| Івченко Михайло Євдокимович | |
|---|---|
| Михайло Івченко. 1928 рік | |
| Народився | 28 липня (9 серпня) 1890 с. Никонівка, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Срібнянський район, Чернігівська область) |
| Помер | 16 жовтня 1939 (49 років) Орджонікідзе, Північна Осетія, РРФСР, СРСР ·інфекційне захворювання |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Національність | Українець |
| Діяльність | прозаїк |
| Сфера роботи | література, переклади з англійськоїd і редагування |
| Мова творів | українська, російська |
| Роки активності | 1910–1939 рр. |
| Партія | соціалісти-революціонери |
| Автограф | |
| | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Миха́йло Євдоки́мович І́вченко (нар. 28 липня (9 серпня) 1890, Никонівка, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 16 жовтня 1939, Орджонікідзе, Північна Осетія, РРФСР, СРСР) — український письменник, перекладач.
Життєпис Редагувати
Народився в с. Никонівка Прилуцького повіту (нині Срібнянський район Чернігівської області) в сім'ї селянина. Про свій родовід письменник згодом напише так у спогадах: «Батьки мої походять із козаків, із тих недобитків давньої гетьманщини, що по всіх змаганнях тихо посіли собі сотнями на землі хліборобствувати». І, немов віщуючи майбутні звинувачення, відповість своїм запопадливим опонентам: «Деякі спритні критики з цього дрібного факту хотіли б зразу залучити мене до куркулів. Але мені доведеться їх прикро розчарувати. В батька мого було 9 десятин землі на 9 душ родини. Отже, як не мудруй, а далі звичайнісінького середняка не дістанешся».
Закінчив церковнопарафіяльну, потім учительську школу. За розповсюдження нелегальної літератури потрапив під нагляд поліції. 1907 року виїхав на Кавказ. У Ставрополі-Кавказькому працював у редакції місцевої газети, у статистичному бюро. Тут розпочав літературну діяльність, надрукувавши новелу «Їх було троє» в газеті «Кубанський край» (1910). Згодом переїхав в Україну, екстерном закінчив Московську землеробську школу, після чого вступив на службу в Полтавське земство.
Учасник Першої світової війни.
На початку 1920-х редагував сільськогосподарські журнали в Харкові та Києві. Входив до літературних об'єднань «Музагет», Аспис, був помітним учасником літературних дискусій. Та після 1925 року відійшов від активного громадського життя і зосередився на творчій роботі.
Окремими виданнями вийшли збірки оповідань та повістей «Шуми весняні» (1919) «Імлистою рікою» (1926), «Порваною дорогою» (1926), «Землі дзвонять» (1928), роман «Робітні сили» (1929). У журналах опубліковані п'єса «Повідь» та повість «У сонячнім колі» (1929).
Лірик-імпресіоніст за своїм творчим спрямуванням, Михайло Івченко зосереджувався в основному на проблемі взаємин людини і природи, пошуку гармонії людської душі і навколишнього світу.
| Бувають такі особливі письменники. Коли навколо шумує літературна повінь, вибиваються нові струмки, вирують суперечні течії, їх творчість тече зовсім окремою, спокійною, наче-б то й чужою, байдужою до всього, що навколо робиться, річкою. | ||
— Фелікс Якубовський, 1926. |
Репресії Редагувати
У вересні 1929 письменника заарештовано. В архіві Михайла Івченка збереглися нотатки дружини, теж письменниці, Людмили Коваленко-Івченко:
Михайло Івченко в громаді 45 науковців, педагогів, священнослужителів, письменників потрапив до числа підсудних по сфальсифікованому процесу СВУ, що відбувся в Харкові з 9 березня по 19 квітня 1930. Під психологічним тиском на попередньому слідстві письменник «зізнався»: «Я виражав антирадянські ідеї, і в деяких творах є в мене націоналістичні моменти й ідеї». Погодився також із висновком суду, що літературну діяльність він використав як «трибуну для проведення антирадянської агітації, зокрема для запровадження ідей СВУ».
