roztashuvannya ta ohorona mali viznachatisya mizh Cerkvoyu ta velikimi derzhavami Mozhlivij suverenitet yevreyiv na teritoriyi Svyatoyi Zemli stav centrom teologichnih problem Rezolyuciya Generalnoyi Asambleyi OON 181 vid 29 listopada 1947 dali Rezolyuciya rozdilu de jdetsya pro status Yerusalimu ta jogo okolic yak okremogo sub yektu bula prihilno rozglyanuta u Vatikani odnak vidrazu vidhilena arabskimi derzhavami a pislya vijskovih dij 1948 roku status okremogo sub yektu okremoyi samostijnoyi strukturi do Yerusalimu ne zastosovuvavsya U zhovtni togo zh roku Papa Pij XII gliboko sturbovanij nasilnickimi konfliktami na Svyatij Zemli vidav encikliku In Multiplicibus Curis v yakij vin zaklikav mirotvorciv nadati Yerusalimu ta jogo okolicyam mizhnarodnogo harakteru i zabezpechiti z mizhnarodnimi garantiyami svobodu dostupu ta pokloninnya svyatim miscyam rozkidanim po vsij Palestini U kvitni 1949 v drugij enciklici Redemptoris Nostra Pij XII apelyuvav do spravedlivosti shodo palestinskih bizhenciv i povtoriv svij zaklik shodo mizhnarodnogo statusu yak najkrashoyi formi zahistu Svyatih Misc Oficijna poziciya Vatikanu z cogo pitannya a takozh stosovno bizhenciv po suti vzhe bula zakladena protyagom nastupnih dvoh desyatilit Postderzhavnij period ta viznannya de fakto red U 1948 roci moloda Derzhava Izrayil pragnula zabezpechiti viznannya Svyatim Prestolom yiyi suverenitetu ta teritorialnih nadban zvazhayuchi na moralnij avtoritet Vatikanu na mizhnarodnomu rivni ta vpliv yakij vin zdijsnyuvav bilshoyu chi menshoyu miroyu na uryadi pevnih katolickih krayin ta bilshu polovinu hristiyan u sviti Dlya cogo u veresni do Vatikanu buli vidpravleni predstavniki Hocha delegaciyi ne vdalosya vtiliti svoyeyi golovnoyi meti rizni domovlenosti buli dosyagnuti dlya virishennya problem spilnogo harakteru chastkovo na dvostoronnij osnovi chastkovo cherez papskogo nunciya na Svyatij Zemli ta patriarshogo vikariya v Galileyi Vislovlenim ne pryamo v cih domovlenostyah bulo viznannya de fakto chastini derzhavi Izrayil fakt yakij Svyatij Prestol chasto zgaduye v nastupnih ugodah z Izrayilem Vatikan yak i ranishe pragnuv do internacionalizaciyi Yerusalimu ta Svyatih misc U 1950 roci vin zdijsniv nevdalu sprobu yiyi realizaciyi v Organizaciyi Ob yednanih Nacij Pislya cogo Vatikan ne prodovzhuvav svoyu iniciativu v OON ale j ne vidmovivsya vid vlasnih ustremlin shodo Yerusalimu ta Svyatih misc Paralelno Izrayilsko Vatikanski vidnosini progresuvali na riznih rivnyah Slid zaznachiti sho na pochatku 1952 roku ministr zakordonnih sprav Moshe Sharett zustrivsya z Piyem XII a v 1955 roci Izrayilskij filarmonichnij orkestr navit grav dlya Papi Poslidovni sprobi izrayilskih diplomativ protyagom najblizhchih rokiv ne mali uspihu Palomnictvo Papi Pavla VI na Svyatu Zemlyu v sichni 1964 roku bulo zdijsneno takim chinom sho stalo cilkom zrozumilo Svyatij Prestol ne viznaye Izrayil de yure U 1965 roci Drugij Vatikanskij Sobor progolosiv deklaraciyu vidomu yak Nostra Aetate yaka dokorinno zminila stavlennya Cerkvi do yevreyiv zayavoyu sho Bog pidtrimuye yevreyiv zaradi yihnih Predkiv Vin ne kayetsya sho robit yim taki podarunki Krim togo strasti