І́гор Фе́дів (*8 вересня 1895, Коломия— †12 грудня 1962, Монреаль, Канада) — український громадський діяч, географ, педагог, видавець, родом з Коломиї.
| Ігор Федів | |
|---|---|
| Вістун (капрал) | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 8 вересня 1895 Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Смерть | 12 грудня 1962 (67 років) |
| Alma Mater | Факультет мистецтв Карлового університету |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
Життєпис ред.
Дитинство і ранні роки ред.
Народився в сім'ї вчителя гімназії, проводив дитинство в містах, у яких учителював його батько: в Станиславові й Перемишлі. У 1902 р. переїжджає з батьками до Львова, де від березня 1902 до червня 1905 р. вчиться в народній школі, у 1906 р. здає екзамен до філії Академічної Гімназії, директором якої тоді був І. Громницький. Будучи гімназійним учнем, від 1909 р. залюбки займається фізкультурою — бере активну часть у сокільському, спортивному і пластовому (був щойно в початках) рухах.
Здає з відзначенням матуру в червні 1914 р.; того ж року бере участь у Першому Сокільсько-Січовому здвизі як один із молодих організаторів і провідників.
Вояк УСС (1914—1919) ред.
Після вибуху Першої світової війни 1914 р. зголошується до Українських Січових Стрільців (УСС). Вишколений в Кадрі й Боднарові та приділений до сотні Осипа Яримовича, спершу бере участь у першому бою під Семиківцями. Пізніше, під Лисонею, де полк УСС зазнав великих втрат вбитими й пораненими, Ігор Федів рятується з полковою командою і відходить з нею до Кадри в Пісочній, а навесні — знову на фронт. Потрапляє 1 липня 1917 р. під Куропатниками в полон майже з цілим полком УСС — і перед вивозом полонених офіцерів УСС на Сибір втікає з вагона і дістається до Києва, де застає чимало раніше полонених УСС-ів.
У цивільному житті ред.
Київський період ред.
У Києві під прибраним прізвищем, Чорноморський Петро, працює спершу у видавництві «Вернигора», а згодом — як лектор географії України в Старшинській Школі Української Національної Ради (УНР). У січні 1918 виїжджає як стенограф з делеґацією УНР на мирові переговори з Центральними Державами в Бересті, а повернувшись у Київ, переховується до звільнення міста від більшовиків німцями і військами УНР. Пізніше в Києві застає його гетьманський переворот, а згодом повстання проти гетьмана.
Ігор Федів, призначений урядом Директорії стенографом до дипломатичної місії УНР на Мирову Конференцію, виїжджає з Києва до Парижа. Оскільки місію не допускають у Париж, і не маючи змоги повернутися в Україну, — затримується у Відні, записується до Віденського університету і включається в студентське й громадське життя.
Віденський період ред.
У Відні як голова Студентського товариства «Січ» долучається до заснування товариства прихильників освіти та «Українського Вільного Університету». Згодом бере участь у Міжнародному Студентському Конґресі в Празі, на якому засновано організацію La Confédération Internationale des Étudiants (CIF), до якої, незважаючи на сильний спротив і перешкоди з боку поляків і росіян, усе-таки прийнято представництво українського студентства в надзвичайні члени. Оскільки це викликало потребу об'єднати роздрібнені студентські організації в один центральний союз, то проведено приспішені зусилля над зорганізуванням Всеукраїнського Студентського З'їзду, скликаного в Празі влітку 1922 р.
Конґрес, президентом якого був Ігор Федів, зі своїм дійсно соборницьким і всепартійним характером тривав один місяць — і завершився заснуванням Центрального Союзу Українського Студентства (ЦЕСУС): президентом обрано представника крайового студентства, Гана. Одначе перша спроба компромісового об'єднання українського студентства всіх напрямків не дала бажаних наслідків і виявилася нежиттєздатною. Саме тому внедовзі скликано Перший Надзвичайний З'їзд ЦЕСУС-у в Данціґу, на якому поширено діяльність цієї організації також на економічну ділянку: президентом переорганізованого ЦЕСУС-у обрано Ігоря Федіва, якому вдалося оживити діяльність Союзу і підняти його до належних висот.
У 1929 р. Ігор Федів здобуває ступінь доктора філософії з відзначенням (у географії та історії) на Карловім університеті в Празі; згодом на Празькій Політехніці — додатковий ступінь у землемірному відділі. Ще до цього одружується 26 червня 1928 р. в Празі з Наталією (з дому Трильовська), яка закінчила студії на філософічному факультеті й віддала докторську дисертацію з української літератури.
Львівський період ред.
Після 11-річної відсутності Ігор Федів, навесні 1939 року, повертається до Львова, де працює в землемірському бюрі інж. Свірського, а згодом — як викладач економічної географії в українській Торговельній Школі (1930—1939).
Пізніше — на еміграції; студентський діяч у Відні (голова Товариства «Січ») і Празі, 1923 — 1924 — голова ЦЕСУС-у. З 1929 у Львові;
Був співредактором «Української Загальної Енциклопедії», член дирекції Українського Видавничого Інституту у Львові (1940 — 1945), Українського видавництва Краків-Львів.
В еміграції ред.
На еміграції в Німеччині, Тунісі й (з 1951) в Монреалі.
Друкував статті на географічні теми, зокрема про Чорне море, співавтор повісті «Син України».
Примітки ред.
- Studenti pražských univerzit 1882–1945
- s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#Булавний відділ
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання ред.
- Федів Ігор // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1977. — 1000 екз.
- Життєпис д-ра Ігора Федіва, редактора перевидання книги історії УСС-ів 1955 р. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |