Олекса́ндр Олекса́ндрович Івано́в (рос. Александр Александрович Иванов; * 16 квітня 1867, Санкт-Петербург — † 23 листопада 1939) — російський і радянський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1925).
| Іванов Олександр Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 16 (28) квітня 1867 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 23 листопада 1939 (72 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Богословське кладовище |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | астроном |
| Галузь | астрономія і астрометрія |
| Alma mater | фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd і Імператорський Санкт-Петербурзький університетd |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Пулковська обсерваторія, Головна палата мір і ваги і Імператорський Санкт-Петербурзький університетd |
| Членство | Академія наук СРСР |
Життєпис Редагувати
У 1889 закінчив Петербурзький університет і був залишений при ньому для підготовки до професорського звання. У 1890-1901 працював у Пулковській обсерваторії спостерігачем на великому вертикальному колі, в 1901-1911 — у Головній палаті мір і ваг. У 1908-1929 — професор Петербурзького (Ленінградського) університету, в 1913-1919 — також директор обсерваторії університету, де налагодив регулярне видання її праць. У 1918-1919 — ректор Петроградського університету. У 1919-1930 — директор Пулковської обсерваторії. В Пулково при ньому була створена Служба часу, яка аж до 1941 була головною в СРСР. З 1930 кілька років був заступником директора Всесоюзного науково-дослідного інституту метрології ім. Д.І.Менделєєва.
Основні наукові роботи відносяться до небесної механіки та практичної астрономії. За спостереженнями на великому вертикальному колі в Пулково склав три каталоги абсолютних відмін зірок, досліджував змінність широти Пулкова. Запропонував оригінальний метод визначення широти за спостереженнями околозенітних зірок у першій вертикалі. Вивчив резонансні випадки руху малих планет, коли елементи їхніх орбіт отримують великі збурення з боку Юпітера. Займався дослідженням руху малої планети Герди (за спостереженнями з 1872 по 1934). Детально досліджував роль тяжіння Місяцем і Сонцем не цілком кулястої Землі, що є причиною прецесії, отримав величину стиснення Землі, що дорівнює 1:297,2, дав формули для обчислення прецесії. На підставі аналізу визначень сили тяжіння в багатьох пунктах земної поверхні прийшов до висновку про несиметричність Північної і Південної півкуль Землі. Багато зробив для вдосконалення радянської служби часу.
Автор підручників із загальної, сферичної, практичної та теоретичної астрономії, які неодноразово перевидавалися.
Один із засновників Російського астрономічного товариства (1890) і його голова у 1906-1910, 1913.
Посилання Редагувати
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы. Биографический справочник [ 24 грудня 2010 у Wayback Machine.]. (рос.) — Київ: Наукова думка, 1977
- ↑ Иванов Александр Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/276718691