Hristovi smert i rozp yattya ne mozhut buti pred yavleni yak zvinuvachennya proti vsih yevreyiv bez vinyatku ni proti tih sho zhili todi ni proti tih sho zhivut sogodni Yaksho deyaki teologichni pereshkodi na shlyahu do viznannya de yure Izrayilyu buli virisheni to osnovnij politichnij kamin spotikannya zalishayetsya Okrim pitan pro suverenitet Izrayilyu nad usiyeyu teritoriyeyu u tomu chisli chastinoyu Yerusalimu pro vidsutnist viznanih jogo kordoniv ta zahist Svyatih Misc Vatikan proyavlyaye svoyu sturbovanist potrebami miscevih katolikiv takoyu zh miroyu yak potokom palestinskih bizhenciv Krim togo vin osterigayetsya negativnoyi reakciyi na hristiyanski menshini v arabskih krayinah i v samomu Vatikani tak nibi ce oznachalo b viznati Izrayil de yure Sho stosuyetsya Izrayilyu v deyakih kolah z yavilisya pevni sumnivi z privodu povnih vidnosin z Vatikanom naslidki yakih stali ochevidnimi Shestidenna vijna 1967 roku zminila geopolitichnu situaciyu v regioni Izrayil volodiv vsiyeyu Svyatoyu Zemleyu na zahid vid richki Jordan v tomu chisli vsima hristiyanskim Svyatimi Miscyami Ce prizvelo do togo sho Vatikan zminiv svoyu poziciyu na osnovi pragmatichnogo pidhodu U svoyemu zvernenni do kardinaliv v grudni 1967 Pavlo VI zaklikav do osoblivogo statusu sho garantuyetsya na mizhnarodnomu rivni stosovno Yerusalimu ta Svyatih Misc a ne internacionalizaciyi Ce ponini zalishayetsya oficijnoyu poziciyeyu Vatikanu z cogo pitannya Vodnochas vidnosini na vishomu rivni mizh storonami trivayut Tak Pavlo VI prijnyav ministra zakordonnih sprav Abba Ebana v 1969 roci prem yer ministra Golda Meyir v 1973 roci ta ministra zakordonnih sprav Moshe Dayan v 1978 roci Prem yer ministr Ichak Shamir buz z vizitom u Papi Rimskogo Ioanna Pavla II v 1982 roci Pitannya pro povni diplomatichni vidnosini obgovoryuvalosya pid chas cih ta inshih kontaktiv ale Vatikan zalishavsya strimanim i v toj chas yak Izrayil zrobiv hid vin ne buv nadmirno aktivnim Pershi oznaki mozhlivoyi zmini v atmosferi prijshli pislya obrannya v 1978 roci Papoyu Rimskim Ioanna Pavla II yakij duzhe vidriznyavsya vid svoyih italijskih poperednikiv U molodomu vici vin mav bagato druziv yevreyiv u jogo ridnomu misti Vadovice buv svidkom Golokostu vin sam buv zmushenij primusovo pracyuvati pid chas nacistskoyi okupaciyi Polshi i vin spivchuvav nacionalnim pragnennyam polyakiv ta inshih narodiv U 1984 roci Ioann Pavlo II zaklikav do zabezpechennya bezpeki ta spokoyu dlya yevrejskogo narodu sho prozhivayut v Derzhavi Izrayil yak prerogativi kozhnogo narodu Zvertayuchis do yevrejskih lideriv u veresni 1987 roku v Mayami vin viznav pravo yevrejskogo narodu na batkivshinu yak i bud yakoyi gromadyanskoyi naciyi zgidno z mizhnarodnim pravom yake mi nasliduyemo dlya yevrejskogo narodu yaki zhivut v shtati Izrayil Na toj chas yak inshi predstavniki Vatikanu zrozumili sho bogoslovski a teper i politichni pereshkodi dlya povnih diplomatichnih vidnosin z Izrayilem bulo v znachnij miri podolano minulo she 5 rokiv persh nizh Ioann Pavlo II virishiv vtiliti svoyi namiri v diplomatichnu realnist Pislya pershoyi vijni v Zatoci 1991 roku mirnij proces u arabo izrayilskih vidnosinah bulo