Мауріціо Каттелан (нар. 21 вересня 1960) — італійський художник. Відомий насамперед своїми гіперреалістичними скульптурами та інсталяціями. Його сатиричний підхід до мистецтва призвів до того, що його часто називають жартівником або жартівником світу мистецтва. Самоучка як художник, Каттелан виставлявся на міжнародних виставках у музеях та бієнале . У 2011 році музей Гуггенхайма, Нью-Йорк, представив ретроспективу його робіт.
Мауріціо Каттелан | |
---|---|
італ. Maurizio Cattelan | |
Народився | 28 червня 1960[…] (63 роки) Падуя, Венето, Італія |
Країна | італійці |
Місце проживання | Viale Blignyd |
Діяльність | митець, художник-гравер, фотограф, conceptual artist, художник інсталяцій, перформер, художник, візуальний митець, архітектурний кресляр |
Галузь | скульптура і перформанс |
Знання мов | італійська |
Жанр | Концептуальне мистецтво і Інсталяція[d] |
Magnum opus | L.O.V.E.d і Comediand |
Нагороди | Arnold-Bode-Preisd (2004) |
Сайт | mauriziocattelan.altervista.org |
|
Ранні роки життя та освіта ред.
Каттелан народився 21 вересня 1960 року в Падуї, Італія. Там його виховували мати, прибиральниця та батько, водій вантажівки. Розпочав свою кар'єру на початку 1980-х років з проектування та виробництва дерев'яних меблів у Форлі (Італія). Каттелан не має художньої освіти.
Художня практика ред.
Гумор і сатира є основою творчості Каттелана; такий підхід часто бачив, як його по-різному називали жартівником на сцені мистецтва, глузуванням або жартівником. "Часто хворобливо захоплюючий, гумор Каттелана ставить його роботи над візуальними насолодами", - написала Керол Фогель з New York Times
Перша художня робота Каттелана була відзначена як фото-арт-твір у 1989 році під назвою Lessico Familiare (Сімейний синтаксис) - автопортрет у рамці.
У 1999 році він почав робити воскові образи у натуральну величину з різних предметів, зокрема самого себе. Одна з його найвідоміших скульптур, " Ла Нона Ора" (1999), складається з образу Папи Римського Івана Павла ІІ у повному церемоніальному костюмі, розчавленому метеором.
У 1999 році він був куратором Єнса Гофмана на Карибському бієнале.
З багаторічними співробітниками Алі Суботніком та Массіміліано Джоні Каттелан також був куратором Берлінської бієнале 2006 року.
Статті Каттелана часто з'являються в міжнародних виданнях, таких як Flash Art.
Каттелан брав участь у Венеційському бієнале (1993, 1997, 1999 та 2002), Маніфесті 2 (1998), Мельбурнському міжнародному бієнале 1999 та у 2004 році - Бієнале Уїтні у Нью-Йорку.
Телебачення ред.
У 2011 році, з нагоди виставки, Каттелан був представлений в американській телевізійній програмі "60 хвилин".
У 2016 році в ефірі ВВС вийшов документальний фільм про його життя та творчість "Жартівник світу мистецтва: Мауріціо Каттелан".
Примітки ред.
- SNAC — 2010.
- Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
- Discogs — 2000.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- Museum of Modern Art online collection
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Who's who in Italy. 2009.
- . New York Magazine. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- Kennedy, Randy (19 квітня 2016). . Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- . 16 травня 2017. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- . Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- Worth, Alexi. "A Fine Italian Hand." New York Times Magazine (2010): 68. Newspaper Source Plus. Web. 16 November 2011.
- . Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 28 вересня 2020.
- CAROL, VOGEL. "Don't Get Angry. He's Kidding. Seriously." New York Times 13 May 2002: 1. Newspaper Source Plus. Web. 16 November 2011.
- Cué, Elena (30 січня 2015). . Huffington Post (амер.). Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 6 січня 2019.
- (амер.). Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.