Нагіагі́т (рос. нагиагит; англ. nagyagite; нім. Nagyagit m, Nagyatiterz n) — мінерал класу сульфідів, інтерметалічна сполука шаруватої будови.
| Нагіагіт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d] |
| Абревіатура | Ngy |
| Хімічна формула | [Pb(Pb,Sb)S₂][(Au,Te)] |
| Nickel-Strunz 10 | 2.HB.20a |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Секеримб |
| Типова місцевість | Секеримб |
| Нагіагіт у Вікісховищі |
Синоніми: над'ягіт, блиск телуровий, руда телуриста листова.
Етимологія та історія Редагувати
Ще в 1782 році австрійський хімік і мінералог Франц Йозеф Мюллер фон Райхенштайн досліджував тоді невідомі мінерали нагіагіт і сильваніт у золотих рудах із кар'єру Маріягільф біля Златни біля Сібіу, які містили менше золота, ніж очікувалося. Він пояснив це появою нового, раніше невідомого елемента, і дав металевій фазі назву metallum problematicum (також aurum problematicum або aurum paradoxum).
У 1797 році Мартін Генріх Клапрот у Берліні повторно дослідив зразки з Райхенштайна, підтвердив свою підозру наступного року і дав новому елементу назву телур.
У 1789 році німецький геолог, професор мінералогії Фрайбурзької гірничої академії в Саксонії Авраам Ґотлоб Вернер ввів у свою класифікацію корисних копалин позначення руди Nagiaker або срібла Nagyakker і додав коментар: «На даний момент я нічого більше не знаю про срібло Nagiakker, крім того, що воно пов'язане з золотом Nagyakker. Руда має спільне місце народження, як уже видно з назви, також досить схожа в цілому, але світліша за кольором.» Дітріх Людвіг Густав Карстен спочатку прийняв це позначення, але змінив його в 1800 році — Blatterz.
У 1845 році австрійський геолог, мінералог і геофізик Вільгельм Гайдінгер нарешті назвав мінерал Nagyagite у своєму «Довіднику з визначення мінералогії» на основі його типового місця розташування Nagyág (сьогодні Săcărâmb) в Австрійській імперії (сьогодні Румунія), про яке вже згадував Вернер.
Наприкінці 20 століття надьягіт був повторно досліджений. Тільки в ході цього дослідження кристалічна структура надьягіту була остаточно з'ясована мінералогами у Відні та Зальцбурзі в 1999 році.
У старих публікаціях назву мінералу зазвичай можна зустріти в написанні Nagyagit, що, однак, не відповідає специфікаціям назви мінералів Міжнародної мінералогічної асоціації (IMA), згідно з якою, наприклад, корисні копалини, які були названі на честь географічної місцевості, необхідно подбати про те, щоб написання назви відповідало написанню типової місцевості. Непослідовне написання назв багатьох мінералів було виправлено в публікації 2008 року «Tidying up Mineral Names: an IMA-CNMNC Scheme for Suffixes, Hyphens and Diacritical marks», і відтоді Nagyágit на міжнародному рівні пишеться з акутом.
Загальний опис Редагувати
- За Є. Лазаренком та О.Винар: Pb5AuSbTe3S6.
- За К. Фреєм і Г. Штрюбелем: Pb5Au(Sb, Te)4S5.
Домішки Fe.
Склад у % (родовище Секеримб, Румунія): Pb — 55,44; Au — 8,43; Te — 18,92; Sb — 6,61; S — 9,69.
Сингонія тетрагональна або ромбічна.
Вид ромбодипірамідальний. Форми виділення: тонкотаблитчасті кристали та масивнозернисті й листуваті агрегати. Часто зустрічаються викривлені кристали.
В аншліфах проявляються складні мозаїчні двійники.
Спайність досконала.
Густина 7,41.
Твердість 1—1,5.
Колір і риса чорнуваті, свинцево-сірі.
Блиск металічний, сильний. Пластинки гнучкі. Трохи ковкий. Непрозорий.
Зустрічається в гідротермальних родовищах разом з алтаїтом та іншими телуридами, золотом, сульфідами і карбонатами. Сировина для одержання золота.
Асоціація: алтаїт, петцит, штютцит, сильваніт, телуровий стибій, колорадоїт, креннерит, миш'як, золото, прустит, родохрозит, арсенопірит, сфалерит, тетраедрит (S˘ac˘arˆımb, Румунія); калаверит, золото, телуробісмутит, алтаїт, галеніт, пірит (рудник Богуліби, Чехія).
Знахідки:
У Румунії, родовище Секеримб, і поблизу міста Бая-де-Арієш. На шахті Богуліби, родовище золота, Чехія. З родовища Челопеч, Софія, Болгарія. У Шелгадені, округ Тамсвег, Австрія. Родовища золота Манка, Казахстан та Зод, Вірменія. На копальні Глен-Роза, Селукве (Шуругві), Зімбабве. У США штати Колорадо, Каліфорнія, Монтана, Північна Кароліна. У Канаді, провінція Онтаріо, Британська Колумбія. Провінція Катамарка, Аргентина. У районі Калгурлі — на золоторудній копальні Оройя, Західна Австралія. Префектура Сідзуока, Японія. З родовища Таруа, Віту-Леву, острови Фіджі.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 189—190.
- Wilhelm Ritter von Haidinger: Handbuch der bestimmenden Mineralogie. Verlag Braumüller & Seidel, Wien 1845, S. 563—570
- Ernest H. Nickel, Joel D. Grice: The IMA Commission on New Minerals and Minerala Names: Procedures and Guidelines on Mineral Nomenclature. In: The Canadian Mineralogist. Band 36, 1998, S. 8 ff.
- Ernest H. Nickel, Monte C. Nichols: IMA/CNMNC List of Minerals 2009. (PDF; 1,82 MB) In: cnmnc.main.jp. IMA/CNMNC
- Oroya Brownhill Gold Mine (Brownhill lease; Oroya Block North; Oroya Block South), Kalgoorlie Consolidated Gold Mines, Kalgoorlie-Boulder, Kalgoorlie-Boulder Shire, Western Australia, Australia
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Нагіагіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Нагіагіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Nagy´agite. Handbook of Mineralogy.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. I, 168—169.
Посилання Редагувати
- Nagyagite — Webmin [ 5 травня 2021 у Wayback Machine.]