ponovleno OON viznala Izrayil a rizni arabski derzhavi vstanovili z nim diplomatichni vidnosini Odnochasno Radyanskij Soyuz i znachna kilkist derzhav vidnovili svoyi vidnosini z Izrayilem pripineni pislya Shestidennoyi vijni Krim togo deyaki providni krayini taki yak Kitaj ta Indiya vstupili v povni diplomatichni vidnosini z Izrayilem peredusim dlya togo shob buti uchasnikami bagatostoronnih mirnih peregovoriv Vrahovuyuchi sho arabske ta palestinske viznannya Izrayilyu ne zumovilo perevorotu na Blizkomu Shodi i mozhlivo vidchuvayuchi sho Svyatij Prestol mozhe znahoditisya v osoblivo skrutnomu stanovishi ne spivpracyuyuchi z Izrayilem oficijno koli pitannya Izrayilyu yak zhittyevo vazhlivogo interesu obgovoryuvalisya na Mirnih peregovorah Ioann Pavlo II pochav akcentuvati uvagu na pitanni stosovno Izrayilyu a potim vzyav iniciativu j sam Na pochatku kvitnya 1992 roku posol Izrayilyu v Italiyi Avi Pazner i jogo druzhina buli zaprosheni na privatnu audiyenciyu z Papoyu Rimskim Na prohannya ostannogo posol zaproponuvav monitoring situaciyi na Blizkomu Shodi v hodi yakogo vin zrobiv natyak na vidmovi deyakih arabskih derzhav viznati Izrayil nezvazhayuchi na palestinske viznannya ta trivayuchij mirnij proces Nepryamij natyak buv mabut zrozumilij oskilki desyat dniv potomu ministr zakordonnih sprav Vatikanu arhiyepiskop Zhan Luyi Toran povidomiv posla Paznera sho Ioann Pavlo II nadislav do Papskoyi kuriyi zapit shodo peregovoriv z metoyu mozhlivosti pochatku povnih diplomatichnih vidnosin z Izrayilem Pislya zustrichi z Papoyu v zhovtni ministr zakordonnih sprav Izrayilyu Shimon Peres nini prezident Izrayilyu zauvazhiv sho navit u svitli nedavnogo viznannya Izrayilyu bagatma inshimi naciyami na dodatok do cogo Vatikan mozhe znachno zminiti stan rechej Z 1993 roku doteper Viznannya de yure red Pivtora roku skladnih peregovoriv zavershilisya pidpisannyam Osnovnoyi ugodi mizh Svyatim Prestolom i Derzhavoyu Izrayil 30 grudnya 1993 Todi vidpovidno do Dodatkovogo protokolu do Osnovnoyi ugodi derzhavi obminyalisya povnistyu akreditovanimi poslami v travni 1994 Detalnishe nizh v ramkovij ugodi Osnovna ugoda vidkrivaye shlyah do stvorennya yuridichnih ta finansovih pidkomisij abi vporatisya z bezlichchyu pitan yaki buli svidomo zalisheni nez yasovanimi Dodavshi netipovu sferu ugoda viznala unikalnij harakter vidnosin mizh Cerkvoyu i yevrejskim narodom i nagolosila na osudi Cerkvoyu antisemitizmu u vsih jogo formah Z ciyeyi tochki zoru v toj chas Izrayil i Vatikan pidtrimuvali tisni diplomatichni vidnosini sho ne obijshlosya i bez periodiv naprugi i navit krizi Obgovorennya yuridichnogo pidkomitetu bulo virishene vidnosno shvidko z dodatkovoyu ugodoyu pidpisanoyu 10 grudnya 1997 roku v yakomu Izrayil viznav yuridichnu osobu ta povnovazhennya kanonichnogo prava v ramkah katolickoyi cerkvi ta yiyi institutiv a takozh latinskogo Patriarhatu Yerusalimu ta Shidno katolickoyi Patriarhatu ta yihnih yeparhij na teritoriyi Izrayilyu U toj chas zi svogo boku ci cerkovni osobi viznali perevagu izrayilskogo zakonu v civilnih i kriminalnih spravah Z inshogo boku robota finansovogo pidkomitetu she ne zavershena u zv yazku z serjoznimi trudnoshami v podolanni principovi poziciyi dvoh storin i z tochki zoru Izrayilyu cherez mozhlivi finansovih i materialnih naslidkiv bud yakih specialnih privileyiv yaki mozhut buti nadani katolickij cerkvi ta inshim hristiyanskim i nehristiyanskim grupam v krayini Visokij moment u vidnosinah buv dosyagnutij koli Papa Rimskij Ioann Pavlo zdijsniv palomnictvo u Svyatu Zemlyu v yuvilejnij 2000 rik U toj chas yak religijnij harakter vizitu mav dijsno visoku metu politichni aspekti ne mozhut takozh buti proignorovani yak napriklad vizit Ivana Pavla do prezidenta Izrayilyu ta zustrich Papi z prem yer ministrom ta chlenami jogo kabinetu Veliki nadiyi v Izrayili shodo tisnishih politiko diplomatichnih vidnosin z Vatikanom v rezultati cogo vizitu buli rozbiti z pochatkom drugoyi intifadi u veresni 2000 roku Kritichna vijskova vidpovid Izrayilyu na palestinske povstannya i neminuchu zupinku mirnogo procesu zumovila zamorozhennya Vatikanom diplomatichnih vidnosin z Izrayilem Oberezhnij u pidhodi u takogo rishennya shob ne viklikati povnij rozriv u vidnosinah Vatikan zrobiv bilshij akcent na yevrejsko katolickomu vimiri vidnosin Ryad iniciativ bulo zaproponovano u tomu chisli zapusk dialogu mizh Svyatim Prestolom i Golovoyu rabinatu Izrayilyu v 2003 roci yakij zalishayetsya uspishnim i sogodni Obmezhennya riznogo rodu buli postavleni na vidnosini v 1998 roci koli musulmani v Nazareti pragnuli pobuduvati velikij mecheti poryad z cerkvoyu Blagovishennya vvazhalosya sho movchannya ye movchaznoyu zgodoyu politichnih elementiv v Izrayili Cya problema bezposeredno pov yazana z katolickim svyatilishem bula virishena tilki v sichni 2002 roku koli uryadova komisiya visunula efektivnij plan ozelenennya yakij poklav kraj budivnictvu mecheti Na vidminu vid cogo diplomatichni vidnosini doveli svoyu silu i znachennya koli Vatikan ta Izrayil tisno j oberezhno domoglisya poshuku rishennya iz skladnoyi situaciyi stvorenoyi u kvitni 2002 roku koli zbrojni palestinski bojoviki vzyali pid kontrol inshe svyatilishe Cerkvu Rizdva u Vifleyemi zahopivshi vseredini nogo svyashennosluzhiteliv katolikiv virmen ta predstavnikiv greckoyi pravoslavnoyi cerkvi a takozh bezzbrojnih palestinskih civilnih osib Zdebilshogo dvostoronni vidnosini mizh krayinami perebuvayut na plavu Viziti ministriv do Svyatogo Prestolu vidbuvayutsya tak chasto sho yih vazhko porahuvati Pershim prezidentom Izrayilyu yakij zdijsniv vizit u grudni 2002 roku do Papi buv prezident Moshe Kacav Den za dnem posolstvo Izrayilyu u Vatikani pragne informuvati Vatikan shodo yihnoyi oficijnoyi politiki z aktualnih pitan u toj chas yak Posolstvo Vatikanu v Yaffi rozglyadaye jogo yak riznomanittya majnovih ta inshih interesiv v Izrayili Obidvi storoni shukayut shlyahi rozshirennya kulturnoyi osvitnoyi naukovoyi i mizhreligijnoyi spivpraci ta vzayemorozuminnya Mirski pitannya taki yak problemi z vizami i v yizdom v Izrayil katolickogo duhovenstva z arabskih zemel konfliktyuchih z Izrayilem rozglyadayutsya u vstanovlenomu poryadku Izrayil i Vatikan nadayut osoblivogo znachennya cim diplomatichnim vidnosinam Bagato u chomu ce unikalni vidnosini sho pereplitayutsya z bagatovikovimi