Та навіть за таких умов у вироку суду в справі Спілки визволення України було зазначено: «Вважати присуд Івченкові за умовний». Його в числі дев'яти підсудних було звільнено з-під варти, встановивши іспитовий термін у три роки.
Але, переживши сильну психологічну депресію, письменник довго не міг повернутися до творчості. Та й узявшись за перо, нічого не зміг опублікувати з написаного. В його архіві залишилися рукописи оповідань, повісті, кіносценарію, роману, спогадів, подорожніх нотаток. А ще — переклади. Зокрема, улюбленого Рабіндраната Тагора, з яким листувався в середині 20-х років. Переклав роман Джона Ерскіна «Хатнє життя Гелени Троянської» (The Private Life of Helen of Troy), п'єсу Бернарда Шоу «Лікарева Дилема» (у 5-му томі творів письменника).
1934 року після розстрілу Г. Косинки, Д. Фальківського, О. Влизька, К. Буревія, після арешту Є. Плужника, М. Куліша, В. Підмогильного, В. Поліщука й інших письменників, Михайло Івченко під приводом лікування виїхав до Москви, а звідти — на Кавказ. Працював у Владикавказі агрономом-економістом на селекційній станції, а з березня 1939 року — викладачем англійської мови в сільськогосподарському інституті. Влітку того ж року інкогніто приїздив в Україну, побував у рідних на Чернігівщині, провідав сім'ю у Києві.
19 жовтня 1939 року його брат Філарет, який жив із матір'ю у Никонівці на Чернігівщині, одержав телеграму про раптову смерть Михайла Івченка від сибірки. Михайло Івченко реабілітований посмертно.
Вшанування пам'яті Редагувати
У Києві існує провулок Михайла Івченка.
Література Редагувати
- Юрій Меженко. Про твори Михайла Івченка: (З літературного щоденника) // Життя й еволюція. — 1926. — Кн. 10.
- Яків Савченко. Про М. Івченка // Яків Савченко. Поети й белетристи. — Київ, 1927.
- Л. Коваленко. Співець землі // Наші дні. — Львів, 1942. — Березень.
- Володимир Мельник. Життя і слово Михайла Івченка // Київ. — 1988. — № 6.
- Володимир Мельник. Михайло Івченко: (Штрихи до портрета) // Радянське літературознавство. — 1988. — № 10.
- Володимир Мельник. Михайло Івченко // Письменники Радянської України. 20–30 роки: Нариси творчості. — Київ, 1989.
- Володимир Мельник «Увесь задуманий і філософічний» // Михайло Івченко. Робітні сили. — Київ, 1990.
- Володимир Мельник. Це був ніжний лірик // Наука і культура. Україна. — Київ, 1990. — Вип. 24.
- Валерій Шевчук. Михайло Івченко та його твори // Українська мова і література в школі. — 1988. — № 7.
- Валерій Шевчук. Драма життя родини Івченків // Літературна Україна. — 1990. — 9 серпня.
- Валерій Шевчук. Михайло Івченко // Репресоване «відродження». — Київ, 1993.
- До біографії Михайла Івченка // СіЧ. — 1990. — № 8.
- Володимир Мельник. «Стоял на попутнических позициях…» // Радуга. — 1990. — № 9.
Творчість Редагувати
- Івченко Михайло Євдокимович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 64.
- Івченко М. Робітні сили : роман / М. Івченко. — Київ : Книгоспілка, 1929. — 228, 4 с. [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Івченко М. Порваною дорогою : оповідання / М. Івченко. — Київ : Маса, 1926. — 95, 1 с. [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Івченко М. Горіли степи : оповідання / М. Івченко. — Харків : Шлях освіти, 1923. — 41 с. — (Бібліотека селянина. Серія красного письменства / за ред. С. Пилипенка ; № 8). [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Якубовський, Фелікс (1923). Під водами імлистої річки. ostromir.xyz. Процитовано 18 вересня 2023.