katolicko yevrejskimi zustrichami i ohoplyuyut interesi yaki obidvi storoni vvazhayut za prioritetni Tomu vidnosini zalishayutsya micnimi i gnuchkimi shob vitrimati ti podiyi kotri neminuche povtoryatsya Internet resursi red Embassy of Israel to the Holy See Arhivovano 1 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Facebook Arhivovano 11 kvitnya 2020 u Wayback Machine Twitter Arhivovano 26 sichnya 2016 u Wayback Machine Vatican Israel Relations by the Council on Foreign Relations Speech by Jean Louis Tauran head of Section for Relations with States on Holy See policy towards the Holy Land since 1887 Arhivovano 28 chervnya 2011 u Wayback Machine Israel Vatican Diplomatic Relations from the Israeli Ministry of Foreign Affairs website Arhivovano 17 listopada 2017 u Wayback Machine Archbishop Jean Louis Tauran Furthering Jewish Christian Dialogue Arhivovano 26 sichnya 2016 u Wayback Machine Interview with Aharon Lopez former Israeli Ambassador to the Holy See Arhivovano 1 bereznya 2021 u Wayback Machine Celebrating 40 Years since Nostra Aetate Arhivovano 1 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Sergio Itzhak Minerbi John Paul II and the Jews Arhivovano 17 listopada 2017 u Wayback Machine Sergio I Minerbi Pope John Paul II and the Jews An Evaluation Arhivovano 27 lyutogo 2021 u Wayback Machine Aharon Lopez Israel s Relations with the Vatican Arhivovano 31 sichnya 2019 u Wayback Machine Cardinal Achille Silvestrini The Vatican and Israel Joel Bainerman The Vatican Agenda How Does The Vatican View The Legitimacy of Israel s Claims To Jerusalem Arhivovano 8 listopada 2020 u Wayback Machine highly biased against the Vatican Rabbi David Rosen Israel Vatican Relations 1993 1998 Arhivovano 8 kvitnya 2016 u Wayback Machine Yosef Lamdan Vatican Israel Relations 2000 2003 An Insider s View Zion Evrony The Menorah and the Cross Times of Israel 30 December 2013 Arhivovano 26 listopada 2017 u Wayback Machine Raymond Cohen Israel and the Holy See Negotiate A Case Study in Diplomacy across Religions The Hague Journal of Diplomacy vol 5 2010 pp 213 234 Arhivovano 12 kvitnya 2021 u Wayback Machine La Santa Sede e la Questione di Gerusalemme 1918 2000 Arhivovano 1 listopada 2004 u Wayback Machine in Italian Henry P Bocala Diplomatic Relations between the Holy See and The State of Israel Policy Basis in the Pontifical Documents 1948 1997 Doctoral Thesis submitted to the Pontifical University of the Holy Cross Arhivovano 23 lipnya 2011 u Wayback Machine Yossi Beilin The ten years of the Fundamental Agreement 30 Giorni December 2003 Arhivovano 8 travnya 2017 u Wayback Machine Paolo Pieraccini A biographical profile of Bishop Alberto Gori Arhivovano 17 bereznya 2012 u Wayback Machine Walter Zander Israel and the Holy Places of Christendom Arhivovano 28 serpnya 2019 u Wayback Machine Book by an Israeli journalist and legal expert Bartlomiej Secler Twenty years of diplomatic relations between Vatican City state and Israel Przeglad Narodowosciowy Review of Nationalities no 6 2016 Arhivovano 26 lipnya 2018 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Izrayilsko vatikanski vidnosini amp oldid 39122507